Рішення № 130174277, 12.09.2025, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/1176/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії.

Позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 01 січня 2004 року по вересень 2012 року та з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області провести з 16 грудня 2024 року перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії, з урахуванням проведених виплат, зарахувавши до страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності з 01 січня 2004 року по вересень 2012 року та з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року.

Позов обґрунтовано тим, що при призначенні пенсії за віком у 2019 році пенсійним органом не було зараховано до загального страхового стажу позивача періоди здійснення ним підприємницької діяльності. Так, позивач стверджує, що у період з 01 січня 2003 року по 31 грудня 2011 року він сплачував фіксований податок, а в період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2019 року перебував на спрощеній системі оподаткування та сплачував єдиний податок. Вказано, у грудні 2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням періодів здійснення підприємницької діяльності. Разом з цим, пенсійний орган зарахував до страхового стажу позивача лише періоди здійснення підприємницької діяльності з 01 серпня 2003 року по 31 грудня 2003 року, а починаючи з 2004 року страховий стаж розраховано пропорційно сплаченим страховим внескам, а саме: за період з січня 2004 року по вересень 2012 року зараховано до страхового стажу лише 1 рік 5 місяців 19 днів. Період з жовтня 2012 року по грудень 2018 року зараховано до страхового стажу повністю, крім 12 місяців 2017 року. Позивач не погоджується з діями відповідача щодо не зарахування до страхового стажу періодів здійснення підприємницької діяльності з 01 січня 2004 року по вересень 2012 року та з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року, оскільки, на його думку, нормами законодавства, які діяли на час призначення йому пенсії за віком, було передбачено зарахування до страхового стажу фізичних осіб-підприємців періодів здійснення ними підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, незалежно від сум сплачених ними страхових внесків (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску). Відповідно, не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача спірних періодів ведення підприємницької діяльності порушує право останнього на належне пенсійне забезпечення.

Ухвалою суду від 20 березня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву; витребувано з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області копію пенсійної справи позивача.

Головне управління Пенсійного фонду в Чернівецькій області, заперечуючи проти позовних вимог, подало до суду відзив на позовну заяву, в якому вказано про те, що в матеріалах електронної пенсійної справи позивача наявна довідка Головного управління ДФС в Чернівецькій області від 18 лютого 2019 року, згідно з якою ОСОБА_1 з 04 липня 2003 року по 31 грудня 2011 року перебував на загальній системі оподаткування шляхом сплати фіксованого податку, а з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2018 року на спрощеній системі оподаткування. Відповідно, до загальної тривалості страхового стажу позивача зараховано період ведення ним підприємницької діяльності з 01 серпня 2003 року по 31 грудня 2003 року (5 повних місяців) та з 2004 року пропорційно сплаченим страховим внескам, зокрема, за період з січня 2004 року по вересень 2012 року страховий стаж склав 1 рік 5 місяців 19 днів. З жовтня 2012 року по грудень 2018 року позивач сплачував щомісячно страхові внески в повному обсязі (крім 12 місяців 2017 року), тому цей період зараховано до страхового стажу також у повному обсязі. Таким чином, загальна тривалість страхового стажу, що враховується при обчисленні пенсії, складає 27 років 7 місяців 27 днів, або 331 місяць. Додатково вказано, що для можливості врахування місяців у повному обсязі за період здійснення підприємницької діяльності з 2004 року по 2012 рік позивач може здійснити доплату до мінімального страхового внеску за кожен неповний місяць. Вказуючи на правомірність розрахованого страхового стажу позивача та відсутність правових підстав для перерахунку його пенсії, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 12 квітня 2019 року позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Для визначення розміру призначеної пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області взято до уваги страховий стаж ОСОБА_1 тривалістю 27 років 7 місяців 27 днів, або 331 місяць.

Дослідженням змісту наявності у пенсійній справі ОСОБА_1 довідки Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 18 лютого 2019 року №1590/ФОП судом встановлено, що з 04 липня 2003 року позивач перебував на обліку в Чернівецькій ОДПІ як фізична особа-підприємець, а саме: з липня 2003 року по грудень 2011 року позивач перебував на загальній системі оподаткування шляхом сплати фіксованого податку, а з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2018 року ОСОБА_1 перебував на спрощеній системі оподаткування із щомісячною сплатною страхових внесків.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 16 грудня 2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про зарахування до загальної тривалості страхового стажу періодів ведення підприємницької діяльності, які не було зараховано у 2019 році при призначенні пенсії.

Листом №5392-5214/Ч-17/8-2400/24 від 27 грудня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повідомило позивача про те, що згідно матеріалів електронної пенсійної справи, зокрема, довідки ГУ ДФС у Чернівецькій області від 18 лютого 2019 року №1590/ФОП, ОСОБА_1 з 04 липня 2003 року по 31 грудня 2011 року перебував на загальній системі оподаткування шляхом сплати фіксованого податку, а з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2018 року на спрощеній системі оподаткування. Так, до загальної тривалості страхового стажу зараховано період ведення підприємницької діяльності з 01 серпня 2003 року по 31 грудня 2003 року (5 повних місяців) та з 2004 року пропорційно сплаченим страхованим внескам, зокрема, за період з січня 2004 року по вересень 2012 року страховий стаж склав 1 рік 5 місяців 19 днів. З жовтня 2012 року по грудень 2018 року ОСОБА_1 сплачував щомісячно страхові внески у повному обсязі (крім 12 місяців 2017 року), тому цей період зарахований до стажу повністю. Враховуючи наявні документи про стаж та дані, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж, що враховується при обчисленні розміру пенсії, складає 27 років 7 місяців 27 днів, або 331 місяць (зарахований по 29 лютого 2024 року). Додатково зазначено, що для можливості врахування місяців у повному обсязі за період ведення ОСОБА_1 підприємницької діяльності з 2004 року по 2012 рік, він може здійснити доплату до мінімального страхового внеску за кожен неповний місяць.

За таких обставин позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

З матеріалів справи вбачається, що звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом обумовлене, фактично, його незгодою із діями відповідача щодо не зарахування до його загального страхового стажу періодів здійснення підприємницької діяльності з 01 січня 2004 року по вересень 2012 року та з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року.

У зв`язку з цим суд зазначає таке.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулювання порядку формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі Закон №1058-IV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини третьої статті 8 Закону №1058-IV особи, які добровільно сплачували страхові внески в порядку та розмірах, встановлених законом, до солідарної системи та/або накопичувальної системи пенсійного страхування, мають право на умовах, визначених цим Законом, на отримання пенсії і соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду та/або на отримання довічної пенсії чи одноразової виплати за рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування.

Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону №1058-IV.

Так, згідно з частиною першої вказаної статті особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

Частиною першою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати на дату здійснення доплати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Водночас підпунктом 1 пункту 3-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV передбачено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Отже, особа, яка здійснювала підприємницьку діяльність, має право на зарахування до її страхового стажу при призначенні пенсії періоду (періодів) здійснення нею такої діяльності, зокрема, впродовж часу з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, лише у разі сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру, крім випадків звільнення від сплати такого внеску.

Як встановлено абзацами 2, 3 пункту 4 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).

Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Як вбачається зі змісту доводів позову, право на зарахування до страхового стажу періодів здійснення підприємницької діяльності з 01 січня 2004 року по вересень 2012 року та з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року позивач обґрунтовує фактом сплати ним фіксованого податку та перебування на спрощеній системі оподаткування (зі сплатою єдиного податку (внеску).

На підтвердження вказаних доводів позивачем додано до матеріалів позову, зокрема, патенти на здійснення підприємницької діяльності за періоди з 12 січня 2004 року по 31 січня 2004 року, з 01 квітня 2004 року по 30 квітня 2004 року, з 01 липня 2004 року по 31 липня 2004 року, з 01 вересня 2004 року по 30 вересня 2004 року, 04 жовтня 2004 року по 31 жовтня 2004 року, Індивідуальні відомості про застраховану особу ( ОСОБА_1 ) з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5, а також довідку Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 14 січня 2025 року №447/6/24-13-19-02-07 від 14 січня 2025 року, в якій містяться відомості про сплату ОСОБА_1 фіксованого податку за період з 01 січня 2003 року по 31 грудня 2011 року, єдиного податку з фізичних осіб за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2019 року, єдиного внеску як фізичної особи-підприємця за період з 01 жовтня 2013 року по 31 грудня 2019 року.

Між тим, з огляду на встановлені у даній справі обставин, суд звертає увагу на те, що, як вбачається зі змісту листа Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 27 грудня 2024 року №5392-5214/Ч-17/8-2400/24, відповідачем не досліджувались та не оцінювались належним чином документи, якими позивач обґрунтовує необхідність зарахування до його страхового стажу спірних періодів ведення підприємницької діяльності з 01 січня 2004 року по вересень 2012 року та з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року.

Натомість доводи позову про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів ведення підприємницької діяльності та, як наслідок, виникнення у нього права на перерахунок пенсії у зв`язку із збільшенням тривалості страхового стажу, фактично, ґрунтуються на названих вище документах, однак такі не були подані позивачем відповідачу та, відповідно, не були предметом розгляду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області під час розгляду заяви ОСОБА_1 від 16 грудня 2024 року, що унеможливлює надання правової оцінки таким документам судом при вирішенні цього спору.

Відтак, заявлені позовні вимоги за указаних вище обставин є передчасними, а тому не підлягають задоволенню.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити і таке.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» регулює Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07 липня 2014 року №13-1), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за 1566/11846 (далі Порядок №22-1 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Так, згідно абзацу першого пункту 1.1 Розділу І Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Додаток 1 до Порядку №22-1 містить зразок заяви про призначення/перерахунок пенсії.

В абзаці другому пункту 1.1 Розділу І Порядку №22-1 зазначено, що заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року №13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за №991/27436.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 Розділу ІІ Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування (абзац четвертий підпункту 2 пункту 2.1 Розділу ІІ Порядку №22-1).

Розділ IV Порядку №22-1 регулює порядок приймання, оформлення та розгляд документів.

Так, відповідно до абзацу 2 пункту 4.1 розділу IV Порядку №22-1 заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Згідно з абзацом 5 пункту 4.2 Розділу IV Порядку №22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування.

Абзацами 2-3 пункту 4.3 Розділу IV Порядку №22-1 встановлено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Згідно з пунктом 4.7 Розділу IV Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

Аналізуючи наведені вище норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що такими передбачено два альтернативні варіанти рішень, які можуть бути прийняті органами Пенсійного фонду за результатами розгляду заяви про призначення (переведення, перерахунку) пенсії: про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. У разі звернення особи із заявою про призначення/перерахунок пенсії пенсійний орган зобов`язаний діяти згідно вказаного Порядку №22-1, зокрема, розглянути подану заяву та прийняти рішення за результатами розгляду такої заяви.

Між тим, як вбачається зі встановлених у даній справі обставин і визнається позивачем у позові, 16 грудня 2024 року він звертався до відповідача із заявою, в якій він просив лише зарахувати до загальної тривалості його страхового стажу періоди ведення підприємницької діяльності, які не було зараховано у 2019 році (тобто, під час вирішення питання про призначення пенсії).

Водночас указана вище заява позивача не містила вимог саме щодо перерахунку та виплати призначеної пенсії із зарахуванням до страхового стажу періодів здійснення підприємницької діяльності з 01 січня 2004 року по вересень 2012 року та з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року, натомість про такі вже йдеться у заявленому до суду позові.

Крім цього суд зауважує, що лист Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 27 грудня 2024 року №5392-5214/Ч-17/8-2400/24, виданий за результатами розгляду заяви позивача від 16 грудня 2024 року, не є рішенням пенсійного органу про відмову у перерахунку пенсії позивача із зарахуванням до загальної тривалості його страхового стажу спірних періодів ведення підприємницької діяльності.

Названий лист носить лише інформаційний характер, оскільки не породжує виникнення, зміну або припинення прав, обов`язків позивача.

Як вбачається зі змісту та суті цього листа, такий, фактично, містить інформацію про тривалість страхового стажу позивача та відомості про те, які періоди ведення підприємницької діяльності були зараховані до страхового стажу. Також у вказаному листі міститься інформація і про можливість врахування до страхового стажу позивача у повному обсязі періодів ведення ним підприємницької діяльності з 2004 року по 2012 рік у разі здійснення ним доплати до мінімального страхового внеску за кожен неповний місяць.

З огляду на встановлені у справі обставини, суд зазначає, що в даних спірних відносинах заява про перерахунок пенсії у зв`язку із зарахуванням до загального страхового стажу певних періодів ведення позивачем підприємницької діяльності з 01 січня 2004 року по вересень 2012 року та з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року з документами, подання яких передбачено підпунктом 2 пункту 2.1 Розділу ІІ Порядку №22-1, позивачем відповідачу фактично не подавалась. Відповідно, пенсійним органом рішення про відмову у задоволенні таких вимог не приймалось.

Суд зазначає, що у цих відносинах позивач, якщо вважає, що має право на перерахунок та виплату пенсії із зарахуванням до страхового стажу періодів здійснення підприємницької діяльності з 01 січня 2004 року по вересень 2012 року та з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року, може звернутися до пенсійного органу з відповідною заявою встановленого зразка згідно пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1, а пенсійний орган зобов`язаний відповідно до Розділу IV Порядку №22-1 розглянути таку заяву і додані до неї документи і прийняти рішення за результатами її розгляду.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність належного звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок та виплату призначеної пенсії із зарахуванням до страхового стажу періодів здійснення підприємницької діяльності з 01 січня 2004 року по вересень 2012 року та з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року, суд приходить до висновку, що позивачем не було дотримано встановленого порядку такого звернення, а тому у Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області були відсутні підстави для проведення перерахунку та виплати пенсії позивача, про що він просить суд у даному позові.

Зазначене виключає можливість визнання судом протиправними оскаржуваних дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 01 січня 2004 року по вересень 2012 року та з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року.

Відтак, позовні вимоги про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області провести з 16 грудня 2024 року перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії, з урахуванням проведених виплат, зарахувавши до страхового стажу періоди здійснення підприємницької діяльності з 01 січня 2004 року по вересень 2012 року та з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року, наразі є передчасними, а тому задоволенню не підлягають.

При вирішенні цієї справи судом також враховано позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 12 грудня 2022 року у справі №520/5668/19, яка полягає в тому, що недотримання особою встановленого законодавством порядку звернення за отриманням пенсії є підставою для відмови у задоволенні вимог пенсіонера.

Такої ж позиції притримується і Сьомий апеляційний адміністративний суд, що вбачається з його постанови від 13 лютого 2023 року у справі №600/3258/22-а за схожої ситуації.

Поряд з цим суд повторно звертає увагу позивача на те, що він не позбавлений права звернутися до пенсійного органу із заявою та доданими до неї документами згідно підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 про зарахування до страхового стажу періодів здійснення підприємницької діяльності з 01 січня 2004 року по вересень 2012 року та з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року та проведення перерахунку та виплати пенсії із врахуванням до страхового стажу зазначених вище періодів ведення підприємницької діяльності.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частин першої-третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення даного позову.

Керуючись статтями 9, 72, 73, 74-76, 77, 90, 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 12 вересня 2025 року.

Повне найменування учасників процесу: позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ); відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (Площа Центральна, 3, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 40329345).

Суддя О.П. Лелюк