Рішення № 130203429, 12.09.2025, Балтський районний суд Одеської області

Справа № 493/1253/25

Провадження № 2/493/726/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2025 року м. Балта Одеської області

Балтський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Волошина І.С.

секретаря судового засідання Доскоч А.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Балта цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (надалі ТОВ «ВІН ФІНАНС») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

07 липня 2025 року ТОВ «ВІН ФІНАНС» звернулося до Балтського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 02.10.2018 року, між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 340862, відповідно до умов якого відповідачу було надано позику у сумі 7000,00 грн. ТОВ «Авентус Україна» виконало умови договору та перерахувало на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 7000,00 грн., а відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання щодо повернення суми позики та сплати пені і комісії, внаслідок чого у неї виникла заборгованість у розмірі 16473,19 грн., з яких: сума основного боргу 4495,50 грн., сума боргу за процентами - 1327,57 грн., сума боргу за пенею та штрафами 10250,12 грн.

12.04.2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу № 1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами.

18.02.2019 року укладено додаткову угоду №12 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги №13 від 18.02.2019 року про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до ряду боржників в тому числі до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 340862 від 02.10.2018 року перейшло до нового кредитора - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

25.07.2024 оку відповідно протоколу загальних зборів № 1706 перейменовано ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС».

Таким чином, ТОВ «ВІН ФІНАНС» наділено правом вимоги до відповідача за договором №4340862 від 02.10.2018 року.

За прострочення грошового зобов`язання позивачем були нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних за період з 23.02.2019 року до 23.02.2022 року.

Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором № 340862 від 02.10.2018 року у розмірі 21559,23грн.,яка складаєтьсяз:суми заборгованості 16473,19грн.,суми інфляційнихвтрат 3602,10грн.,суми 3%річних 1483,94грн.,а також понесені судові витрати на сплату судового збору та професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді від 08.07.2025 року провадження по даній цивільній справі відкрите, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судові засідання не з`явився, але в позовній заяві просив суд розгляд справи здійснювати за його відсутності, зазначивши, що не заперечує проти заочного розгляду справи

06.08.2025 року на офіційну електронну адресу Балтського районного суду Одеської області надійшов лист від імені відповідача ОСОБА_1 , зі змісту якого вбачається, що вона не може бути присутня в судовому засіданні, так як перебуває за кордоном, позов не визнає в повному обсязі, суму кредиту давно сплатила, а тому просить відмовити. Однак до даного листа не долучено копію документу, який підтверджує особу ОСОБА_1 , а також протокол перевірки КЕП, що в свою чергу дає підстави суду сумніватися у тому, чи дійсно цей лист надійшов від відповідача та не може бути прийнятий судом.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи шляхом направлення судової повістки засобами поштового зв`язку, в судове засідання не з`явився, відзиву на позовну заяву та будь-яких заяв чи клопотань до суду не подала, про поважність причин своєї неявки в судове засідання суду не повідомила.

У зв`язку з неявкою в судові засідання відповідача та неповідомленням суду про поважність причин своєї неявки, ненаданням відповідачем відзиву на позов судом застосовано відповідно до ст.280 ЦПК України заочний розгляд справи.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши докази, надані позивачем, дійшов наступного висновку.

Відповідно до положеньст. 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно дост. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності дост. 6 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1статті 627 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1ст. 1055 ЦК Українивизначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначеніЗаконом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до вимог законів України"Про електронні документи та електронний документообіг"та"Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1ст. 512 ЦК Українивизначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);2) правонаступництва;3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Відповідно до положень ст.ст.1077,1078 ЦК Україниза договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до положень ст.ст.12,81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Кредитор, який заявляє вимоги про стягнення коштів за кредитним договором, зобов`язаний надати суду докази на підтвердження надання позичальнику кредиту.

При цьому за правиламист. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1ст. 77 ЦПК Українивизначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

На підтвердження законності позовних вимог ТОВ «ВІН ФІНАНС» надало судукопії договору про надання фінансового кредиту №340862 від 02 жовтня 2018 року, графіку розрахунків до договору від 02.10.2018 року, копію договору факторингу № 1 від 12 квітня 2018 року, реєстру прав вимог № 13 від 18 лютого 2019 року, а також розрахунок заборгованості.

У договорі про надання фінансового кредиту №340862 від 02 жовтня 2018 року та графіку розрахунків до договору від 02 жовтня 2018 року зазначено, що вони підписані ОСОБА_1 електронно-цифровим підписом, а зі сторони Товариства відсутні підписи на зазначених документах, тобто ні договір, ні графік розрахунків не підписані належним чином зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантус Україна».

Разом з тим, ТОВ «ВІН ФІНАНС» не надало суду належних та допустимих доказів надсилання ОСОБА_1 електронного повідомлення на укладення електронного договору, вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, реєстрації, створення особистого кабінету та проведення ідентифікації відповідачки при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченомуЗаконом України «Про електронну комерцію».

ТОВ «ВІН ФІНАНС» надало довідку ТОВ «Авентус Україна» про ідентифікацію, яка підтверджує, що ідентифікацію ОСОБА_1 при укладенні договору №340862 від 02 жовтня 2018 року. Акцепт договору підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором: А777038, фінансовий номер телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор: 380505494767.

Проте надана довідка була сформована попереднім кредитодавцем ТОВ «Авентус Україна» і не може вважатися безспірним доказом проведення ідентифікації ОСОБА_1 при укладенні договору.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази направлення кредитодавцем одноразового ідентифікатора на телефон відповідачки. При цьому зазначення в довідці про ідентифікацію ТОВ «Авентус Україна» фінансового номера телефону, на який нібито відправлено одноразовий ідентифікатор, не свідчить про те, що такий одноразовий ідентифікатор було відправлено на цей номер.

Також ТОВ «ВІН ФІНАНС» не надало суду належних та допустимих доказів на підтвердження надання ОСОБА_1 кредиту за договором про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту №340862 від 02 жовтня 2018 року.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору про надання фінансового кредиту № 340862, який було укладено 02 жовтня 2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , Товариство надає Клієнту грошові кошти в розмірі 5000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Умовами договору визначено, що кредит надається шляхом перерахування Товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок Клієнта. Здійснення грошового переказу на ім`я Клієнта через внутрішньо державні платіжні системи (п.п. 1.5.1.,1.5.2. договору про надання фінансового кредиту № 340862).

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.06.2021 у справі №686/19271/19, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухобліку, а свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, в той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг.

Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»(далі -Закон) як спеціальнийзаконвизначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб`єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.

Відповідно до п. 16.1.ст. 16. Законудо документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу.

Відповідно до п. 17.1.ст. 17 того ж Законуформи розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Згідно з ч. 19.1, 19.2.ст. 19 Законупорядок і строки зберігання, а також процедура знищення електронних документів, що застосовуються при проведенні переказу, встановлюються Національним банком України. Строки зберігання цих документів мають бути не меншими, ніж строки, встановлені для паперових документів аналогічного призначення. Електронні документи зберігаються на носіях інформації у формі, що дозволяє перевірити цілісність, достовірність та авторство електронних документів на цих носіях.

Згідно з ч. 22.1ст. 22 Закону, ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Національний банк України має право встановлювати інші види розрахункових документів.

Відповідно дост. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»«Первинні документи та регістри бухгалтерського обліку»: Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості, що не є випискою по рахунку відповідача у справі у розумінні первинного бухгалтерського документа для цілей бухгалтерського обліку. При цьому вказаний документ є фактично розрахунком заборгованості, сформованим первісним кредитором. Крім того, до позову не долучено доказів на підтвердження підстав здійснення таких фінансових операцій. А тому, вказаний доказ не свідчить про виконання кредитором умов договору з перерахування коштів на картковий рахунок відповідача.

Довідка про ідентифікацію не є первинним документом, який підтверджує дійсність фінансової операції, а лише відображає загальні дані щодо відповідача та дати заявок на кредит і банківських переказів, однак не підтверджує здійснення таких переказів первісним кредитором.

Оскільки допозовної заявине долученожодного ізцих документів1)платіжне доручення;2)платіжна вимога-доручення;3)розрахунковий чек;4)платіжна вимога;5)меморіальний ордер,колегія суддів приходить до висновку про те, що за Кредитним Договором позивачем не надано первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували, що первісний кредитор ТОВ «Авентус Україна» виконав зобов`язання щодо видачі грошових коштів на картковий рахунок відповідача.

Суд наголошує на тому, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина першастатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини другоїстатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа(форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановленіЗаконом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц, провадження №61-4685св19.

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Суд зазначає, що обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до вимог частин 3 та 4статті 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першоюстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина першастатті 80 ЦПК України).

У відповідності до вимогстатті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Частинами першою-третьоюстатті 13 ЦПК Українипередбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.

Суд звертає увагу, що ТОВ «ВІН ФІНАНС» не надано суду доказів на підтвердження зарахування кредитних коштів на рахунок відповідачки.

Доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості за договором станом на дату відступлення прав вимоги у розмірі 16473,19 грн, який складається з суми основного боргу 4495,00 грн, суму боргу за відсотками 1327,57 грн, сума боргу за простроченими процентами - 13200 грн, сума боргу за пенею та штрафами 10250,12 грн, до якого позивачем додано заборгованість яка складається із суми інфляційних втрат 3602,10 грн та суми 3% річних1483,94 грн, що загалом становить 21559,23 грн та заявлено до стягнення, не може слугувати підставою для задоволення позовних вимог, оскільки цей розрахунок заборгованості є внутрішніми документами фінансової установи та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит.

На підставі викладеного суд вважає, що позивач не довів належними, допустимими та достовірними доказами факт укладення з відповідачкою кредитного договору та отримання нею позики.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Щодо вимоги про стягнення індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, то вказані вимоги є похідними від основної позовної вимоги. Оскільки суд не задовольняє основну позовну вимогу, то і в задоволенні похідної вимоги слід відмовити.

Згідно з ч. 1ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 1ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача (п. 2 ч. 2ст. 141 ЦПК України). За таких обставин підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладено суд, керуючись ст. ст.2,19,76-81,89,229,258,259,263-265 ЦПК України

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №340862 від 02.10.2018 року - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст рішення складено 12.09.2025 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ 38750239).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: с. Мирони Подільського району Одеської області).

СУДДЯ