Рішення № 130199864, 04.09.2025, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Дата ухвалення
04.09.2025
Номер справи
161/9871/25
Номер документу
130199864
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 161/9871/25

Провадження № 2/161/3732/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2025 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючої судді Філюк Т.М.

за участю секретаря судових засідань Романюк М.М.

представника позивача Лавренчука О.В.

представника відповідача Державної казначейської служби Кучер О.О.

представника відповідача Волинської обласної прокуратури Романішиної Т.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Волинської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Волинській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, -

ВСТАНОВИВ:

21 травня 2025 року позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Лавренчука О.В. звернувся до суду з позовом до Державної казначейськоїслужби України,Волинської обласноїпрокуратури,Головного управлінняНаціональної поліціїу Волинськійобласті про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що органами досудового розслідування за процесуального керівництва Прокуратури Волинської області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016030000000050 від 21.03.2016, в якому ОСОБА_1 притягувався до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України. 29 травня 2023 року вироком Маневицького районного суду Волинської області ОСОБА_1 було виправдано на підставі п.3 ч.1 ст. 373 КПК України. Ухвалою Волинського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року вирок Маневицького районного суду Волинської області від 29 травня 2023 року залишено без змін.

Вказує, що протягом тривалого часу, зокрема 80 місяців, ОСОБА_1 незаконно притягувався до кримінальної відповідальності та був змушений доводити свою невинуватість, та внаслідок незаконних дій та рішень органів досудового розслідування, прокуратури, йому було спричинено значну моральну шкоду. Зокрема, було безпідставно піддано незаконному переслідуванню, майно обтяжено арештом, чим у значній мірі підірвано його авторитет, як керівника підприємства більше того - навіть після повного виправдання за виправдувальним вироком, прокурор у кримінальному провадженні також звернувся до Волинського апеляційного суду з безпідставною апеляційною скаргою, що виключно була спрямована на відстрочення набуття вироком законної сили, спричинення репутаційних втрат, яких - насправді - незворотньо заподіяно незаконним кримінальним провадженням, навіть незважаючи на повне виправдання ОСОБА_1 на цей момент.

В результаті незаконного притягнення до кримінальної відповідальності позивачу спричинено моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 900 000 грн.

Крім того, за результатами закритого провадження, ОСОБА_2 03.10.2023 року було повністю оплачено надану правничу допомогу адвокатом О.В.Лавренчуком на загальну суму 37146,78 гривень.

З посиланнямна нормист.ст.23,280,1166,11167,1176ЦК України,ст.2,3,4,13Закону України»«Пропорядок відшкодуванняшкоди,завданої громадяниновінезаконними діямиорганів,що здійснюютьоперативно-розшуковудіяльність,органів досудовогорозслідування,прокуратури ісуду» просить стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку на користь позивача 900000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди, 37146,78 гривень витрат на правову допомогу, понесених у кримінальному провадженні, а також відшкодувати понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000 гривень.

Ухвалою від 02 червня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

16 червня 2025 року від представника Головного управління Національної поліції у Волинській області надійшов відзив на позовну заяву. Просить в задоволенні позову відмовити.

18 червня 2025 року надійшов відзив на позовну заяву від Волинської обласної прокуратури, в якому прокурор просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

18 червня 2025 року надійшов відзив від представника Державної казначейської служби України, в якому вказує що позовні вимоги не визнає та просить відмовити в їх задоволенні.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві та просив їх задовольнити.

Представник відповідача Державної казначейської служби Кучер О.О., представника відповідача Волинської обласної прокуратури Романішина Т.Л. в судовому засіданні заперечували щодо задоволення позовних вимог.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції у Волинській області в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно дост. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною першоюстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За змістом частини п`ятоїстатті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен, хто є потерпілим від арешту або затримання, здійсненого всупереч положенням цієї статті, має забезпечене правовою санкцією право на відшкодування.

Відповідно до частини п`ятої статті 9, частини шостої статті 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, статті 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, частини п`ятої статті 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.

Право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень встановленостатті 56 Конституції України.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно достатті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках, зокрема, постановлення виправдального вироку суду; (п.1).

Судом встановлено, що 16 січня 2017 року, ОСОБА_3 було повідомлено про підозру у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016030000000050 за ч.2 ст.191 КК України.

28 лютого 2017 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016030000000050 за ч.2 ст.191, ч.1 ст. 366 КК України

Вироком Маневицького районного суду Волинської області від 29 травня 2023 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України та виправдано на підставі п.3 ч.1 ст. 373 КПК України.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 203 жовтня 2023 року вирок Маневицького районного суду Волинської області від 29 травня 2023 року залишено без змін.

Статтею 23 ЦК Українивизначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Порядок відшкодування такої шкоди визначається законом (частина сьома статті 1176 ЦК України).

Статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відповідно до положень цього закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», виникає, зокрема, у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати (пункт 2 частини першої статті 2 «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Положеннями статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що громадянинові відшкодовується (повертається), в тому числі й моральна шкода.

Відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України (стаття 4 вказаного Закону).

Згідно з частиною другою статті 25 Бюджетного кодексу України відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Враховуючи вищезазначені обставини, а також досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що позивач перебував під слідством та судом з 16 січня 2017 року (повідомлено про підозру у кримінальному провадженні) по 03 жовтня 2023 року (набрання вироком законної сили) , тобто повних 80 місяців.

За цей період часу, позивач зазнав моральної шкоди, яка виразилася у порушенні нормальних життєвих зв`язків, погіршенні стосунків з оточуючими, негативних змінах в емоційному стані, позивач зазнав негативного впливу внаслідок притягнення його до кримінальної відповідальності, він приймав участь під час досудового розслідування та розгляду справи в суді на протязі тривалого часу, був позбавлений можливості реалізувати свої звички і бажання, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, а тому суд погоджується із твердженням позивача про завдання йому моральної шкоди.

Визначаючи розмір завданої моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що розмір відшкодування повинен бути не меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом.

Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду справи. Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат.

Розмір відшкодування слід розраховувати виходячи з установленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати на момент розгляду справи судом за кожен місяць перебування під слідством та судом.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі складає 8000 грн (станом на момент вирішення справи).

Отже розмірморальної шкоди,обрахованої увідповідності довищевказаних нормправа становить640000гривень ( 8000 гривень х 80 місяців 24 дні).

Зазначений вище розмір відшкодування позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди, на думку суду, є достатнім, цілком відповідає засадам розумності, поміркованості і справедливості, зважаючи на характер та обсяг моральних страждань, які він поніс за час перебування під слідством і судом.

У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі №554/5980/18 зроблено висновок про те, що кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів. Проте суди на це уваги не звернули та зробили помилковий висновок про стягнення коштів безпосередньо з Державної казначейської служби України шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку.

Відповідно до статті 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1174 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення (пункт 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду, від 19 червня 2018 року у справі №910/23967/16.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 11 серпня 2021 року у справі №352/2255/19.

Разом з тим, не заслуговують на увагу покликання у відзиві на позовну заяву на те, що при обчисленні компенсації моральної шкоди необхідно виходити із положеньст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», якою визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1 600 грн., оскільки це протирічитьст. 13 Закону № 266/94-ВР, який є спеціальним і саме норми цьогоЗаконурегулюють порядок визначення моральної шкоди у спірних правовідносинах.

Згідно із правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02.12.2015 у справі № 6-2203цс15, відповідно до ч. 3ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

У постанові від 18.10.2023 у справі № 705/4489/20 Верховний Суд щодо застосуванняст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»також виснував, що тлумачення наведеної нормизаконусвідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Аналіз наведеного переконує, що при розгляді справ про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом застосуванню підлягають "мінімальна заробітна плата, що діє на час розгляду», «виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом», «мінімальна заробітна плата, встановлена законодавством на момент відшкодування», а тому застосуванню підлягає величина визначена уЗаконі України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»- мінімальна заробітна плата у місячному розмірі 8000 грн.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди, а тому оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу, що понесені у кримінальному провадженні, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 4 частини першоїстатті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»у наведених встатті 1 цього Законувипадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема, суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги.

Як встановлено судом, підставою звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом є право на відшкодування шкоди, передбачене ч. 1ст. 1176 ЦК України, ст.ст.1,3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", оскільки наявний передбачений ч.2ст.1176 ЦК Українитаст.2 вказаного Законувипадок, з яким пов`язується право на відшкодування шкоди (спеціальний делікт).

При цьому, суд звертає увагу, що встановивши факт понесення витрат у зв`язку із поданням юридичної допомоги, суд стягує витрати саме за час перебування під слідством і судом.

Визначені наведеним Законом суми, сплачені громадянином у зв`язку із наданням йому юридичної допомоги не є тотожними витратам на правничу допомогу, передбаченимстаттею 137 ЦПК України, тому, у зазначеному випадку ,застосуванню підлягає спеціальна норма закону.

У постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 335/4358/21 зазначено, що порядок застосування Закону визначено Положенням про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41 (далі - Положення).

Абзацом 3 пункту 10 Положення встановлено, що до сум, які підлягають поверненню на підставі пункту 4 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», відносяться суми, сплачені ним адвокатському об`єднанню (адвокату) за участь адвоката у справі, написання касаційної і наглядної скарги, а також внесені ним у рахунок оплати витрат адвоката у зв`язку з поїздками у справі до касаційної та наглядної інстанції.

Тобто позивач має право на відшкодування шкоди, у тому числі, й відшкодування (повернення) сум, сплачених за надання йому юридичної допомоги, і право на таке відшкодування виникає на підставі прямої вказівки закону.

Аналогічні висновки щодо стягнення майнової шкоди у розмірі витратгромадянина, сплачених ним у зв`язку з наданням юридичної допомоги у кримінальному провадженні, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15 (провадження № 14-342цс18), у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 333/7311/16-ц (провадження№ 61-32057св18).

При цьому передбаченістаттею 137 ЦПК Українипідстави зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути застосовані у разі вирішення питання про відшкодування (повернення) на підставі пункту 4 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» суми, сплаченої громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 750/958/20 (провадження № 61-12600св21).

У постанові Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у справі № 501/85/22 зазначено, що "витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Згідно з частинами першою, третьою, п`ятоюстатті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечитиКонституції Українита законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування".

Відповідно достатті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

На підтвердження позовних вимог про відшкодування витрат на правову допомогу у кримінальній справі, позивач надав договори про надання правової допомоги від 10.06.2016 року, акт здачі-прийняття ( надання послуг) від 03.10.2023, прибутковий касовий ордер № 244 від 03.10.2023, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги (квитанції) на загальну суму 37346, 78 грн.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20 травня 2019 року у справі № 468/655/18, виписані адвокатом квитанції про оплату позивачем юридичних послуг в кримінальному провадженні відповідно до укладеного між ними договору, яке в подальшому було закрито з реабілітуючих підстав, є достатніми в розумінні пункту 4 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» для вирішення питання про відшкодування сплачених сум за статтею 1176 ЦК України.

З врахуванням викладеного, на користь позивача підлягає стягненню розмір витрат на правову допомогу, що понесені ним у кримінальному провадженні в розмірі 37346, 78 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30000 грн.

Частинами 2-4статті 137 ЦПК Українивизначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Встановлено, що 13 травня 2025 року між ОСОБА_1 та адвокатом Лавренчуком О.В. укладено договір про надання професійної правничої допомоги, відповідно до умов якого клієнт замовляє, приймає та оплачує, а адвокат надає послуги професійної правничої допомоги, бути представником позивача у цивільному судочинстві, справі про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюються оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування і прокуратури в судах першої та апеляційної інстанції.

Відповідно до частин четвертої - шостоїстатті 137 ЦПК Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи (частина третястатті 141 ЦПК України).

Згідно із частиною восьмоюстатті 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У розумінні умов частин четвертої - шостоїстатті 137 ЦПК Українизменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.

Водночас у частині третійстатті 141 ЦПК Українивизначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Дослідивши надані докази, враховуючи положеннястатті 141 ЦПК України, викладені обставини та складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, застосовуючи принципи співмірності та розумності розміру судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за необхідне стягнути Державного бюджету України на користь позивача 15000 грн як компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, позивачем при звернення до суду судовий збір не сплачено відповідно до п. 13 ч. 2ст. 2 Закону України «Про судовий збір», якою визначенго, що судовий збір не справляється за подання про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Суд вирішуючи питання про судові витрати, керується положеннями ст.141ЦПК Українита вважає необхідним компенсувати їх за рахунок держави у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст.10,12,13,89,263,265ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Волинської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Волинській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 640 000 ( шістсот сорок тисяч ) гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу, понесені у кримінальному провадженні, в розмірі 37346 ( тридцять сім тисяч триста сорок шість) гривень 78 копійок.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, або уразі розглядусправи (вирішенняпитання)без повідомлення(виклику)учасників справизазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Державна казначейська служба України ( ЄДРПОУ 37567646, м. Київ, вул. Бастіонна, 6).

Відповідач: Волинська обласна прокуратура ( ЄДРПОУ 02909915, м. Луцьк, вул. Винниченка, 15).

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Волинській області ( ЄДРПОУ 40108604, м. Луцьк, вул. Винниченка, 11)

Дата складання повного тексту рішення 12 вересня 2025 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Т.М.Філюк

Часті запитання

Який тип судового документу № 130199864 ?

Документ № 130199864 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 130199864 ?

Дата ухвалення - 04.09.2025

Яка форма судочинства по судовому документу № 130199864 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 130199864 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 130199864, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Судове рішення № 130199864, Луцький міськрайонний суд Волинської області було прийнято 04.09.2025. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.

Судове рішення № 130199864 відноситься до справи № 161/9871/25

Це рішення відноситься до справи № 161/9871/25. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 130199863
Наступний документ : 130199873