Рішення № 130197940, 06.08.2025, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/5661/24

Провадження № 2/466/439/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

06 серпня 2025 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі:

головуючого судді Невойта П.С.,

секретаря с/з Пукшина А.В.,

розглянувши в порядку загального провадження цивільну справу за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом демонтажу сітчастої огорожі на бетонному фундаменті,

встановив :

24.05.2024 р. Львівська міська рада, код ЄДРПОУ 04055896, звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в якому просить зобов`язати громадянина ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності площею 0,0391 га на АДРЕСА_1 шляхом демонтажу сітчастої огорожі на бетонному фундаменті.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Львівська міська рада відповідно до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду (Львівську територіальну громаду) та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

На виконання покладених законом завдань, з метою реагування на можливі порушення земельного законодавства, 27.03.2024 року комісією Львівської міської ради було проведено обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Управління державного контролю за використанням та охороною земель листом від 10.04.2024 року №4-2412-19383 повідомило юридичний департамент про факт самовільного зайняття земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

29.03.2023 року складено акт №80 обстеження земельної ділянки самовільно зайнятої, заг. площею 0,0391 га у АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 .

За результатами обстеження встановлено, що громадянин ОСОБА_1 відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є власником житлового будинку, заг. площею 154, 3 кв.м., житловою площею 59, 5 кв.м. на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2263834146101).

Також, громадянин ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 4610137500:05:003:0281, площею 0, 0208 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд (присадибна ділянка).

Однак, громадянин ОСОБА_1 самовільно зайняв та фактично використовує суміжну земельну ділянку на АДРЕСА_1 , заг. площею 0,0391 га. Доступ до такої земельної ділянки частково обмежений шляхом встановлення сітчастої огорожі на бетонному фундаменті.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно про земельну ділянку інформація щодо зареєстрованих речових прав на обстежувану земельну ділянку, площею 0, 0391 га на АДРЕСА_1 відсутня.

Тому одним з належних способів захисту прав власності Львівської міської ради як влас- ника земельної ділянки ( яку самовільно зайнято і фактично використовує гр. ОСОБА_1 ) доступ до якої обмежений, шляхом встановлення сітчастої огорожі на бетонному фундаменті, щодо користування і розпорядження цією земельною ділянкою є звільнення земельної ділянки на АДРЕСА_1 шляхом демонтажу сітчастої огорожі на бетонному фундаменті.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.05.2024 р. вищезазначену справу передано до розгляду судді Донченко Ю.В.

Ухвалою від 29.05.2024 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі. Вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Шевченківського районного суду м. Львова №200 від 29.11.2024 року призначено повторний автоматизований розподіл справи №466/5661/24.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2024 р. вищезазначену справу передано до розгляду судді Невойту П.С.

Ухвалою від 02.12.2024 року справу за позовною заявою Львівської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом демонтажу сітчастої огорожі на бетонному фундаменті прийнято до розгляду та призначено підготовче судове засідання.

Відповідач ОСОБА_1 правом подання відзиву не скористався, жодних заяв, клопотань від нього не надходило.

Ухвалою від 11.02.2025 року судом закрито підготовче засідання та призначено судовий розгляд справи.

06.05.2025 року від представника Львівської міської ради поступило клопотання про розгляд справи за відсутності сторони позивача.

Відповідач у судове засідання не прибув повторно з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, що стверджується долученою до матеріалів справи довідкою про доставку повідомлення, відзиву на позовну заяву ним подано не було, а тому оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без його участі, представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог статтей 280-282 ЦПК України вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомо- гою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Суд вважає за можливе розгля- нути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 27.03.2024 року комісією Львівської міської ради було проведено обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

29.03.2023 року складено акт №80 обстеження земельної ділянки самовільно зайнятої, заг. площею 0,0391 га у АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 .

За результатами обстеження встановлено, що громадянин ОСОБА_1 відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є власником житлового будинку, заг. площею 154, 3 кв.м., житловою площею 59, 5 кв.м. на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2263834146101).

Також, громадянин ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 4610137500:05:003:0281, площею 0, 0208 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд (присадибна ділянка).

Однак, громадянин ОСОБА_1 самовільно зайняв та фактично використовує суміжну земельну ділянку на АДРЕСА_1 , заг. площею 0,0391 га. Доступ до такої земельної ділянки частково обмежений шляхом встановлення сітчастої огорожі на бетонному фундаменті.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно про земельну ділянку інформація щодо зареєстрованих речових прав на обстежувану земельну ділянку, площею 0, 0391 га на АДРЕСА_1 відсутня.

Управління державного контролю за використанням та охороною земель листом від 10.04.2024 року №4-2412-19383 повідомило юридичний департамент про факт самовільного зайняття земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст.142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Частиною 1 статті 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально- економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встанов- люють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За змістом ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельних ділянок - це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Сітчаста огорожа на бетонному фундаменті, що розташована на земельній ділянці площею 0,0391 га, біля будинку АДРЕСА_1 , є самочинним будівництвом з огляду на таке.

На підставі ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Отже, відповідно до вимог наведеного законодавства обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд. здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду (ст. 212 ЗК України).

Як вбачається із матеріалів справи, та не спростовано відповідачем, власником земельної ділянки не приймалось рішень про надання дозволу на проведення будівництва та передачу у власність або надання у користування (оренду) земельної ділянки орієнтовно площею 0,0391 га, біля будинку АДРЕСА_1 .

Використання відповідачем земельної ділянки шляхом встановлення огорожі на бетонному фундаменті порушує вимоги земельного, цивільного, містобудівного законодавства, законодавства у сфері благоустрою населених пунктів, майнові права територіальної громади на земельну ділянку, що підриває конституційно визначені матеріальні та економічні основи місцевого самоврядування.

Стаття 319 ЦК України передбачає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 2 статті 90 Земельного кодексу України передбачено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст.386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що відповідач без належного дозволу, самовільно зайняв та фактично використовує земельну ділянку заг. площею 0, 0391 га біля будинку АДРЕСА_1 , що не була відведена для цих цілей, без відповідного рішення Львівської міської ради про надання її в користування (оренду) та вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, порушивши майнові права територіальної громади міста Львова, зокрема право власності територіальної громади на земельну ділянку. Отже, порушене право позивача на користування та розпоряджання своїм майном, а саме земельною ділянкою площею 0, 0391 га біля будинку АДРЕСА_1 слід відновити, зобов`язавши відповідача звільнити вказану ділянку шляхом демонтажу сітчастої огорожі на бетонному фундаменті.

Частиною 1 ст.133 ЦПК України, передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

постановив :

позов Львівської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом демонтажу сітчастої огорожі на бетонному фундаменті задовольнити.

Зобовязати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0, 0391 га біля будинку АДРЕСА_1 шляхом демонтажу сітчастої огорожі на бетонному фундаменті.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівської міської ради 3028,00 грн. судового збору.

Позивач: Львівська міська рада, код ЄДРПОУ 26256622, м. Львів, пл. Ринок, 1.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 06.08.2025 року.

Суддя П. С. Невойт