Ухвала суду № 130133886, 02.09.2025, Кропивницький районний суд Кіровоградської області (до 25.04.2025 - Кіровоградський районний суд Кіровоградської області)

Справа № 390/696/24

Провадження № 2-п/390/8/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2025 р. Кропивницький районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Квітки О.О.,

при секретарі Петренко В.Р.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Кропивницький заяву адвоката Жупинського М.А., який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , про перегляд заочного рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 25 листопада 2024 року по цивільній справі № 390/696/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

До Кропивницького районного суду Кіровоградської області надійшла заява адвоката Жупинського М.А., який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , про перегляд заочного рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 25 листопада 2024 року по цивільній справі № 390/696/24, в якій він просить:

-переглянути заочне рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 25 листопада 2024 року у справі № 390/696/24;

-скасувати заочне рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 25 листопада 2024 року у справі № 390/696/24 та призначити справу до розгляду у загальному порядку;

-відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту в сумі 120 980,00 грн.

Ухвалою суду від 25 грудня 2024 року заяву прийнято до розгляду.

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що заочне рішення має бути переглянуто та скасовано через наявність поважних причин неявки в судове засідання відповідача, а саме: відповідач не з`явився у судове засідання, на якому було ухвалено спірне рішення та не повідомив про причини своєї неявки відносно цього засідання, оскільки не був повідомлений про календарну дату проведення вказаного судового засідання, а тому не знав про таке повідомлення та відповідно його не бачив. Оскільки судові повістки, як і копія заочного рішення та копія позовної заяви не надходили і особисто відповідачу не вручені, тому йому не було відомо про наявність вказаної цивільної справи, у зв`язку з чим він не з`явився на судове засідання та не повідомив суду про причину своєї неявки. Відповідач проходить військову службу за мобілізацією в ЗСУ, що значно ускладнює реалізацію ним своїх процесуальних прав, як відповідача у цивільній справі. Отже, відповідач не був повідомлений про судовий розгляд та відповідно не міг подати і заперечення на позовну заяву та надати пояснення на час винесення судового рішення. Крім того, ОСОБА_1 не визнає позовні вимоги та вважає, що в задоволенні позовних вимог має бути відмовлено, оскільки в матеріалах справи відсутня належним чином завірена копія договору про надання позики від 18.12.2020, що не дає можливості стверджувати, що сторони обумовили всі істотні умови договору позики, в тому числі щодо порядку нарахування та сплати процентів за користування позикою. Правила надання грошових коштів, на які посилається позивач в позові, як на умови договору позики, не є по своєму змісту та правовою природою договором, розміщені на сайті первісного кредитора та мають мінливий характер. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці правила надання грошових коштів в позику розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету до договору про надання банківських услуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати комісії та щодо сплати неустойки. Крім того, роздруківка з сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові ВСУ від 11.03.2015 (справа № 6-16цс15). Таким чином відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати комісії, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафу) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Також позивачем не надано доказів надання товариством «ІНФІНАНС» кредиту відповідачу в розмірі, вказаному у позові. Квитанція про зарахування 10 000 грн на карту не може являтися належним доказом перерахування грошових коштів за договором, так як отримувачем коштів в квитанції зазначено ТОВ «ІНФІНАНС», в призначенні платежу не зазначено, що це перерахування коштів за договором позики і що отримувачем коштів є відповідач. Крім того, позивачем нараховані проценти за цим договором поза межами 30-ти денного строку кредитування, що є незаконним.

На підтвердження вказаних обставин представником відповідача до заяви долучено:

- копію військового квитка на ім`я ОСОБА_1 , з якого вбачається, що з 11.05.2024 ОСОБА_1 проходить військову службу в Новоукраїнському РТЦК.

17.01.2025 на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» надійшло заперечення на подану заяву, в якій зазначено, що твердження ОСОБА_1 , що йому нібито не було відомо про судову справу є безпідставним, таким, що не підтверджено доказами, оскільки судові повістки судом направлялися на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача, а саме: с. Олексіївка Кропивницького району. Крім того, 27.11.2024 на сайті ЄДРСР було оприлюднено оскаржуване рішення, з яким відповідач мав змогу ознайомитися. Вважає, що судом належним чином повідомлено відповідача і ця обставина підтверджується матеріалами судової справи та жодним чином не спростовується відповідачем. В цьому випадку, тягар доведення не надісланої та не отриманої кореспонденції лежить на заявнику, який подав заяву про перегляд заочного рішення, що останнім не було зроблено. Стосовно укладення кредитного договору зазначає, що договір укладався дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно - комунікаційної системи, внаслідок чого, відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» у сторін такого договору виникли цивільні права та обов`язки майнового характеру. Одноразовий ідентифікатор для укладення договору надсилається засобами зв`язку, зазначеними заявником в інформаційно - комунікаційній системі. З боку відповідача договір підписувався електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, що унеможливлює змінити договір. Зокрема, 10.08.2020 відповідачу на зазначений номер був надісланий одноразовий ідентифікатор 4g8d1f. Вказаним одноразовим ідентифікатором у вигляді алфавітно-числової послідовності, наданий відповідачу, було підписано договір та заявку-анкету від 18.12.2020. Вищезазначене підтверджується наданими до матеріалів справи доказами. Таким чином, відповідач здійснив усі дії, спрямовані на укладання кредитного договору шляхом підписання договору про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та із зазначенням поміж іншого інформації щодо реквізитів банківської картки НОМЕР_1 , на рахунок якої, в подальшому, були перераховані грошові кошти в сумі 10 000, 00 грн (що підтверджується квитанцією, наданою до матеріалів справи). Таким чином, до підписання договору позичальнику було надано всі можливості для ознайомлення з умовами договору, в тому числі заявку-анкету на отримання кредиту та розміщена інформація на сайті товариства. Крім того, зважаючи на дистанційний порядок укладення договору, позичальник мав необмежений час для вибору строку та суми позики, а також для ознайомлення з умовами, які він сам обрав та прийняття зваженого рішення. При цьому зазначає, що ІКС Товариства не дозволяє перейти до наступного кроку у випадку невиконання умов попереднього. Тому позичальник мав ознайомитися послідовно з паспортом кредиту та правилами, які містять всі істотні умови, передбачені законодавством та погоджені сторонами договору. Відтак посилання відповідача на те, що останнім такий договір не укладався, є безпідставними та таким, що не підтверджені належними та допустимими доказами, зокрема, не надано доказів вчинення шахрайських дій, того, що телефон та електронна адреса не належать безпосередньо відповідачеві, не надано жодної банківської виписки, яка свідчила б про ненадходження грошових коштів на рахунок відповідача за кредитним договором тощо. З огляду на вказане, вважає, що викладені у заяві пояснення відповідача є такими, які будуються лише на словах, непідтверджені відповідними доказами в розумінні норм цивільного процесуального законодавства. Також, акцентував увагу, що відповідно до наданого розрахунку заборгованості відповідачем здійснювались часткові погашення за кредитним договором, щодо сплати процентів за користування кредитом. Відтак, посилання представника відповідача є необґрунтованими та є намаганням уникнути відповідальності відповідача від виконання зобов`язань. Відповідачем не надано жодного доказу того, що ним оспорювався зазначений вище кредитний договір раніше. Вбачається, що укладений між сторонами кредитний договір, не оспорювався та не визнавався судом недійсним, тому є чинним оскільки відповідає формі, передбаченій ст.ст. 207, 208, 1047, 1055 ЦК України. Твердження відповідача про те, що він не отримував кредитних коштів, також не заслуговують на увагу. Відповідач вказує лише на недоведеність факту перерахування йому кредитних грошових коштів, але будь-яких доказів цьому не надає. При цьому позивач зазначає, що відповідач має вільний доступ до своїх рахунків у банківських установах і мав безперешкодну можливість надати суду докази про те, що кредитні грошові кошти на його банківську картку, вказану в договорі чи іншу картку, якою він користується, не надходили. Зокрема, він мав можливість здійснити запит до банку про наявність у нього карткового рахунку, вказаного в заяві на отримання кредиту, та отримати виписку по вказаному рахунку за період кредитування. Отже, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження своїх заперечень. Вказана заборгованість доведена доданими до позовної заяви розрахунками заборгованості, є чинною та такою, що не спростована відповідачем.

Оскільки фінансова установа, правонаступником якої за договором факторингу та відступлення права вимоги є позивач, виконала всі передбачені кредитним договором умови щодо надання відповідачу кредитних коштів, а останній, за укладеним договором вказані грошові кошти отримав, однак свої зобов`язання щодо їх повернення відповідно до умов договору не виконав, хоча таку можливість мав, але без поважних причин цього не зробив, можна дійти до висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт порушення (прострочення) відповідачем взятих на себе зобов`язань за вказаним кредитним договором, а отже вимога позивача про стягнення заборгованості за основною сумою боргу кредиту та заборгованості за відсотками ґрунтується на вимогах закону, а відтак підлягає задоволенню в повному обсязі. Стягувачем було правомірно та відповідно до домовленостей між сторонами, що викладені в договорі, нараховано відсотки в межах дії цього договору з урахуванням погоджених умов щодо строку договору та строку нарахування процентів. Всі інші доводи відповідача є нічим іншим як непогодженням з позовними вимогами, без належного правового обґрунтування, з урахуванням визначеності правомірності правочину. Крім того, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість не нараховував, а звернувся до суду з позовом до боржника про стягнення заборгованості виключно з сумою, яка була передана в рамках підписаного договору про відступлення права вимоги. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про сплату ним заборгованості у повному розмірі чи про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку. Отже, розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами Кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим.

Сторони в судове засідання не з`явилися.

Від представника позивача ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до суду надійшли заяви про розгляд справи без участі представника.

Дослідивши обґрунтування поданої заяви, заперечення на неї та матеріали цивільної справи, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що заочним рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 25.11.2024 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Коллект Центр" заборгованість за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0950554839/4 від 03.11.2020 в сумі 120 980, 00 грн, судовий збір в сумі 3 028,00 грн, судові витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 4 000 грн. В стягненні решти витрат на правничу допомогу відмовлено.

З матеріалівсправи вбачається,що відповідач ОСОБА_1 жодного разув призначенісудові засіданняне з`явився,про час,дату тамісце судовихзасідань повідомлявсяза всімавідомими судуадресами (адресамісця реєстрації: АДРЕСА_1 ,яка встановленавідповідно додовідки УДМСта відповідіз Єдиногодержавного демографічногореєстру,та адресою,зазначеної позивачемв позовнійзаяві,яка попередньобула зазначенавідповідачем в заявці анкеті на отримання кредиту № 3390180 (а.с.8) - АДРЕСА_2 ).

З повідомлень про вручення поштового відправлення, які направлені на адресу місця реєстрації відповідача ( АДРЕСА_1 ) слідує, що 28.06.2024 ОСОБА_1 особисто отримав повістку про виклик до суду разом з ухвалою про відкриття провадження (а.с.72) та 06.12.2024 отримав копію заочного рішення (а.с.91). Судові повістки, направлені судом на адресу відповідача, яка зазначена в позові та кредитному договорі ( АДРЕСА_2 ) повернуті до суду з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою (а.с.78), «за закінченням терміну зберігання» (а.с.78, 81). Крім того, відповідачу на його номер телефону у додаток «Вайбер» додатково надсилалися судові повістки про виклик до суду (а.с.70, 80). Жодних заяв від відповідача з приводу неможливості з`явитись в призначені судові засідання до суду не надходило, а тому справу було розглянуто в порядку заочного розгляду.

Перевіряючи обґрунтованість вимог заяви в частині скасування заочного рішення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Згідно із частиною другої, сьомої статті 285 ЦПК України у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено: 3) обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це; 4) посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача. До заяви про перегляд заочного рішення додаються докази, на які посилається заявник.

Підстави для скасування заочного рішення визначені частиною першою статті 288 ЦПК України, перелік яких є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Так, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Наявність наведених обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.

На підставі ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За змістом ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із положеннями частини першої, п`ятої, шостої ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме, такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, а сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах, встановлених процесуальним законом. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Судом у справі було ухвалено заочне рішення про задоволення позовних вимог на підставі аналізу доказів, які знаходились в матеріалах справи.

Так, закон визначає, що підставою для перегляду заочного рішення є наявність заперечень відповідача проти вимог позивача, та вимагає від відповідача надати докази на підтвердження цих заперечень. Відповідач вказує докази, які мають значення для справи та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.

Достатніх та переконливих доказів безпідставності позовних вимог до заяви долучено не було, а судом не встановлено.

Представник відповідача не надав будь-яких доказів на підтвердження, що повістки відповідач не отримував особисто, а договір з банком не укладав та грошові кошти за ним не отримував.

Отже, зазначені відповідачем обставини в заяві не можуть бути підставою для скасування заочного рішення, при фактичній відсутності сукупності підстав, які зазначені в ч.1 ст.288 Цивільного процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що зазначена заявником причина неявки в судові засідання та неповідомлення про причини неявки, а саме: неотримання повісток особисто відповідачем, не підтверджується жодним доказом, а тому не може бути визнана судом поважною, а також те, що представником відповідача не надано будь-яких доказів, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку, що заяву слід залишити без задоволення.

Частиною 4 ст. 287 ЦПК України передбачено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Керуючись ст.ст. 287- 288 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву адвоката Жупинського М.А., який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , про перегляд заочного рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 25 листопада 2024 року по цивільній справі № 390/696/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала не оскаржується.

Суддя О.О.Квітка