Ухвала суду № 130178880, 12.09.2025, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/473/25

Провадження 2/127/44/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2025 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Горбатюка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Левченко А.М.,

представника позивача за первісним позовом Арустамян А.Е.,

представника відповідача за первісним позовом Пухальської Н.С.,

розглянувши у підготовчому засіданні клопотання представника відповідача за первісним позовом - адвоката Пухальської Н.С. про застосування до ОСОБА_1 заходів процесуального примусу,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини.

У підготовчому судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) ОСОБА_2 - адвокат Пухальська Н.С. просила у зв`язку зі зловживанням процесуальними правами позивачем (за первісним позовом) ОСОБА_1 застосувати до нього відповідні заходи, визначені ЦПК України.

На обґрунтування свого клопотання представник відповідача за первісним позовом вказала, що у своїх запереченнях Позивача за первісним позовом зазначає, що він жодним чином не ухиляється від утримання дитини, рівно як і від сплати аліментів, однак йому не відомо куди саме сплачувати аліменти. Також, Позивач за первісним позовом у запереченнях від 17.06.2025 зазначив, що 30.05.2025 ним, після особистого звернення до ДВС, ним було отримано постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 30.05.2025. Крім того, Позивач за первісним позовом зазначив, що «Наразі стягнення аліментів проводиться в установленому законом порядку. Заборгованості у Позивача за первісним позовом немає.» В той же час, такими твердженнями Позивач за первісним позовом фактично ввів суд в оману, оскільки станом на 17.06.2025 заборгованість зі сплати аліментів складала понад 4 місяці та сплачена не була. При цьому, у заяві про відкриття виконавчого провадження наявні рахунки Відповідача за первісним позовом, а відтак, у Позивача за первісним позовом не було жодних перешкод для сплати заборгованості по аліментах. Крім того, ніщо не заважало Позивачу за первісним позовом зв`язатися з представником Відповідача за первісним позовом та врегулювати питання сплати аліментів. При цьому, не зважаючи на наявність заборгованості зі сплати аліментів понад 4 місяці, замість вжиття відповідних заходів примусового виконання, державний виконавець просто видала постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, на руки боржнику. В той же час, Відповідач за первісним позовом, після отримання інформації про винесення постанови звернення стягнення на заробітну плату боржника, правомірно очікувала на подальші відрахування із заробітної плати, які мали становити 50% (з яких 25% поточних платежів, та 25% в рахунок погашення заборгованості). В той же час, жодних відрахувань так і не було, що на думку представника Відповідач за первісним позовом свідчить про те, що Позивач за первісним позовом, отримавши на руки постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 30.05.2025, до бухгалтерії її не передав. В зв`язку з подальшою несплатою аліментів представник Відповідача за первісним позовом звернувся до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці ЦМУМЮ (м. Київ) з відповідною скаргою (копія скарги додається), копія скарги також була направлена до Міністерства юстиції України і лише після направлення такої скарги на рахунок Відповідача за первісним позовом 15.07.2025 надійшли кошти в сумі 1503,22 грн з ТОВ «Термінус» та 17298,02 грн сплачені боржником (копія відповіді Міністерства юстиції України додається). Вказані факти свідчать про свідоме ухилення Позивач за первісним позовом від сплати аліментів. Крім того, вказані факти свідчать про те, що зазначивши у Запереченнях на клопотання від 17.06.2025, що подані Позивачем за первісним позовом через підсистему «Електронний суд», про стягнення аліментів в установленому законом порядку та про відсутність заборгованості зі сплати аліментів, Позивач за первісним позовом надав суду недостовірні відомості тим самим ввивши суд в оману. Такі дії Позивача за первісним позовом порушують принцип добросовісності у цивільному судочинстві, що відповідно до ст. 44 ЦПК України свідчить про зловживання процесуальними правами.

Представник позивача за первісним позовом Арустамян А.Е. заперечувала щодо задоволення цього клопотання.

Дослідивши клопотання, заслухавши думку сторін, суд дійшов висновку, що у заявленому клопотанні необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною другою статті 44 ЦПК України визначено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Тобто, заходи процесуального примусу можуть бути застосовані судом тільки у визначених ЦПК України випадках.

Проте представник відповідача за первісним позовом не вказала, які дії, що можуть визнаватись зловживанням процесуальними правами відповідно до ч. 2 ст. 44 ЦПК України, вчинив позивач за первісним позовом.

Суд звертаєувагу,що відповіднодо ч.1ст.189ЦПК Українизавданнями підготовчогопровадження є: 1)остаточне визначенняпредмета спорута характеруспірних правовідносин,позовних вимогта складуучасників судовогопроцесу; 2)з`ясуваннязаперечень протипозовних вимог; 3)визначення обставинсправи,які підлягаютьвстановленню,та зібраннявідповідних доказів; 4)вирішення відводів; 5)визначення порядкурозгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Водночас розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів є завданням стадії судового розгляду - розгляду справи по суті (ст. 209 ЦПК України).

Тобто, оцінка доказів наданих сторонами, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, проводиться судом за результатами розгляду справи по суті.

Крім того, представник відповідача за первісним позовом долучила до свого клопотання (пояснення) відповідь Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області ЦМУ МЮ (м. Київ) від 29.07.2025, згідно з якою Згідно з інформацією, наданою Першим відділом державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі Відділ) та даними автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що на виконанні у Відділі перебуває виконавче провадження № 78034884 з примусового виконання виконавчого листа № 127/1862/19 від 01.05.2025, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області, про стягнення з ОСОБА_1 в розпорядження ОСОБА_3 щомісячно аліментів на утримання дитини сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21.01.2019 року до досягнення дитиною повноліття. Постанову про відкриття виконавчого провадження винесено 09.05.2025. Відповідно державним виконавцем здійснено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, згідно якого станом на 01.07.2025 заборгованість зі сплати аліментів становила 18798,02 грн. На депозитний рахунок Відділу 15.07.2025 надійшли кошти в сумі 1503,22 грн з ТОВ «Термінус» та 17298,02 грн сплачені боржником, з яких 18732,24 грн перераховано на користь стягувача згідно платіжної інструкції № 23021 від 17.07.2025, 69 грн перераховано як витрати виконавчого провадження згідно платіжної інструкції № 23020 від 17.07.2025. Також на депозитний рахунок Відділу 17.07.2025 боржником сплачено кошти в сумі 69 грн, які перераховано на користь стягувача згідно платіжної інструкції № 23295 від 18.07.2025.

Таким чином, заборгованість зі сплати аліментів погашено, відповідно підстави для вжиття заходів примусового виконання відсутні.

Керуючись ст. 197, 200, 260, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача за первісним позовом - адвоката Пухальської Н.С. про застосування до ОСОБА_1 заходів процесуального примусу - відмовити.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.

Суддя В. В. Горбатюк