Ухвала суду № 1302192, 19.06.2007, Донецький апеляційний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 У Х В А Л А

Іменем України

19 червня 2007 року                                                                               справа № 22-а-851/07

зал судового засідання № 3 у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів:                       Колеснік Г.А.

                                   Сіваченка І.В.

при секретарі судового засідання

Грішаєвій Л.П..за участю прокурора

представників: Куцін М.С. – за посвідченнямвід позивача:Олександрова Н.М. – за дов. від 03.01.2007р.від відповідача:Павенко Г.С. – за дов. від 16.06.2007р.

Фартушняк О.М. – за дов. від 16.06.2007р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції у                             м. Краматорськуна постанову господарського суду Донецької областівід 5 квітня 2007 року (у повному обсязі складена               10 квітня 2007 року)по адміністративній справі№ 7/464пн (суддя Л.В. Ушенко)за позовомВідкритого акціонерного товариства „Старокраматорський машинобудівний завод”

 м. Краматорськ

до

Державної податкової інспекції у

м. Краматорську

про

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

за участю

спонукання надати до державного казначейства висновок про бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 86186 грн. 75 коп. по декларації за травень 2006 року

Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області м. Донецьк

прокурора Донецької області

ВСТАНОВИЛА:

       Постановою господарського суду Донецької області від 5 квітня 2007 року (том 2 арк. справи 80-82) задоволено вищезазначений позов, зобов’язано відповідача сформувати та надати до Управління Державного казначейства у м. Краматорську Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області висновок разом з реєстром із зазначенням суми податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету по даним декларації за травень 2006 року в розмірі 86186 грн. 75 коп., з мотивів обґрунтованості заявлених позовних вимог.

      В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у м. Краматорську просить скасувати постанову суду першої інстанції та в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на помилковість висновків суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог, що, на думку відповідача, призвело до неправильного вирішення спору. 

       Скаржник доводить, що підтвердження податковим органом бюджетного відшкодування здійснюється відповідно до наказу ДПА від 24 квітня 2003 року № 196 «Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість юридичним особам» та Методичних рекомендацій, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 18 серпня 2005 року № 350. Доводить, що надання висновку є неможливим, оскільки не підтверджено факт надходження сум податку до бюджету відповідно до пункту 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок того, що проведені не всі зустрічні перевірки підприємств-постачальників. 

       Прокурор під час апеляційного розгляду справи підтримав позицію податкового органу.

       Позивач у запереченнях на апеляційну скаргу та під час апеляційного розгляду справи доводи, викладені в апеляційній скарзі відхилив, і просив постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з тих підстав, що постанова суду прийнята з урахуванням усіх обставин справи і відповідає нормам діючого законодавства.

       Третя особа у судове засідання не з’явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином.   

       Апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до пункту 2-1 розділу 7 “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.

        Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

       Відкрите акціонерне товариство „Старокраматорський машинобудівний завод” є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 05763642, перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції у м. Краматорську, є  платником податку на додану вартість з 22 липня 1997 року, що підтверджується свідоцтвом                  № 062921375 від 2 липня 2002 року.

        Як платник податку на додану вартість позивач 20 червня 2006 року подав до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за травень 2006 року (том 1 арк. справи 48-52), якою визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку в розмірі 250893 грн. (код рядка 25,25.1).

      Достовірність нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень, травень 2006 року перевірена відповідачем, за наслідками перевірки складений акт виїзної позапланової перевірки позивача № 847/23-6-05763642 від 8 серпня 2006 року (том 2 арк. справи 1-25). Зазначена перевірка є засобом реалізації відповідачем владних управлінських функцій відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

       Пунктом 2 висновків акту перевірки відповідач встановив порушення позивачем підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункт 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на податок вартість» шляхом завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за травень 2006 року на 4367 грн. (арк. справи 25). Сума заявленого бюджетного відшкодування у розмірі 246526 грн. актом перевірки підтверджена.

         Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується долученими до матеріалів справи документами, позивачу зазначена сума відшкодована частково, а саме: в рахунок сплати податкового векселя у розмірі 21543 грн. 25 коп. (том 1 арк. справи 55-56); перерахуванням на розрахунковий рахунок 138814 грн. платіжним дорученням № 1687 від 18 жовтня 2006 року (том 1 арк. справи 57, 112). Актом звірки станом на 20 лютого 2007 року рахується заборгованість у розмірі 86168 грн. 75 коп. (том 1 арк. справи 111), на день апеляційного розгляду справи зазначена сума не відшкодована.

       Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Саме нормами зазначеного Закону, з урахуванням його преамбули, регулюються всі питання, пов’язані із визначенням та сплатою податку на додану вартість. Наявність у позивача бюджетного відшкодування у відповідних сумах відповідачем не заперечується, спірним є факт підтвердження зазначених сум.

        Порядок перевірки відповідачем задекларованого позивачем бюджетного відшкодування передбачений підпунктами 7.7.5 та 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Підпунктом «в» підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, у разі з’ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

      Таким чином, податковий орган як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок, або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.

       З огляду на принцип певності доказів, що визначений частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не вникає спору. Відповідач не надав жодного доказу відмови у надані позивачеві бюджетного відшкодування, яке б підтвердило правомірність не надання ним висновку на відшкодування  86186 грн. 75 коп. за травень 2006 року.

        Законом не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утриматися від виконання зазначених дій, що зробив відповідач у справі. Залишок бюджетної заборгованості за травень 2006 року складає 86186 грн. 75 коп., що не заперечувалося відповідачем під час апеляційного розгляду справи.

       З пояснень та наданих відповідачем довідок та актів перевірок, (том 1 арк. справи 91-110, 113-123), предметом яких була перевірка правомірності формування та сплати податкових зобов’язань контрагентами позивача, за взаємовідносинами з якими він сформував податковий кредит у квітні 2006 року,  вбачається, що підставою не надання висновку на залишок бюджетного відшкодування відповідач вважає неотримання результатів перевірок по всьому ланцюгу до виробника.

      Колегія судів зазначає, що нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку на відшкодування ПДВ не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

      Колегія судів погоджує висновки суду першої інстанції щодо особливостей бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в межах непрямого податку і зазначає, що податковий орган бажає пов’язати право на таке відшкодування зі сплатою за певними господарськими операціями.    

        Колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача на Методичні рекомендації щодо порядку адміністрування Державної податкової адміністрації України, затверджені наказом від 18 серпня 2005 року № 350 та № 196 від 24 квітня 2003 року, оскільки вони не зареєстровані у Міністерстві юстиції України, не є нормативно-правовими актами в розумінні статті 117 Конституції, і не можуть застосовуватися судом з огляду на положення частини 3 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, нормами якої запроваджений принцип законності як один з основних принципів адміністративного судочинства.

      Колегія судів зазначає, що спір виник внаслідок вільного трактування відповідачем пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягає в правовому перевантажені визначених ним слів „поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з  надмірною сплатою”, без врахування далі слів „у випадках, визначених цим Законом”. За наведеним Законом сплата у складі ціни товарів (послуг) здійснюється покупцем (яким є позивач у справі) продавцю, а не до бюджету, саме це є умовою бюджетного відшкодування покупцю відповідно до підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону.

       Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права.

       Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

       Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську на постанову господарського суду Донецької області від 5 квітня 2007 року у справі № 7/464пн – залишити без задоволення.

      Постанову господарського суду Донецької області від 5 квітня 2007 року у справі  № 7/464пн за позовом Відкритого акціонерного товариства „Старокраматорський машинобудівний завод” до Державної податкової інспекції у м. Краматорську – залишити без змін.

       Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 19 червня 2007 року. Ухвала у повному обсязі складена 19 червня 2007 року.

        Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

       Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:                                                                                       Р.Ф. Ханова

Судді:                                                                                                    Г.А. Колеснік

                                                                                                               І.В. Сіваченко   

З оригіналом згідно:

Суддя                                                        Р.Ф. Ханова