Постанова № 13016225, 08.12.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2010 № 56/179

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Смірнової Л.Г.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -ОСОБА_1 представник за дов. №87 від 22.07.2010 року

Хоміцька О.В. представник за дов. 89 від 22.07.2010 року

від відповідача: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "ДВС-Україна"

на рішення Господарського суду м.Києва від 11.10.2010 та апеляційну скаргу Приватного підприємства “Голден-Фарм”

на ухвалу Господарського суду м. Києва

від 05.10.2010року

у справі № 56/179 ( .....)

за позовом ТОВ "ДВС-Україна"

до Приватне підприємство "Голден-Фарм"

про стягнення 124383,28 грн.

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС -Україна" про стягнення з Приватного підприємства “Голден-Фарм” заборгованості на загальну суму 124383,28 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої зобов'язання за Договором поставки, оскільки не своєчасно та не в повному обсязі здійснив розрахунок за поставлені позивачем товари. Станом на момент звернення до суду з позовом відповідач має заборгованість по Договору на загальну суму 124383,28грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

В судовому засіданні 24.09.2010 позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 124383,48 грн. , суму штрафу у розмірі 9950,68 грн. та витати, повязані з оплатою послуг адвоката у розмірі 14000грн.

Заява про збільшення позовних вимог в частині заявлених вимог про стягнення з відповідача суми штрафу у розмірі 9950,68 грн. не була прийнята судом першої інстанції до розгляду.

05.10.2010 року від Приватного підприємства “Голден-Фарм” надійшла зустрічна позовна заява, в які останній просив призначити у справі судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставити наступне питання: Чи належить підпис на видаткових накладних № 0004086 від 17.07.2009 року; № 0004445 від 11.08.2009 року; № 0004527 від 12.08.2009 року; № 0004745 від 18.08.2009 року; № 0004836 від 19.08.2009 року; № 0005802 від 15.09.2009 року директору ПП «Голден-Фарм» Обоймову О.П.? Визнати видаткові накладні: № 0004086 від 17.07.2009 року; № 0004445 від 11.08.2009 року; № 0004527 від 12.08.2009 року; № 0004745 від 18.08.2009 року; № 0004836 від 19.08.2009 року; № 0005802 від 15.09.2009 року недійсними.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що видаткові накладні з боку ПП “Голден-Фарм” підписані невідомою особою, яка не мала на це право, у звязку з чим позивач за зустрічним позовом просить визнати видаткові накладні недійсними.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.10.2010 року у справі №56/179 зустрічну позовну заяву та додані до неї документи повернуто скаржнику без розгляду на підставі ст. ст. 22,60 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала Господарського суду м. Києва мотивована тим, що відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов. За таких обставин, у зв'язку з тим, що справа №56/179 у судовому засіданні 24.09.2010 р. розглядалась по суті, то подання відповідачем зустрічного позову 05.10.2010 року відбувається з порушенням норм ст. ст. 22, 60 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.10.2010р. у справі №56/179 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Голден-Фарм" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС - Україна" суму основного боргу у розмірі 124383 (сто двадцять чотири тисячі триста вісімдесят три) грн.28 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 1243 (одна тисяча двісті сорок три) грн. 83 коп. та 235 (двісті тридцять п'ять) грн. 99 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач доказів оплати вартості товару на загальну суму 124383,28 грн. не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково на суму 124383,28 грн. В частині стягнення 14000грн. адвокатських послуг судом першої інстанції відмовлено, оскільки доказів того, що ОСОБА_1, та ОСОБА_2 є адвокатами Адвокатського об'єднання "Правова група "Домініон", позивачем надано не було.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 11.10.2010р. у справі №56/179 в частині відмови в задоволенні стягнення вартості послуг адвоката та суми штрафу (вимоги щодо стягнення суми штрафу зазначені в додаткових поясненнях до апеляційної скарги).

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що апелянтом було подано всі необхідні документи, а саме довідка з ЄДРПОУ, статут Адвокатського обєднання “Правова група “Домінікано”, в яких зазначено що ОСОБА_1 є засновником адвокатської фірми (керівник), адвокат.

Крім цього, скаржник в доповненнях до апеляційної скарги зазначає, що збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення штрафу було здійснено за тією ж вимогою , яка була заявлена в позовній заяві.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2010 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.11.2010 року.

Не погоджуючись із ухвалою суду, Приватне підприємство “Голден-Фарм” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 05.10.2010 року у справі №56/179, та направити зустрічну позовну заяву на розгляд по суті до суду першої інстанції.

Свої апеляційні вимоги скаржник обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при винесенні ухвали було порушено норми процесуального права. Апелянт зазначає, що відкладення розгляду справи є не вирішенням справи по суті, а вирішенням є рішення, яке було прийнято аж 11.10.2010 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2010 року апеляційну скаргу Приватного підприємства “Голден-Фарм” прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 17.11.2010 року.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у звязку з незявленням у судове засідання представника відповідача, колегією суддів ухвалою від 17.11.2010 року розгляд справи було відкладено на 08.12.2010 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2010 року продовжено розгляд апеляційної скарги у справі №56/179 на пятнадцять днів.

08.12.2010 року представником відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке колегією суддів відхилено як безпідставне з огляду на наступне. Представник відповідача в судове засідання 15.12.2010 року не зявився, однак в цей же час, а саме 18:09 (підтверджується відміткою відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду), через відділ документального забезпечення подав клопотання про відкладення. На думку суддів такі дії відповідача свідчать про навмисне затягування останнім судового процесу, оскільки представник відповідача перебуваючи в приміщенні Київського апеляційного господарського суду не зявився в призначене судове засідання, про що відповідач був повідомлений належним чином.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримали, просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 11.10.2010 року у справі №56/179 скасувати в частині відмови в задоволенні стягнення вартості послуг адвоката та суми штрафу, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Крім цього, заперечували проти доводів ПП “Голден-Фарм”, викладених в апеляційній скарзі, просили суд відмовити у задоволенні скарги та залишити без змін оскаржувану ухвалу Господарського суду м. Києва від 05.10.2010 року по справі №56/179.

Представники відповідача в судове засідання 08.12.2010 року не зявились, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Згідно з п. 3.6 розяснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обовязковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обовязком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 08.12.2010року за відсутності представників відповідача.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.07.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДВС -Україна" як постачальником (позивач) та Приватним підприємством "Голден-Фарм", як замовником (відповідач) було укладено договір №БЛ/396, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити товар, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата товару проводиться протягом 60 календарних з від дати отримання замовником від постачальника товару.

На виконання умов договору позивач здійснив поставку товару згідно накладних від 17.07.2009 № ДВ-000486 на загальну суму 59200,20 грн., від 11.08.2009 № ДВ-0004445 на загальну суму 23600,40 грн., від 12.08.2009 № ДВ-0004527 на загальну суму 94401,60 грн., від 18.08.2009 № ДВ-0004745 на загальну суму 20000,00 грн., від 19.08.2009 № ДВ-0004836 на загальну суму 30000,60 грн., від 15.09.2009 № ДВ-0005802 на загальну суму 21380,28 грн. Всього було поставлено товару на загальну суму 248583,48 грн.

Видаткові накладні підписані та скріплені печаткою відповідача.

Як вбачається з реєстру документів з 12.08.2009 року по 11.06.2010 року (виписка банку) відповідачем за отримані товари було здійснено часткову оплату у сумі 124200,20грн. (а.с.22)

Спір виник внаслідок того, що відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання за Договором поставки, оскільки не своєчасно та не в повному обсязі здійснив розрахунок за поставлені позивачем товари, у звязку з чим позивач просить суд з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог стягнути з відповідача заборгованість по Договору на загальну суму 124383,48грн. та витати, повязані з оплатою послуг адвоката у розмірі 14000грн.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга з урахуванням додаткових пояснень до апеляційної скарги підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції частковому скасуванню з наступних підстав.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають пере данню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 692 Цивільного кодексу України зазначено, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Як вбачається з наданих позивачем видаткових накладних, останні з боку відповідача підписані та скріплені печаткою відповідача.

Проте відповідач заперечує проти того, що товар був отриманий відповідачем по вказаним накладним.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами відповідача, з огляду на наступне.

Наказом міністерства внутрішніх справ від 11.01.1999 року № 17 затверджена Інструкція про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів".

Відповідно до п. 3.4. вказаної Інструкції відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.

Обов'язковому обліку підлягають печатки і штампи з повним найменуванням організацій. Порядок обліку, зберігання і використання інших видів печаток, штампів визначається відповідними відомчими інструкціями.

Печатки і штампи повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах.

Перевірка наявності печаток і штампів здійснюється щорічно комісією, призначеною наказом керівника організації. Про перевірки наявності печаток і штампів робляться відмітки в журналі обліку та видачі печаток і штампів після останнього запису. У разі порушення правил обліку, зберігання і використання печаток і штампів комісія проводить службове розслідування, результати якого оформлюються актом довільної форми та доводяться до відома керівника організації.

Матеріали справи не містять жодних доказів неправомірного використання печатки підприємства.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що товар, який був поставлений позивачем на підставі вказаних накладних відповідачем прийнятий, та накладні підписані уповноваженою особою відповідача.

Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей сірок (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вже зазначалось вище, на виконання умов договору позивач здійснив поставку товару згідно накладних на загальну суму 248583,48 грн.

Відповідачем за отримані товари було здійснено часткову оплату у сумі 124200,20грн.

Отже, заборгованість відповідач перед позивачем становить 124383,28 грн.

Відповідач доказів оплати вартості товару на загальну суму 124383,28 грн. не надав.

Факт порушення відповідачем договірних зобов'язань колегією суддів встановлений.

Однак згідно уточнених позовних вимог, позивач просив суд стягнути з відповідача 124383,48грн., а тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково на суму 124383,28грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 124383,28 грн.

Щодо стягнення з відповідача 14000грн. витрат, повязаних з оплатою послуг адвоката, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відшкодування цих витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, повязаних з угодою про надання послуг щодо ведення справи у суді, та належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру" якою визначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Пунктом 10 Інформаційного листа ВГСУ від 14.12.2007 року N 01-8/973 „Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права” передбачено, що стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені стороною за отримання лише послуг адвокатів, а не будь-яких представників.

Відповідно п.10 Розяснення Вищого Арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України” від 04.03.1998 року № 02-5/78 відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвокатів здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

На підтвердження своїх вимог позивачем було надано копії договору від 01.07.2010 про надання адвокатських послуг, укладеного між позивачем та Адвокатським об'єднанням "Правова група "Домініон", рахунок - фактуру від 13.09.2010 на загальну суму 14000,00 грн., та виписку з банківського рахунку позивача про перерахування 14000,00грн.

Судом першої інстанції було відмовлено в задоволенні вимог про стягнення з відповідача 14000грн. витрат, повязаних з оплатою послуг адвоката, оскільки позивачем не додано доказів того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є адвокатами Адвокатського об'єднання "Правова група "Домініон".

Проте, колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

З довідки ЄДРПОУ АА №208555 вбачається, що ОСОБА_1 є керівником Адвокатського обєднання “Правова група “Домініон”.

Пунктом 6.2 Статуту Адвокатського обєднання “Правова група “Домініон” передбачено, що ОСОБА_1 є засновником адвокатської фірми.

Приписами статей 33, 34 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, позивачем було надано суду належні та допустимі докази в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України, які підтверджують, що ОСОБА_1 є адвокатом Адвокатського об'єднання "Правова група "Домініон".

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає сума витрат, повязаних з оплатою послуг адвоката у розмірі 14000,00грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 9950,68грн., колегія суддів зазначає наступне.

Заява про збільшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми штрафу у розмірі 9950,68 грн. не була прийнята судом першої інстанції до розгляду.

Отже, судом першої інстанції вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу не розглядались по суті.

Відповідно до частини 3 статті 101 ГПК в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. (Лист, Вищий господарський суд, від 11.04.2005, № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році").

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 9950,68грн. не може бути розглянута по суті апеляційною інстанцією з огляду на вищевикладене.

Щодо ухвали Господарського суду м. Києва від 05.10.2010 року у справі №56/179 про повернення зустрічної позовної заяви та доданих до неї документів без розгляду на підставі ст. ст. 22,60 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Відповідно до ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 07.07.2010 № 2453-УІ, який набрав чинності 30.07.2010, відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду міста Києва від 10.08.2010 р. порушено провадження по справі №56/179, розгляд справи призначено на 10.09.2010р.

09.09.2009 року представником відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) через відділ документального забезпечення господарського суду м. Києва було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Таким чином, відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) був обізнаний про розгляд даної справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.09.2010 року розгляд справи було відкладено на 24.09.2010 року.

Відповідно до протоколу судового засідання від 24.09.2010 р., у судовому засіданні сторони були опитані щодо наявності клопотань, досліджувались матеріали справи та докази надані сторонами, обговорювались обставини справи.

Таким чином, у судовому засіданні від 24.09.2010 р. розгляд справи відбувався по суті.

Разом з тим, 05.10.2010 року від Приватного підприємства “Голден-Фарм” надійшла зустрічна позовна заява про визнання видаткових накладних: № 0004086 від 17.07.2009 року; № 0004445 від 11.08.2009 року; № 0004527 від 12.08.2009 року; № 0004745 від 18.08.2009 року; № 0004836 від 19.08.2009 року; № 0005802 від 15.09.2009 року недійсними.

Проте, вимогами чинного законодавства передбачено, що якщо розгляд справи вже почався по суті, відповідач не має права подавати зустрічний позов для спільного розгляду з первісним, а може звернутись із позовом до господарського суду в загальному порядку.

Отже, зустрічна позовна заява Приватного підприємства «Голден-Фарм» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВС-Україна» про визнання видаткових накладних недійсними, судом першої інстанції правомірно була не прийнята для сумісного розгляду зі справою № 56/179.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду м. Києва від 05.10.2010 року №56/179 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “ДВС-Україна” підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду м. Києва від 11.10.2010року у справі №56/179 частковому скасуванню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача підлягають стягненню на користь Позивача судові витрати, понесені під час розгляду справи судом першої інстанції в розмірі 1479,82 грн. (в тому числі державне мито у розмірі 1243,83 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 235,99 грн.), 51 грн. - державне мито за подання апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Голден-Фарм” залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду м. Києва від 05.10.2010 року у справі №56/179 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ДВС-Україна” задовольнити частково.

Рішення Господарського суду м. Києва від 11.10.2010р. у справі №56/179 скасувати частково.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

1) Позов задовольнити частково.

2) Стягнути з Приватного підприємства “Голден-Фарм” (01103, м. Київ, бул. Дружби Народів, 8, кв. 9, код 32706692) ) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС - Україна" (02090, м. Київ, вул. Ярослава Гашека, 17, код 34184986) суму основного боргу у розмірі 124383 (сто двадцять чотири тисячі триста вісімдесят три) грн.28 коп., витрати, повязані з оплатою послуг адвоката у розмірі 14000 (чотирнадцять тисяч грн.) 00 коп., 1243,83 грн. - державного мита та 235,99 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 51,00 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

3)В іншій частині позову відмовити.

4)Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ДВС - Україна" (02090, м. Київ, вул. Ярослава Гашека, 17, код 34184986) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито за подання апеляційної скарги у сумі 19 грн., перераховане до Державного бюджету України згідно квитанції №55-239 від 21.10.2010р.

Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ та довідку на повернення державного мита. .

Матеріали справи №56/179 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя

Судді