Рішення № 130190761, 15.09.2025, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 вересня 2025 року Справа № 903/745/25

Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича, розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу №903/745/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський Елеватор» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Агротрейд» про стягнення 444885,00 грн штрафу,

ВСТАНОВИВ:

22.07.2025 представниця Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський Елеватор» сформувала в системі «Електронний суд» позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Агротрейд» про стягнення 444885,00 грн штрафу.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №32776/к від 09.04.2025.

Ухвалою суду від 28.07.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський Елеватор» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Агротрейд» про стягнення 444885,00 грн штрафу, залишено без руху.

Позивачу не пізніше 10-ти календарних днів з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме подати суду докази доплати судового збору у розмірі 0,42 грн.

Ухвала суду від 28.07.2025 надіслана позивачу та представнику позивача до електронного кабінету та доставлена 28.07.2025 о 19:30 год.

Отже, строк для усунення недоліків до 07.08.2025.

29.07.2025 представниця Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський Елеватор» сформувала в системі «Електронний суд» заяву про усунення недоліків, та долучила до матеріалів справи платіжну інструкцію №4827170001 від 29 липня 2025р. про доплату судового збору у розмірі 0,42 грн.

Ухвалою суду від 31.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач ухвалу суду від 31.07.2025 отримав 07.08.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0610271437741.

Строк для подання відзиву для відповідача - до 22.08.2025 включно.

Відзив на адресу суду не надходив.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 ГПК України).

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» (в подальшому Позивач або МХП) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬ АГРОТРЕЙД" (в подальшому Відповідач або Контрагент) укладено договір поставки №32776/к (в подальшому Договір).

У відповідності до п.1.1. Договору, Контрагент зобов`язався у встановлені строки, передати у власність МХП для подальшого використання в господарській діяльності Товар, зазначений у Додатку №2 до Договору, а МХП прийняти та сплатити певну грошову суму за Товар.

Відповідно до п. 1.2. Договору, невід`ємними частинами Договору, які визначають зобов`язання Сторін та регулюють його окремі положення є:

1.2.1. Додаток № 1 «Умови, застосовні до договорів, укладених між МХП та Контрагентами, в яких МХП виступає платником за виконані Контрагентом зобов`язання (далі «Умови») в редакції від 01.10.2022 року» і які обов`язкові до виконання Сторонами Договору. Дані Умови опубліковані у газеті «Урядовий кур`єр», розміщені на сторінці офіційного сайту МХП https://www.mhp.com.ua/uk/partners/yurydychna-informatsiya та діють у відповідності до вказаних у них Положень.

1.2.2. Додаток № 2, який (які) визначає(-ють) предмет договору, вимоги до поставки, строки поставки, порядок приймання та оплати, містить інформацію про інші умови Договору та/або посилання на інші Додатки до Договору, що встановлюють та регулюють окремі умови Договору. Сторони можуть укладати нові Додатки № 2 до Договору із датою відмінною від дати Договору, що одночасно припиняють дію існуючих у випадку зміни умов предмету існуючої закупівлі або у випадку їх укладення, що до іншого предмету закупівлі діють одночасно з раніше укладеними Додатками № 2 та регулюють відносини щодо вказаного в них предмету закупівлі.

1.2.3. Додаток № 3 «Договірні умови поставки сільськогосподарської продукції та надання послуг Зерновими складами МХП в укладених договорах між МХП та Контрагентами» та «Специфікація по якості та безпечності Товару» (редакція від 17.0.2024 року). Даний додаток опубліковано у газеті «Юридичний вісник України» та розміщено на сторінці офіційного сайту МХП https://agro.mhp.com.ua/ru/contracts, а його умови обов`язкові до виконання Сторонами Договору.

Пунктом 1 Додатку №2 до Договору Сторони погодили, що невід`ємними частинами Договору, які визначають зобов`язання Сторін, передбачені у тексті даного Додатку до Договору та регулюють його окремі положення є Додаток № 4 Специфікація/ Специфікації, що укладенні по формі згідно Додатку № 3 до Договору, із обов`язковим доповненням інформацією щодо року урожаю Товару та місця поставки. Укладаються для кожної сторони договору, що іменується МХП окремо, якщо інше не погоджено сторонами у Специфікації. Найменування сільськогосподарської культури (Товару): соя, власного виробництва (п.2.1. Додатку №2 до Договору).

МХП проводить оплату поставленої партії Товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Контрагента з пріоритетним врахуванням п. 5.2. Додатку №1 до Договору протягом 5-ти банківських днів після поставки партії Товару та надання Контрагентом всіх оригіналів документів , вказаних у додатку №3 до Договору.

У п. 5 Додатку №2 до Договору сторони погодили відповідальність сторін, а саме: у разі неналежного виконання зобов`язань передбачених Договором, Контрагент за кожне зобов`язання, виконане неналежним чином, зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 10% (у випадку часткового невиконання зобов`язань) від загальної вартості додатку до договору (специфікації), в якому вказано зобов`язання, що виконане неналежним чином або штрафу у розмірі 20 % (у випадку повного невиконання зобов`язань) від загальної вартості додатку до договору (специфікації), в якому вказано зобов`язання, що виконане неналежним чином.

Специфікацією №2 від 23.04.2025 до Договору сторонами погоджено поставку сої, 2024 року врожаю в кількості 250 000 кг на загальну суму 4 448 850,00 (чотири мільйони чотириста сорок вісім тисяч вісімсот п`ятдесят грн. 00 коп.).

Термін поставки товару визначений сторонами: 23.04.2025 року 05.05.2025 року.

УМОВИ ПОСТАВКИ: «DAP» визначені у п. 3 Додатку 2 до Договору та відповідно до умов Додатку № 3 до Договору з урахуванням п. 1.2.4. Договору: Право власності на Товар та ризик його випадкового знищення переходить від Контрагента до МХП з дати приймання Товару по кількості та якості у місці поставки. Датою здійснення поставки Товару Контрагентом є дата його прийняття у відповідності до умов Додатку № 3 до Договору. 4. Базисні показники Товару, за які буде проводитись розрахунок, визначені у Додатку № 3 до Договору.

Відповідно до Додатку № 1 Умови, застосовні до договорів, укладених між МХП та Контрагентами, в яких МХП виступає платником за виконані Контрагентом зобов`язання (далі «Умови») в редакції від 01.10.2022 року» і які обов`язкові до виконання Сторонами Договору. Дані Умови опубліковані у газеті «Урядовий кур`єр», розміщені на сторінці офіційного сайту МХП https://www.mhp.com.ua/uk/partners/yurydychna-informatsiya встановлено:

10.2. Договір, додаткова угода починає діяти з моменту (дати) його підписання сторонами або їх представниками, скріплення його печатками (за наявності) і діє до припинення договору за угодою сторін або ініціативою однієї сторони згідно умов Договору та додатків до нього, але у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань. Сторони на підставі ст. 631 ЦКУ можуть вказати у договорі, що умови такого договору застосовуються до відносин, які виникли з визначеної сторонами дати.

10.3. Якщо в реквізитах договору вказано різні дати (під підписами Сторін та у колонтитулі договору поруч з номером), то дата набрання чинності договором відповідає більш пізній даті; якщо дата не зазначена поряд з підписами Сторін то відповідає даті , що вказана в колонтитулі договору поруч з номером. Дата набрання чинності додатком відповідає даті набрання чинності Договором або додатковою угодою, до якої він складений.

12.3.Сторони домовилися, що будь-який правочин, який буде вчинений (укладений, підписаний) відповідно до умов даної Угоди із застосуванням Сторонами (однією із Сторін) відповідного електронного підпису вважається вчиненим з додержанням письмової форми правочину в розумінні ст. 207 ЦКУ.

Відповідно до п. 7.5. Договору Сторони на підставі ч. 3. ст. 207 та ст. 627 Цивільного кодексу України домовилися про вчинення, підписання, укладання первинної бухгалтерської документації, актів звірки заборгованості та інших документів, пов`язаних із виконанням договору (надалі по тексту «Правочини») виключно в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису. Підписання та надання МХП вищевказаних документів в паперовому вигляді буде порушенням умов Договору і підставою повернення неналежно оформлених документів стороні, що їх надіслала з вимогою їх подання згідно умов даного Договору. Кожна із сторін підтверджує наявність необхідних інструментів для вчинення, підписання, укладання правочинів в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису за допомогою програмного забезпечення та зобов`язується забезпечити схоронність даних засобів, неможливість несанкціонованого їх використання і використання після втрати повноважень особою прав на представництво. Сторони домовилися, що будь який правочин, який буде вчинений (укладений, підписаний) відповідно до умов даного Договору із застосуванням Сторонами відповідного електронного підпису вважається вчиненим з додержанням письмової форми правочину в розумінні ст. 207 Цивільного кодексу України.

З вказаного вище слідує, що Договір разом із усіма додатками (в тому числі і Специфікація №2 від 23.04.2025) підписаний сторонами електронним цифровим підписом зі сторони Контрагента та зі сторони МХП.

Відповідно до п. 1.2.1 Додатку 3 Моментом відвантаження Товару Контрагентом є його отримання МХП відповідно до пп. 1.2.3. даного Додатку до Договору з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (товарно-транспортна накладна).

1.2.2. Товар передається Контрагентом і приймається МХП: - По кількості згідно результату переваження на вагах у місці поставки та відповідно оформленої видаткової накладної згідно умов Договору; - По якості згідно вимог Специфікації по якості та безпечності за даними проведених лабораторних досліджень сертифікованою лабораторією у місці поставки, результати яких відображаються у відповідних ТТН.

23.04.2025 Контрагентом здійснено часткову поставку Товару згідно з видатковою накладною № РН-0000021 від 23 Квітня 2025. Загальний обсяг фактично поставленого Товару згідно з Специфікацією №2 склав 32 220 кг, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000021 від 23 Квітня 2025 р, підписаною обома сторонами електронним цифровим підписом, яка містить інформацію про дату поставки кількість та вартість товару.

Таким чином, всупереч умовам Специфікації №2 від 23.04.2025 року до Договору, якою передбачалося постачання 250000 кг сої урожаю 2024 року, Контрагентом було поставлено лише 32220 кг, тобто зобов`язання виконано частково.

Невиконання Контрагентом своїх договірних зобов`язань у повному обсязі є порушенням умов договору та підставою для нарахування штрафних санкцій, передбачених п. 5 Додатку №2 до Договору, що укладений між сторонами.

З метою досудового врегулювання спору Позивач звернувся до Відповідача із Претензією №3 від 08.07.2025 року із вимогою сплати штрафу за порушення умов укладеного Договору.

Отже, загальна сума штрафу, що належить до стягнення з Відповідача, становить 444885,00 грн.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має бути виконано належним чином відповідно до закону, умов договору та інших актів цивільного законодавства.

Дослідивши зміст прав та обов`язки сторін у цій справі, суд визначив, що укладений між сторонами Договір за правовою природою є господарським договором поставки.

Зміст прав та обов`язків учасників господарських відносин за договором поставки полягає в тому, що продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно з положеннями статей 626-629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (частина перша ст. 611 ЦК України).

Відповідно до частини першої ст. 612 ЦК боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

У постанові від 09.08.2024 у справі №917/1957/23 Верховний Суд дійшов висновку, що згідно зі статтями 230, 231 ГК України, статтями 549, 551 та 611 ЦК України встановлення неустойки (штрафу, пені) віднесено до умов договору, які сторони в межах, встановлених законодавством, визначають на власний розсуд при його укладенні.

Юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому укладаючи договір з строком поставки до 05.05.2025, Відповідач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов`язання з поставки товару та відповідно об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у вказаний строк.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/14628/17 та постанові Верховного Суду від 25.09.2018 у справі №910/2659/18.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 444885,00 грн.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 5338,62 грн відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на нього.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Агротрейд» (вулиця Богдана Хмельницького,32, місто Устилуг, Волинська область, 44731, код ЄДРПОУ 42947718) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський Елеватор» (вулиця Героїв Майдану,47, селище Єрки, Черкаська область, 20505, код ЄДРПОУ 32580463) 444885,00 грн (чотириста сорок чотири вісімсот вісімдесят п`ять гривень) штрафу, а також 5338,62 грн. (п`ять тисяч триста тридцять вісім гривень 62 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено 15.09.2025.

СуддяІ. О. Гарбар