Рішення № 130142061, 11.09.2025, Турійський районний суд Волинської області

Справа № 169/224/25

Провадження № 2/169/218/25

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2025 року селище Турійськ

Турійський районний суд Волинської області в складі

головуючого Тітівалова Р. К.

з участю

секретаря судового засідання Веремчук Л. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договорои .

Позов мотивований тим, що 10 березня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі ТОВ «Авентус Україна») та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 7670394, право вимоги за яким на підставі договору факторингу 27 вересня 2024 року перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ». Вказуючи, що у зв`язку з невиконанням відповідачем належним чином умов кредитних договорів у нього виникла заборгованість в загальному розмірі 59823,4 гривень, позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості та судові витрати.

Ухвалою судді Ковальчук О. В. від 21 березня 2025 року відкрите провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а с. 38).

Ухвалою судді від 07 липня 2025 року справа прийнята до провадження суддею Тітіваловим Р. К. (а. с. 54).

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений (а. с. 80-82, 84), у заяві від 25 липня 2025 року вказав, що не заперечує проти заочного розгляду справи, просить позов задовольнити та розглядати справу за його відсутності (а. с. 61-63).

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 87), про причини неявки суд не повідомляв, відзив на позов не подавав.

Враховуючи, що в судове засідання учасники судового розгляду не з`явилися, то відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Ухвалою суду від 11 вересня 2025 року постановлено проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Статтею 628ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно достатті 639 ЦК Україниякщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України«Про електроннукомерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Законувизначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин сьомої, дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно доЗакону України«Про електроннийцифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Нормистатті 11 Закону України «Про електронну комерцію»відповідно до Закону України«Про електроннийцифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Судом встановлено, що 10 березня 2024 року ОСОБА_1 уклав із ТОВ «Авентус Україна» договір про надання споживчого кредиту № 7670394 (далі Договір), відповідно до умов якого отримав кредит на суму 13000 гривень на строк 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 20 днів, стандартна процентна ставка 2,2 % в день, та знижена процентна ставка (застосовується у відповідності до умов Програми лояльності) 2,09% в день (а. с. 5-13).

Відповідно до пункту 2.1 Договору кошти кредиту надаються ТОВ «Авентус Україна» в безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , реквізити якої надані останнім кредитодавцю з метою отримання кредиту.

Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році (пункт 3.1 Договору).

Пунктом 5.5 Договору передбачено, що повернення кредитної заборгованості споживачем, всі платежі та розрахунки, зазначені у цьому Договорі, здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на зазначені в Договорі та/або на вебсайті поточні рахунки ТОВ «Авентус Україна» в національній грошовій одиниці України гривні.

Кредитний договір, паспорт споживчого кредиту та Додаток №1 до Договору підписані відповідачем електронним цифровим підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора С2557, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить розділ 10 Договору.

На ім`я відповідача ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» емітована картка № НОМЕР_2 (IBAN НОМЕР_3 ) (а. с. 89), на яку він отримав кредитні кошти.

ТОВ «Авентус Україна», надавши відповідачу кредит, свої зобов`язання за договором виконало.

З розрахунку, що надав позивач, видно, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 7670394 від 10 березня 2024 року складає 59823,4 гривень, з яких заборгованість за основною сумою боргу 16300 гривень, заборгованість за відсотками 35373,4 гривень, заборгованість за пенею 8150 гривень (а. с. 20).

Наведені обставини свідчать про те, що між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 виникли договірні зобов`язання, які випливають із вказаного вище кредитного договору, цей договір є укладеними відповідно до вимог статей 639, 1054 ЦК України, оскільки передача грошей відбулася і сторонами кредитного договору була досягнута згода відносно всіх його істотних умов.

Такі ж висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 (провадження № 61-9071ск20).

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У частині першійстатті 516 ЦК Українизазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина першастатті 514 ЦК України).

Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною першоюстатті 1077 ЦК Українивизначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першоїстатті 1078 ЦК Українипредметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

З матеріалів справи видно, що 27 вересня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладений договір факторингу № 27092024 (а. с. 15-17).

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Авентус Україна» за плату, а ТОВ «Авентус Україна» відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить ТОВ «Авентус Україна».

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною договору.

Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває відповідні права вимоги (пункт 1.2 договору).

Уповноважені представники ТОВ ««Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» підписали акт прийому-передачі Реєстру боржників 27 вересня 2024 року (а. с. 18).

Відповідач ОСОБА_1 є у витязі з Реєстру боржників до договору факторингу № 27092024 від 27 вересня 2024 року і загальна сума його зобов`язань за кредитним договором № 7670394 від 10 березня 2024 року становить 59823.40 гривень (а. с. 19).

Аналіз наведених норм матеріального права та обставин справи дає підстави для висновку, що позивач набув у встановленому законом порядку право вимоги до відповідача за кредитним договором № 7670394 від 10 березня 2024 року, укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У цій справі кредитний договір, укладений між відповідачем та первісним кредитором, договір факторингу, укладений між первісним кредитором та ТОВ «ФК «ЄАПБ», в установленому законом порядку недійсними не визнані, у зв`язку з чим у розглядуваному випадку відповідно до положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності вказаних правочинів.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 77670394 у розмірі 59823.40 гривень, з яких тіло кредиту становить 16300 гривень, відсотки за користування кредитними коштами 35373.40 гривень, пеня, штраф 8150 гривень.

Проте, повністю з таким розрахунком погодитися не можна з огляду на таке.

Відповідно до відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 11 червня 2025 року платіж на суму 16300 гривень по належній відповідачу карті № НОМЕР_2 за 10 березня 2025 року відсутній (а. с. 89).

Із виписки по рахунку видно, що 10 березня 2024 року на картку відповідача були зараховані 13000 гривень (а. с. 90), що цілком узгоджується з умовами укладеного відповідачем кредитного договору, відповідно до пункту 1.3 якого сума кредиту становить 13000 гривень (а. с. 5 на звороті).

Будь-яких належних доказів на підтвердження отримання відповідачем кредиту в розмірі 16300 гривень позивач суду не надав і в матеріалах справи такі відсутні.

З огляду на те, що відповідач фактично отримав та використовував кошти, перераховані первісним кредитором на кредитну картку, що й було предметом кредитного договору, але не повернув їх, то суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту підлягають до часткового задоволення і з відповідача слід стягнути 13000 гривень, що ним фактично отримані і на час розгляду цієї справи не повернуті.

Щодо заборгованості по процентах за користування кредитними коштами.

Згідно з пунктом 1.4 договору строк кредитування становить 360 днів.

Відповідно до пункту 1.5.1 договору стандартна процентна ставка становить 2.20 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в пункті 1.4 цього договору.

Будь-які докази про часткове погашення відповідачем кредиту в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до частини п`ятої статті 8Закону України«Про споживчекредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Вказана норма була введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року №3498-IX танабрала чинності 24 грудня 2023 року.

Пунктом 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів2,5 % (з 24 грудня 2023 року до 22 квітня 2024 року), протягом наступних 120 днів1,5 % (з 23 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року).

Розрахунок заборгованості по процентах, які позивач просив стягнути з відповідача, проведений станом на 28 червня 2024 року (а. с. 68).

З огляду на вказане, розмір відсотків за користування кредитними коштами з урахуванням періоду нарахування та встановлених законом обмежень (з 10 березня 2024 року до 22 квітня 2024 року 2.2 %; з 23 квітня 2024 року до 28 червня 2024 року 1.5 %) становить 25363 гривні, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача:

13000 грн * 2.2 % * 43 дн. = 12298 грн.;

13000 грн * 1,5 % * 67 дн. = 13065 грн.;

12298 грн + 13065 грн = 25363 грн.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач просив також стягнути з відповідача неустойку у розмірі 8150 гривень.

За змістом стаття 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Предметом неустойкиможе бутигрошова сума,рухоме інерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (стаття 551 ЦК України).

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на вказане та враховуючи, що в Україні діє воєнний стан з 24 лютого 2022 року, нарахована позивачем неустойка у розмірі 8150 гривень, сплата якої передбачена Договором, підлягає списанню і в цій частині позовних вимог слід відмовити.

За таких обставин справи, які підтверджуються належними і допустимими доказами, та відповідно до зазначених норм матеріального права суд дійшов висновку про наявність у розглядуваному випадку передбачених законом підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, яка складається з основної суми боргу та процентів за користування кредитними коштами, оскільки останній порушив його умови, що виразилося у неналежному виконанні договірних зобов`язань, а саме, неповерненні грошових коштів у визначений договором строк.

У відповідності до вимог частини першоїстатті 141 ЦПК Українипропорційно до розміру задоволених позовних вимог (64.13 %) з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1941.86 гривень (3028 грн * 64.13 % = 1941.86 грн).

На підставі викладеного, статей 526, 530, 610, 611, 629, 634, 1048, 1054,1056-1ЦК України та керуючись статтями141,247,263,264,265,268,273,354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 7670394 від 10 березня 2024 року в розмірі 38363 (тридцять вісім тисяч триста шістдесят три) гривні, з яких заборгованість за тілом кредиту становить 13000 (тринадцять тисяч) гривень, заборгованість за відсотками 25363 (двадцять п`ять тисяч триста шістдесят три) гривні.

У решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 1941 (одна тисяча дев`ятсот сорок одна) гривня 86 (вісімдесят шість) копійок.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановленихЦивільним процесуальним кодексом Українистроків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», адреса місця знаходження: вулиця Симона Петлюри, 30, місто Київ, код ЄДРПОУ 35625014.

Представник позивача: Костюшок Павло Миколайович, адреса місця знаходження: вулиця Лісова, 2, місто Бровари, Київська область, РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Повне рішення складене 11 вересня 2025 року.

Головуючий