Ухвала суду № 130207693, 15.09.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

15 вересня 2025 року Справа № 280/7536/25 м.Запоріжжя Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Артоуз О.О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ), представник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Позаштатної військово-лікарської комісії комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня №9» Запорізької міської ради (69065, м.Запоріжжя, вул.Щаслива/Дудикіна, 1/6 ЄДРПОУ 05498694) про визнання протиправною та скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

27 серпня 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду засобами системи «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Позаштатної військово-лікарської комісії комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня №9» Запорізької міської ради (далі відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії, відповідно до якої позивач просить суд:

визнати протиправною та скасувати довідку позаштатної військово-лікарської комісії комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня №9» Запорізької міської ради від 17.12.2024 №1638 в частині зазначення ступеню тяжкості травми, отриманої ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

зобов`язати позаштатну військово-лікарську комісію комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня №9» Запорізької міської ради привести зміст довідки від 17.12.2024 №1638 у відповідність до форми, визначеної Додатком 4 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402;

судові витрати стягнути з відповідачів.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 01.09.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом та докази поважності причин його пропуску.

11 вересня 2025 року позивачем через систему «Електронний суд» надано до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення. Позивач зазначає, що він з 08.06.2023 проходить військову службу за мобілізацією. Станом на сьогодні позивач перебуває на військовій службі в військовій частині НОМЕР_3 , що підтверджується копією військового квитка, яка міститься в матеріалах справи та довідкою за формою 5 від 11.09.2025 №7748/кг, яка додається до клопотання. Вказані обставини можуть свідчити про пропуск строку звернення позивача до суду за захистом його прав з поважних причин та є підставою для поновлення судом строків, встановлених частиною другою статті 122 КАС України.

Оцінивши доводи заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України(далі - КАС України)позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Законодавче обмеження строку оскарження рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006, заява №23436/03).

Верховний Суд в постанові від 11.11.2021 у справі № 260/611/21 зазначив, що «строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбаченихКАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

При цьому, з наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.

Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31.03.2020 по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).

При цьому, з наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Верховний Суд в постанові від 20.12.2023 по справі № 420/4212/23 вказав, що особа, яка заявляє клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2024 по справі № 990/12/24.

Позивач у заяві про поновлення пропущеного строку звернення посилається на те, що він з 08.06.2023 проходить військову службу за мобілізацією, а отже пропустив строк звернення до суду з поважних причин.

У пункті 57 мотивувальної частини постанови від 29.11.2024 у справі № 120/359/24 Верховний Суд сформував наступний правовий висновок щодо застосування положень статей 122 та 123 КАС України у правовідносинах, пропуск процесуального строку у яких пов`язаний саме з призовом по мобілізації до Збройних Сил України для виконання конституційного обов`язку із захисту суверенітету і незалежності Держави Україна:

«Проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України,можебути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов`язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:

1. Обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду.

2. Виконання обов`язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори.

3. Фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.

4. Повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов`язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку.

5. Обов`язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об`єктивною причиною пропуску процесуального строку.»

Таким чином, для сам факт проходження позивачем військової служби у період дії в Україні воєнного стану не є самостійною обставиною, що унеможливлює подання позову до адміністративного суду в строки, встановлені КАС України.

При встановлені того, чи є поважною причиною пропуску процесуальних строків військовослужбовцем, суд повинен з`ясувати особливості його правового статусу та характер його служби, а саме: наявність (відсутність) обмежень доступу до правової допомоги, особливості виконання обов`язків служби (службових обов`язків), фактор часу, повагу до особливого статусу військовослужбовців та обов`язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя.

Даний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 09.01.2025 у справі №480/11349/23.

В даному випадку позивач не надав суду доказів залучення до виконання бойових та спеціальних завдань у складі діючих угруповань військ Сил оборони держави, що перешкоджало у доступі до правової допомоги та в доступі до суду у період після проходження стаціонарного лікування.

Також, матеріали справи не містять доказів перебування і виконання обов`язків позивачем військової служби у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, місцях активних бойових дій, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, участі військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях, або наявності інших обставин, пов`язаних з проходженням військової служби у період після проходження стаціонарного лікування, які унеможливили звернення до суду у строк, визначений процесуальним законом.

На думку суду, недостатньо тільки послатися на проходження позивачем військової служби, позивачем мають бути вказані фактичні обставини, які обмежили можливість своєчасного звернення до суду, з наданням відповідних доказів, яким суд має надати оцінку.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в заяві про поновлення строку звернення до суду позивачем не вказано на обставини непереборного і об`єктивного характеру, існування яких значною мірою утруднило або ж унеможливило реалізацію права на судовий захисту період після проходження стаціонарного лікування у межах встановленого для цього строку звернення до суду, тому суд не знаходить підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Більш того, суд наголошує на тому, що за умови виявлення належної активності та небайдужості, у позивача існувала об`єктивна можливість реалізувати своє право на оскарження у встановлений законом строк.

Також, суд наголошує на тому, що позивач бере участь у справі через представника адвоката, договір з яким було укладено 16.04.2025 про що свідчить ордер серії АР №1259532 від 27.08.2025, а відповідно за умови виявлення представником належної активності у нього була наявна можливість звернутися до суду з даним позовом у встановлений КАС України строк.

Зважаючи на проміжок часу, якого стосується предмет спору, строк звернення до суду пропущено. Оскільки поважних причин позивач не вказує та матеріали позову не містять доказів наявності таких обставин, підстави для задоволення заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду відсутні.

Відповідно до частини п`ятої статті 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Згідно з п. 9 ч. 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбаченихчастиною другоюстатті 123 цього Кодексу.

Частинами 1-2 ст. 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Підсумовуючи викладене, суд вважає за необхідне повернути позовну заяву заявнику.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 122-123, 160, 161, 167, 169, 171, 243, 248 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ), представник Гаранська Уляна Вікторівна ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Позаштатної військово-лікарської комісії комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня №9» Запорізької міської ради (69065, м.Запоріжжя, вул.Щаслива/Дудикіна, 1/6 ЄДРПОУ 05498694) про визнання протиправною та скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала.

Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви, згідно ч. 8 ст. 169 КАС України, не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили у порядку встановленому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала виготовлена та підписана 15 вересня 2025 року.

СуддяО.О. Артоуз