Рішення № 130174301, 12.09.2025, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/2498/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сіжук О.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу Державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Івано-Франківськ) про визнання протиправними та скасування постанови ВП №78013310 про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору в розмірі 26581,28 грн, постанови ВП №78013706 від 07.05.2025 про відкриття виконавчого провадження про стягнення витрат у розмірі 210,50 грн та постанови ВП №66670515 від 07.05.2025 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 210,50 грн.

Ухвалою судді Чернівецького окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху.

В строки, визначені ухвалою судді, позивач надав адміністративний позов до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Івано-Франківськ) з уточнюючими позовними вимогами, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову ВП №78013310 від 07.05.2025 про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору в розмірі 26581,28 грн винесену заступником начальника Юзефовичем Едуардом Едуардовичем.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем незаконно відкрито виконавче провадження ВП №78013310 від 07.05.2025 на підставі виконавчого документа постанови ВП №66670515 від 01.09.2021 про стягнення виконавчого збору, щодо якого сплинув встановлений законом строк для його пред`явлення до примусового виконання. Тому постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №78013310 від 07.05.2025 є протиправною та підлягає скасуванню.

За таких обставин просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Другий відділ Державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позову, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість заявлених позивачем вимог. Зазначив, що у зв`язку з тим, що при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу за пунктом 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не був сплачений боржником, тому постанова про стягнення виконавчого збору від 01.09.2021 ВП №66670515, та 07.05.2025 була відокремлена в окреме виконавче провадження ВП №78013310, в межах строку пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Вважає дії відповідача такими, що відповідають вимогам законодавства, просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Суд встановив, що 01.09.2021 державним виконавцем Другого відділу Державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №66670515 з примусового виконання виконавчого листа №2-212/2011, виданого 20.07.2011 Першотравневим районним судом міста Чернівці.

01.09.2021 в межах виконавчого провадження №66670515 державним виконавцем Другого відділу Державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про стягнення виконавчого збору ВП №66670515.

З матеріалів справи слідує, що 07.05.2025 державним виконавцем Другого відділу Державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про повернення виконавчого документа (виконавчий лист №2-212/2011, виданий 20.07.2011 Першотравневим районним судом міста Чернівці) стягувачу ВП №66670515.

07.05.2025 державним виконавцем Другого відділу Державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №78013310 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору ВП №66670515 від 01.09.2021.

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).

Статтею 1 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до абзацу другого частини п`ятої статті 26 Закону №1404-VIII, у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону №1404-VIII, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Аналіз положення статей 26, 27 Закону №1404-VIII дає підстави для висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання.

Згідно з частинами другою та четвертою статті 27 Закону №1404-VIII (в редакції, чинній на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №66670515 від 01.09.2021) виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

У відповідності до пункту 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5, про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору. Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

При цьому, частиною третьою статті 40 Закону №1404-VIII (в редакції, чинній на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №78013310 від 07.05.2025) передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що питання про стягнення виконавчого збору вирішується або на стадії прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, з одночасним винесенням постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, або, якщо виконавчий збір не стягнуто шляхом винесення постанови про стягнення виконавчого збору, - не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону.

Тобто, Законом №1404-VIII визначений правовий порядок винесення відповідних постанов, а саме: постанова про стягнення виконавчого збору, якщо така не винесена одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, повинна передувати постанова про повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження).

При цьому, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від інших здійснених дій та є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що, в свою чергу, гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно, до відкриття виконавчого провадження з підстав ймовірності подальшого стягнення відповідної суми, зокрема, виконавчого збору у випадку примусового виконання.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 13.02.2019 у справі №295/13991/16-а, від 20.02.2019 у справі №712/5014/17, від 20.11.2019 у справі №480/1558/19, від 31.05.2021 у справі №160/7321/19, від 11.03.2023 у справі №140/1126/23.

Виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду, а є платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.

Частинами п`ятою та дев`ятою статті 27 Закону №1404-VIII визначений вичерпний перелік підстав для звільнення боржника від сплати виконавчого збору.

У відповідності до частини п`ятої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» та Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.

Згідно з частиною дев`ятою статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону.

Як слідує з матеріалів справи, жоден з визначених частинами п`ятою та дев`ятою статті 27 Закону №1404-VIII випадків не мав місця у спірних відносинах.

Слід зазначити, що підстави для відкриття виконавчого провадження передбачені статтею 26 Закону №1404-VIII, у відповідності до якої виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону. При цьому постанова про стягнення виконавчого збору є окремим виконавчим документом в силу пункту 5 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII, відмінним від виконавчого листа, примусове виконання якого згідно матеріалів справи закінчено.

Надалі, на підставі постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору відповідачем відкрито окреме виконавче провадження ВП №78013310 від 07.05.2025, оскільки вказана постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору не була скасована чи визнана такою, що не підлягає виконанню.

З огляду на наведене, у державного виконавця були законні та обґрунтовані підстави для відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору.

Стосовно доводів позивача, що строк пред`явлення до виконання постанови ВП №66670515 від 01.09.2021 про стягнення виконавчого збору сплинув, оскільки строк пред`явлення її до виконання три місяці, суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону №1404-VIII строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 12 Закону №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Частиною четвертою статті 12 Закону №1404-VIII передбачено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Оскільки постанова про стягнення виконавчого збору ВП №66670515 від 01.09.2021 перебувала на виконанні в межах виконавчого провадження №66670515, відповідно строк пред`явлення виконавчого документа до виконання слід обраховувати з моменту винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу - 07.05.2025.

Отже, станом на час відкриття виконавчого провадження ВП №78013310 тримісячний строк пред`явлення до виконання постанови про стягнення виконавчого збору ВП №66670515 від 01.09.2021 не закінчився.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що головний державний виконавець Другого відділу Державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, приймаючи спірну постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №78013310, діяв на підставі та в межах своїх повноважень, визначених Законом № 1404-VIII, тому вимоги позивача про визнання протиправною та скасування постанови від 07.05.2025 ВП №78013310є безпідставними.

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судових витрат.

Керуючись статтями 243-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Другого відділу Державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови та зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач - Другий відділ Державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вулиця Дергача Леоніда, 25, 27, місто Чернівці, Чернівецька область, 58002, ідентифікаційний код юридичної особи 41659896).

Суддя Сіжук Ольга Володимирівна