Рішення № 130199800, 15.09.2025, Локачинський районний суд Волинської області

Справа № 931/453/25

Провадження № 2/931/248/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

15 вересня 2025 року селище Локачі

Локачинський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Безп`ятко О.І.,

з участю секретаря судового засідання - Левчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

23 червня 2025 року від позивача через систему «Електронний суд» надійшов до суду позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги обгрунтовує тим, що 22 вересня 2020 року між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 було укладено договір № 153649 про надання фінансового кредиту, шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису), що був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір, Відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання договору. Сума виданого кредиту становить 2000 грн, що були перераховані за реквізитами платіжної картки відповідача № НОМЕР_1 , дата надання кредиту - 22.09.2020 року, строк кредиту - 30 днів, стандартна процентна ставка - 2% в день або 730% річних. 28 жовтня 2021 року було укладено договір факторингу №01-28/10/2021, відповідно до якого ТОВ «Займер» відступило на користь ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 . Зазначає, що станом на 31 січня 2025 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 10200,00 грн, яка скаладється з простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 2000,00 грн, простроченої заборгованості за процентами в розмірі 8200,00 грн. У зв`язку із невиконанням відповідачем свого обов`язку щодо повернення кредиту, позивач змушений звернутися до суду з цією позовною заявою.

Просить стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Кеш Ту Гоу» заборгованість за кредитним договором № 153649 від 22 вересня 2020 року у розмірі 10200,00 грн, понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою судді Локачинського районного суду Волинської області від 26 червня 2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 30 липня 2025 року.

Ухвалою судді Локачинського районного суду Волинської області від 30 липня 2025 року розгляд справи відкладено на 15.09.2025 у зв`язку із першою неявкою відповідача.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, що стверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с. 56 на звороті). Одночасно у позовній заяві представник позивача просить здійснювати розгляд справи без його участі та в разі неявки відповідача ухвалити заочне рішення. 30 липня 2025 року представник позивача Пархомчук С.В. направив заяву, у якій не заперечує проти ухвалення заочного рішення та просить стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10500,00 грн (а.с. 45-47).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився повторно, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки (а.с. 58). Про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань, заяв, відзиву на позов від нього не надійшло

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зі згоди позивача, а також за одночасного існування вищевказаних умов, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 22 вересня 2020 року ОСОБА_1 уклав індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту № 153649 з ТОВ «Займер» шляхом подання анкети-заяви на кредит №9938631 в електронній формі в особистому кабінеті клієнта, що зареєстрований на веб-сторінці товариства (а.с. 17-19).

Укладення договору підтверджується довідкою про ідентифікацію ТОВ «Займер», згідно якої клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір №153649 від 22.09.2020 року, ідентифікований ТОВ «Займер». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): здійснювалось в інформаційно-телекомунікаційній системі https://www.cly.com.ua/ - одноразовий ідентифікатор НОМЕР_4, який відправлено 22.09.2020 року на номер телефону НОМЕР_2 (а.с. 10).

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 2000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 21.10.2020, строк дії договору 30 днів (п.1.2) За користування кредитом клієнт сплачує товариству 730% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2% (процентів) на добу, тип процентної ставки - фіксована (п.1.3). Сукупна вартість кредиту становить 3200 грн, з яких сума кредиту становить 2000 грн, сума нарахованих процентів за користування кредитом становить 1200 грн. Крім того, сума нарахованої пені (у разі прострочення) становить 5% (п.4.3).

Згідно п. 1.4. Договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

На виконання умов договору 22 вересня 2020 року відповідачу було надано кредитні кошти в розмірі 2000 гривень шляхом перерахунку на його платіжну картку НОМЕР_1 через платіжний сервіс «Platon», що підтверджується інформаційною довідкою вих. № 739/04 від 09.04.2025 року виданої ТОВ «Платежі онлайн» (а.с. 32).

Відповідно до ч. 1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

28 жовтня 2021 року між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» укладено договір факторингу № 01-28/10/2021, відповідно до умов якого ТОВ «Займер» відступає за плату право грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а.с. 20-23).

Із витягу з реєстру боржників до договору факторингу №01-28/10/2021 від 28 жовтня 2021 року, залишок заборгованості у ОСОБА_1 на момент відступлення права вимоги за кредитним договором № 153649 від 22.09.2020 року становить 10200 грн, з яких 2000 грн - залишок за тілом кредиту, 8200 грн - залишок за відсотками (а.с. 9).

Отже, за вище зазначених обставин ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» є новим кредитором за договором про надання фінансового кредиту № 153649 від 22.09.2020 року.

Однак, заборгованість за договором про споживчий кредит так і не була сплачена відповідачем.

Згідно виписки з особового рахунка за кредитним договором № 153649 сформованої ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» станом на 10.01.2025 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 153649 від 22.09.2020 року становить 10200 грн, з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 2000 грн, прострочена заборгованість за процентами становить 8200 грн (а.с. 8).

ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ»» надіслав відповідачу вимогу від 31.01.2025 року про виконання зобов`язань за кредитним договором, відповідно до якої заборгованість на дату відступлення склала 10200 грн, а саме: заборгованість за сумою кредиту 2000 грн; за відсотками 8200 грн. Відповідно до умов кредитного договору кінцевий строк погашення кредиту 21.10.2020 року, проте всупереч його умовам, заборгованість не погашена (а.с. 7).

Надаючи оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з таких норм права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з ч. 12 цієї статті електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

За ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (ст. 1 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З алгоритму укладення електронного кредитного договору слідує, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, який використовується позичальником як аналог власноручного підпису), без здійснення входу позичальником на веб-сайт за допомогою особистого кабінету кредитні договори між кредиторами та позичальником не було б укладено. Таким чином, електронний договір, підписаний електронним одноразовим ідентифікатором, вважається укладеним у письмовій формі з моменту його підписання, тобто ведення алфавітно-цифрової послідовності даних (пароль). Водночас такий договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо істотних умов договору.

Як вбачається з вищенаведеного порядку при укладенні договору, відповідачем здійснені дії, які чітко свідчать про його свідомий вибір щодо укладення договору. Без відповідних дій з боку відповідача укладення договору було б неможливе.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, того самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Так, ТОВ «Займер» надало ОСОБА_1 кредитні кошти шляхом безготівкового переказу на його картковий рахунок, таким чином виконавши свої зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі. У той же час відповідач, в порушення положень кредитного договору та вимог ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, користуючись коштами наданими йому кредитором, не виконав своєчасно та у повному обсязі свої зобов`язання, передбачені умовами договору, на повернення отриманих коштів та сплати відсотків за користування кредитом, у зв`язку із чим у нього утворилася заборгованість за вищезазначеним правочином.

Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Надаючи оцінку змісту договору про надання фінансового кредиту, доданим до позову доказам, зокрема, Додатку №1 до Договору про надання фінансового кредиту від 22.09.2020 суд, погоджуючись із сумою заборгованості за тілом кредиту в розмірі 2000,00 грн, як фактично отриманої позичальником, одночасно дійшов висновку про часткову необґрунтованість тверджень позивача щодо розміру заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 висловила таку правову позицію: «надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання.»

Як було зазначено вище, умовами договору сторони визначили строк кредитування 30 днів.

Відповідно до п. 2.3 кредитного договору обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

Відповідно до п. 3.3.3 кредитного договору клієнт має право продовжити строк надання кредиту, оплативши не пізніше останнього дня терміну повернення кредиту, зазначеного в графіку розрахунків, в повному обсязі нараховані проценти по кредиту.

Вказуючи про нарахування відсотків на суму 8200 грн позивач фактично виходить за межі строку кредитування, погодженого сторонами у 30 днів. Судом не отримано доказів про дотримання учасниками встановленого договором порядку продовження (автопролонгації) строку користування кредитом, відомостей про направлення позичальнику електронного листа-повідомлення з відтворенням даних про новий строк кредитування не надано.

Суд звертає увагу, що у скерованій на адресу позичальника вимозі кредитора ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» від 31.01.2025 року повідомлено про кінцевий строк погашення кредиту 21.10.2020 року та прострочення позичальником обов`язку повернення кредиту відносно зазначеної дати. Отже, за відсутності інших належних та допустимих доказів, суд виходить з доведених відомостей про строк кредитування 30 днів, протягом якого і здійснюється нарахування відсотків у погодженому між сторонами розмірі.

Позивач не заявляє вимоги в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Таким чином, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню із відповідача на користь позивача, становить 1200 грн, виходячи із розрахунку: 2000 (тіло кредиту) * 2% (в день за користування кредитом) * 30 (строк дії договору).

За таких обставин, суд дослідивши та проаналізувавши докази у справі, враховуючи, що у судовому засіданні знайшов підтвердження факт отримання кредитних коштів та невиконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитними договором, а також те, що відповідачу нараховано відсотки за користуванням кредиту за межами строку дії кредиту, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» належить задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 153649 від 22 вересня 2020 року в сумі 3200, з яких: з яких 2000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 1200 грн - заборгованість за процентами.

Щодо вирішення питання судових витрат, суд зазначає таке.

За змістом статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19) витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження факту надання професійної правової допомоги представником позивача Пархомчуком С.В. до матеріалів справи долучено договір про надання правової допомоги від 29 грудня 2023 року, укладений між ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» та адвокатом Пархомчуком С.В. (а.с. 11-12), додадкову угоду №1 від 27.12.2024 до договору про надання правової допомоги від 29.12.2023 (а.с. 13), акт про отримання правової допомоги від 28.07.2025 року (а.с. 49), з якого вбачається перелік наданих правових та юридичних послуг, кількість годин та вартість послуг, а саме: зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості, яка виникла між ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» та ОСОБА_1 в рамках кредитного договору № 153649 від 22.09.2020 року, 1 год. - 2000 грн, складення та подання до суду позовної заяви (підготовка доказів/додатків до позовної заяви), моніторинг аналіз судової практики, 2,5 год. - 5000 грн, інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг «Єдиного державного реєстру судових рішень» щодо процесуального статусу судової справи, 1,5 год. - 3000 грн, канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції - 500 грн, а всього 10500 грн.

Копією платіжної інструкції № 3 9486 від 28.07.2025 підтверджується сплата позивачем адвокату Пархомчуку С.В. 10 500,00 грн за надання правової допомоги згідно з договором про надання правової допомоги від 29.12.2023.

Крім того, у матеріалах справи наявна копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 8096/10 виданого 18 липня 2019 року Пархомчуку Сергію Валерійовичу.

Від відповідача не надходило жодних заяв та клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Однак, суд враховує правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2020 року у справі №760/11145/18, про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, врахувавши складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова КГС ВС від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17 та постанова Верховного Суду від 30.01.2023 № 910/7032/17). Такої правової позиції дотримується і Верховний Суд в постанові від 07.02.2022 у справі № 910/20792/20.

Таким чином, суд враховує, що дана категорія справ є поширеною, сама по собі позовна заява є нескладною та не потребує особливих затрат часу на її складання, відсутні посилання на судову практику, що потребувало б додаткового часу на її вивчення.

Згідно Акту про отримання правової допомоги, до витрат на правову допомогу включено послугу, як моніторинг «Єдиного державного реєстру судових рішень», а також «інші клопотання, заяви до суду», які оцінені у 3 000 грн. Разом з цим, адвокат Пархомчук С.В. зареєстрований у системі «Електронний суд». Всі процесуальні документи, а також інформація про рух справи є доступними у його електронному кабінеті, а також за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України https://court.gov.ua/, а тому необхідність моніторингу «Єдиного державного реєстру судових рішень» та, відповідно, включення цієї послуги до судових витрат, суд вважає необґрунтованою.

Також суд враховує, що протягом розгляду справи адвокат Пархомчук С.В. направив до суду через систему «Електронний суд» заяву про вирішення питання судових витрат, інших заяв чи клопотань надіслано не було. Однак, питання судових витрат обґрунтовано у позовній заяві, тобто фактично представником продубльовано питання щодо судових витрат, проте об`єктивної необхідності додаткового обґрунтування понесених судових витрат подана заява не містить, сума витрат не змінювалась за час розгляду справи у суді.

Також у розрахунку вказано канцелярські витрати адвоката на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції вартістю загальною 500 гривень. Разом з тим, враховуючи, що позовну заяву з додатками, та заяву про розподіл судових витрат подано до суду через систему «Електронний суд», суд дійшов висновку, що представник позивача не був обтяжений значними витратами на канцелярію, оскільки подані документи з метою формування паперової справи роздруковано судом.

З огляду на викладене, враховуючи обставини справи, надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи, що дана цивільна справа є справою малозначною, розглядалася у спрощеному позовному провадженні з викликом (повідомленням) сторін, об`єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) є незначним, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, у зв`язку з чим наявні підстави для зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 5000 грн.

Таким чином, оскільки позов задоволено частково, з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1568,5 грн (5000*31,37/100=1568,5 грн).

Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 759,9 грн.

На підставі ст. ст. 526, 626, 628, 629, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 247, 263-265, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Кеш Ту Гоу» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 153649 від 22 вересня 2020 року у розмірі 3 200 (три тисячі двісті) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Кеш Ту Гоу» судовий збір у розмірі 759 (сімсот п`ятдесять дев`ять) гривень 90 копійок та витрати на правничу допомогу у сумі 1568 (одна п`ятсот шістдесят вісім) грн 50 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Кеш Ту Гоу», адреса місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 82, офіс 7, код ЄДРПОУ 42228158;

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 15.09.2025 року.

Суддя Локачинського районного суду О.І. Безп`ятко