Рішення № 13015728, 20.12.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" грудня 2010 р.Справа № 10/166-10-4511 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Айрон Трейд» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Наталка-Трейд»

про стягнення 20797, 35грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: Загородній О.А. за довіреністю від 03.11.2010р. №7

від відповідача: не з’явився

Суть спору: ТОВ «Айрон Трейд»звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ТОВ «Наталка-Трейд» 20797,35 грн. боргу, який виник у відповідача внаслідок несплати товару, що поставлений відповідачу ТОВ «Бухта Ізобилия»на підставі договору поставки №Ю-2057 від 09.02.2009р. та який переуступлений позивачу на підставі договору уступки вимоги (цесії) №49 від 23.07.2010р., який укладений між ТОВ «Бухта Ізобилия» і позивачем. Окрім того, у позовній заяві позивач просить суд вжити заходи для забезпечення позову шляхом винесення ухвали про накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках та на майно відповідача.

Відповідач у судові засідання не з’явився, а 17.12.2010р. за вх. №34240 надав до суду відзив на позов, згідно з яким, просить суд відмовити у задоволені позову, з посиланням при цьому на те, що договором уступки права вимоги, який укладений між ТОВ «Бухта Ізобилия»і ТОВ «Айрон Трейд»на підставі ст.ст.512-519 ЦК України сторонами грубо порушені вимоги глави 73 ЦК України, із врахуванням того, що предметом договору являється відступлення права вимоги грошового зобов’язання, а тому і сторони за цим договором повинні були керуватися вимогами ст.1078 ЦК України, яка визначає предмет факторингу, як право грошової вимоги, строк якої вже настав. При цьому відповідно до ч.3 ст. 1079 ЦК України фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізичні особи, а позивач не являється банком. Окрім того, відповідач посилається на те, що в порушення вимог ст.5 ГПК України позивачем не вжито заходів щодо досудового регулювання спору.

Представник позивача у судовому засіданні надав суду усні заперечення на відзив відповідача, згідно з якими, позивач вважає доводи відповідача такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки правовідносини сторін з договору уступки права вимоги та правовідносини сторін з договору факторингу є різними правовідносинами, які врегульовані різними положеннями ЦК України, а в силу вимог ст.5 ГПК України вжиття заходів щодо досудового врегулювання спору не являється обов’язковим.

На підставі ст.85 ГПК України у судовому засіданні за участю представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

09.02.2009р. між ТОВ «Бухта Изобилия» (Постачальник) і ТОВ «Наталка-Трейд» (Покупець, відповідач) укладений договір поставки №Ю-2057, згідно з яким, Постачальник зобов’язується поставляти та передавати у власність Покупцю згідно його заявок, а Покупець зобов’язується приймати та оплачувати якісні продовольчі товари та/або непродовольчі товари (товар).

На виконання умов цього договору Постачальником здійснено постачання товару Покупцю за видатковими накладними №БИ-0006318, №БИ-0006319, №БИ-0006320 від 24.03.2010р.; №БИ-0007282, №БИ-0007283, №БИ-0007284 від 07.04.2010р.; №БИ-0007629 від 14.04.2010р., №БИ-0008047, №БИ-0008048, №БИ-0008049, №БИ-0008050, №БИ-0008051 від 21.04.2010р.

30.07.2010р. між Постачальником і Покупцем проведено звірку розрахунків, про що складений відповідний акт звірки, згідно з яким, заборгованість Покупця перед Постачальником за поставлений товар станом на 30.07.2010р. становить 20797,35 грн.

Поряд з цим судом встановлено, що 23.07.2010р. між ТОВ «Бухта Изобилия»(Цедент, Постачальник за договором поставки) і ТОВ «Айрон Трейд»(Цесіонарій, позивач) укладений договір уступки вимоги (цесії) №49, згідно з яким, Цедент передає позивачу, а позивач набуває право вимоги, належне Цедентові, і стає кредитором за договором №Ю-2057 від 09.02.2009р. (надалі –правочин) укладеним між Цедентом та ТОВ «Наталка-Трейд»(боржник).

На момент укладення цього договору основна заборгованість боржника перед Цедентом складає 20797,35 грн. Право вимоги Цедента виникло на підставі наступних документів, які були передані позивачу в момент підписання цього договору і є його невід’ємною частиною: договір №Ю-2057 від 09.02.2009р.; видаткові накладні: №БИ-0006318 від 24.03.2010р., №БИ-0006319 від 24.03.2010р., №БИ-0006320 від 24.03.2010р., №БИ-0007282 від 07.04.2010р., №БИ-0007283 від 07.04.2010р., №БИ-0007284 від 07.04.2010р., №БИ-0007629 від 14.04.2010р., №БИ-0008047 від 21.04.2010р., №БИ-0008048 від 21.04.2010р., №БИ-0008049 від 21.04.2010р., №БИ-0008050 від 21.04.2010р., №БИ-0008051 від 21.04.2010р., №БИ-0008052 від 21.04.2010р.

За даним договором Цедент передає позивачу, а позивач набуває право вимоги, належне Цедентові, і стає кредитором за правочином, а також набуває право вимагати від боржника належного виконання наступних зобов’язань: сплата основного боргу за правочином; сплата всіх збитків, неустойки, штрафів, пені, інших штрафних санкцій за правочином; всіх інших прав, що випливають з правочину та якими володіє Цедент (п.1 договору уступки вимоги).

Цедент зобов’язаний повідомити боржника про уступку вимоги протягом 5 днів з моменту підписання цього договору (п.4 договору уступки вимоги).

Після виконання боржником своїх зобов’язань згідно даного договору, позивач зобов’язаний виконати свої зобов’язання по оплаті перед Цедентом не пізніше 30 місяців з моменту укладення даного договору (п.9 договору уступки вимоги).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за цим договором (п.14 договору уступки вимоги).

26.07.2010р. Цедент надіслав Боржнику (відповідач) повідомлення про відступлення права вимоги, в якому в т.ч. просив відповідача сплатити заборгованість на вказані у повідомленні реквізити, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, списком відправлення рекомендованих листів та фіскальним чеком від 26.07.2010р. №5159.

Окрім того, 31.07.2010р. між позивачем і Боржником (відповідач) проведено звірку розрахунків, про що складений відповідний акт звірки, згідно з яким, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.07.2010р. становить 20797,35 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних мотивів.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов’язковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено господарським судом, на підставі договору поставки №Ю-2057 від 09.02.2009р., який укладений між ТОВ «Бухта Ізобилия»(постачальник) і ТОВ «Наталка Трейд»(покупець) у останнього виникли зобов’язання по оплаті товару в сумі 20797,35 грн., який поставлений постачальником покупцю за видатковими накладними №БИ-0006318, №БИ-0006319, №БИ-0006320 від 24.03.2010р.; №БИ-0007282, №БИ-0007283, №БИ-0007284 від 07.04.2010р.; №БИ-0007629 від 14.04.2010р., №БИ-0008047, №БИ-0008048, №БИ-0008049, №БИ-0008050, №БИ-0008051 від 21.04.2010р.

При цьому про наявність цього боргу свідчить також і акт звірки розрахунків, який складений між постачальником і покупцем, та згідно з яким, станом на 30.07.2010р. заборгованість покупця становить 20797,35 грн.

Поряд з цим судом встановлено, що на підставі відповідного договору уступки вимоги (цесії) від 23.07.2010р. №49, який укладений між позивачем і ТОВ «Бухта Ізобилия», останнє передало позивачу право вимоги оплати боргу, збитків, неустойки, штрафу та пені за договором поставки, який укладений між ТОВ «Бухта Ізобилия»(постачальник) і ТОВ «Наталка Трейд»(покупець), та на підставі якого борг покупця за товар, який поставлений постачальником за видатковими накладними №БИ-0006318, №БИ-0006319, №БИ-0006320 від 24.03.2010р.; №БИ-0007282, №БИ-0007283, №БИ-0007284 від 07.04.2010р.; №БИ-0007629 від 14.04.2010р., №БИ-0008047, №БИ-0008048, №БИ-0008049, №БИ-0008050, №БИ-0008051 від 21.04.2010р. становить 20797,35 грн.

Згідно з вимогами ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Вимогами ч.1 ст.510 ЦК України встановлено, що сторонами у зобов’язанні є боржник і кредитор. Водночас вимогами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а в силу вимог ч.1 ст.513 правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 516 ЦК України). Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч.1 ст. 517 ЦК України).

Таким чином на підставі відповідного правочину про відступлення права вимоги, який укладений між позивачем і ТОВ «Бухта Ізобилия», позивачем одержано право вимоги оплати боргу відповідачем в сумі 20797,35 грн.

При цьому відповідачем, який належним чином повідомлений про заміну кредитора у зобов’язанні за договором поставки, не висловлено жодних заперечень проти вимоги позивача, як нового кредитора про оплату боргу в сумі 20797,35 грн., а навпаки, 31.07.2010р. між відповідачем і позивачем підписаний акт звірки розрахунків, згідно з яким, борг відповідача перед позивачем становить 20797,35 грн. Більш того, жодних заперечень щодо наявності боргу, а тим більш доказів, які спростовують його наявність відповідач не надав і до суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

З огляду на такі обставини справи господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог, а отже і їх задоволення.

Доводи відповідача про те, що правовідносини між ТОВ «Бухта Ізобилия»і позивачем повинні бути врегульовані договором факторингу, а не договором уступки права вимоги господарський суд до уваги не приймає, з огляду на те, що правовідносини щодо уступки права вимоги регулюються положеннями глави 47 ЦК України, зокрема, ст.ст. 512-519 ЦК України, які містять загальні норми про заміну кредитора у зобов’язанні і договір уступки права вимоги укладений між ТОВ «Бухта Ізобилия»та позивачем саме на підставі ст.ст. 512-519 ЦК України. При цьому вказаний договір уступки права вимоги на момент вирішення спору у даній справі є чинним та не визнаний недійсним у вставленому законом порядку. Окрім того, вищевказані норми про заміну кредитора у зобов’язанні субсидіарно можуть застосуватися до договору факторингу, укладення якого регулюються положеннями глави 73 ЦК України, згідно з якими, характерною особливістю договору факторингу є передусім наявність у договорі двох спеціальних суб’єктів –фактора, яким, як правило виступає банк або інша фінансова установа, та клієнта - суб’єкта підприємницької діяльності. Між тим, позивач, який одержав від ТОВ «Бухта Ізобилия»право грошової вимоги до відповідача не являється банком або іншою фінансовою установою, яка може виступати фактором за договором факторингу, а тому положення глави 73 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин сторін.

Доводи відповідача про те, що в порушення вимог ст.5 ГПК України позивачем не вжито заходів щодо досудового регулювання спору, господарський суд до уваги не приймає, з огляду на вимоги ч.1 ст.5 ГПК України, згідно з якою, сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою, а також положення, що містяться у п.8 Постанови Пленуму ВСУ «Про застосування Конституції України при здійснення правосуддя»від 01.11.1006р. №9 та Рішення Конституційного суду України (справа про досудове врегулювання спорів) від 09.07.2002р. №15-рп/2002.

Клопотання позивача про накладення арешту на грошові кошти та на майно відповідача відхилено господарським судом, оскільки вказане клопотання жодним чином не обґрунтоване позивачем. Більш того, застосування такого засобу забезпечення позову як накладення арешту на майно відповідача не відповідає предмету позовних вимог про стягнення грошових коштів.

На підставі ст.44,49 ГПК України, судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Айрон Трейд» задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Наталка-Трейд» (65049, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 67-а, код ЄДРПОУ 33387136, р/р 26007247771 в ВАТ «Морський транспортний банк», МФО 328168) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Айрон Трейд»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13, код ЄДРПОУ 37044153, р/р 26006239800083 в ПАТ «Кредитпромбанк», м. Київ, МФО 300863) основний борг в сумі 20797 (двадцять тисяч сімсот дев’яносто сім) грн. 35 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 207 (двісті сім) грн. 97 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя

Повне рішення складено 20 грудня 2010р.