Ухвала суду № 1302201, 26.06.2007, Донецький апеляційний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 У Х В А Л А

Іменем України

26 червня 2007 року                                                                              справа № 22-а-957/07

зал судового засідання № 3 у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів:                       Ляшенка Д.В.

                                   Сіваченка І.В.

при секретарі судового засіданняГрішаєвій Л.П.за участю представників: від позивача:Калашников Є.М. – за дов. від 03.01.2007р.від відповідача:Паталаха К.В. – за дов. від 25.06.2007р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганськуна постанову господарського суду Луганської областівід5 квітня 2007 року (у повному обсязі складена                10 квітня 2007 року) по адміністративній справі№ 12/64н-ад (судді О.С. Палей, Т.М. Мінська,           Є.Ю. Пономаренко)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Топцентр” м. Луганськ

до

Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

про

скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій

ВСТАНОВИЛА:        

      Постановою суду від 5 квітня 2007 року (арк. справи 133-134) задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Топцентр”, внаслідок чого скасоване рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 14 грудня 2006 року № 0001352340, предметом якого є застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача за порушення правил застосування реєстраторів розрахункових операцій на суму 718365 грн. 85 коп. (арк. справи 79), з мотивів безпідставності їх застосування, а саме відсутності здійснення розрахункових операцій, які потребують застосування реєстраторів, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій, які суд першої інстанції вважає адміністративно–господарськими, після строку застосування, встановленого статтею 250 Господарського кодексу України.       

       В апеляційній скарзі Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у                    м. Луганську просить скасувати постанову господарського суду Луганської області від 5 квітня 2007 року, і прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

      Правовими підставами доводів апеляційної скарги відповідач вважає норми підпункту 12 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року  № 265/95-ВР (надалі - Закон України № 265), приписи якого, на думку податкового органу, доводять правомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним рішенням, а також доводить безпідставність застосування до спірних відносин норм статті 250 Господарського кодексу України.

        Представник позивача у письмових запереченнях та під час апеляційного розгляду справи доводи, викладені в апеляційній скарзі відхилив і просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення, з тих підстав, що постанова суду прийнята з урахуванням усіх обставин справи і відповідає нормам діючого законодавства.         

       Апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до пункту 2-1 розділу 7 “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.

        Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

      У листопаді 2006 року відповідачам була здійснена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 9 грудня 2004 року по 30 вересня 2006 року, результати якої викладені в акті від 1 грудня 2006 року № 846/23/33242250 (арк. справи 56-72), (надалі - акт перевірки).

       На підставі висновків акту перевірки керівником податкового органу прийняте спірне рішення (арк. справи 79), штрафні (фінансові) санкції яким застосовані відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року №265/95 – ВР (з наступними змінами, та доповненнями), за  порушення проведення розрахунків розрахункових операцій, а саме підпунктів 1,2 статті 3 Закону України № 265, який відповідно до його преамбули визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

      Стаття 17 Закону України № 265 входить до складу п’ятого розділу, який визначає відповідальність за порушення вимог цього Закону.

      Пунктом 1 статті 17 цього Закону передбачені фінансові санкції у п’ятикратному розмірі вартості, у тому числі у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій. Саме за дане порушення відповідачем застосований штраф спірним рішенням.

      Зобов’язання суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведенні у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, передбачено пунктом 1 статті 3 даного Закону, а зобов’язання видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції, передбачене пунктом 2 даної статті. Порушення пункту 1 статті 3 покладено в основу застосування штрафних (фінансових) санкцій.

       З підпункту 3.3.3 акту перевірки (арк. справи 26-27, 69-70) вбачається, що позивач 26 грудня 2004 року та 3 січня 2005 року здійснив реалізацію паливно-мастильних матеріалів відповідно на 41199 грн. 60 коп. та 129242 грн. 70 коп. Факт здійснення двох господарських операцій в межах виконання цивільно–правової угоди з Товариством з обмеженою відповідальністю «Октан», виконання яких зазначено відповідачем з посиланням на податкові накладні № 1 від 26 грудня 2004 року та № 2 від 3 січня 2005 року, сторонами не заперечується. Із загальної суми вартості товару (пального), яка дорівнює 170442 грн. 30 коп., частина у розмірі 143673 грн. 17 коп. була сплачена контрагентом позивача готівкою до каси підприємства, що підтверджується шістнадцятьма прибутковими касовими ордерами з 24 грудня 2004 року по 21 січня 2005 року.

      Визначення розрахункової операції утримується в статті 2 Закону України № 265 і означає,  у тому числі приймання від покупця готівкових коштів за місцем реалізації товарів (послуг). Місце проведення розрахунків в розумінні даного Закону, це місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти.

      Аналіз вищезазначених норм доводить, що здійснення розрахункової операції у сфері торгівлі означає одночасне (в одному місці) отримання коштів та передачу товарів. Правомірність такого висновку доводиться Порядком заняття торговельною діяльністю і правилами торговельного обслуговування населення, які були чинними на момент здійснення спірних господарських операцій (як передачі товару, так і отримання коштів), що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 108. В межах спірних відносин а ні роздрібна, а ні оптова торгівля місця не мала.

       Пославшись на статтю 9 Закону України № 265, яка передбачає випадки коли реєстратори розрахункових операцій не застосовуються, серед них підпункт 12 визначає, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо), відповідач не довів, що отримання товарів і готівкові кошти здійснені в одному місці.

       Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що розрахункові операції в розумінні Закону України № 265 в межах спірних відносин відсутні. Крім того, надане на вимогу суду податковим органом реєстраційне посвідчення № 1236003281 свідчить про те, що реєстратор розрахункових операцій встановлений за адресою вул. Зарічна буд. 2,                27 січня 2005 року, що означає недоведеність порушення щодо не проведення розрахункової операції через реєстратор внаслідок його відсутності у період з 24 грудня 2004 року по 21 січня 2005 року, і тим самим унеможливлює правомірність прийняття спірного рішення.       

      Колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції, що у межах спірних відносин мало місце здійснення господарських операцій на виконання цивільно-правової угоди. Слід зазначити, що не всі господарські операції, які здійснюються в межах цивільно–правових угод, у тому числі купівлі-продажу є операціями у сфері торгівлі, як намагається довести податковий орган. В межах цивільних відносин спектр зазначених операцій значно ширший від тих, які здійснюються, зокрема у сфері торгівлі.

      Слід також відрізняти публічно-правові відносини (що є спірними у межах даної справи) від господарських відносин (відносин між суб’єктами господарювання). Саме зазначена різниця доводить неможливість застосування до спірних відносин норм Господарського кодексу України. Виходячи із зазначеного, колегія суддів приймає доводи податкового органу стосовно того, що застосування строків, передбачених статтею 250 Господарського кодексу України до спірних відносин є неможливим як з огляду на предмет регулювання зазначеним Кодексом (стаття 4 ГК України), так і з огляду на характер зазначених відносин (статті 3, 238, 241 ГК України), оскільки спірні відносини не є господарсько-виробничими, організаційно-господарськими або внутрішньогосподарськими. Разом з тим колегія суддів зазначає, що мотив суду першої інстанції щодо строків прийняття спірного рішення відповідача не впливає на правильність прийнятого судового рішення.      

        Колегія суддів зазначає, що спірні відносини є публічно–правовими, носять характер абсолютних, тобто відповідальність у межах даних відносин настає незалежно від вини суб’єкта господарювання. В основу відповідальності покладений сам факт доведення (скоєння) правопорушення.

      З огляду на аналіз норм зазначеного Закону, колегія суддів зазначає, що спірне рішення прийняте відповідачем у межах компетенції, але з порушенням вимог чинного законодавства, а саме недоведеність складу правопорушення, за яке застосована фінансова санкція, у зв’язку з чим колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції щодо скасування спірного рішення.

         На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права. 

        Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

        Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у                  м. Луганську на постанову господарського суду Луганської області від 5 квітня 2007 року у справі № 12/64н-ад – залишити без задоволення.

       Постанову господарського суду Луганської області від 5 квітня 2007 року у справі № 18/64н-ад за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Топцентр” до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську – залишити без змін.

       Ухвала постановлена у нарадчій кімнаті та проголошений її повний текст у судовому засіданні 26 червня 2007 року.

        Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

       Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:                                                                                       Р.Ф. Ханова

Судді:                                                                                                    Д.В. Ляшенко

                                                                                                                І.В. Сіваченко

З оригіналом згідно:  

Суддя                                                                Р.Ф. Ханова