Рішення № 130173981, 12.09.2025, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2025 року справа № 826/8379/18 м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Паламаря П.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ТОВ Електронмашсервіс до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшли матеріали адміністративної справи за позовною заявою ТОВ Електронмашсервіс (03124, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, 8В, оф. 24) до Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19), в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0015931404 від 29.03.2018.

В обгрунтування своєї позиції зазначив, що за результатами перевірки прийнято спірне податкове повідомлення-рішення про збільшення позивачу грошового зобов`язання з ПДВ, однак жодних доказів, які можуть свідчити про порушення позивачем податкового законодавства контролюючий орган не навів. Натомість відповідачами протиправно не враховано первинні бухгалтерські документи, які свідчать про реальність господарських операцій. При чому, контрагент на момент здійснення господарських операцій, знаходився в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, в яких зазначено, що недоліки первинних бухгалтерських документів не дозволяють розкрити зміст операції з постачання товару, на противагу чому наявна податкова інформація про відсутність у контрагента спроможностей на поставку і як наслідок встановлено нереальність здійснення господарських відносин.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

06.03.2018 посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Електронмашсервіс з питань дотримання податкового законодавства при проведенні господарських відносин з ТОВ Нармада Груп за вересень 2016 року, за результатами якої, складено акт №200/26-15-14-04-03/25362678.

Перевіркою встановлено порушення вимог п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість за вересень 2016 року на загальну суму 365708 грн.

На підставі акта перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення №0015931404 від 29.03.2018 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 457135 грн, в т.ч. за штрафними санкціями 91427грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 14.1.181 пункт 14.1 статті 14 ПК України).

Пункт 44.1 статті 44 ПК України передбачає, зокрема, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, а відповідно до пункту 44.2 вказаної статті для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України (в редакції станом на час здійснення спірних господарських операцій) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Абзац перший пункту 198.2 цієї статті передбачає, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацом першим пункту 198.6. статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, а згідно абзацу третього цього пункту податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пункт 200.4 вказаної статті визначає, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 201.3 статті 201 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 201.3 статті 201 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно пункту 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.

Пункт 201.8 вказаної статті передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до першого та другого абзаців пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІ (надалі - Закон України № 996-ХІ).

Зі змісту статті 1 Закону України № 996-ХІ випливає, що первинний документ - це будь-який документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Законодавством не визначений вичерпний перелік документів, які можуть вважатися первинними, відтак таким, що підтверджують проведення господарської операції і на підставі яких формується звітність. Відсутність деяких реквізитів в одному з первинних документів не робить автоматично господарську операцію такою, що не відбулася.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України № 996-ХІ встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції. а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як свідчать матеріали справи, 01.09.2016 між ТОВ Нармада Груп (Постачальник) та ПНВП Електронмашсервіс (Покупець) укладено Договір поставки нафтопродуктів №0109-2016, згідно з яким постачальник зобов`язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти. Кількості, асортимент, якість, ціна товару визначається в рахунках фактурах до даного договору.

На підтвердження поставки нафтопродуктів (дизельного палива ДП-Л-К5, сорт С) за Договором №0109-2016 позивачем до суду надано:

- видаткові накладні: №28/1 від 28.09.2016 на суму 603000грн, в т.ч. ПДВ 100500грн.; №29/1 від 29.09.2016 на суму 619750грн, в т.ч. ПДВ 103291,67грн.; №29/2 від 30.09.2016 на суму 636500грн, в т.ч. ПДВ 106083,33грн.; №29/3 від 30.09.2016 на суму 335000грн, в т.ч. ПДВ 55833,33грн.;

- ТТН: №2809-1 від 28.09.2016, №2909-1 від 29.09.2016, №2909-1 від 30.09.2016, №2909-3 від 30.09.2016;

- договір №17 від 22.07.2016 по надання послуг з прийому, зберігання та відвантаження нафтопродуктів укладений між позивачем та ТОВ «ВО «Укргаззбут» на нафтобазі за адресою: с. Забуяння, вул. Жовтнева, 171;

- договір оренди Т/З №1, 2, 3, 4, 5, 6 для перевезення нафотпродуктів;

При чому, згідно наявних платіжних доручень, позивач у повному обсязі оплатив вартість ПММ, які в подальшому поставлені ТОВ «ПВК «Екотех» згідно договору №3003-1-2016 та ФОП ОСОБА_1 згідно договору №10062016-2.

Для підтвердження факту перевезення нафтопродуктів, до матеріалів справи долучено нотаріально посвідченні свідчення водіїв, про здійснення перевезення дизельного палива до м. Києва.

Суд звернув увагу, що твердження контролюючого органу щодо відсутності господарської операції по взаємовідносинах з ТОВ Нармада Груп грунтуються виключно на податковій інформації наявність кримінального провадження.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, які слід задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено суду, в повному обсязі, правомірність дій щодо донарахування ПДВ та штрафних санкцій відображених у податковому повідомленні-рішенні.

За таких обставин, на підставі викладеного, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає податкове повідомлення-рішення протиправним та таким що підлягає до скасування, в зв`язку з чим позовна вимога є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 29.03.2018 №0015931404.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь ТОВ Електронмашсервіс судовий збір в сумі 6858 (шість тисяч вісімсот п`ятдесят вісім) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя Петро ПАЛАМАР