Рішення № 130157713, 11.09.2025, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" вересня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2630/25

За позовом: Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (73028, м. Херсон, Бериславське шосе, 1, код ЄДРПОУ 00131771)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕСКО» (73003, м. Херсон, вул. Баку, буд. 10-А, код ЄДРПОУ 23136630)

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Босова Ю.С.

Представники сторін:

Від позивача: Єрашов І.Є. на підставі ордера серії АО №1154301 від 11.12.2024р.;

Від відповідача: не з`явився;

Суть спору: Акціонерне товариство (далі АТ) "Херсонська теплоелектроцентраль" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «ФЕСКО» про стягнення збитків у розмірі 52 437 грн 17 коп.

Ухвалою суду від 08.07.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/2630/25, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням ( викликом) сторін, судове засідання призначено на 31.07.2025р. Ухвалою суду від 31.07.2025р. відкладено судове засідання на 26.08.2025р. Ухвалою суду від 26.08.2025р. відкладено судове засідання на 11.09.2025р.

Позивач АТ «Херсонська теплоелектроцентраль», просить задовольнити позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач ТОВ «ФЕСКО», не скористався своїм правом на судовий захист, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Ухвали по справі направлялись відповідачу на його поштову адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак повернулись з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою.

Крім того, судом розміщувались публікації щодо розгляду справи на офіційному веб-сайті судової влади.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивач зазначає, що 30.03.2022 року між АТ «Херсонська теплоелектроцентраль» (Замовник) та ТОВ «ФЕСКО» (Підрядник) було укладено договір №81 на виконання робіт, відповідно до умов якого ТОВ «ФЕСКО» зобов`язується на власний ризик виконати за плату відповідно до умов цього Договору за завданням АТ «Херсонська теплоелектроцентраль» роботи: ремонт асфальтного покриття (аварійний ремонт) після ремонту теплових мереж м. Херсона.

Позивач відмітив, що сторони договору виконали умови договору в частині проведення ремонту та її оплати.

Так, на твердження позивача, згідно актів виконаних робіт, підрядником було виконані роботи на загальну суму 314 623 грн., що включає в себе ПДВ у розмірі 52 437 грн 17 коп.

Позивачем було здійснено оплату за виконані роботи, що підтверджується платіжним дорученнями №4113 від 31.03.2022 року на загальну суму 314 623 грн.

Посилаючись на норми ст. ст. 187, 201 Податкового кодексу України, позивач зазначає, що відповідач зобов`язаний був у строк до 15 квітня 2022 року скласти та зареєструвати податкову накладну на загальну суму 314 623 грн у Єдиному реєстрі податкових накладних, але цього не зробив.

Позивач звертає увагу суду, що відсутність реєстрації податкової накладної відповідачем підтверджується витягом з електронного кабінету позивача, де в розділі «Дані реєстру платників ПДВ» за кодом відповідача 23136630 відсутня податкова накладна на поставлений товар на загальну суму 314 623 грн.

Таким чином, на твердження позивача, відповідач всупереч умов Договору та вимог податкового законодавства не склав податкову накладну/розрахунок коригування та/або строків її/ його реєстрації в ЄРПН, чим позбавив позивача права на зменшення податкового зобов`язання шляхом віднесення суми податку на додану вартість у розмірі 52 437 грн 17 коп. до складу податкового кредиту.

На думку позивача, враховуючи, що сума ПДВ складає 52 437 грн 17 коп., то і сума збитків складає 52 437 грн 17 коп., так як він був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 52 437 грн 17 коп.

На підставі вищевикладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 52 437 грн 17 коп.

Відповідач письмового відзиву до суду не надав.

Розглянув матеріали справи, заслухав думку представника позивача, судом встановлено, що 30.03.2022р. між АТ «Херсонська теплоелектроцентраль» (Замовник) та ТОВ «ФЕСКО» (Підрядник) було укладено Договір №81 на виконання робіт, відповідно до п. 1.1. якого Підрядник зобов`язується на власний ризик виконати за плату відповідно до умов цього Договору за завданням Замовника роботи: ремонт асфальтного покриття (аварійний ремонт) після ремонту теплових мереж м. Херсона, а Замовник зобов`язується прийняти ці роботи та оплатити їх на умовах, викладених у цьому договорі.

Згідно зі ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Отже, між сторонами у справі виникли правовідносини щодо підряду.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 2.1. Договору підрядник зобовязаний передати у власність Замовника результати робіт (предмет підряду) за Актом виконаних робіт у визначені цим Договором строки.

Згідно з п. 4.1. Договору остаточна ціна за цим Договором визначається за конкретним обсягом ремонту згідно з локальним кошторисом, попередньо погодженим сторонами, який після підписання буде невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з п. 5.1. Договору оплата проводиться Замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника. Попередня оплата складає 30% від погодженого кошторису. Остаточний розрахунок проводиться протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Здавання Підрядником результатів виконаних робіт (предмета підряду) та приймання їх Замовником оформлюється Актом виконаних робіт (п. 7.1. Договору).

Як вбачається із матеріалів справи, згідно актів приймання виконаних робіт за березень 2022р., підрядником було виконані роботи на суму:

-за актом №1 у розмірі 42 631 грн 20., що включає в себе ПДВ у розмірі 7 105 грн 20 коп.;

-за актом №2 у розмірі 34 555 грн 20., що включає в себе ПДВ у розмірі 5 759 грн 20 коп.;

-за актом №3 у розмірі 42 631 грн 20., що включає в себе ПДВ у розмірі 7 105 грн 20 коп.

-за актом №4 у розмірі 90 268 грн 80 коп., що включає в себе ПДВ у розмірі 15 044 грн 80 коп.;

-за актом №5 у розмірі 12 896 грн 40 коп., що включає в себе ПДВ у розмірі 2 149 грн 40 коп.;

-за актом №6 у розмірі 22 576 грн 80 коп., що включає в себе ПДВ у розмірі 3 762 грн 80 коп.;

-за актом №7 у розмірі 12 811 грн 20 коп., що включає в себе ПДВ у розмірі 2 135 грн 20 коп.;

-за актом №8 у розмірі 31 666 грн 80 коп., що включає в себе ПДВ у розмірі 5 277 грн 80 коп.;

-за актом №9 у розмірі 33 316 грн 80 коп., що включає в себе ПДВ у розмірі 5 552 грн 80 коп.;

-за актом №10 у розмірі 10 322 грн 40 коп., що включає в себе ПДВ у розмірі 1 720 грн 40 коп.;

-за актом №11 у розмірі 34 492 грн 80 коп., що включає в себе ПДВ у розмірі 5 748 грн 80 коп.

Загальна вартість виконаних робіт становить 314 623 грн., в тому числі ПДВ 52 437 грн 17 коп.

Позивачем було здійснено оплату за виконані роботи, що підтверджується платіжним дорученням №4113 від 31.03.2022р. на загальну суму 314 623 грн., із призначенням платежу: Плата за поточний ремонт асфальтового покриття (аварійний ремонт). Рах.№23 від 31.03.2022 у т.ч. ПДВ 20% 52 437 грн 17 коп.

На підставі наведеного вище, господарський суд приходить до висновку, що зобовязання між сторонами за Договором виконані в повному обсязі.

Разом з тим, згідно з п. 9.2. Договору Підрядник зобов`язаний на дату виникнення податкових зобов`язань з ПДВ (за операціями із цього Договору) скласти в електронній формі податкову накладну/розрахунок з дотриманням вимог чинного законодавства щодо порядку складання та форми податкових накладних та зареєструвати її у встановлені чинним законодавством строки в ЄРПН.

У разі порушення визначених чинним законодавством порядку та/або терміну складання податкової накладної/розрахунку коригування та/або строків її/його реєстрації в ЄРПН, Виконавець зобов`язаний відшкодувати Замовнику збитки, пов`язані із втратою останньою права на податковий кредит (п. 9.3. Договору).

У разі ненадання Виконавцем податкових накладних/розрахунків коригування, до ЄРПН, їх неприйняття ЄРПН в електронному вигляді, відмови в їх реєстрації, або неподання Виконавцем пояснень та/або копії документів, достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН (у разі зупинення їх реєстрації), Виконавець зобов`язаний відшкодувати Замовнику збитки, пов`язані із втратою права на податковий кредит (п. 94 Договору).

З огляду на зазначене вище, позивач вважає, що йому завдано збитків через відсутність реєстрації податкової накладної відповідачем, у зв`язку з чим, АТ «Херсонська теплоелектроцентраль» був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 52 437 грн 17 коп.

Згідно з підпунктом 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до ст. 187.1 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Як було зазначено вище, згідно платіжної інструкції №4113 від 31.03.2022р. зарахування коштів за ремонті роботи згідно Договору №81 було здійснено 31.03.2022р. на загальну суму 314 623 грн.

Відповідно до пп. а) пункту 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України ставки податку з ПДВ встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах - 20 відсотків.

У ст. 198 Податкового кодексу України встановлено підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; права й обов`язки платників податку в сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.

Згідно з пунктами 198.1, 198.2 цієї статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За змістом пункту 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Крім того, відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Таким чином, суд погоджується із доводами позивача, що відповідач у відповідності до ст. ст. 187, 201 Податкового кодексу України зобов`язаний був у строк до 15 квітня 2022 року скласти та зареєструвати податкову накладну на загальну суму 314 623 грн у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. У разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Господарський суд зазначає, що відшкодування ПДВ здійснюється державою в податкових правовідносинах між особою і державою. Отже, зобов`язання зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних для включення до податкового кредиту суми ПДВ виникає саме з податкового законодавства, а не з договірних відносин, тому є податковим, а не господарським зобов`язанням. Спори, які можуть виникнути між платниками ПДВ та державою в особі уповноваженого органу - суб`єкта владних повноважень щодо суми сплаченого податку, є адміністративними і мають розглядатися судами адміністративної юрисдикції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019р. у справі №908/1568/18 та постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018р. у справі № 917/877/17.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Господарський суд зазначає, що відповідач у зазначений строк податкову накладну не зареєстрував (до 15.04.2022р.), доказів зворотнього матеріали справи не містять та відповідачем не спростовано.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зі змісту ст. 224 Господарського кодексу України (чинної на момент виникнення спірних правовідносин), що кореспондується із ст. 22 Цивільного кодексу України, вбачається, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Разом з тим, в абз. 2 ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) закріплено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною.

Тобто збитки це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником (п. 6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020р. у справі № 925/1196/18; п. 49 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.01.2022р. у справі 910/3338/22).

Аналізуючи вищезазначені положення законодавства, предмет спору та обставини справи, суд зазначає, що для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) порушення боржником зобов`язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв`язку між порушенням стороною зобов`язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов`язання.

Отже, відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022р. у справі №904/1448/20.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Протиправна дія чи бездіяльність заподіювача тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками, та є невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань.

Суд зауважує, що для правильного вирішення спору важливе значення має розподіл між сторонами обов`язку доказування. При заявлені вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов`язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв`язку між ними. Відповідачу ж потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі №917/2101/17.

При цьому, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.

Господарським судом встановлено, що ТОВ «ФЕСКО» усупереч вимогам пункту 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України не зареєструвало податкові накладні, можливість їх реєстрації втрачена, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права на зменшення своїх податкових зобов`язань на суму 52 437 грн 17 коп.

При цьому, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019р. у справі №908/1568/18 зазначено, що хоча обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання такого обов`язку фактично завдало позивачу збитків.

З огляду на викладене, у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю зменшити позивачем податкових зобов`язань з ПДВ на вказану суму, що фактично є збитками позивача.

Отже, суд приходить до висновку, що наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.01.2022 р. по справі № 910/3338/21, від 31.01.2023 р. по справі №904/72/22.

Підсумовуючи вищенаведене, господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст. ст. 123, 129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123,129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕСКО» про стягнення збитків у розмірі 52 437 грн 17 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕСКО» (73003, м. Херсон, вул. Баку, буд. 10-А, код ЄДРПОУ 23136630) на користь Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (73028, м. Херсон, Бериславське шосе, 1, код ЄДРПОУ 00131771) збитки у розмірі 52 437 грн 17 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 грн 40 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12 вересня 2025 р.

Суддя Н.В. Рога