Ухвала суду № 130138990, 10.09.2025, Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 604/789/25

Провадження № 2/604/409/25

У х в а л а

про витребування доказів

10 вересня 2025 року селище Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Сташківа Н.Б.,

за участі:

секретаря судового засідання Крупи А.А.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Підволочиського управління житлово-комунального господарства до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

в с т а н о в и в :

У провадженні Підволочиського районного суду Тернопільської області перебуває вказана цивільна справа.

10 вересня 2025 року, відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні вказала, що позовні вимоги вона не визнає, оскільки позивачем їй не надаються послуги з вивезення твердих побутових відходів, як це передбачено укладеним між ними договором, відходи вона утилізує самостійно, бо має на своїй земельній ділянці компостну яму. Відповідач в свою чергу не поставив контейнер для вивезення відходів, тому не може вважатись таким що надає відповідачу належну послугу.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності, вказав що позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідно до ч.1 ст.84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Частиною 6 ст. 84 ЦПК України встановлено, що будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Відповідно до ч.7 ст.81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно п.2. ч.1 ст.43 ЦПК учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв`язку з положеннями ст.44 повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Відповідно до п.п.2, 4 ч.2 ст.43 ЦПК учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Завдання законодавця при регламентації конструкції доказування полягає у забезпеченні гармонічного поєднання активності сторін та суду в цивільному судочинстві. Активність сторін відбиває приватноправові засади змагального процесу, а активність суду публічно-правовий інтерес у ефективності відправлення правосуддя. Можливість збирання доказів судом за власною ініціативою за чинним ЦПК мають обґрунтовуватися не виключно через призму змагальності, однак і з урахуванням принципу пропорційності в контексті завдань та мети цивільного судочинства. Положення процесуального законодавства щодо можливості витребування доказів за ініціативою суду у випадку недобросовісної поведінки сторони щодо доказів покликане зберегти баланс між змагальністю сторін, що забезпечує реалізацію приватноправового інтересу у цивільному судочинстві, та активністю суду в контексті принципу суддівського керівництва процесом, що відбиває публічно-правовий інтерес в ефективності цивільного судочинства. Необхідність збереження відповідного балансу прямо випливає із норми, що регулює завдання цивільного судочинства, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст.2 ЦПК).

Згідно з п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах «Брумареску проти Румунії», «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» та ін.). Принцип правової визначеності являє собою сукупність вимог до організації та функціонування правової системи з метою забезпечення перш за все стабільного правового становища індивіда шляхом вдосконалення процесів правотворчості та правозастосування. Принцип покликаний надати можливість учасникам правовідносин передбачити результати своїх дій, набуття відповідних прав та обов`язків. Це передбачає і прогнозованість судових рішень за результатами розгляду спорів.

Позивач у поданій до суду позовній заяві вказує, що відповідач підписала договір та послугу отримує, відповідач факт отримання спірної послуги заперечує.

Враховуючи викладене, суд вважає, що з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, підтвердження та встановлення усіх обставин по справі є необхідність у витребуванні від позивача Підволочиського управління житлово-комунального господарства доказів надання відповідачу ОСОБА_1 послуг з вивезення та розміщення твердих побутових відходів, оскільки такі відомості мають значення для правильного вирішення справи, що розглядається, у зв`язку з чим необхідно відкласти судове засідання.

Керуючись статтями 84, 260 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Витребувати у Підволочиського управління житлово-комунального господарства докази надання відповідачу ОСОБА_1 послуг з вивезення та розміщення твердих побутових відходів.

Витребовувані докази подати до суду в строк до 29 вересня 2025 року.

У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені ЦПК України.

Відкласти судове засідання у даній цивільні справі на 09:40 годину 02 жовтня 2025 року.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя: Сташків Н.Б.