Постанова № 13016298, 14.12.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2010 № 34/331-33/161

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Сотнікова С.В.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - Негода О.А. (дов. від 01.12.2009р.),

від відповідача - Чеперис А.С. (дов. від 20.09.2010р.),

від третьої особи - не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державна акціонерна холдингова компанія "Київський радіозавод"

на рішення Господарського суду м.Києва від 14.09.2010

у справі № 34/331-33/161 ( )

за позовом ТОВ "Національна компанія "Укрексперт"

до Державна акціонерна холдингова компанія "Київський радіозавод"

третя особа СПД - фізична особа (арбітражний керуючий) ОСОБА_1

про стягнення 95000,00 грн.

за зустрічним позовом Державної акціонерної холдингової компанії “Київський радіозавод”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Національна компанія “Укрексперт”

про визнання правочину недійсним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2010 року у справі № 54/72 первісний позов задоволено та стягнуто з Державної акціонерної холдингової компанії “Київський радіозавод” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Національна компанія “Укрексперт” 95 000 грн. боргу, а також 950 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Зустрічний позов задоволено та вихнано недійсним з моменту укладення договір № 127/04-с на розробку плану санації від 26.01.2004р. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Національна компанія “Укрексперт” на користь Державної акціонерної холдингової компанії “Київський радіозавод” 85 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову, в іншій частині рішення залишити без змін, з підстав неповного зясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм та процесуального права.

Ухвалою від 18.10.2010р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Державної акціонерної холдингової компанії “Київський радіозавод”.

Позивачем надано відзив, в якому він заперечив доводи та вимоги апеляційної скарги відповідача.

Ухвалою від 09.11.2010р., від 30.11.2010р. розгляд справи було відкладено відповідно до ст. 77 ГПК України.

07.12.2010р. в судовому засіданні було оголошено перерву відповідно до ст. 77 ГПК України.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, вислухавши представників сторін, вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобовязання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду м. Києва від 24.10.2002 порушено провадження у справі № 24/534-б про банкрутство ДАХК "Київський радіозавод".

Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.06.2003 введено процедуру санації стосовно ДАХК "Київський радіозавод" та призначено керуючим санацією арбітражного керуючого Татієнка В.А.

26.01.2004 між ТОВ "НК "Укрексперт" (виконавець) та ДАХК "Київський радіозавод" (замовник) в особі керуючого санацією Татієнка В.А. (ухвала господарського суду м. Києва від 04.06.2003 у справі №24/534-б) укладено договір, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобовязується провести розробку плану санації ДАХК "Київський радіозавод" (пункт 1.1 договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору вартість робіт, зазначених у пункті 1.1 договору, визначається у сумі 95000,00 грн.

Предметом первісного позову у даній справі є матеріально-правова вимога Товариства про стягнення з Компанії заборгованості за виконані за договором від 26.01.2004 роботи (послуги) по розробці плану санації, приймання-передача яких підтверджується актом від 14.05.2004 і оплата за які повинна була бути здійснена відповідно до пункту 2.2 договору (у повному об'ємі вартості робіт протягом трьох банківських днів з моменту підписання акта приймання-передачі виконаних робіт).

Разом з тим, у зустрічному позові Компанія просила визнати договір від 26.01.2004 недійсним як такий, що відноситься до значних угод за Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” і має укладатися за згодою кредиторів, якої не було.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” значні угоди це угоди щодо розпорядження майном боржника, балансова вартість якого перевищує один відсоток балансової вартості активів боржника на день укладення угоди.

Згідно з частиною 9 статті 17 зазначеного Закону значні угоди та угоди, щодо яких є заінтересованість, укладаються керуючим санацією тільки за згодою комітету кредиторів, якщо інше не передбачено цим Законом або планом санації.

Відповідно до частини 6 вказаної статті керуючий санацією зобов'язаний розробити та подати на затвердження комітету кредиторів план санації боржника.

Баланс це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 за № 391/3684), і будь-які зміни у вартості можуть підтверджуватися згідно із Законом України від 16.07.1999 № 996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” документами первинного бухгалтерського обліку.

Згідно даних балансу державної акціонерної холдингової компанії “Київський радіозавод” станом на 31.12.2003р. балансова вартість активів ДАХК “Київський радіозавод” за даними балансу (форма № 1) станом на 31.12.2003р. складала 3 721 000,00 грн.

Зазначена обставина також підтверджується висновком судової експертизи, складеного експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 5749 від 28.11.2008р. на виконання ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 34/330-47/53 від 03.04.2008р. в частині встановлення балансової вартості активів ДАХК “Київський радіозавод”.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на момент укладення спірного договору, його ціна перевищувала один відсоток балансової вартості активів відповідача, а отже відповідно частиною 9 статті 17 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” такий договір мав бути погоджений комітетом кредиторів.

Доказів на підтвердження прийняття будь-якого рішення комітетом кредиторів ДАХК “Київський радіозавод” про надання згоди комітету кредиторів на укладення оспорюваного договору № 127/04-С від 26.01.2004р. господарському суду не надано.

Таким чином, колегія суддів вважає, що укладений між позивачем та відповідачем Договір № 127/04-С від 26.01.2004р. укладений всупереч вимогам ч. 9 ст. 17 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, без погодження комітетом кредиторів, що передбачено зазначеним Законом.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. ч. 1-3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України установлено, що судом може бути визнано недійсним повністю або частково господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

На думку колегії суддів, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Як було зазначено вище, укладений між позивачем та відповідачем договір № 127/04-С від 26.01.2004р. суперечить вимогам ч. 9 ст. 17 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, та підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України відповідно до ч. 1 ст. 215 Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що первісні позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла у звязку з неналежним виконанням недійсного договору № 127/04-С від 26.01.2004р. та на підставі якого заявлено такі вимоги, задоволенню не підлягають.

При цьому колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про задоволення первісних позовних вимог про стягнення 95000,00 грн. з огляду на наступне.

Задовольняючи первісні позовні вимоги, суд першої інстанції послався на ч. 2 ст. 208 Господарського кодексу України, що регулює застосування до сторін двосторонньої реституції в разі визнання недійсним зобовязання.

Зазначеною нормою встановлено, що у разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом

При цьому, при вирішенні питання про застосування передбачених законом наслідків недійсності господарських зобов'язань господарський суд повинен виходити із змісту позовних вимог. Якщо спір з цього приводу між сторонами відсутній, у господарського суду немає правових підстав зобовязувати їх здійснювати дії, прямо передбачені ч. 2 статті 208 ГК України.

Зазначене кореспондує із частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обгрунтовує свою вимогу до відповідача.

Застосовуючи наслідки недійсності правочину, судом першої інстанції безпідставно фактично змінено як і предмет так і підставу первісних позовних вимог, що є виключним правом позивача згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

В даному випадку, застосування наслідків недійсності правочину двосторонньої реституції можливе лише в рамках зустрічного позову про визнання недійсним такого правочину.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів відзначає, що судом першої інстанції в порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до безпідставного висновку про обґрунтованість первісних позовних вимог та прийняття помилкового рішення про їх задоволення, що визнається апеляційною колегією беззаперечною підставою для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду в цій частині з одночасним ухваленням нового у відповідності до вимог чинного матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, на думку колегії суддів, рішення місцевого господарського суду від 24.06.2010р. підлягає скасуванню в частині задоволення первісного позову та в позові належить відмовити з викладених у даній постанові підстав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито покладається: при задоволенні позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, судові витрати за розгляд справи у суді першої інстанції та апеляційному господарському суді покладаються на позивача за первісним позовом.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Державної акціонерної холдингової компанії “Київський радіозавод” задовольнити.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2010р. у справі № 34/331-33/161 скасувати в частині первісного позову.

3.Прийняти в цій частині нове рішення.

4.В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

5.В решті рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2010р. у справі № 34/331-33/161 залишити без змін.

6.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Національна компанія “Укрексперт” (код 31513443) на користь Державної акціонерної холдингової компанії “Київський радіозавод” (код 24586045) 475 (чотириста сімдесят пять) грн. витрат по сплаті державного мита.

7.Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.

8. Матеріали справи № 34/331-33/161 повернути Господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя

Судді