Рішення № 13015268, 06.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 44/59806.12.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Енергія"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт"

Про стягнення 2 446,59 грн.

Суддя Чеберяк П.П.

Представники:

від позивача           Напольських О.М. –представник

від відповідача не з’явився

Рішення прийнято у судовому засіданні 06.12.2010р. оскільки 15.11.2010р. розгляд справи відкладався у порядку,передбаченому ч. 1 ст. 77 ГПК України.

У судовому засіданні 06 грудня 2010 року, згідно з вимогами статті 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт" 2 446,59 грн. заборгованості за договором поставки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2010 р. порушено провадження у справі за № 44/598 та призначено до розгляду на 15.11.2010р.

Ухвалою суду від 15.11.2010р. розгляд справи відкладено на 06.12.2010р. у зв’язку з неявкою представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 06.12.2010р. подав документи витребувані ухвалою про порушення провадження у справі, позовні вимоги підтримав в обсязі та з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, відзиву на позов не надав. Про причини неявки суд не повідомив, про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Враховуючи те, що нез’явлення представників відповідачів не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.          

Розглянувши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.03.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод "Енергія" (далі –позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Моноліт" (далі –відповідач) було укладено договір поставки №7 О (далі –договір).

Згідно п.1.1. договору позивач зобов’язується виготовити та поставити відповідачу замовлений товар окремими партіями.

Відповідно до п. 1.2. договору кількість та розгорнута номенклатура, строки поставки окремих партій продукції погоджуються сторонами в специфікаціях.

Ціна кожної партії продукції вважається узгодженою за наданим постачальником рахунком-фактурою і є фіксованою протягом 2-х днів з дати виставлення (п. 6.2. договору).

Відповідач здійснює оплату продукції протягом п’яти робочих днів з дня поставки партії продукції в розмірі 100% від вартості партії продукції (п. 6.3. договору).

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1 326, 50 грн., що посвідчується підписаною сторонами видатковою накладною № РН-0000028 від 16.04.2010р. на суму 1 326, 50 грн. та довіреністю №96 від 14.04.2010р. (копії в матеріалах справи, оригінали досліджено в судовому засіданні).

В порушення умов договору відповідач поставлений товар не оплатив.

Таким чином, станом на момент розгляду справи судом у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за договором у розмірі 1 326, 50 грн.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Крім основної заборгованості позивач просить стягнути з відповідача суму штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних збитків.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов’язання.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Статтею 230 ГК України визначено що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно п. 7.3. договору за прострочення оплати відповідач сплачує позивачеві штраф у розмірі 0,5 % від вартості поставленої партії продукції за кожен день прострочки платежу.

Враховуючи, що факт прострочення виконання зобов’язання судом встановлено, то вимоги позивача про нарахування штрафних санкцій визнаються судом обґрунтованими та задовольняються за розрахунком позивача у розмірі 1100,99 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 18, 10 грн. та інфляційних втрат в сумі 1, 00 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, представник позивача позовні вимоги підтримав, відповідач позовних вимог не оспорив, позов визнається таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України державне мито у сумі 102,00грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610 - 612, 625, 626, 629, 712, 901 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 86; код ЄДРПОУ 30402842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Енергія" (09634, Київська обл., Рокитнянський р-н., с. Синява, вул. Шевченка, б. 101; код ЄДРПОУ 35512202) 1326 (одна тисяча триста двадцять шість) грн. 50 коп. основного боргу, 1 100 (одна тисяча сто) грн. 99 коп. штрафних санкцій, 1 (одна) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 18 (вісімнадцять) грн. 10 коп. –три відсотки річних; всього 2 446 (дві тисячі) грн. 59 коп., 102 (сто дві) грн. 07 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя П.П. Чеберяк

Дата підписання рішення суду 20.12.2010р.