YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди місто Київ

/

Господарський суд м. Києва

Рішення № 13015438, 22.12.2010, Господарський суд м. Києва

Дата ухвалення

22.12.2010

Номер справи

34/216

Номер документу

13015438

Форма судочинства

Господарське

Компанії, зазначені в тексті судового документа

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/21622.12.10 За позовомПублічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний

банк України»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Проект Плюс»

простягнення 29500557,32 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача Дехтяренко Т.П.,

від відповідача Яременко Я.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2010 року Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України»(далі –позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Проект Плюс»(далі –відповідач) заборгованості у сумі 29 500 557,32 грн. шляхом звернення стягнення на заставлене майно, а саме: трьохкімнатну квартиру №30 (тридцять), що знаходиться в будинку №15 по вул. Хрещатик, в м. Києві, житловою площею 68 кв.м., загальною площею 120,10 кв.м.

Ухвалою суду від 06.04.2010 було порушено провадження у справі № 34/216, розгляд справи було призначено на 28.04.2010.

Ухвалою суду від 28.04.2010 розгляд справи відкладено на 02.06.2010.

Ухвалою суду від 02.09.2010 зупинено провадження у справі розгляду пов'язаної справи 22/144 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-СВ юг»до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»та Акціонерного комерційного банку «Трансбанк»про визнання договору від 08.05.2009 про відступлення права вимоги на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»за кредитним договором №1969 від 28.04.2006 недійсними.

Представник позивача звернувся до суду з клопотанням про поновлення провадження у справі, обґрунтовуючи своє клопотанням тим, що 08.09.2010 Київським апеляційним господарським судом була прийнята постанова, якою рішення у справі № 22/144 залишено без змін.

Ухвалою суду від 16.11.2010 поновлено провадження у справі, та призначено її до розгляду на 08.12.2010.

08.12.2010 судом оголошено перерву до 22.12.2010.

Позовні вимоги мотивовані тим, що зобов’язання, передбачені кредитним договором №1969 від 28.04.2006 (далі –Кредитний договір), Позичальником щодо повернення кредиту 16.04.2009 включно та сплатити відсотків за його користування, виходячи з 23% річних не виконані, в зв’язку з чим, у останнього перед Банком наявна заборгованість, яка складається з: кредиту, процентів за користування ним та пені за несвоєчасне повернення кредиту та сплату відсотків.

28.04.2010 представником позивача, в порядку ст.22 ГПК України подану заяву про уточнення позовних вимог за вих. №084-02/1166 від 27.04.2010, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Кредитним договором в сумі 30527430,14 грн. шляхом звернення стягнення на заставлене майно, а саме: трьохкімнатну квартиру №30 (тридцять), що знаходиться в будинку №15 по вул. Хрещатик, в м. Києві, житловою площею 68 кв.м., загальною площею 120,10 кв.м.

Заборгованість за Кредитним договором складається з:

- простроченої заборгованості за кредитом –20000000 грн.;

- простроченої заборгованості за відсотками –5390296,80 грн.;

- пені за несвоєчасне погашення часток кредиту –4456666,67 грн.;

- пені за несвоєчасне погашення нарахованих процентів –680466,67 грн.

У ході проведення судового засідання 22.12.2010 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, та повідомив, що станом на 22.12.2010 заборгованість відповідачем не погашена.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в порядку ст.59 ГПК України, в якому просив суд відмовити частково у задоволенні позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасну сплату тіла кредиту та відсотків та стягнути суми за його розрахунками.

За контррозрахунком відповідача, який долучений судом до матеріалів справи, пеня за несвоєчасну сплату кредиту становить 2216438,35 грн., а за несвоєчасну сплату відсотків за його користування становить 500995,79 грн.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.04.2006 між АКБ «Трансбанк»(Кредитор) та відповідачем (Позичальник) укладено Кредитний договір, за умовами якого Кредитор надає відповідачу відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом 8700000 грн. (далі –Кредит) на умовах цільового використання, забезпеченості, строковості, платності, зворотності та інших умов, викладених в цьому договорі. Надання коштів в межах договору здійснюється на підставі листів Позичальника.

Пунктом 1.2 Кредитного договору визначено, що Позичальник зобов’язується повернути наданий Кредит, сплатити нараховані проценти, а також виконати інші зобов’язання, викладені нижче в порядку і на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п.2.1 Кредитного договору кредит надається на строк до 27 квітня 2007 року (включно), на поповнення обігових коштів (п.2.2).

Згідно з п. 3.1 Кредитного договору за користування Кредитом Позичальник сплачує Кредитору 23% річних за використану частину кредитних коштів та 0,1% річних за не використану частину кредитних коштів (далі –Проценти).

Розмір процентів, визначений в попередньому абзаці цього пункту, є базовим і може бути змінений (зменшений, або збільшений) сторонами в порядку і на умовах, встановлених цим договором.

Сплата процентів проводиться Позичальником щомісячно, починаючи з місяця наступного за місяцем надання Кредиту у строк не пізніше п’ятого банківського дня місяця слідуючого за місяцем, за який нараховані Проценти. Якщо п’ятий банківський день місяця буде вихідним, святковим або неробочим днем, то тоді сплата Процентів за користування Кредитом повинна бути проведена в перший за ним робочий день (п.3.2 Кредитного договору).

Відповідно до п.3.3 Кредитного договору Проценти нараховуються Кредитором щомісяця, починаючи з дня надання Кредиту, і до дня остаточного погашення Кредиту на залишок суми заборгованості за Кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та фактичної кількості днів у році (далі –розрахунковий період).

11.05.2006, 20.06.2006, 27.02.2007, 03.04.2007, 27.04.2007, 23.10.2007 та 21.12.2007 між Кредитором та Позичальником укладались додаткові угоди №№1-7.

28.02.2008 між Кредитором та позичальником укладено додаткову угоду №8, якою сторони погодили збільшити ліміт відновлювальної відкличної кредитної лінії до 20000000 грн.

Додатковою угодою №9 від 17.04.2009 сторони погодили пролонгувати дії Кредитного договору до 16 квітня 2009 року (включно).

Як слідує з матеріалів справи, АКБ «Трансбанк»зобов’язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, відкривши Позичальнику позичковий рахунок та видавши кредит в сумі 20000 000 грн., що підтверджується наявною у справі випискою по рахунку.

Пунктом 5.1 Кредитного договору визначено, що Позичальник здійснює погашення Кредиту та сплату Процентів, нарахованих за користування Кредитом у строки (терміни), встановлені цим договором шляхом перерахування відповідних сум грошових коштів на рахунки:

№20621304002568 в АКБ «Трансбанк», МФО 300089 погашення кредиту в строк, обумовлений в п.2.1 цього договору;

№20676304002568 в АКБ «Трансбанк», МФО 300089 погашення кредиту в строк пізніше ніж обумовлений в п.2.1 цього договору;

№20687304002568 в АКБ «Трансбанк», МФО 300089 погашення процентів в строк, обумовлений п.3.2 цього договору;

№20698304002568 в аКБ «Трансбанк», МФО 300089 погашення процентів в строк пізніше, ніж обумовлений п.3.2 цього договору.

Платежі на користь кредитора за цим договором повинні бути здійснені Позичальником таким чином, щоб Кредитор одержав належну йому за цим договором суму в повному обсязі, без відрахувань з неї будь-яких податків, зборів, мит, комісій та інших видатків.

25.05.2007 між АКБ «Трансбанк»та ТОВ «Медіа Проект Плюс»укладено договір іпотеки, за умовами якого (з урахуванням договору про внесення змін №2 від 29.02.2008 до Договору іпотеки) відповідач передає в іпотеку Іпотекодержателю належу йому трьохкімнатну квартиру 30 житловою площею 68 кв.м., загальною площею 120,10 кв.м., що знаходиться в будинку 15 по вулиці Хрещатик в м. Києві (далі –Предмет іпотеки), що є забезпеченням повернення отриманого Позичальником кредиту за Кредитним договором у розмірі 20000000 грн. зі сплатою процентів річних за користування кредитом, на умовах та у порядку погашення, передбаченому Кредитним договором,та іншої заборгованості, в тому числі: пені, відшкодування збитків та витрат, завданих прострочкою виконання та/або пов’язаних зі зверненням стягнення на майно.

08.05.2009 між АКБ «Транбанк»(Сторона 1) та позивачем (Сторона 2) укладено договір, за умовами якого Сторона 1 відступає, а Сторона 2 набуває право вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення, що укладені на виконання таких кредитних договорів, укладених Стороною з юридичними особами, перелік яких наведено у додатку 1 до цього договору, який після підписання сторонами є невід’ємною частиною цього договору.

29.05.2009, 17.06.2009 між АКБ «Транбанк»та позивачем укладено додаткову угоду та додаткові угоди №1 та №2.

Додатком №1-3 від 08.07.2009 сторони визначили, перелік кредитів станом на 08.07.2009, за якими АКБ «Трансбанк»відступає право вимоги на користь АБ «Укрексімбанк», серед яких Позичальник - ТОВ «Гарант СВ-юг», якому було видано кредит на суму 20000000 грн.

Згідно з п. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України). Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (п. 1 ст. 516 ЦК України).

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для себе наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (п. 2 ст. 516 ЦК України).

Тобто, укладений між АКБ «Трансбанк»та позивачем Договір від 08.07.2009 за свою правовою природою є договором відступлення права вимоги.

Як слідує з матеріалів справи, позивач звернувся до ТОВ «Гарант-СВ юг»та відповідача з листом за вих. №084-07/2262 від 31.08.2009, в якому повідомив, що з 08.07.2009 Кредитний договір буде обслуговуватись у Банку, в зв’язку з чим повідомив реквізити рахунків обліку заборгованості, процентів та комісій, що були відкриті у Банку.

Відповідач, в свою чергу, отримавши листа Банку 08.09.2009 не відреагував на останнього.

08.07.2009 між АКБ «Транбанк»(Сторона 1) та позивачем (Сторона 2) укладено договір, за умова якого Сторона 1 відступає, а Сторона 2 набуває право вимоги за Кредитним договором, укладеного між Стороною 1 та ТОВ «Гарант-СВ юг», Сторона 1 відступає, а Сторона 2 приймає всі права вимоги за договором іпотеки, укладеним між Стороною 1, яка згідно з Договором іпотеки є Іпотекодержаталем, і ТОВ «Медіа Проект Плюс», який згідно з Договором іпотеки є Іпотекодавцем, укладеним в м. Києві 25.05.2007, з усіма змінами та доповненнями, що були вчинені, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Байдик Т.М. за реєстровим №3377, та який є забезпеченням виконання зобов’язань Позичальника, що випливають з Кредитного договору.

В зв’язку з тим, що ТОВ «Гарант-СВ юг»кредиту не повернув та не сплачував відсотки за користування, Банку звернувся до відповідача претензією про усунення порушень за вих. №084-07/3294 від 14.12.2009, якою вимагав сплатити заборгованість, яка станом на 14.12.2009 становила 27090596,74 грн. протягом 30 календарних днів.

В подальшому, 21.01.2010 позивач звернувся до відповідача з претензією на суму 397915,62 грн., та вимагав в 30-денний строк з моменту отримання даної вимоги погасити зазначену заборгованість.

Вимога Банку була отримана відповідачем 12.02.2010, що підтверджується наявною у справі копією повідомлення про вручення поштового відправлення за вих. №10982669.

Однак, відповідач отримавши повідомлення Банку, його вимог не виконав, грошових коштів не повернув.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика»глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад»ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 193 ГК України, приписи якої кореспондуються з приписами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Окрім цього, відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання.

Як було встановлено судом, АКБ «Трансбанк» належним чином виконав свій обов'язок щодо надання Позичальнику грошових коштів (Кредиту) в межах Кредитного договору.

Однак, ТОВ «Гарант-СВ юг»отримавши вищезазначену суму Кредиту та користуючись грошовими коштами, в порушення умов Кредитного договору, вимог ст.ст. 526, 1054 ЦК України, свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконав.

У відповідності до п.1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку»(далі –Закон) визначено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Стаття 590 ЦК України встановлює, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1 статті 33 вказаного Закону, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Статтею 35 Закону визначено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Як слідує з матеріалів справи, Банк звертався до відповідача з повідомленнями за про невиконання ТОВ «Гарант-СВ юг»зобов’язань за Кредитним договором, в зв’язку з чим вимагав виконати взяті на себе зобов’язання та сплатити прострочені суми боргу.

Пунктом 14.1 Кредитного договору визначено, що цей договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і припиняє чинність по закінченні строку, зазначеного в п.2.1 цього договору, але в будь-якому разі не раніше повного виконання сторонами своїх зобов’язань за цим договором.

Разом з тим, статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суду не було надано доказів належного виконання договірних зобов’язань або відмови позивача у прийнятті належного виконання зобов’язань, запропонованих боржником, а тому станом на 28.04.2010 (з урахуванням заяви позивача про збільшення позовних вимог, за кредитом та процентами, нарахованими за лютий 2009 року –березень 2010 року) заборгованість Позичальника за Кредитним договором становить 25390296,80 грн. та складається з:

- 20000000 грн. заборгованості по кредиту;

- 5390296,80 грн. заборгованості по процентах.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань наступають наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п. 9.4 Кредитного договору у випадку несвоєчасного погашення Кредиту Позичальник сплачує Кредиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від непогашеної суми заборгованості за Кредитом за кожний календарний день прострочення виконання.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені), зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з статтею 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

У зв’язку з вищезазначеним, розрахунок пені здійснюється судом відповідно до приписів ч.6 ст. 232 ГК України, ст.ст. 253-255 ЦК України, пункту 9.4 Договору до дати нарахування до якої проводить позивач (28.04.2010) та складає:

- пеня за простроченими зобов’язаннями за основним боргом: