Ухвала суду № 130170647, 10.09.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/15457/22

У Х В А Л А

з питань встановлення судового контролю за виконанням рішення суду

10 вересня 2025 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління служби Судової охорони у Львівській області, третьої особи Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2023 у справі №380/15457/22 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2023 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області щодо не нарахування і невиплати ОСОБА_1 з 01 липня 2022 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000 грн. на місяць, починаючи з 24.02.2022 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення суду набрало законної сили 24.11.2023.

11.08.2025 до суду від позивача надійшла заява в порядку ст. 382 КАС України про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, у якій заявник просить:

- поновити розгляд заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 у справі №380/15457/22 у зв`язку з нововиявленими обставинами;

- застосувати судовий контроль за виконанням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року у справі №380/15457/22: зобов`язати відповідача - Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області - повністю виконати рішення Львівського ОАС від 23.10.2023 (нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду згідно з постановою КМУ №168 від 28.02.2022) у строк не пізніше 1 (одного) місяця з дня постановлення ухвали про судовий контроль;

- зобов`язати відповідача подати звіт до суду про виконання рішення у справі №380/15457/22 - із зазначенням вжитих заходів та документальним підтвердженням повного виконання - у строк до 10 днів після спливу встановленого судом граничного строку виконання (тобто не пізніше 40 днів з дня постановлення ухвали);

- попередити керівника відповідача (начальника ТУ ССО у Львівській області) про юридичні наслідки невиконання цієї ухвали суду. Зокрема, у разі неподання звіту або невиконання рішення у встановлений строк суд може накласти на керівника штраф у розмірі, передбаченому ч.8 ст.382 КАС України, та ініціювати питання про притягнення до відповідальності за ст.382 Кримінального кодексу України (умисне невиконання судового рішення);

- стягнути з Територіального управління Служби судової охорони в Львівській області на користь позивача витрати, понесені у зв`язку з підготовкою та поданням цієї заяви про встановлення судового контролю, а саме: 324 грн 21 коп. (витрати на друк/копіювання від 07.02.2025 р.); 781 грн 74 коп. (витрати на друк/копіювання від 09.04.2025 р.). Квитанції в додатках до заяви. Загальна сума: 1 105 грн 95 коп. (одна тисяча сто п`ять гривень дев`яносто п`ять копійок).

В обґрунтування заяви позивач, зокрема, вказує, що усі можливі та передбачені законом заходи державного примусового виконання рішення - вичерпані. Державний виконавець офіційно підтвердив відсутність механізму забезпечити виконання рішення без виділення коштів і зміни формулювання. Водночас, відомо, що ССО не дотримується черговості виконання рішень, що також виключає перспективу фактичного отримання присудженого в добровільному порядку. Судовий контроль у даній ситуації є єдиним дієвим засобом захисту права, що вже було підтверджено у зразковій справі №260/3564/22, де його застосування забезпечило повне виконання рішення протягом двох місяців.

Позивач зазначає, що після ухвалення рішень судами першої та апеляційної інстанцій про відмову у встановленні судового контролю, державний виконавець надав офіційну відповідь, в якій вичерпно перелічив усі дії, вжиті у виконавчому провадженні №73710104, та прямо констатував відсутність подальших дієвих засобів примусового виконання рішення у справі №380/15457/22.

На думку позивача, цей документ виконавчої служби є нововиявленою обставиною у розумінні п.1 ч.2 ст.361 КАС України, оскільки містить істотний факт - підтвердження неможливості виконання рішення в примусовому порядку - який не був встановлений судом раніше і не міг бути відомим суду на час ухвалення рішення про відмову у судовому контролі. Лише після отримання офіційного висновку виконавця стало беззаперечно ясно, що без втручання суду рішення не буде виконано взагалі. На момент березневого розгляду заяви про контроль суд виходив з припущення, що примусове виконання ще можливе (або не до кінця вичерпане), а відтак контроль може бути «передчасним». Тепер же маємо авторитетне підтвердження від органу ДВС про протилежне: примусові заходи вичерпано, але борг не погашено. Ця обставина усуває основний аргумент, з яким суди відмовили у контролі (відсутність доказів неможливості виконання рішення у звичайному порядку). Станом на сьогодні немає жодної альтернативної можливості добитися виконання, окрім судового контролю та пов`язаних з ним санкцій суду щодо боржника.

Відповідач заперечив щодо задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. Зазначає, що з метою виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2023 та ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 у справі № 380/15457/22, ТУ Службою здійснено розрахуноки потреби в коштах та надісланий листами від 20.11.2023 за вих. № 44.07-262/ССО та від 28.12.2023 за вих. № 44.07-396/ССО до центрального органу управління Служби судової охорони з проханням збільшити бюджетні асигнування для виплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.

Звертає увагу, що станом на теперішній час, кошторисні призначення для нарахування та виплати додаткової винагороди визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 виплати ОСОБА_1 на виконання зазначеного рішення суду ТУ Служби від центрального органу управління Служби судової охорони не отримало.

З метою недопущення порушень бюджетного законодавства вищезазначену виплату буде здійснено в найкоротший термін після надходження відповідних додаткових асигнувань до ТУ Служби.

Відповідач наголошує, що виконання судових рішень, ухвалених на користь співробітників Служби судової охорони, здійснюється за рахунок коштів бюджетної програми КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя», головним розпорядником якої є ДСА України, у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період.

В рамках зазначеної програми ТУ Службою відкрито розрахунковий рахунок в ДКСУ у Львівській області відповідно до бюджетної програми КПКВ 0501150 «Виконання рішень суддів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» для забезпечення виконання рішень суду та безспірного списання коштів.

Відповідно до розпорядження Служби судової охорони від 05.01.2024 № 5/ОД «Про виплату коштів за судовими рішеннями», з метою дотримання справедливого підходу до черговості виплати працівникам Служби судової охорони коштів за судовими рішеннями в Службі судової охорони запроваджено єдиний облік потреби в коштах на виконання рішень судів на користь працівників Служби судової охорони в порядку черги, а саме: за датою набуття законної сили рішення суду.

З інформацією щодо черговості виплат співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 можна ознайомитись на офіційному веб-сайті Судової влади України в розділі Служба судової охорони.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 у справі № 380/15457/22 має порядковий номер 273, що відображається в єдиному обліку потреб в коштах на виконання рішень судів, який ведеться центральним органом управління Служби судової охорони.

Тобто, у правовідносинах щодо виділення коштів для виплати додаткової винагороди відповідно до Постанови КМУ № 168 існують певні етапи, які повинні бути здійснені для вирішення цього питання та вирішення яких не входить до компетенції ТУ Служби.

Зауважує, що Службою судової охорони проводиться робота щодо збільшення відповідних асигнувань, однак дотепер додаткові асигнування не надані. Листом ДСА України проінформовано, що останні зверталися до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету із пропозицією збільшення бюджетних призначень за Програмою на суму 1 495,2 млн гривень, в якій врахована потреба Служби судової охорони в сумі 1 346,5 млн гривень.

Листом від 17.02.2025 № 08020-01-2/5032 Міністерством фінансів України пропозиції ДСА України не були підтримані, так як у період продовження дії воєнного стану наявні фінансові ресурси держави насамперед спрямовуються на виконання завдань щодо відсічі збройної агресії, забезпечення недоторканості державного кордону та захисту держави, забезпечення життєво необхідних потреб жителів, реалізації заходів територіальної оборони та захисту безпеки населення.

На думку відповідача, керівництвом ТУ Служби, у межах повноважень, вжито всіх можливих заходів для забезпечення нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, однак виконання даного судового рішення потребує додаткового часу та виконання дій, які не залежать безпосередньо від ТУ Служби.

З огляду на викладене, Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області вважає, що заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду не підлягає до задоволення, оскільки у межах чинного законодавства існує ефективний правовий механізм виконання судового рішення, а тому відсутні правові підстави для додаткового судового контролю у даній справі.

При вирішенні заяви позивача, суд враховує наступне.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ч.ч 1, 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

У пункті 40 рішення Європейського Суду з прав людини по справі «Горнсбі проти Греції» («Hornsby v. Greece», заява № 18357/91) суд наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності,- за її межами.

За приписами ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, статтею 382 КАС України передбачено процесуальний механізм реалізації конституційного принципу обов`язковості судового рішення у формі встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом подання відповідачем-суб`єктом владних повноважень звіту про виконання судового рішення.

Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до ч.ч. 4, 7 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

В Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина судового процесу для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Також суд зазначає, що статтею 382 КАС України встановлено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 14 травня 2018 року у справі №820/4283/17.

Крім цього суд зауважує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Вказаний порядок встановлений ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема в ч.1 цієї статті зазначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Частиною 2 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з ч. 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Отже, у разі відсутності факту добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

З матеріалів заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд встановив, що 05.01.2024 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 73710104 з виконання виконавчого листа №380/15457/22, виданого 07.12.2023 Львівським окружним адміністративним судом, та станом на момент розгляду заяви позивача судом про встановлення судового контролю не завершено.

Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від 17.07.2025 у даній справі №380/15457/22, за результатами розгляду апеляційної скарги позивача на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 09.04.2025 про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, зробив висновок про те, що виконання рішення суду у справі №380/15457/22 здійснюється в примусовому порядку, а тому у встановленні судового контролю за виконанням рішення суду потреби немає.

Суд зауважує, що відповідно до ст.ст. 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет). Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.

Отже, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2023 у справі №380/15457/22 в частині виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, виконується протягом тривалого часу (більше двох років) з підстав, що не залежать від волі посадових осіб Територіального управління служби Судової охорони у Львівській області.

Підсумовуючи наведене, суд робить висновок про відсутність підстав вважати, що за умови не встановлення судового контролю, рішення суду у цій справі залишиться невиконаним, оскільки у суду відсутні фактичні та правові підстави для реалізації свого диспозитивного права покладення (в порядку ч. 1 ст. 382 КАС України) на відповідача як суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, обов`язку подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Беручи до уваги викладене, суд робить висновок про відсутність підстав для задоволення повторної заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у даній справі.

Щодо вимоги позивача про поновлення розгляду заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, суд зазначає, що нормами ст. 361 КАС України передбачено підстави для перегляду за нововиявленими обставинами виключно судового рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили.

Норми щодо перегляду за нововиявленими обставинами заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у Кодексі відсутні.

Таким чином, у суду відсутні правові підстави для задоволення вимоги позивача про перегляд заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Оскільки судом відмовлено позивачу у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у даній справі, відсутні підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 248, 250, 294, 295, 370, 372, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №380/15457/22 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління служби Судової охорони у Львівській області, третьої особи Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду відповідно до ст.ст. 293-297, 382-1 КАС України.

У зв`язку із перебуванням головуючого судді у відпустці у період з 02.08.2025 по 06.09.2025, повний текст ухвали складено 10.09.2025 року.

Суддя Костецький Н.В.