Постанова № 130220476, 16.09.2025, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/6158/25

Провадження № 3/489/1682/25

Інгульський районний суд міста Миколаєва

Постанова

іменем України

16 вересня 2025 року місто Миколаїв

Суддя Інгульського районного суду міста Миколаєва Гриненко Михайло Вікторович, розглянувши матеріали справи, які надійшли з Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , згідно з протоколом проживаючої по АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 51 КУпАП,

встановив:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серія ВАД №607863 від 24.07.2025, 24.07.2025 о 19:00 год. в м. Миколаєві по просп. Миру, 21/1, в приміщенні магазину «Єва» ОСОБА_1 шляхом вільного доступу здійснила дрібне викрадення шляхом крадіжки товару, а саме блиску «Трусарді», «Лореаль», чим заподіяла матеріальну шкоду в сумі 1920 грн.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, в судові засідання 25.08.2025 та 16.09.2025 двічі не з`явилася, про причини неявки не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи не подавала. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася судовими повістками, смс-повідомленнями, по телефону та оголошеннями на сайті судової влади. Таким чином, судом вжито всіх можливих та вичерпних заходів для своєчасного виклику особи до суду. При складенні протоколу про адміністративне правопорушення свою вину в інкримінованому порушенні визнала, надавши письмові пояснення про те, що дійсно вчинила дрібну крадіжку товару з магазину.

Крім того, у зв`язку з неявкою особи за викликом суддею була винесена постанова про її привід органами Національної поліції, виконання якої було доручено ВП № 2 Миколаївського РУП ГУ НП в Миколаївській області та ВП № 3 МРУП ГУ НП в Миколаївській області. Однак, постанова судді про привід особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, жодним органом Національної поліції виконана не була.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Також у п. 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 ЄСПЛ констатував, що «сторонив розумніінтервали часумають вживатизаходів,щоб дізнатись про станвідомого їмсудового провадження».

При цьому, особі відомо, що на розгляді Ленінського районного суду міста Миколаєва знаходяться справи про адміністративне правопорушення відносно неї, про що їй повідомлялось особисто під час складення протоколу та засвідчено її підписом, а також двічі викликалася судом для розгляду справи. У зв`язку з цим, особа, відносно якої складено протоколи, яка обізнана про те, що протокол про адміністративне правопорушення відносно неї перебуває на розгляді в суді, виходячи із практики ЄСПЛ, зобов`язана вживати заходів для того, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження, зокрема отримати судову повістку та з`явитися до суду для розгляду вказаної справи.

Згідно зі ст. 6 Конвенції із захисту прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 277 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Суддя враховує, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, самостійно, відповідно до принципу диспозитивності, вирішує питання щодо участі в судовому засіданні. Отже, оскільки від особи не надходило клопотання про відкладення розгляду справи та остання мала достатньо часу та можливостей реалізувати своє право викласти свої аргументи щодо протоколів про адміністративне правопорушення, тому суддя вважає можливим провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Крім того, суддя виходить з того, що якщо особисто особа не з`явилася у судове засідання, а суддя вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення (постанови), не відкладаючи розгляд справи, то він може вирішити таку справу. При цьому, основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності чи її захисника, а можливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні на підставі наявних доказів.

Таким чином, беручи до уваги розумний строк розгляду справи, відсутність клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, а також відсутність обґрунтованого клопотання необхідності відкладення розгляду справи, суддя приходить до висновку про можливість та доцільність розгляду справи у відсутність особи, відносно якої складено протоколи.

Також суддя враховує, що тривалий розгляд справи, пов`язаний із систематичним відкладенням судових засідань для приводу особи, наслідком якого може стати закриття провадження у справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, не відповідає закріпленим у ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки сприятиме ухиленню особи, яка вчинила відповідне діяння, від адміністративної відповідальності за скоєне, а також може мати наслідком порушення положень статей 7, 9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і ст. 6 Конвенції в частині не дотримання розумних строків розгляду справ, а також порушення рівності учасників судового провадження, виходячи з категорії вчинених ними адміністративних правопорушень, оскільки особи, яким інкримінується вчинення діянь, при розгляді яких участь особи є обов`язковою, внаслідок тривалого відкладення судових засідань через їхню неявку та нездійснення приводу, не можуть бути піддані адміністративному стягненню через сплив визначених статтею 38 КУпАП строків.

У свою чергу, особи, які вчинили адміністративні правопорушення, при розгляді справ за якими їхня участь не є обов`язковою, можуть піддаватися адміністративному стягненню навіть тоді, коли вони не з`являються в судові засідання, що ставить їх у нерівне та невигідне становище порівняно з особами, участь яких є обов`язковою при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 268 КУпАП, які, в кінцевому підсумку, можуть уникнути адміністративної відповідальності та накладенню стягнення за вчинені ними правопорушення внаслідок спливу строку давності накладення адміністративного стягнення.

Крім того, у випадку закриття провадження у справі внаслідок спливу строків давності, який настав внаслідок неодноразового відкладення розгляду справи через неявку до суду особи, щодо якої складений протокол, а також невиконання спеціально уповноваженими на те особами постанови про її привід в судове засідання, будуть порушені права потерпілого від адміністративного правопорушення, який безпосередньо звернувся до правоохоронних органів з приводу вжиття заходів до особи, яка вчинила щодо нього адміністративне правопорушення, на отримання захисту від держави, а також відшкодування завданої шкоди.

Також, вирішуючи питання щодо можливості розгляду справ вказаної категорії за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суддя керується тим, що вчинене правопорушення становить особливу небезпечність для суспільства та окремих громадян, виходячи із того, що посягає на право власності, та у випадку систематичного відкладення розгляду справи через неявку особи закінчиться визначений ст. 38 КУпАП строк накладення адміністративного стягнення, внаслідок чого винна особа буде відчувати свою безкарність за вчинене, що не сприятиме її вихованню у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством, а також не запобігатиме вчиненню нових правопорушень, тим самим не буде забезпечене досягнення передбачених ст. 1 КУпАП завдань.

Дослідивши матеріали, що знаходяться у справі (протокол про адміністративне правопорушення; заяву ОСОБА_2 ; письмові пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; довідку про вартість викраденого товару; інформацію про особу ОСОБА_1 ), суддя дійшов таких висновків.

Диспозицією 2 ст. 51 КУпАП встановлена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оцінивши сукупність досліджених доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя дійшов висновку, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, дійсно вчинила дрібну крадіжку чужого майна на суму, яка становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності, зокрема письмовими поясненнями та довідкою про вартість.

Таким чином, встановлені суддею обставини вказують на наявність вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненні інкримінованого їй правопорушення та своїми діями вона вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 51 КУпАП.

Враховуючи особу, яка притягується до адміністративної відповідальності (вперше притягується), обставини вчинення адміністративного правопорушення, вважаю за доцільне накласти на неї адміністративне стягнення в межах санкції ч. 2 ст. 51 КУпАП у виді штрафу.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з особи, на яку накладено стягнення, підлягає стягненню судовий збір в дохід держави.

Керуючись статтями 252,266,280,283,284,285 КУпАП, суддя

постановив:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 51 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одну тисячу сімсот) грн (який підлягає сплаті та перерахуванню за такими реквізитами: отримувач коштів: УК у м. Миколаїв /Інгульський р-н/21081100, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37992030, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходів бюджету: 21081100, рахунок отримувача: UА448999980313070106000014482).

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок (який підлягає сплаті та перерахуванню за такими реквізитами: отримувач: ГУК у м. Києві /м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106, рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001).

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно зі ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Інгульський районний суд міста Миколаєва.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя М.В. Гриненко