Рішення № 13015378, 10.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/18310.11.10 За позовом                    Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

До                              Центрального парку культури і відпочинку міста Києва

Про                              стягнення 10369,25 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача                    Гаркавенко С.В. –предст. (дов. № Д07/2010/06/03-1 від 03.06.2010 р.)

Від відповідача          не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»звернулась з позовом до Центрального парку культури і відпочинку міста Києва про стягнення грошових коштів у розмірі 10 369,25 грн. (9236,23 грн. Ї основний борг, 258,61 грн. Ї збитків від інфляції, 91,10 грн. Ї 3% річних, 783,31 грн. Ї пеня) внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1532146 від 21.06.2006 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2010 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/183 та призначено розгляд справи на 01.09.2010 р.

В судове засідання 01.09.2010 р. представник позивача не з’явився, про причини неявки суду не повідомив.

В судовому засіданні 01.09.2010 р. представник відповідача надав суду оригінал пл./доручення № 180 від 04.08.2010 р. яке свідчить про перерахування позивачеві 9236,23 грн. плати за теплоенергію.

Ухвалою суду від 01.09.2010 р. відкладено розгляд справи на 17.09.2010 р. в зв’язку з нез’явленням в судове засідання представника позивача та неподанням витребуваних доказів, зобов’язано сторін виконати вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 04.08.2010 р. про порушення провадження у справі № 12/183, зобов’язано сторін зробити взаємозвірку розрахунків, акт надати суду.

В судове засідання 17.09.2010 р. представник відповідача не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 17.09.2010 р. відкладено розгляд справи на 10.11.2010 р. в зв’язку з нез’явленням в судове засідання представника відповідача та неподанням витребуваних доказів, зобов’язано сторін виконати вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 04.08.2010 р. про порушення провадження у справі № 12/183, а також повторно зобов’язано сторін зробити взаємозвірку розрахунків, акт надати суду.

В судове засідання 10.11.2010 р. представник відповідача не з’явився.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні Господарського суду міста Києва, про час і місце його проведення.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

В судовому засіданні 10.11.2010 р. представник позивача підтвердив сплату відповідачем основного боргу та надав суду розрахунок основного боргу станом на 01.10.2010 р. відповідно до якого борг у розмірі 9236,23 грн. сплачено.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Судове рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 10.11.2010 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено повний текст рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут»(енергопостачальна організація) та Центральний парк культури і відпочинку міста Києва (абонент) був укладений договір на постачання теплової енергії в гарячій воді № 1532146 від 21.06.2006 року (далі –договір), предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених договором.

Умови зазначеного договору № 1532146 від 21.06.2006 р. свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до п. 1 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до п. 5 Додатку № 1 договору № 1532146 від 21.06.2006 р., при відсутності розбіжностей з обох сторін по обсягам відпуску теплової енергії в поточному році, термін дії даного Додатку, продовжується на кожний наступний рік.

Таким чином, сторонами було погоджено істотну умову договору –строк дії договору. Договір № 1532146 від 21.06.2006 р. автоматично пролонгується на наступний рік при відсутності розбіжностей з обох сторін по обсягам відпуску теплової енергії в поточному році.

Відповідно до п. 7 ст. 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов’язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Із вищенаведеного вбачається, що договір № 1532146 від 21.06.2006 р. є таким що діє, так як позивач постачає теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону; гарячого водопостачання –протягом року, а відповідач користується прийнятою енергією, тобто договір неодноразово автоматично пролонговувався сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, жодна із сторін будь-яких заяв про відмову від договору іншій стороні не направляла.

Згідно з пп. 2.2.1. та 2.3.1. Договору і відповідно до законодавства України Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут»постачає теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності з Центральним парком культури і відпочинку міста Києва для потреб: опалення та вентиляції –в період опалювального сезону, гарячого водопостачання –протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком 1 до Договору, яку Центральний парк культури і відпочинку міста Києва зобов’язаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі, а також сплачувати заборгованість, що виникла раніше, за графіками, погодженими з енергопостачальною організацією.

Відповідно до п. 5.1. Договору та звертання –доручення до нього визначення кількості спожитої протягом розрахункового періоду (місяця) теплової енергії здійснюється по приладах обліку згідно договірних навантажень.

Згідно Додатку № 3 до Договору розрахунки за відпущену теплову енергію Центральному парку культури і відпочинку міста Києва здійснюються на підставі тарифів, встановлених та затверджених Київською міською державною адміністрацією.

п. 5 Додатку № 4 до Договору передбачено, що Центральний парк культури і відпочинку міста Києва зобов’язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п. 3 Додатка № 4 до Договору Центральний парк культури і відпочинку міста Києва оплачує вартість, використаної теплової енергії не пізніше 28 числа поточного місяця.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду Довідку, за підписами заступника директора із збуту теплової енергії СВП «Енергозбут Київенерго»та начальника ЦРСТ СВП «Енергозбут Київенерго»про надходження коштів за спожиту від АК «Київенерго»до Центральний парк культури і відпочинку міста Києва теплоенергію за період лютий 2010 р. по червень 2010 р.

Також, позивачем було надано Розрахунок основного боргу за теплову енергію по договору № 1532146, з якого вбачається, що грошова сума 9236,23 грн. –плата за електроенергію згідно рахунку-фактури № 1532146/2010-07/111 та № 1532146/2010-07/212 від 14.07.2010 р., в т.ч. ПДВ 1539,3 грн., за підписом начальника ВРТ СВП «Енергозбут Київенерго».

Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов’язання за договором № 1532146 від 21.06.2006 р., тоді як відповідач свої зобов’язання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав не належним чином, у зв’язку з чим станом на 01.07.10 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 9236,23 грн.

За таких обставин Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут»звернулась до Господарського суду міста Києва з даним позовом до Центральний парк культури і відпочинку міста Києва про стягнення 9 236,23 грн. основного боргу, 258,61 грн. інфляційних нарахувань, 91,10 грн. 3% річних, 783,31 грн. пені у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором на постачання теплової енергії в гарячій воді № 1532146 від 21.06.2006 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 1532146 від 21.06.2006 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію не здійснив.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав. Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 10.11.2010 р. позивачем було надано докази того, що відповідач сплатив суму основного боргу, а саме - було надано оригінал платіжного доручення № 180 від 04 серпня 2010 р. про сплату грошової суми у розмірі 9236,23 грн. згідно рахунків-фактури № 1532146/2010-07/111 та № 1532146/2010-07/212 від 14.07.2010 р., в тому числі ПДВ 1539,37 грн.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення основного боргу у розмірі 9236,23 грн., але відповідач 04.08.2010 р. сплатив суму основного боргу, то провадження у справі в частині стягнення основного боргу підлягає припиненню в зв’язку із відсутністю предмету спору.

Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” просить суд також стягнути з відповідача 258,61 грн. інфляційних нарахувань за період з лютого 2010 року по липень 2010 року та 91,10 грн. 3% річних за період з лютого 2010 року до липня 2010 року у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором № 1532146 від 21.06.2006 р., а також 783,31 грн. пені за період з лютого 2010 року до липня 2010 року, посилаючись на пункт п. 7 додатку № 4 до договору № 1532146 від 21.06.2006р., яким передбачено, що за несвоєчасне виконання його умов передбачено пеню, яка нараховується на суму боргу на початок місяця, у розмірі 0,5% за кожний день прострочення до моменту його повного погашення.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила статті 614 ЦК України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання за кожний день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 ЦК України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р. із змінами і доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

У зв’язку з тим, що своє підтвердження знайшло несвоєчасне виконання відповідачем зобов’язання стосовно сплати суми основного боргу у розмірі 9236,23 грн., то з відповідача підлягає стягненню 258,61 грн. інфляційних нарахувань, 91,10 грн. 3% річних, а також 783,31 грн. пені.

Враховуючи вищевикладене, позов Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” в частині стягнення пені, збитків від інфляції та 3% річних підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, ст. ст. 192, 193, 230, 231, 232, 275 ГК України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 –85, п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, суд, –

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 9236,23 грн.

3.          Стягнути з Центрального парку культури і відпочинку міста Києва (01001, м. Київ, вул. Володимирський узвіз, 2, код ЄДРПОУ 02221411, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рушення) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 31, код ЄДРПОУ 26187763) 258 (двісті п’ятдесят вісім) грн. 61коп. –збитки від інфляції, 91 (дев’яносто одна) грн. 10 коп. - 3% річних, 783 (сімсот вісімдесят три) грн. 31 коп. - пеня, 103 (сто три) грн. 69 коп. - державне мито, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя                                                             Л.В. Прокопенко