Ухвала суду № 130189455, 04.09.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/7829/22-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2025 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

обвинуваченого - ОСОБА_6 ,

провівши в приміщенні суду в режимі відеоконференцзв`язку у відкрите судове засідання у кримінальних провадженнях, внесених до ЄРДР за №22024090000000111 від 31.07.2024 та № 22021000000000226 від 06.07.2021, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 109, ч. 2 ст. 109 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Печерського районного суду м. Києва на стадії судового розгляду перебувають об`єднані кримінальні провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 1 ст. 109, ч. 2 ст. 109 КК України.

Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав своє письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, пославшись на те, що продовжують існувати ризики, передбачені п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування цього виду запобіжного заходу. А саме, перебуваючи під дією більш м`якого запобіжного заходу, ніж утримання під вартою, обвинувачений ОСОБА_6 може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки обвинувачений усвідомлює про можливість покарання за вчинення такого злочину, оскільки санкція ч. 1 ст. 109 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої, у зв`язку із чим, враховуючи режим воєнного стану на території України, може покинути її територію, тим же самим переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки йому відомі їхні анкетні дані; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, та раніше притягувався до кримінальної відповідальності за такий же злочин.

Прокурор ОСОБА_3 підтримала вказане клопотання прокурора ОСОБА_4 , просила задовольнити.

Захисник ОСОБА_5 проти клопотання прокурора заперечував, послався на те, що заявлені прокурором ризики є безпідставними, саме обвинувачення є необгрунтованим, нічим не підтвердженим. Також адвокат просив звернути увагу на вік обвинуваченого, також на те, що ОСОБА_6 має міцні соціальні зв`язки, визначене місце проживання, а тому не буде ухилятись від суду, а відтак просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, та звільнити ОСОБА_6 з під-варти в залі суду.

Крім того, захисник ОСОБА_5 подав письмові клопотання ОСОБА_7 (сина обвинуваченого) від 19.08.2025 та від 04.09.2025, а також письмові заяви ОСОБА_8 від 04.09.2025, Голови ГС «Коло старійшин України» ОСОБА_9 від 04.09.2025 про взяття обвинуваченого ОСОБА_6 на їх особисту поруку, а тому просив вирішити питання щодо можливості обрання ОСОБА_6 цього виду запобіжного заходу.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію захисника, проти задоволення клопотання про продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував. Одночасно, підтримав своє письмове клопотання від 14.08.2025 про скасування запобіжного заходу та звільнення його з-під варти в залі суду та письмове клопотання від 27.06.2025 про зміну йому запобіжного заходу на особисте зобов`язання. За змістом цих клопотань ОСОБА_6 послався на безпідставність обвинувачення, яке грунтується на неналежних і недопустимих доказах, а також на відсутність доказів в обгрунтування наведених прокурором ризиків, які базуються виключно на припущеннях. Звернув увагу на його 70-річний вік, стан здоров`я, він має гіпертонію ІІ ступеня, має міцні соціальні зв`язки, а саме дружину, онуків, не збирається переховуватись. Він є громадським діячем, волонтером, добровольцем, пенсіонером, позитивно характеризується. Також зазначив, що в іншому кримінальному провадженні він не порушував обов`язків, постійно з`являвся в судові засіданні, відтак просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Захисник ОСОБА_5 вказані клопотання та заяви обвинуваченого підтримав.

Прокурор ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення письмових клопотань та заяв про взяття на поруки обвинуваченого ОСОБА_6 , зазначивши, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе належним чином запобігти вищенаведеним ризикам.

Прокурор ОСОБА_4 підтримав позицію прокурора ОСОБА_3 , та зазначив, що відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтею 109 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, виключно тримання під вартою, дана норма рішенням Конституційного суду України від 19.06.2024 № 7-р(ІІ)2024 № 3-111/2023(207/23, 315/23), визнана такою, що відповідає Конституції України, тобто є конституційною. Відтак, зазначив, що запобіжний захід у вигляді поруки не передбачений законом і не зможе належним чином запобігти вищенаведеним ризикам.

Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, клопотання подане прокурором та матеріали до нього, письмову позицію захисту з додатками, приходить до наступного висновку.

Так, двомісячний строк тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, продовжений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.07.2025, спливає 04.09.2025.

При вирішенні питання щодо запобіжного заходу, судом приймалось до уваги те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, за вчинення якого передбачено основне покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років. Крім того, судом враховується той факт, що ОСОБА_6 , з огляду на його вік, може безперешкодно залишити територію України, не зважаючи на режим воєнного стану, та переховуватись на межами країни або на тимчасово окупованих територіях, з огляду на зміст і характер пред`явленого йому обвинувачення проти основ національної безпеки України.

За таких обставин, хоча і приймаючи до уваги доводи сторони захисту щодо наявності у ОСОБА_6 постійного місця проживання, позитивні характеристики та грамоти, та те, що він до кримінальної відповідальності притягується вперше, його вік, стан здоров`я, суд вважає доведеними заявлені прокурором ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, зможе переховуватись від суду, незаконно впливати на недопитаних свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

З огляду на викладене, суд вважає необхідним задовольнити клопотання прокурора та продовжити ОСОБА_6 строк тримання під вартою ще на 60 днів.

При цьому, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну йому запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов`язання, оскільки вказаний запобіжний захід не зможе запобігти наявним у кримінальному провадженні вищенаведеним ризикам, які не зменшилися і були враховані судом при обранні і продовженні саме цього виду запобіжного заходу. Також суд вважає необхідним відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про скасування йому запобіжного заходу, оскільки підстав для цього судом не встановлено.

Щодо вирішення клопотань і заяв про взяття обвинуваченого ОСОБА_6 на особисту поруку, суд дійшов наступних висновків.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України зазначено, що під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, виключно тримання під вартою.

Дана норма Рішенням Конституційного суду України від 19.06.2024 № 7-р(ІІ)2024 № 3-111/2023(207/23, 315/23), визнана такою, що відповідає Конституції України, тобто є конституційною.

Таким чином, зважаючи на вказані положення закону, суд не знаходить правових підстав для можливості передачі обвинуваченого ОСОБА_6 на особисту поруку, оскільки вказаний запобіжний захід не передбачених нормами КПК України для категорії злочинів, в яких обвинувачується ОСОБА_6 , а відтак, у задоволенні таких клопотань і заяв слід відмовити.

Керуючись ст.ст. ч.6 ст. 176, 331, 369, 376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Письмове клопотання прокурора Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_4 задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 02 листопада 2025 року включно.

В задоволенні письмових клопотань обвинуваченого ОСОБА_6 від 27.06.2025 про зміну йому запобіжного заходу на особисте зобов`язання, від 14.08.2025 про скасування йому запобіжного заходу із звільненням з-під варти у залі суду, відмовити.

В задоволенні письмових клопотань ОСОБА_7 від 19.08.2025 та від 04.09.2025, а також письмових заяв ОСОБА_8 від 04.09.2025, Голови ГС «Коло старійшин України» ОСОБА_9 від 04.09.2025 про взяття обвинуваченого ОСОБА_6 на їх особисту поруку, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 5 днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1