Ухвала суду № 130169951, 12.09.2025, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"12" вересня 2025 р.справа № 300/5208/23

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Микитюк Р.В. розглянувши в порядку письмового провадження заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі за позовом за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 у справі № 300/5208/23 позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій - задоволено. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 у виплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди у меншому розмірі під час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з отриманою травмою за період, 3 09.10.2022 по 20.02.2023 та у період участі у бойових діях з 24.02.2023 по 04.03.2023. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду визначену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 та Порядком №260 від 07.06.2018 за період з 09.10.2022 по 20.02.2023 та з 24.02.2023 по 04.03.2023 у розмірі 100000,00 гривень на місяць, з урахуванням раніше виплаченої суми додаткової винагороди за вказані періоди. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 у здійсненні виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 07.03.2022 по 07.03.2023 з урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 07.03.2022 по 07.03.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт, та всі похідні від нього суми, з урахуванням раніше виплачених сум.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2024 у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про продовження строку для усунення недоліку апеляційної скарги відмовлено. Визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві про поновлення строку апеляційного оскарження Військової частини НОМЕР_1 від 24 квітня 2023 року. Відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строку апеляційного оскарження Військової частини НОМЕР_1 від 24 квітня 2024 року. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року у справі № 300/5208/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій.

02.09.2025 до суду від представника позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, в якій заявник просив встановити судовий контроль шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень (боржника) - військову частину НОМЕР_1 подати звіт про виконання судового рішення у справі №300/5208/23 від 23.10.2023, встановити відповідний строк для цього (20 днів).

В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що рішення суду у справі №300/5208/23 від 23.10.2023 не виконано.

Розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення, суд зазначає таке.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

У пункті 40 рішення Європейського Суду з прав людини по справі "Горнсбі проти Греції" суд наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності,- за її межами.

Відповідно до положень статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

За приписами частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено процесуальний механізм реалізації конституційного принципу обов`язковості судового рішення у формі встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом подання відповідачем-суб`єктом владних повноважень звіту про виконання судового рішення.

Судом встановлено, що рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 набрало законної сили 13.05.2024.

Доказів виконання судового рішення по справі №300/5208/23 Військовою частиною НОМЕР_1 до суду не надано.

Суд зазначає, що відмова військової частини у проведенні позивачу виплати додаткової винагороди та грошового забезпечення в перерахованому розмірі порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном. Оскільки чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення Європейського суду у справі "Кечко проти України" від 08.11.2005).

Зазначена позиція також підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007.

Зважаючи на те, що рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 у справі № 300/5208/23 у частині зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду визначену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 та Порядком №260 від 07.06.2018 за період з 09.10.2022 по 20.02.2023 та з 24.02.2023 по 04.03.2023 у розмірі 100000,00 гривень на місяць, з урахуванням раніше виплаченої суми додаткової винагороди за вказані періоди; зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 07.03.2022 по 07.03.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт, та всі похідні від нього суми, з урахуванням раніше виплачених сум, залишається не виконаним, суд дійшов висновку про наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №300/5208/23.

Представник позивача в заяві про встановлення судового контролю просив встановити строк для подання звіту про виконання судового рішення у справі №300/5208/23 - 20 днів.

Вирішуючи питання про встановлення строку для подання звіту про виконання судового рішення, суд зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

З урахуванням повідомлених відповідачем обставин, які ускладнюють виконання рішення суду в даній справі, зважаючи на те, що повне виконання рішення суду напряму залежить від бюджетного фінансування, яке з об`єктивних причин здійснюється в обмеженому розмірі, оскільки на даний час в Україні введено воєнний стан, що зумовлює акумулювання державних фінансових ресурсів у першу чергу на потреби забезпечення безпеки та оборони країни, суд вважає, що розумним та достатнім строком для подання відповідачем звіту про виконання судового рішення в цій справі є строк два місяці з дати отримання цієї ухвали.

Отже, заява представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №300/5208/23 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 248, 256, 294, 382, 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №300/5208/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій - задовольнити частково.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 подати протягом двох місяців з дати отримання цієї ухвали звіт про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 у справі №300/5208/23.

Копію ухвали надіслати заявнику та Військовій частині НОМЕР_1 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 382-3 цього Кодексу.

Суддя /підпис/Микитюк Р.В.