Рішення № 13015031, 20.12.2010, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" грудня 2010 р.

Справа № 9/42-87

Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Соломки Л.І., розглянувши справу

За позовом Комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради, м. Рівне

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк", м. Луцьк

про зобов'язання здійснити платіжні операції за платіжними дорученнями

Представники сторін:

від позивача: Бондар Ю.М. юрист. (довіреність від 04.01.2010р)

від відповідача: Хомицька А.А. юрисконсульт (довіреність від 16.02.2010р.)

Права та обов’язки представникам сторін роз’яснені відповідно до ст.22 ГПК України.

Відводу складу суду відповідно до ст.20 ГПК України не заявлено.

Оскільки сторони не заявили клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81 –1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судовому засіданні 20.12.2010р. відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Позивач - Комунальне підприємство "Теплотранссервіс" звернулось до господарського суду з позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк"(далі Банк) та просить зобов’язати Банк здійснити платіжні операції за платіжними дорученнями №1240 від10.02.2010р. на суму 230 000грн. та №1241від 13.02.09 на суму 16 977,72грн. Стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Відповідач –ПАТ “Західінкомбанк” у поясненнях від 02.12.2010р. зазначив, що платіжні доручення клієнта не були виконані у зв’язку із недостатністю коштів на кореспондентському рахунку банку і на даний час з цієї причини банк не може здійснити платіжні операції за платіжним дорученням №1240 від 10.02.2009р. на суму 230 000грн. По платіжному дорученню № 1241 на суму 16 977,72грн Банк здійснив платіжну операцію та переказав кошти одержувачу після порушення провадження по справі 26.11.2010р.

Позивач подав уточнення до позовної заяви від 08.12.2010р. згідно якого підставою виникнення спірних правовідносин у даній справі зазначив договір від 14.03.2007р. (в позовній заяві зазначено від 13.06.2007р.)

Також позивач подав заяву про збільшення позовних вимог від 06.12.2010р. № 01-10/7449, де просить стягнути з відповідача додатково пеню в розмірі 24 697,77грн відповідно до ст.1073 ЦК України та ч.2 ст.32 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”. Крім того просить стягнути з Банку 3% річних у сумі 12 260,99грн. та збитки від інфляції 39 022,47грн відповідно до ст.625. ЦК України і судові витрати по справі.

Відповідач подав заперечення на заяву про збільшення позовних вимог, де зазначив, що дані вимоги безпідставні та необґрунтовані з наступних підстав:

- договором банківського рахунку від 14.03.2007р., укладеного між банком і клієнтом, не передбачено зазначених у заяві позивача видів відповідальності банку;

- в зв’язку з призначенням тимчасової адміністрації Банку та веденням мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання зобов’язань перед кредиторами.

Заява про збільшення позовних вимог від 06.12.2010р. №01-10/7449 розглянута судом з врахуванням заперечень відповідача та відхилена, як така, що не відповідає вимогам ст. 22 ГПК України на яку послався позивач при її обґрунтуванні.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви. У п. 3 інформаційного листа від 02.06.2006р. №01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005р.»Вищий господарський суд України зазначив: під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов’язано з пред’явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося у позовній заяві.

Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо). Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві –така дія кваліфікується як зміна предмету позову.

Позивач у даній справі подав позов до Банку про зобов’язання здійснити платіжні операції за платіжними дорученнями. У судовому засіданні позивач на підставі ст. 22 ГПК України подав заяву про збільшення позовних вимог, де просить стягнути з відповідача додатково пеню, 3% річних та збитки від інфляції, тобто ставить нові вимоги про які не йшлося у позовній заяві.

Враховуючи вищенаведене, суд урахуванням зазначених вище обставин, відмовив у задоволенні такої заяви.

Позивач подав заяву про зменшення позовних вимог від 17.12.2010р. №01-10/7546, де зазначив, що відповідачем 26.11.2010р. було здійснено операцію та переказано кошти одержувачу згідно платіжного доручення №1241 від 13.02.2009р. у розмірі 16 977,72 грн. у зв’язку з чим позивач просить зобов’язати ПАТ “Західінкомбанк” здійснити платіжні операції за платіжним дорученням №1240 від 10.02.2009р. на суму 230 000 грн.

Таким чином предметом спору у даній справі є зобов’язання Банку здійснити платіжну операцію за платіжним дорученням №1240 від 10.02.2009р. на суму2 30 000 грн.

З матеріалів справи, пояснень представників сторін господарський суд встановив:

14.03.2007 року між Комунальним підприємством "Теплотранссервіс" Рівенської міської ради (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю Комерційний банк „Західінкомбанк", правонаступником якого є ПАТ „Західінкомбанк" (Банк) укладено договір банківського рахунку, відповідно до якого Банк відкриває клієнту поточний рахунок у національній валюті та іноземних валютах та здійснює по них всі види розрахунково-касових операцій у відповідності до вимог договору, нормативних актів Національного Банку України та законодавства України (п.1.2 договору) (а.с.40-41).

На виконання умов договору клієнт надав Банку платіжне доручення №1240 від 10.02.2009р. на суму 230 000 грн., що підтверджується штампом банківської установи на даному документі про його одержання (а.с.11).

Відповідно до п. 2.2.2. договору клієнт має право вимагати своєчасного і повного здійснення розрахунків та інших обумовлених за цим договором послуг.

Банк в свою чергу зобов’язаний здійснити розрахункові операції по рахунках клієнта відповідно до чинного законодавства України та даного договору протягом операційного дня банку. При цьому платіжні документи на списання коштів з рахунків клієнта, які надійшли до Банку протягом операційного часу виконуються в день їх надходження. Здійснювати приймання та видачу готівки відповідно до чинного законодавства та нормативних актів Національного банку України. (п. п. 2.3.1, 2.3.2 договору банківського рахунку).

01.04.2009р. за № 01-02/650 на адресу тимчасової адміністрації РФ КБ „Західінкомбанк" направлено лист щодо перерахування в повному обсязі платежі на рахунок Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне з метою проведення перерахунків пенсій працівникам відповідно до чинного законодавства України. На який отримано відповідь листом від 13.04.2010р. №17-0354 про те, що Постановою Правління НБУ від 12.02.2009р. №68 призначено тимчасову адміністрацію строком на шість місяців з 13.02.2009р. по 12.02.2010р.Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов’язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

На день розгляду справи судом встановлено, що Банком свої зобов’язання згідно договору не виконав, операцій не провів, що не заперечується у судовому засіданні представником Банку.

Стаття 1066 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

У відповідності до вимог статті 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України)

Договір підписаний сторонами, що свідчить про їх волевиявлення на укладення, предметом судового розгляду не був, в судовому порядку недійсним не визнавався. Докази дострокового припинення договору у матеріалах справи відсутні.

На підставі договору позивачем були надані відповідачу платіжне доручення №1240 від 10.02.2009р. на суму2 30 000 грн. (а.с. 11).

Згідно ч.3 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом .

Відповідно до частини 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, вчиняючи щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

В силу загальних вимог ч.2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно частини 3 статті 5 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства. А згідно частини 2 статті 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

За статтею 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом. Суду не подано доказів наявності такого судового рішення.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” розрахунково - касове обслуговування послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов’язані із переказом грошей з рахунку (на рахунок) цього клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також, здійсненням інших операцій, передбачених договором.

Таким чином, вимоги позивача у спірних відносинах не є майновими та мали бути виконані відповідачем у встановлені договором строки та порядку, чим спростовуються заперечення відповідача щодо відсутністю коштів на кореспондентському рахунку банку.

Виходячи з зазначеного, вимога позивача підставна і підлягає до задоволення.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то державне мито в сумі 85 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на нього відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Виходячи з зазначеного та керуючись ст. ст. 526, 599, 638, 1066, 1068, 1074 Цивільного кодексу України, ст. ст. 5, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

в и р і ш и в :

1. Позов задоволити повністю.

2. Зобов’язати Публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк" (43005, м. Луцьк, пр. Перемоги, 154, код ЄДРПОУ 19233095) здійснити платіжні операції за платіжним дорученням №1240 від 10.02.2009р. на сум 230 000 грн.

3. Стягнути з Публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк" (43005, м. Луцьк, пр. Перемоги, 154, код ЄДРПОУ 19233095) на користь Комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради(33027, м. Рівне, вул. Д.Галицького, 27, р/р 260053018100 в РОУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 333368, ЄДРПОУ 30841056)

4. 85 грн. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Соломка Л.І.

Повне рішення

складено 22.12.2010р.