Рішення № 130160077, 11.09.2025, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/474/23

Провадження № 2/643/2484/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2025 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді: Новіченко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Волошко М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі»

до 1. ОСОБА_1

2. ОСОБА_2

3. ОСОБА_3

про стягнення 106299, 24 грн.,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог.

23.01.2023 року Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» (далі позивач) звернулося до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач-1), ОСОБА_2 (далі відповідач-2), ОСОБА_3 (далі відповідач-3) про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання за період з 01.08.2013 року по 31.03.2022 року у розмірі 106299, 24 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що він є виконавцем послуг по централізованому теплопостачанню і підігріву гарячої води в житловому фонді м. Харкова. Відповідачі проживають у квартирі АДРЕСА_1 , теплопостачання в яку здійснює КП «Харківські теплові мережі». Вказані послуги відповідачі своєчасно не оплатили, у зв`язку з чим за ними утворилась заборгованість. За таких обставин, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

ІІ. Стислий виклад заперечень відповідачів.

Представник відповідачів подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого просить суд застосувати до спірних правовідносин строки позовної давності. Разом з цим, представник відповідачів зазначає, що за період з 24.01.2020 року по 31.03.2022 року згідно відомості про зарахування та оплату за послуги з теплопостачання за вказаною адресою наявна заборгованість у розмірі 39547, 17 грн. Однак доказів надання централізованого теплопостачання будинку в цілому та квартири відповідачів, зокрема, яке здійснює КП «Харківські теплові мережі» до позовної заяви не долучено. Крім того, жодних доказів споживання відповідачами послуг КП «Харківські теплові мережі» суду не надано та за якими нормативами споживання був проведений розрахунок з матеріалів справи не зрозуміло. Таким чином до позовної заяви не долучено доказів надання послуги відповідачам, що заборгованість наявна у розмірі, яку вимагає стягнути позивач. Крім того, надана позивачем відомість не є доказом наявної заборгованості, так як не є розрахунком самої заборгованості, у зв`язку з чим представник відповідачів вважає, що ця відомість не є належним доказом наявності заборгованості.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 24.01.2023 відкрито провадження у справі № 643/474/23, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 17.02.2023 року.

17.02.2023 року розгляд справи відкладено на 22.03.2023 року у зв`язку з неявкою сторін.

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 22.03.2023 у справі № 643/474/23 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість у розмірі 106299 (сто шість тисяч двісті дев`яносто дев`ять) грн. 24 коп.; стягнуто з ОСОБА_1 накористь Комунальногопідприємства «Харківськітеплові мережі»витрати посплаті судовогозбору урозмірі 894(вісімсотдев`яносто чотири)грн.67коп.;стягнуто з ОСОБА_2 накористь Комунальногопідприємства «Харківськітеплові мережі» витрати по сплаті судового збору у розмірі 894 (вісімсот дев`яносто чотири) грн. 67 коп.; стягнуто з ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» витрати по сплаті судового збору у розмірі 894 (вісімсот дев`яносто чотири) грн. 66 коп.

28.11.2024 року до Московського районного суду м. Харкова надійшла заява ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 22.03.2023 у справі № 643/474/23.

Ухвалою від 02.12.2024 року Московський районний суд м. Харкова розгляд заяви відповідача-3 про перегляд заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 22.03.2023 року у справі № 643/474/23 призначив на 25.12.2024 року.

25.12.2024 року розгляд заяви відкладено на 21.01.2025 року у зв`язку з перебуванням судді Новіченко Н.В. у відпустці.

21.01.2025 року розгляд заяви відкладено на 13.02.2025 року.

13.02.2025 року представником відповідачів подано заяву, відповідно до змісту якої представник відповідачів зазначає, що у листопаді 2024 року під час зняття коштів з банківської картки відповідачу-3 стало відомо про накладення арештів. Крім того, представник відповідачів просив поновити строк для подачі заяви про перегляд заочного рішення посилаючись на те, що судову кореспонденцію не отримував. Розгляд заяви просив розглянути без його участі.

Ухвалою від 13.02.2025 року Московський районний суд м. Харкова поновив ОСОБА_3 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення у справі № 643/474/23, заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення у справі № 643/474/23 задовольнив, заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 22.03.2023 року у справі № 643/474/23 за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання за період з 01.08.2013 року по 31.03.2022 року у розмірі 106 299, 24 грн. скасував, судове засідання призначив на 01.04.2025 року.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 4273-IX від 26.02.2025 змінено найменування Московського районного суду міста Харкова на Салтівський районний суд міста Харкова.

01.04.2025 року розгляд справи відкладено на 16.05.2025 року у зв`язку з неявкою сторін.

14.05.2025 року представником позивача подано клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 16.05.2025 року.

16.05.2025 року розгляд справи відкладено на 01.07.2025 року.

27.06.2025 року представником позивача подані додаткові пояснення у справі, відповідно до змісту яких представник позивача заперечує проти застосування наслідків позовної давності, оскільки на його думку позовна давність переривалась у зв`язку з частковою сплатою відповідачами заборгованості. Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався до 30.06.2023 року. Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» який набрав чинності, 02 квітня 2020 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Таким чином, враховуючи те, що строк позовної давності за період з 01 квітня 2017 року закінчувався 01 квітня 2020 року, а також те, що на всій території України запроваджено карантин до 30 червня 2023 року, а під час дії карантину строки, визначені ст. 257 ЦК України, продовжуються на час дії такого карантину, окрім цього, враховуючи введений в країні воєнний стан, представник позивача вважає що строк позовної давності не був пропущеним. При цьому, враховуючи, що відповідачі оплату за надані послуги сплачують не регулярно, до оплати призначалась одна сума, а сплачувалась, або менша, або більша сума, то період заборгованості з 01.08.2013 року по 01.03.2022 року не виходить за строки позовної давності. Щодо централізованого теплопостачання в будинок, нарахувань заборгованості з оплати теплопостачання та його споживання відповідачами, представник позивача зазначає, що у наслідок збройної агресії Російської Федерації, прямим влучанням ворожої ракети 02.03.2022, була пошкоджена будівля Салтівської філії КП «Харківські теплові мережі» по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , внаслідок чого певна частина документів, в тому числі акти підключення та відключення споживача, відомості обліку спожитої теплової енергії, тощо, по житловому будинку АДРЕСА_4 були знищені. При цьому, нарахування плати за послуги теплопостачання в квартирі АДРЕСА_1 , проводиться відповідно до затверджених тарифів за теплову енергію на підставі показань приладу обліку теплової енергії встановленого на житловий будинок, щомісяця, протягом опалювального періоду. Скарг, заяв на якість отриманих послуг від відповідачів до позивача не надходило, своїх контррозрахунків заборгованості відповідачі не надали. Оплата за наданні послуги проводиться відповідачами не в повному обсязі, що в свою чергу підтверджує той факт, що відповідачі згодні з тим, що вони все ж таки отримували послуги з надання теплопостачання від позивача. Разом з цим, представник позивача зазначає, що відповідачі та їх представник може самостійно ознайомитися з розпорядженнями міського голови про початок та кінець опалювального сезону за період з 2013 року по 2022 рік в мережі Інтернет на веб-сайті Харківської міської ради, а також з цінами та тарифами на веб-сайті КП «Харківські теплові мережі». У відомості про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання відображені відповідні нарахування згідно показників лічильників обліку теплопостачання, встановленого у будинку відповідачів. Дана відомість є належним доказом, оскільки є достовірним документом, сформованим у відповідній базі даних підприємства, який підписаний заступником начальника філії по теплозбутовій роботі Салтівської філії КП «Харківські теплові мережі» та скріплений печаткою. Крім того, споживач також може ознайомитись з усіма своїми рахунками (поточними нарахуваннями, заборгованістю) в особистому кабінеті на сайті КП «Харківські теплові мережі» або звернутися до абонентського залу філії КП «Харківські теплові мережі» безпосередньо за місцем реєстрації для отримання будь якої інформації щодо нарахувань. Крім того, з будь якими заявами щодо нарахованих платежів відповідачі до КП «Харківські теплові мережі» не зверталися. При цьому, розгляд справи просив суд проводити без його участі.

01.07.2025року представникомвідповідачів поданозаяву пропроведення судовогозасідання,призначеного на01.07.2025року,без участівідповідачів таїх представника.Разом зцим,представник відповідачівзазначає,що доводипозивача проте,що відповідачіоплату занадані послугисплачують нерегулярно,до оплатипризначалась однасума,а сплачувалась,або менша,або більшасума,то період заборгованості з 01 серпня 2013 року по 01 березня 2022 року не виходить за строки позовної давності не є підставою для відмови у задоволенні заяви відповідачів про застосування строків позовної давності так як, позивач не надає суду відомості про суми, як він вказує, часткових сплат відповідачами за надані послуги та періоди, у які ці сплати були здійснені. Щодо централізованого теплопостачання в будинок, нарахувань заборгованості з оплати теплопостачання та його споживання відповідачами, представник відповідачів зазначає, що позивач до пояснень надав Акти підключення споживача за період з 10.10.2017 року по 16.10.2021 року та відомості обліку споживання теплової енергії. Згідно цих документів КП «Харківські теплові мережі» здійснили підключення споживача КП «Жилкомсервіс» (дільниця № НОМЕР_1 за адресою: вул. Героїв Праці, 68-Б). Згідно відомостей споживання теплової енергії споживання теплової енергії також підтверджує начальник дільниці № 32. Таким чином, яке відношення до споживання теплової енергії мають КП «Жилкомсервіс», ані з додаткових пояснень, ані з долучених документів не зрозуміло. У зв`язку з цим, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

01.07.2025 року розгляд справи відкладено на 08.08.2025 року.

08.08.2025 року розгляд справи відкладено на 11.09.2025 року.

Представник позивача, відповідач-1, відповідач-2, відповідач-3, представник відповідачів у судове засідання 11.09.2025 року не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Статтею 223 ЦПК України визначені наслідки неявки учасників справи у судове засідання.

Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (ч. 4 ст. 223 ЦПК України).

При цьому, згідно з ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

ІV. Встановлені судом обставини.

Відповідачі зареєстровані за адресою АДРЕСА_5 , та є споживачами послуг з теплопостачання, які надає позивач.

Проте, взяті на себе обов`язки з оплати наданих послуг відповідачі належним чином не виконували, внаслідок чого за ними утворилася заборгованість за період з 01.08.2013 року по 31.03.2022 року у розмірі 106299, 24 грн., що підтверджується відомістю про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання за адресою АДРЕСА_5 .

V. Оцінка аргументів сторін та норми права, застосовані судом.

Суть розглянутого спору полягає у спонуканні відповідачів до примусового виконання порушених (несплачених та прострочених у виконанні) грошових зобов`язань з оплати вартості наданих Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі» послуг з теплопостачання за адресою АДРЕСА_5 , за період з 01.08.2013 року по 31.03.2022 року.

Приймаючи до уваги правову природу розглядуваних правовідносин, кореспондуючі права та обов`язки їх сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням норм Цивільного кодексу України, які регламентують правовідносини у сфері надання послуг, а також іншими відповідними нормативно-правовими/підзаконними актами у сфері теплопостачання.

За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року № 1875-IV, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон від 24.06.2004 № 1875-IV), комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Споживачем цих послуг є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Частиною 1 ст. 19 Закону від 24.06.2004 № 1875-IV встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно з ч. 3 ст. 20 Закону від 24.06.2004 № 1875-IV споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Таким чином, обов`язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг було покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону від 24.06.2004 № 1875-IV споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону від 24.06.2004 № 1875-IV обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Положеннями ст. ст. 7, 9 Закону України «Про житлово-комунальні-послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII (далі Закон від 09.11.2017 № 2189-VIII) також передбачено обов`язок споживача здійснювати оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Відтак, споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути єдиною підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Матеріали справи свідчать, що відносини між сторонами у спірний період не були врегульовані договором, що, між тим, не скасовує передбачений покладений на споживача обов`язок зі щомісячного розрахунку за фактично спожиту теплову енергію безвідносно до наявності або відсутності укладеного зі споживачем договору.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та підтримана у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).

Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» є виконавцем послуг з централізованого теплопостачання та підігріву гарячої води в житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

Відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630, зі змінами та доповненнями, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць, плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Згідно відомостіпро нарахуваннята оплатуза тепловуенергію зурахуванням періодуплатежів заадресою: АДРЕСА_5 , значиться заборгованість за період з 01.08.2013 року по 31.03.2022 року у розмірі 106299, 24 грн.

Відповідачами всупереч вимог ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України надані позивачем послуги оплачені не були, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача.

За таких обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з теплопостачання за період з 01.08.2013 року по 31.03.2022 року у розмірі 106299, 24 грн. обґрунтованими.

Разом з цим, суд не приймає до уваги доводи представника відповідачів про те, що послуги позивачем не надавались, оскільки матеріали справи не містять доказів, які б засвідчували факт надання централізованого теплопостачання будинку в цілому та квартири відповідачів, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про теплопостачання» місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Із пункту 22 Правил вбачається, що точками розподілу у багатоквартирному будинку, в яких здійснюється передача послуги централізованого опалення від виконавця споживачеві, є відгалуження від стояків у межах квартири.

Водночас факт ненадання послуги або зниження якості наданої послуги (що є порушенням умов договору у розумінні ст. ст. 526, 530 ЦК України) повинен бути зафіксований належним чином (на це звертає увагу Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 640/18143/16-ц).

Так, ст. 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-IV передбачає, що у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Представник виконавця повинен з`явитися на виклик споживача не пізніше строку, визначеного договором. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій. Спори щодо задоволення претензій споживачів вирішуються в суді. Споживач має право на досудове вирішення спору шляхом задоволення пред`явленої претензії. У разі встановлення за результатами аналізу факту погіршення нормованих показників якості води, витрати споживача, які він здійснив при оплаті вартості проведення аналізу води, підлягають компенсації за рахунок виконавця/виробника.

Нормою ст. 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII встановлено, що у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов`язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача. Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості. У разі проведення перевірки якості наданих послуг з централізованого водопостачання, централізованого постачання гарячої води або постачання природного газу споживач має право здійснити забір проб. Інформація про забір проб включається до акта-претензії. У разі неприбуття виконавця комунальної послуги або управителя (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію такий акт підписується споживачем, а також не менш як двома споживачами відповідної послуги, які проживають (розташовані) в сусідніх будівлях (у приміщеннях - якщо послуга надається у багатоквартирному будинку), і надсилається виконавцю комунальної послуги або управителю (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) рекомендованим листом. Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) протягом п`яти робочих днів вирішує питання щодо задоволення вимог, викладених в акті-претензії, або видає (надсилає) споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії. У разі ненадання виконавцем (управителем) відповіді в установлений строк претензії споживача вважаються визнаними таким виконавцем (управителем).

У своїй постанові від 07 лютого 2018 року у справі № 521/6969/15-ц Верховний Суд зазначив, що належним доказом ненадання житлово-комунальної послуги або зниження якості наданої послуги є звернення споживача до надавача послуг та складання сторонами акта-претензії.

Матеріали справи не містять належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів на підтвердження того, що відповідачам не були надані послуги КП «Харківські теплові мережі» чи надані неналежним чином (звернення з претензіями, скаргами).

Таким чином, позивач виконав свої зобов`язання щодо надання послуг з централізованого теплопостачання, а відповідачі зобов`язані оплатити надані послуги.

Також суд не погоджується з доводами представника відповідачів, що позивач не надав суду належного розрахунку, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо.

На підтвердження заборгованості позивачем надано відомість про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання, яка підписана заступником начальника Салтівської філії по теплозбутовій роботі та скріплена печаткою.

Вказана відомість містить відомості про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, тобто відповідає приписам, передбаченим п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Враховуючи встановлені вище обставини, КП «Харківські теплові мережі» надає послуги з теплопостачання, що призвело до виникнення між ним та відповідачами фактичних договірних відносин, які регулюються цивільним законодавством, відповідно до вимог чинного законодавства відповідачі як споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Надані позивачем на підтвердження своїх позовних вимог докази є належними, допустимими, достатніми та достовірними, а тому приймаються судом до уваги та оцінюються за правилами ст. 89 ЦПК України.

З наведених вище мотивів, викладені представником відповідачів заперечення проти задоволення позову суд вважає безпідставними та до уваги не приймає.

Доводи представника відповідачів, що Акти підключення/відключення не є належними доказами суд до уваги не приймає, оскільки зазначені Акти містять інформацію щодо предмета доказування, а саме: в даних Актах зазначено, коли будинок АДРЕСА_4 був підключений в опалювальний період та відключений у зв`язку з закінченням опалювального періоду.

Надану відповідачем-3 довідку № 1814 від 24.10.2024 року про те, що з 2018 року відповідач-1, відповідач-2 проживають без реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_6 , суд до уваги не приймає, оскільки відповідач-1, відповідач-2 зареєстровані у спірній квартирі, мають право на користування даним житловим приміщенням, є учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг.

Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 156 ЖК України члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім`ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім`ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. Члени сім`ї власника будинку (квартири) зобов`язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім`ї власника зобов`язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім`ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до частин 1, 6 статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

З огляду на викладене, нести витрати по оплаті наданих житлово-комунальних послуг зобов`язані не тільки власники квартири, а й особи місце проживання яких, у цій квартирі, зареєстровано у встановленому порядку.

З довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб вбачається, що відповідач-1 та відповідач-2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_5 , отже вони є споживачами житлово-комунальних послуг в розумінні пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», іншої домовленості щодо оплати комунальних послуг між ними та іншими особами матеріали справи не містять.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у редакції на час виникнення спірних правовідносин, споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Аналогічним чином врегульовано це питання у пункті 6 частини 1 статті 7 чинного на час розгляду справи Закону України «Про житлово-комунальні послуги», яким передбачено, що споживач має право на несплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Відтак, навіть проживання в іншому місці не звільняє відповідачів 1 та 2 від обов`язку оплати отриманих комунальних послуг, оскільки матеріалами справи підтверджено їх реєстрацію у зазначеній вище квартирі, а отже вони є користувачами наданих послуг.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02 вересня 2019 року у справі № 335/479/17, провадження № 61-22435св18.

Таким чином, сам по собі факт не проживання відповідача-1, відповідача-2 у квартирі, не звільняє їх від обов`язку нести витрати по оплаті житлово-комунальних послуг, які були надані.

Разом з тим, відповідачем-3 подано заяву про застосування позовної давності до спірних правовідносин.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність, відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України, обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст. ст. 253-255 цього Кодексу.

Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов`язань, що з нього випливають, позовна давність обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Як зазначалось судом раніше, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» який набрав чинності, 02 квітня 2020 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Крім того, 17.03.2022 року набрав чинності Закон України № 2120-IX від 15.03.2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Законом України № 3450-IX від 08.11.2023 у розділі "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України пункт 19 викладено у такій редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".

Внаслідок дії вищевказаних Законів України усі вимоги, за якими припинився (сплив) трирічний строк загальної позовної давності під час дії карантину та воєнного стану були продовжені.

За таких обставин, з огляду на зроблену відповідачем-3 заяви про застосування строку позовної давності, суд заявлені позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання задовольняє частково та стягує солідарно з відповідачів заборгованість за період з 02.04.2017 року по 23.02.2022 в сумі 84443, 58 грн.

В іншій частині суд відмовляє у задоволенні позову у зв`язку з пропуском позивачем строків позовної давності.

При цьому, щодо заяви представника позивача про переривання строку позовної давності суд зазначає наступне.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Суди повинні дослідити призначення платежів, квитанції на сплату житлово-комунальних послуг та історію таких оплат і в разі вчинення боржником оплати чергового платежу встановити, чи не свідчить така дія про визнання лише певної частини боргу, що не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Оскільки сплата комунальних послуг відбувається шляхом оплати щомісячних платежів, то право позивача вважається порушеним з моменту недотримання відповідачем сплати кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Відтак, доводи представника позивача щодо переривання строку позовної давності у зв`язку зі сплатою відповідачами послуг суд вважає помилковим, адже суду не надано доказів, з яких можливо було б встановити, що, сплачуючи певні суми за надані послуги відповідачі визнавали всю суму боргу, а не лише його частину.

У розрахунку позивача немає призначення платежів відповідачів, квитанцій на сплату житлово-комунальних послуг та історію таких оплат суду не надано, що зумовило неможливість їх дослідження.

З урахуванням наведеного доводи представника позивача, про те що позовна давність переривалась у зв`язку з частковою оплатою відповідачами наданих позивачем послуг, суд до уваги не приймає.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Положеннями ч. ч. 1 та 3 ст. 83 ЦПК України унормовано, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 83 ЦПК України).

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 7 ст. 81 ЦПК України).

При цьому, за приписами частини 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідачами не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідачі неналежним чином виконували взяті на себе обов`язки з оплати наданих позивачем послуг з теплопостачання, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням наведеного.

VІ. Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів пропорційно задоволеній частині позову.

Керуючись статтями 76, 81, 141, 264, 265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість у розмірі 84 443 (вісімдесят чотири тисячі чотириста сорок три) грн. 58 коп.

3. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» витрати по сплаті судового збору у розмірі 710 (сімсот десять) грн. 72 коп.

4. Стягнути із ОСОБА_2 накористь Комунальногопідприємства «Харківськітеплові мережі» витрати по сплаті судового збору у розмірі 710 (сімсот десять) грн. 72 коп.

5. Стягнути з ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» витрати по сплаті судового збору у розмірі 710 (сімсот десять) грн. 72 коп.

6. В іншій частині позову відмовити.

7. Рішення може бути оскаржено у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

8. Позивач: Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» (м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11; код ЄДРПОУ 31557119).

9. Відповідач-1: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_5 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).

10. Відповідач-2: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; АДРЕСА_5 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ).

11. Відповідач-3: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; АДРЕСА_5 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ).

Повне рішення складено 11.09.2025 року.

Суддя Н.В. Новіченко