Рішення № 13022043, 06.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/33906.12.10 Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л., розглянувши матеріали

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламна телевізійна група"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агентство правовласників "Свод"

простягнення 137555,47 грн.

Представники сторін: від позивача Яременко Л.С. –представник; від відповідачане з‘явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламна телевізійна група" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство правовласників "Свод" заборгованості на загальну суму 137555,47 грн., у тому числі основного боргу у розмірі 122864,13 грн., пені у розмірі 10899,24 грн., інфляційні втрати у розмірі 2185,02 грн., 3% річних у розмірі 1606,20 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушені договірні зобов‘язання, оскільки відповідачем не здійснено перерахунок позивачу коштів отриманих від провайдерів, як це передбачено умовами укладених між позивачем та відповідачем договорів.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвала суду про порушення провадження у справі, що надсилалась за адресою вказаною у довідці була повернута поштовим відділенням з відміткою про незнаходження організації за вказаною адресою.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

21.12.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекламна телевізійна група", як довірителем (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агентство правовласників "Свод", як повіреним (відповідач) були укладені договори № 1-РТП, № 2-РТП, № 3-РТП, № 4-ГТП, №5РТП, № 6-РТП, № 7-РТП, № 8-РТП, № 9-РТП, № 10-РТП відповідно до умов яких повірений зобов‘язується від імені і за рахунок довірителя укладати з провайдерами договори на надання прав на поширення Телерадіопрогарми абонентам за допомогою Багатоканальної мережі. (далі –Договори)

Згідно з п. 3.1.11 Договорів повірений зобов‘язаний щомісячно, але не пізніше 5- го числа звітного місяця, надавати довірителі письмові звіти, разом із звітом надавати акти за відповідний період.

Відповідно до п. 6.3 Договорів отримані від провайдерів, з якими укладено Договори, грошові кошти в рахунок оплати Роялті за договором про надання прав на поширення телерадіопрограми, підлягають перерахуванню у повному обсязі повіреним на поточний рахунок довірителя один раз на місяць згідно виставлених довірителем рахунків, але не пізніше 2 банківських днів з дати отримання відповідного рахунку. Довіритель на підставі отриманих від повіреного звітів та актів, виставляє повіреному рахунки на оплату роялті , у строк не пізніше 2 банківських днів з дати отримання відповідних звітів та актів.

Дія Договорів була неодноразово продовжена, останній раз до 31.12.2009 року

Також, 01.02.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекламна телевізійна група", як довірителем (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агентство правовласників "Свод", як повіреним (відповідач) був укладений договір № 01/02, відповідно до умов якого повірений зобов‘язується від імені і за рахунок довірителя укладати з операторами договори на надання прав на поширення каналу "Ностальгія" шляхом трансляції (ретротрансляції), за ціною та на умовах, означених цим Договором.

Відповідно до п. 5.4 Договору № 01/02 повірений впродовж 20 днів після закінчення звітного місяця направляє по факту і рекомендованим листом акт про виконання своїх зобов‘язань згідно цього Договору.

Згідно з п. 5.2 Договору № 01/02 повірений перераховує довірителеві один раз на місяць до 25 числа місяця, що випливає за звітним, вартість прав поширення каналу всіма операторами в такому звітному місяці у гривнях на розрахунковий рахунок довірителя. У випадках, що не залежать від волі повіреного допускається затримка платежу на 10 робочих днів.

Дія Договору була неодноразово продовжена, останній раз до 31.12.2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на виконання умов договору були надіслані позивачу звіти, а саме:

по договору № 01/02 за листопад 2009 року на загальну суму 89816,26 грн., 30.11.2009 між позивачем та відповідачем підписано акт № ОУ-0009269 надання прав на сповіщення та розповсюдження каналу Ностальгія на загальну суму 89816,24 грн.;

по договору № 1-РТГ за грудень 2009 на загальну суму 2929,50 грн.;

по договору № 2-РТГ за грудень 2009 на загальну суму 2796,02 грн.;

по договору № 3-РТГ за грудень 2009 на загальну суму 3102,33 грн.;

по договору № 4-РТГ за грудень 2009 на загальну суму 6558,09 грн.;

по договору № 5-РТГ за грудень 2009 на загальну суму 4139,06 грн.;

по договору № 6-РТГ за грудень 2009 на загальну суму 5851,23 грн.;

по договору № 7-РТГ за грудень 2009 на загальну суму 1115,27 грн.;

по договору № 8-РТГ за грудень 2009 на загальну суму 4217,60 грн.;

по договору № 10-РТГ за грудень 2009 на загальну суму 314,16 грн. та на суму 816,82 грн., що підтверджується рахунками-фактурами, які наявні в матеріалах справи.

Сума вказаних звітів становить 121656,32 грн.

Як зазначає позивач, відповідач в порушення умов договору, звіти по договору № 01/02 на адресу позивача не надіслав, а тому позивач звернувся до підприємств, з якими відповідачем були укладені договори про надання прав на сповіщення та розповсюдження каналу Ностальгія. Відповідно до наданих вказаними підприємствами документів, останніми на рахунок відповідача були перераховані кошти на загальну суму 80527,32 грн., докази укладання договорів та перерахування коштів наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, загальний розмір коштів, які повинні були бути перераховані відповідачем на користь позивача, на підставі вказаних договорів, становить 202183,64 грн.

Однак, відповідач в порушення умом вказаних договорів свої зобов‘язання виконав частково, заборгованість відповідача становить 135268,98 грн.

Відповідач доказів повної оплати отриманих послуг не надав, заборгованість не заперечив.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Стаття 628 Цивільного кодексу України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором доручення, за яким одна сторона одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного. (ст. 1000 Цивільного кодексу України)

Згідно з ст. 1006 Цивільного кодексу України повірений зобов'язаний: повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з положеннями статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач доказів здійснення перерахування коштів отриманих від третіх осіб на рахунок позивача на загальну суму 122864,13 грн. не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 122864,13 грн. підлягають задоволенню.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 10899,24 грн., інфляційні нарахування у розмірі 2185,02 грн., 3% річних у розмірі 1606,20 грн.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 576,00 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 68,68 грн., 3% річних у розмірі 31,10 грн., інфляційні втрати у розмірі 99,07 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.2 Договорів № 1-РТП, № 2-РТП, № 3-РТП, № 4-ГТП, №5РТП, № 6-РТП, № 7-РТП, № 8-РТП, № 9-РТП, № 10-РТП у випадку несвоєчасного перерахування грошових коштів довірителю, відповідно до умов п. 6.3 договору, повірений зобов‘язаний сплатити довірителю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла в період, за який нараховується пеня.

Пунктом 7.2 Договору № 01/02 передбачено, що у випадку прострочки платежів, передбачених статтею 5 даного Договору повірений сплачує довірителю пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше 5% від суми платежу.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд визнає його невірним, оскільки позивачем не враховані зміни облікової ставки. За розрахунком суду, розмір пені становить 10942,81 грн. Однак, оскільки за розрахунком суду розмір пені більший ніж той, який просить позивач, а клопотання про вихід суду за межі позовних вимог, не заявлялись, то задоволенню підлягає розмір пені за розрахунком позивача на загальну суму 10899,24 грн..

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, позивача, суд визнає його вірним, а тому вимоги позивача про стягнення 3% річних підлягають задоволенню на суму 1606,20 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат позивача, суд визнає його не вірним. Однак, оскільки за розрахунком суду розмір інфляційних втрат більший ніж той, який просить позивач, а клопотання про вихід суду за межі позовних вимог, не заявлялись, то задоволенню підлягає розмір інфляційних втрат за розрахунком позивача на загальну суму 2185,02 грн..

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство правовласників "Свод" (01042, м. Київ, бул. Дружби Народів, 19, оф. 414, код 32310916 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламна Телевізійна Група" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 46-Б, код 33551564) основний борг у розмірі 122864 (сто двадцять дві тисячі вісімсот шістдесят чотири) грн. 13 коп., пеню у розмірі 10899 (десять тисяч вісімсот дев‘яносто дев‘ять) грн. 24 коп., інфляційні втрати у розмірі 2185 (дві тисячі сто вісімдесят п‘ять) грн. 02 коп., 3% річних у розмірі 1606 (одна тисяча шістсот шість) грн. 20 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 1375 (одна тисяча триста сімдесят п‘ять) грн. 55 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

СуддяВ.В. Джарти Дата підписання 15.12.2010 року