Рішення № 130210144, 15.09.2025, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 вересня 2025 року м. Рівне№460/11298/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області №179-к від 17.04.2023, яким його вирішено 18.04.2023 звільнити у зв`язку зі скороченням чисельності і штату працівників на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України; поновлення в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Рівненській області на попередній або рівнозначній посаді; стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, а саме з 19.04.2023 по дату поновлення на роботі виходячи з розрахунку 861,58 грн середньоденної заробітної плати.

Ухвалою суду від 04.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи ухвалено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. При цьому, суд дійшов висновку про визнання поважними причин пропуску звернення до суду з даним позовом та поновлення позивачу строку звернення до суду.

За змістом позовної заяви, позовні вимоги ґрунтуються на тому, що ОСОБА_1 обіймав посаду начальника відділу аналізу та контролю за використанням роботодавцями коштів Фонду управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Рівненській області, з якої був звільнений 18.04.2023 у зв`язку з скороченням чисельності і штату працівників на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України. З 01.01.2023 Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступником Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Однак, уповноваженим органом не було забезпечено дотримання процедури вивільнення та працевлаштування позивача у зв`язку з реорганізацією Управління. Вказує, що його було звільнено з роботи з порушенням вимог чинного законодавства, а саме статтей 40, 49-2 КЗпП України, оскільки не було запропоновано іншої посади на підприємстві-правонаступнику одночасно з попередженням про звільнення. Звертає увагу, що в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Рівненській області протягом періоду часу з моменту попередження про наступне звільнення до моменту звільнення існувало достатньо вакантних посад, проте, позивачу не було зроблено індивідуальної письмової пропозиції зайняти жодну з вакантних посад, а лише листами поінформовано про можливість участі в загальному доборі, що вважає протиправним. Вважає, що в контексті застосування положень частини 6 статті 36, частини 2 статті 40, частини 3 статті 49-2 КЗпП, роботодавець зобов`язаний був запропонувати всі вакантні посади, які існують в ГУ ПФУ в Рівненській області, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Разом з тим, навіть якщо взяти до уваги необхідність проведення конкурсу для вступу на державну службу, то він не вбачається обґрунтованим, оскільки частиною 5 статті 10 Закону України Про правовий режим воєнного стану у період дії воєнного стану особи призначаються на посади без конкурсного відбору. Тому, наказ про звільнення від 17.04.2023 по пункту 1 статті 40 КЗпП України є незаконним та підлягає скасуванню, а позивача має бути поновлено на попередній посаді в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області, або на рівнозначній посаді, з виплатою середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. За наведеного, просить позов задовольнити повністю.

За змістом відзиву на позовну заяву відповідач проти задоволення позову заперечує. Наголошує, що при звільненні ОСОБА_1 чітко дотримано вимоги чинного законодавства, зокрема вчасно відповідно до статті 49-2 КЗпП попереджено про наступне звільнення, а саме не пізніше ніж за два місяці до передбачуваної дати звільнення. Звертає увагу, що зважаючи, що управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області підлягало припиненню у зв`язку із реорганізацією шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, що супроводжується повним скороченням чисельності та штату з 18.04.2023, то з 19.04.2023 будь-якої роботи на тому самому підприємстві управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області немає. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 та частини 6 статті 36 КЗпП у зв`язку із скороченням чисельності та штату роботодавця з 18.04.2023, відсутня можливість запропонувати позивачу іншу роботу за вакантною посадою в управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області після 18.04.2023. Наголошує, що позивачу починаючи з початку процедури реорганізації, впродовж дії попередження про наступне звільнення, доводилися до відома пропозиції з переліком вакансій у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області з метою працевлаштування на наявні вакантні посади. Головне управління зверталось з пропозицією взяти участь працівниками Фонду соціального страхування України у Рівненській області у доборі на вакантні посади державної служби, у період дії воєнного стану (листи від 14.12.2022 №1700-08-8/66307; від 06.02.2023 №1700-08-8/9407; від 23.03.2023 №1700-0801-8/25548; від 13.04.2023 №1700-08-8/32798). Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області, вживало заходів щодо працевлаштування позивача впродовж всього строку дії попереджень про наступне звільнення. Зважаючи, що роботодавцем для позивача є управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області, то пропонувати роботу в іншій юридичні особі, зокрема в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області, яке станом на 18.04.2023 не було правонаступником управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області, не мало правових підстав. Посади працівників Фонду соціального страхування, на відміну від посад працівників Пенсійного фонду, не належать до посад державної служби. На зазначених працівників поширюється законодавство про працю. Позивачем не подавалися резюме, заяви щодо прийняття на роботу до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області та відповідно про звільнення з роботи до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області. За наведеного, у поновлення на роботі та виплаті середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу заперечує повністю. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Дослідженими по справі письмовими доказами, суд встановив наступне.

Відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 перебував на посаді начальника відділу аналізу та контролю за використанням роботодавцями коштів Фонду управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Рівненській області з 01.04.2019 по 18.04.2023.

16.01.2023 Виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування України видано наказ №54-090 від 16.01.2023, яким скорочено весь штат та усю чисельність працівників, визначених штатними розписами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та м.Києві, з 18.04.2023.

Головою комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України 16.01.2023 видано наказ №9-ОД Про скорочення чисельності та штату працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, пунктом 1 якого передбачено скоротити штат та усю чисельність працівників, визначених штатними розписами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та м. Києві, з 18.04.2023.

17.01.2023 ОСОБА_1 ознайомився під підпис з вказаним наказом, а також з наказом від 16.01.2023 №07-к Про попередження працівників управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Рівненській області про наступне їх вивільнення.

Відповідно до попередження від 18.01.2023 №04-26-122 про наступне звільнення, за підписом голови комісії з реорганізації Управління Тетяни Савич, із посиланням на скорочення чисельності та штату працівників Управління на підставі наказу голови комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України від 16.01.2023 №9-ОД та наказу голови комісії з реорганізації Управління від 16.01.2023 №07-к, ОСОБА_1 повідомлено про наступне звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, яке відбудеться 18.04.2023.

У попередженні про наступне звільнення від 18.01.2023 №04-26-122 зазначено, зокрема, що посаду, яку займає позивач буде скорочено, враховуючи пункт 2 розділу VІІ Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, постанову КМУ від 27.12.2022 №1442, наказ комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України №9-ОД від 16.01.2023, накази управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області №07-к від 16.01.2023, №08-к від 16.01.2023. Крім того, позивача у попередженні повідомлено, що скороченню підлягає весь штат та чисельність працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та його управлінь, а тому інша робота у виконавчій дирекції Фонду соціального страхування України їй не пропонується. Також наявне посилання на те, що згідно норм діючого законодавства та роз`яснень Міністерства економіки України від 13.01.2023 №4706-05/1622-03, ні законодавством про працю, ні законодавством, що регулює порядок призначення на посади державної служби, не передбачено можливості переведення працівника, який працює за трудовим договором на посаду державної служби до органу, приєднання до якого здійснюється внаслідок реорганізації.

З попередженням від 18.01.2023 №04-26-122 про наступне звільнення, ОСОБА_1 ознайомився під підпис 18.01.2023.

Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зверталось до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області з пропозицією взяти участь працівникам Фонду соціального страхування України у Рівненській області у доборі на вакантні посади у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області, а саме листами від 14.12.2022 №1700-08-8/66307, від 06.02.2023 №1700-08-8/9407 (32 вакантні посади державної служби та 3 посади, які виконують функції з обслуговування), від 23.03.2023 №1700-0801-8/25548 (37 вакантних посад державної служби та 1 посада з виконання функцій з обслуговування), від 13.04.2023 №1700-08-8/32798 (36 вакантних посад державної служби та 2 посади, які виконують функції з обслуговування).

Наказом від 17.04.2023 №179-к позивача звільнено із займаної посади 18.04.2023 відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України. Підставою винесення даного наказу зазначено попередження про наступне звільнення №04-26-122 від 18.01.2023.

Не погоджуючись з наказом про звільнення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України зокрема передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

01.01.2023 набрав чинності Закон України від 21.09.2022 №2620-ІХ Про внесення змін до Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Закон №2620-ІХ), яким Закон України від 23.09.1999 №1105-XIV Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі Закон №1105-XIV) викладено в новій редакції.

Пунктом 2 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1105-XIV (в редакції Закону №2620-ІХ, що діє з 01.01.2023) передбачено припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень.

Таким чином, законодавцем в особі Верховної Ради України прийнято рішення про припинення Фонду соціального страхування України, а тому, як наслідок, виникли законні підстави для проведення заходів з реорганізації Фонду соціального страхування України.

Головою комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України 16.01.2023 видано наказ №9-ОД Про скорочення чисельності та штату працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, пунктом 1 якого передбачено скоротити штат та усю чисельність працівників, визначених штатними розписами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та м. Києві, з 18.04.2023.

На виконання Закону №1105-XIV Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 27.12.2022 №1442 Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, якою передбачено припинити з 01 січня 2023 року, реорганізувавши шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (далі КЗпП України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Розірвання трудового договору за зазначеною підставою відбувається в разі реорганізації підприємства (через злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), зміни його власника, ухвалення власником або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності або штату у зв`язку з перепрофілюванням, а також з інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією.

Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у п. 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне звільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно (частина 3 цієї статті).

Відповідно до частини шостої статі 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Як встановлено судом, з попередженням від 18.01.2023 №04-26-122 про наступне звільнення, ОСОБА_1 ознайомився особисто під підпис 18.01.2023.

Тобто, позивач був ознайомлений з попередження про наступне звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, яке відбудеться 18.04.2023 завчасно, у строки передбачені законом.

Суд наголошує, що у вказаному попередженні було зазначено, що оскільки, скороченню підлягає весь штат та чисельність виконавчої дирекції, то інша робота не пропонується

Тобто, УВД ФСС в Рівненській області були виконані вимоги статтей 40, 49-2 КЗпП України. При цьому, у даному випадку не порушено вимог частини шостої статті 36 КЗпП.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Внаслідок передачі Пенсійному фонду України та його територіальним органам функцій Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та ix відділень з 01.01.2023 виникло публічне правонаступництво, тобто передання адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень до іншого внаслідок припинення виконання першим суб`єктом покладеної на нього функції. За часткового правонаступництва від одного до іншого суб`єкта переходять лише окремі права i обов`язки.

При цьому, повне (універсальне) правонаступництво передбачає перехід до правонаступника ycix прав i обов`язків (у тому числі майнових) того суб`єкта, якому вони належали раніше. Це має місце, зокрема, у разі припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення). Підстави для повного (універсального) правонаступництва виникають з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, що реорганізується.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1105-XIV (у редакції з 01.01.2023) уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.

Відповідно до частин 2, 6 статті 4 Закону №1105-XIV у редакції від 02.04.2022 (чинній до 01.01.2023), фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням. Фонд є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, символіку, яка затверджується його правлінням. Фонд набуває прав юридичної особи з дня державної реєстрації у порядку, визначеному Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

В свою чергу, правові основи організації та діяльності Пенсійного фонду України визначаються, зокрема, Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV) та Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 №280.

Згідно з пунктом 12 розділу Прикінцеві положення Закону №1058-IV на працівників Пенсійного фонду та його територіальних органів, які здійснюють повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань i функцій Пенсійного фонду, поширюється дія Закону України Про державну службу.

Отже, штат працівників апарату Пенсійного фонду України складають посади державної служби, умови призначення (переведення, звільнення) на які визначаються Законом України від 10.12.2015 №889-VIII Про державну службу (далі Закон №889-VIII).

Відповідно до пункту 14 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 №280 Пенсійний фонд України є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства та уповноважених банках.

Таким чином, відбулось приєднання фонду, що за своєю природою тяжіє до юридичної особи приватного права та юридичної особи публічного права.

Прийнявши рішення про припинення ФСС України, законодавець не передбачив спеціального механізму переведення працівників ФСС України, на яких поширюється законодавство про працю, на посади державної служби в Пенсійному фонді України чи його територіальних управліннях. В такому випадку при вирішенні даного трудового спору слід дотримуватись балансу загальних норм трудового права та спеціальних норм права регламентуючих порядок прийняття та проходження публічної служби.

За таких умов, переведення працівників ФСС України на посади державної служби в Пенсійному фонді України чи його територіальних управліннях суперечить Закону №889-VIII.

В силу положень пунктів 1, 2 частини першої статті 41 Закону №889-VIII без обов`язкового проведення конкурсу переведений може бути лише державний службовець: на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення; на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенню суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

Саме Закон №889-VIII визначає поняття рівнозначної посади, як посади державної служби, що належать до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу. Натомість, КЗпП України такого поняття як рівнозначна посада не містить.

Необхідність розрізнення у законі проходження державної служби та звичайної трудової діяльності зумовлена тим, що державні службовці, виконуючи завдання i функцій держави, мають особливий статус, забезпечують права та свободи громадян, захист публічного інтересу. Крім того, на державного службовця поширюються обмеження запроваджені для уникнення конфлікту інтересів, суміщення державної служби з іншими видами діяльності.

З наведеного слідує, що законодавством не передбачено переведення працівника посада якого скорочується та на якого поширюється дія законодавства про працю, на посаду державної служби в державному органі.

Отже, в Головному управлінні Пенсійного фонду України були вакантні посади саме державної служби, тобто для їх зайняття кандидат повинен відповідати вимогам викладеним в Законі України Про державну службу.

Частиною 5 статті 10 Закону України Про правовий режим воєнного стану визначено, що у період дії воєнного стану особи призначаються на посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, комунальних підприємств, установ, організацій керівником державної служби або суб`єктом призначення, сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради, начальником відповідної військової адміністрації без конкурсного відбору, обов`язковість якого передбачена законом, на підставі поданої заяви, заповненої особової картки встановленого зразка та документів, що підтверджують наявність у таких осіб громадянства України, освіти та досвіду роботи згідно з вимогами законодавства, встановленими щодо відповідних посад.

Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, призначені відповідно до абзацу першого цієї частини, не можуть бути переведені на інші посади державної служби або посади в органах місцевого самоврядування.

Спрощення процедури прийняття на посади державної служби під час воєнного стану не свідчить про можливість прямого переведення на посаду державної служби з ігноруванням інших вимог викладених у вищезазначеній нормі закону.

Як вбачається з матеріалів справи ГУ ПФУ в Рівненській області неодноразово надсилались пропозиції та повідомлення до УВД ФССУ в Рівненській області про можливість вивільнюваним працівникам прийняти участь у доборі та зайняти вакантні посади державної служби на період воєнного стану.

Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зверталось до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області з пропозицією взяти участь працівникам Фонду соціального страхування України у Рівненській області у доборі на вакантні посади у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області, а саме листами від 14.12.2022 №1700-08-8/66307, від 06.02.2023 №1700-08-8/9407 (32 вакантні посади державної служби та 3 посади, які виконують функції з обслуговування), від 23.03.2023 №1700-0801-8/25548 (37 вакантних посад державної служби та 1 посада з виконання функцій з обслуговування), від 13.04.2023 №1700-08-8/32798 (36 вакантних посад державної служби та 2 посади, які виконують функції з обслуговування).

З листом від 13.04.2023 №1700-08-8/32798 позивач ознайомився, але від власноручного підпису про ознайомлення відмовився, про що було складено відповідний Акт.

Разом з тим, матеріали справи вказують про те, що позивач був обізнаний з наявними вакантними посадами в ГУ ПФУ в Рівненській області, в тому числі і не державної служби (ще в лютому-березні 2023 року).

Таким чином, доводи сторони позивача з даного приводу щодо не повідомлення про вакантні посади (зокрема, не державної служби) є повністю безпідставними.

За обставин даної справи, де присутня конкуренція загальних норм трудового права та спеціального, щодо прийняття та проходження публічної служби, для його врегулювання позивачу слід було як мінімум виконати вимоги частини 5 статті 10 Закону України Про правовий режим воєнного стану.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 перебував на посаді начальника відділу аналізу та контролю за використанням роботодавцями коштів Фонду управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Рівненській області.

Суд наголошує, що аналогічні посади рівня начальника відділу, на яку позивач претендував у ГУ ПФУ в Рівненській області, всі є посадами державної служби.

Тобто, ОСОБА_1 не міг бути автоматично введений до штату, який затверджується ПФУ, в установі яка є підрозділом органу виконавчої влади і є юридичною особою публічного права, на посаду аналогічну тій, яку обіймав позивач в УВД ФССУ в Рівненській області в некомерційній самоврядній організації, яка не підпадає під дію норм Закону України Про державну службу.

Водночас, судом не встановлено, а доказів протилежного позивач не надав, що він подавав до ГУ ПФУ в Рівненській області заяву та необхідні документи для вирішення питання про призначення на вакантні посади державної служби.

Як встановлено судом, позивачу було запропоновано вакантні посади, серед яких були і посади, що не відносились до державної служби. Однак, позаяк матеріали справи також не містять доказів, що позивач подавав відповідні документи для працевлаштування на посади не державної служби, то без його згоди він не міг бути переведений на будь-яку з них.

Тобто, позивач не вчиняв активних дій для отримання бажаної роботи в ГУ ПФУ в Рівненській області, а обрав тип поведінки у відносинах з правонаступником роботодавця пасивного очікування на автоматичне переведення на рівнозначну посаду в ГУ ПФУ в Рівненській області, яке є юридичною особою публічного права. Неотримання позивачем при звільненні з роботи бажаного для нього результату, а саме отримання роботи в ГУ ПФУ не свідчить про порушення його трудових прав.

В свою чергу, ГУ ПФУ в Рівненській області було вчинено всі передбачені трудовим законодавством дії щодо працевлаштування ОСОБА_1 , а при його звільненні не було допущено порушень чинного законодавства.

У сукупності встановлених обставин, суд дійшов висновку, що наказ від 17.04.2023 №179-к, яким ОСОБА_1 звільнено із займаної посади 18.04.2023 відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України видано у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому такий наказ не підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги про поновлення на роботі задоволенню не підлягають.

Статтею 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню також не підлягає, оскільки є похідною від основних вимог.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При вирішенні даного спору, з огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що порушення прав позивача, про захист яких він просив в судовому порядку, не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

В свою чергу, відповідачем як суб`єктом владних повноважень було доведено правомірність вчинених дій та надано обґрунтовані доводи щодо прийняття оскаржуваного наказу відповідно до норм чинного законодавства.

За наведеного, у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Правові підстави для застосування статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області №179-к від 17.04.2023, яким його вирішено 18.04.2023 звільнити у зв`язку зі скороченням чисельності і штату працівників на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України; поновлення в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Рівненській області на попередній або рівнозначній посаді; стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, а саме з 19.04.2023 по дату поновлення на роботі виходячи з розрахунку 861,58 грн середньоденної заробітної плати, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 15 вересня 2025 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)

Суддя Н.В. Друзенко