Рішення № 13022088, 10.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/22710.12.10 За позовомПриватного підприємства «СУЙЛФУД»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ-ГРУП»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Фізична особа підприємець ОСОБА_1

простягнення 138872, 99 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Дяченко О.М. дов. № 01/05-2010 від 01.05.2010 року; Горбатов В.С. директор;

від відповідача: Момот О.В. дов. № б/н від 12.08.2010 року;

від третьої особи: ОСОБА_1. дов. № б/н від 31.08.2010 року;

Обставини справи:

Приватне підприємство «СУЙЛФУД»звернулося в Господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ-ГРУП»про стягнення 138 872, 99 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобовязання щодо сплати коштів за поставлений товар відповідно до Договору купівлі продажу обладнання № 25/08 ОФ від 25.08.2009 року, у звязку з чим у відповідача виникла заборгованість в сумі 125100,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2010 року (суддя Удалова О.Г.) на підставі ч.1, п. 7, ст. 80 Господарського процесуального кодексу України затверджено мирову угоду, провадження у справі № 17/227 припинено.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.10.2010 року касаційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 задоволено, ухвалу господарського суду м. Києва від 14.06.2010 року у справі № 17/227 скасовано, справу № 17/227 передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

За резолюцією Голови Господарського суду м. Києва від 25.10.2010 року справу № 17/227 передано на новий розгляд судді Спичаку О.М.

Ухвалою від 29.10.2010 року суддею Спичак О.М. справу № 17/277 було прийнято до свого провадження, присвоєно їй номер № 17/227-41/489, залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фізичну особу підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) та призначено розгляд справи на 22.11.2010 року.

В судовому засіданні 22.11.2010 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 10.12.2010 року.

В судовому засіданні 10.12.2010 року представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та подали додаткові документи по справі.

Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні 10.12.2010 року надав усні пояснення.

Суд розглянув та відмовив в задоволенні заяви про затвердження мирової угоди, так як предмет мирової угоди не стосується предмету спору.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 10.12.2010 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25 серпня 2009 року між Приватним підприємством «СУЙЛФУД», іменоване надалі «Продавець»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ-ГРУП», іменоване надалі «Покупець»(відповідач) був укладений договір купівлі продажу обладнання № 25/08 ОФ (далі - Договір), пунктом 1.1 якого сторони узгодили, що за даним Договором продавець зобовязується передати у власність та поставити покупцю, а покупець зобовязується прийняти у власність та оплатити обладнання, а саме: машину для калібрування зернових та насіння по розміру (далі обладнання).

Відповідно до пункту 1.2 Договору покупець придбає обладнання для використання у фінансово господарській діяльності покупця.

Згідно з пунктами 2.1 та 2.2 Договору обладнання продається покупцю в комплектації, передбаченою експлуатаційною й іншою документацією, яка була видана на обладнання його виробником. Обладнання передається у стані, що відповідає акту прийому передачі обладнання, підписаним уповноваженими представниками сторін.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що договірна вартість обладнання складає 125100,00 грн.

Відповідно до пункту 3.2 Договору оплата покупцем вартості обладнання здійснюється у національній валюті шляхом перерахування покупцем коштів на поточний рахунок продавця.

Згідно з пунктом 3.3 Договору покупець оплачує обладнання на підставі рахунку фактури, виписаного і переданого продавцем. Розрахунок відбувається на умовах відстрочення платежу строком на 90 календарних днів.

Пунктом 4.2 Договору сторони узгодили, що датою поставки обладнання вважатиметься дата , коли уповноважений представник покупця оглянув і прийняв обладнання, а також підписав акт приймання передачі обладнання.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв машину для калібрування та сортування зернових і насіння по розміру, що засвідчується видатковою накладною № СФ 0000006 від 25 серпня 2009 року на суму 125100,00 грн. та актом прийому передачі обладнання згідно Договору № 25/08 ОФ від 25.08.2009 року.

В подальшому, позивач виставив на оплату рахунок - фактуру № СФ 0000006 від 25 серпня 2009 року.

В свою чергу, відповідач в порушення умов Договору за поставлений товар не розрахувався, у звязку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість на суму 125100,00 грн.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, а тому загальна прострочена заборгованість відповідача перед позивачем становить 125100,00 грн.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення обставин повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 125100,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобовязань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 6.3.3 Договору покупець зобовязаний у випадку порушення встановлених цим Договором термінів оплати обладнання сплатити продавцю пеню в розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожний день прострочення оплати обладнання продавцю, але не більше 3% від суми даного Договору.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлений товар, керуючись п. 6.3.3 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 12014,74 грн. за період з 28.11.2009 року по 18.05.2010 року

Здійснивши перерахунок пені, з урахуванням умов Договору, прострочення по сплаті грошового зобовязання, порядку розрахунків погодженого сторонами, а також, зважаючи на обмеження розміру пені передбачене пунктом 6.3.3 Договору, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 3753,00 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1758,25 грн. за період з 28.11.2009 року по 18.05.2010 року.

Здійснивши перерахунок 3 % річних, з урахуванням умов Договору, суми боргу та порядку розрахунків визначеного сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % підлягають задоволенню повністю в сумі 1758,25 грн., відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача.

Також, позивач просить стягнути з відповідача окрім витрат на сплату держаного мита та інформаційно-технічне забезпечення витрати на оплату послуг адвоката в сумі 1150,00 грн.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини третьої статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”.

Згідно з ст. 12 Закону України "Про адвокатуру”, оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

В обґрунтування стягнення адвокатських витрат у розмірі 1150,00 грн. позивач надав Договір № 16/05-2010-1 про надання правової допомоги від 16.05.2010 року, Додатковий договір № 1 до Договору № 16/05-2010-1 про надання правової допомоги від 30 вересня 2010 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 391, свідоцтво про реєстрацію адвокатського обєднання № 495 від 03 квітня 2006 року та платіжне доручення № 529 від 10 червня 2010 року.

Враховуючи обставини справи та суму позову, господарський суд приходить до висновку, що витрати на оплату послуг адвоката є співрозмірними сумі позову, а тому з урахуванням всіх обставин справи на думку господарського суду підлягають до стягнення повністю в сумі 1 150,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ-ГРУП»(місцезнаходження: 04213, м. Київ, Оболонський р н, вул. Прирічна, буд. 25-А, кім. 11; фактична адреса: 39622, м. Кременчук, вул. Воїнів Інтернаціоналістів, 11, кв. 77, код ЄДРПОУ 36292194) на користь Приватного підприємства «СУЙЛФУД»(місцезнаходження: 04210, м. Київ, Оболонський р н, вул. Вишгородська, буд. 28/1 код ЄДРПОУ 34680053) 125 100 (сто двадцять пять тисяч сто) грн. 00 коп. - основного боргу, 3 753 (три тисячі сімсот пятдесят три) грн. 00 коп. пені, 1 758 (одну тисячу сімсот пятдесят вісім) грн. 25 коп. 3% річних, 1150 (одну тисячу сто пятдесят) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката, 1 306 (одну тисячу триста шість) грн. 11 коп. - державного мита та 221 (двісті двадцять одну) грн. 96 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

24.12.2010 року