Ухвала суду № 130170353, 11.09.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про встановлення строку для подання звіту

11 вересня 2025 року справа № 826/3565/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Діски А. Б., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Києві звіт відповідача про виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

15.04.2024 ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.01.2019 в межах статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою судді Діски А. Б. від 25.04.2024 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_2 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по адміністративній справі №826/3565/18 у порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 09.01.22025 заяву ОСОБА_2 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення було задоволено. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві протягом трьох місяців з дня набрання цією ухвалою законної сили подати до Київського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду від 29.04.2020 у справі № 826/3565/18.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до суду надійшов звіт про виконання рішення суду, в якому представник зазначає, що на виконання ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.05.2021 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві (далі Головне управління) замінено стягувача у справі № 826/3565/18 на ОСОБА_2 , та внесено зміни до реєстру судових рішень про заміну сторони.

Нараховані на виконання судового рішення у справі № 826/3565/18 кошти у сумі 122164,44 грн. обліковуються за датою набрання законної сили ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2021 про заміну стягувача у справі - 31.05.2021 та будуть виплачені в межах бюджетних асигнувань в порядку черговості.

Суд, перевіривши матеріали справи та поданий звіт відповідача про виконання рішення суду, дійшов висновку, що підстави для прийняття звіту відсутні, виходячи з наступного.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення ухвалюється судом іменем України та є обов`язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст.ст. 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно частини 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VІІІ судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частина четверта та сьома статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У поданому звіті Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зазначає, що на виконання рішення суду здійснено перерахунок пенсії позивача, однак виплата заборгованості на день подання заяви не була проведена у зв`язку з відсутністю коштів.

Відповідач зазначає, що виплата нарахованих коштів буде забезпечена у разі їх надходження з Пенсійного фонду України до головного управління на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.

Таким чином, станом на дату розгляду звіту відповідача доказів того, що рішення суду було виконано в повному обсязі та відповідачем вчинено всі дії для його виконання відповідачем не надано, а тому відсутні підстави для прийняття звіту Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Частиною 3 указаної статті передбачено, що у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Судом враховується, що фактична невиплата нарахованих пенсійних виплат зумовлена тим, що виділені бюджетні кошти на виконання судових рішень, боржником в яких є Пенсійний фонд України, спрямовуються на безумовне виконання таких рішень у порядку черговості прийняття. Тому, за умови дотримання відповідачем встановленого порядку виконання судового рішення, рішення щодо накладення штрафу на керівника управління є передчасним, оскільки жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Аналогічну позицію Верховний Суд України висловив, зокрема, в ухвалі від 19.05.2015 по справі № 21-1044а15 та у постанові від 22.11.2016 року по справі № 804/5081/13-а, а також Верховний Суд, зокрема, у постановах від 24.01.2018 року по справі № 405/3663/13-а, від 16.07.2018 року по справі № 811/1469/18.

У постанові Верховного Суду від 23.04.2020 по справі № 560/523/19 підкреслено, що, переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

З урахуванням наведеного, а також зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджується вчинення ГУ ПФУ в м. Києві дій, спрямованих на виконання судового рішення у цій справі, невиплата перерахованих сум пенсії має місце не внаслідок ухилення від виконання судового рішення, а через відсутність у необхідному розмірі коштів, необхідних для його виконання, суд на підставі статті 382 КАС України вважає за необхідне встановити новий строк для подання відповідачем звіту про виконання судового рішення в цій справі - в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України м. Києві виплати перерахованої пенсії позивачу (із врахуванням раніше виплачених сум).

Керуючись ст. ст. 248, 256, 295, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в:

Визнати поданий Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві звіт від 10.04.2025 за № 2600-0804-8/63406 таким, що не підтверджує виконання рішення суду у справі № 826/3565/18 в частині виплати ОСОБА_2 суми перерахованої пенсії.

Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві новий строк для подання звіту про виконання судового рішення від 29.04.2020 у справі № 826/3565/18 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві протягом трьох місяців з дня набрання даною ухвалою законної сили подати до Київського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду від 29.04.2020 у справі № 826/3565/18.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення тексту ухвали.

Суддя Діска А.Б.