Рішення № 130130426, 10.09.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Єдиний державний реєстр судових рішень

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2025 року Справа№200/4508/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

19 червня 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Сумській області), надісланий через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 19 червня 2025 року, в якому позивач просила:

1. визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Сумській області від 06 червня 2025 року № 057050012426 про відмову в призначенні пенсії;

2. зобов`язати ГУ ПФУ в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 із зарахуванням до пільгового стажу за Списком № 2 періодів:

з 21 серпня 1993 року по 11 березня 1998 року,

з 13 серпня 1999 року по 02 квітня 2000 року,

з 03 квітня 2000 року по 10 грудня 2001 року.

Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.

24 червня 2025 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі; вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановив строк для подання відзиву на позовну заяву; витребував докази у відповідача та у Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі ГУ ПФУ в Донецькій області).

Про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі учасники справи повідомлені в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі КАС).

Відповідно до ч. 1 ст. 262 КАС розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження у випадках, визначених ст. 263 цього Кодексу, розпочинається через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 2 ст. 262 КАС).

Як на час відкриття провадження в адміністративній справі, так і на час час розгляду цієї справи по суті триває широкомасштабна військова агресія російської федерації проти України, яка слугувала підставою для введення в Україні з 24 лютого 2022 року 05 години 30 хвилин воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України про введення воєнного стану».

Указом Президента України від 14 липня 2025 року № 478/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 15 січня 2025 року № 4524-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану продовжений з 05 години 30 хвилин 07 серпня 2025 року строком на 90 діб.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що 28 травня 2025 року звернулася з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

06 червня 2025 року ГУ ПФУ в Сумській області прийняло рішення № 057050012426, яким відмовило у призначенні пенсії відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058) у зв`язку з недосягненням пенсійного віку 55 років, а також через відсутність необхідного пільгового стажу за Списком № 2 10 років.

За розрахунком пенсійного органу, страховий стаж позивачки становить 33 роки 04 місяці 26 днів, в тому числі пільговий стаж за Списком № 2 05 років 05 місяців 12 днів.

При цьому ГУ ПФУ в Сумській області не зарахувало до страхового стажу період роботи з 01 квітня 2022 року по 15 червня 2022 року через відсутність в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування інформації про сплату страхових внесків; а до пільгового стажу періоди роботи з 21 серпня 1993 року по 02 квітня 2000 року та з 03 квітня 2001 року, оскільки в довідці від 07 грудня 2021 року № 673-225 невірно зазначено, до якого підрозділу віднесена професія згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.

Вважаючи це рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Позивач доводила, що має право на пенсію відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788) з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 (далі Рішення КСУ № 1-р/2020), оскільки досягла 50 років, має страховий стаж більше 20 років, в тому числі пільговий стаж за Списком № 2 більше 10 років.

Вказувала на те, що на час звернення за призначенням пенсії Закон № 1788 з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України), однак пенсійний орган протиправно збільшив віковий ценз для призначення пенсії на підставі п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 до 55 років.

Також позивач вважає помилковим висновок пенсійного органу про неможливість зарахування до пільгового стажу за Списком № 2 періодів роботи з 21 серпня 1993 року по 02 квітня 2000 року та з 03 квітня 2000 року по 10 грудня 2001 року.

Зазначає, що до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, включені робітники, зайняті на обдиранні, точінні, різанні, шліфуванні металевих виробів та інструменту абразивними кругами сухим способом, а саме:

21500000 XIV. Металообробка

21512000 12. Інші професії металообробки

2151200а а) Робітники

2151200а-1753а Робітники, зайняті на обдиранні, точінні різанні, шліфуванні металевих виробів та інструменту абразивними кругами сухим способом.

Позивач вказує на те, що факт її роботи за вказаною професією підтверджений записами №№ 5-7 в трудовій книжці серії НОМЕР_1 та довідкою № 46 про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, яка видана 07 грудня 2021 року за вихідним № 673-225, а тому позивач вважає, що має право на зарахування до пільгового стажу за Списком № 2 періодів роботи з 21 серпня 1993 року по 11 березня 1998 року, з 13 серпня 1999 року по 02 квітня 2000 року, з 03 квітня 2000 року по 10 грудня 2001 року.

Позивач наголошує на тому, що певні недоліки заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Надання уточнюючої довідки необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

В контексті спірних правовідносин визначальними є не формальні неточності документа, а підтвердження факту роботи працівника в умовах, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах; а працівник не може нести негативні наслідки за недотримання роботодавцем всіх формальних вимог щодо складання документів.

Просила задовольнити позов.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив лише те, що надає витребувані судом документи. Будь-які

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

На виконання вимог ст. 90 КАС суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З`ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .

З 21 жовтня 1997 року постійне місце проживання позивачки зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить штамп про реєстрацію місця проживання, проставлений в паспорті.

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (ідентифікаційний код 21108013) зареєстроване як юридична особа, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений відповідний запис.

28 травня 2025 року через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду ОСОБА_1 звернулася з заявою про призначення пенсії.

Разом з цією заявою позивач надала такі документи: паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 ; картку фізичної особи платника податків; свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування серії НОМЕР_4 ; довідку Жовтневого відділу реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Головного управління юстиції у Донецькій області від 27 вересня 2007 року № 177/08-89; витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 15 червня 2012 року № 00010632288; свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 ; витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України від 15 червня 2012 року № 00010631860; свідоцтво про народження серії НОМЕР_6 ; свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_7 ; свідоцтво про народження серії НОМЕР_8 ; диплом серії НОМЕР_9 ; трудову книжку серії НОМЕР_1 ; довідку № 46 про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, видану приватним акціонерним товариством «Маріупольський завод важкого машинобудування» 07 грудня 2021 року за № 673-225; наказ по фірмі «Азоввагон» від 12 березня 1993 року № 55 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці»; наказ акціонерного товариства «Азов» машинобудівельного концерну «Азовмаш» від 13 серпня 1999 року № 145 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці»; довідку приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» від 22 травня 2025 року № 67; довідки про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, видані приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» 05 червня 2023 року за №№ 732, 733, 734; довіреності приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» від 27 грудня 2024 року № 19 та від 13 грудня 2022 року № 33; наказ приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» від 21 листопада 2022 року № 35 «Про введення в дію нових печаток»; витяг з наказу приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» від 15 червня 2022 року № 15 «Про призупинення дії трудових договорів з працівниками ПРАТ «ММК ім. Ілліча»; наказ приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» від 01 січня 2025 року № 01 «Про делегування повноважень»; витяги з наказів приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про затвердження атестації робочих місць за умовами праці від 07 травня 2014 року № 330, від 19 квітня 2016 року № 337, від 20 листопада 2015 року № 912, від 06 липня 2016 року № 602, від 07 травня 2019 року № 400; повідомлення про те, що позивач не отримує пенсію від органів пенсійного забезпечення російської федерації.

За принципом екстериторіальності для розгляду заяви ОСОБА_1 був визначений структурний підрозділ ГУ ПФУ в Сумській області.

06 червня 2025 року за наслідками розгляду заяви позивача та поданих нею документів, а також з урахуванням Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Держаного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) ГУ ПФУ в Сумській області прийняло рішення № 057050012426 «Про відмову у призначенні пенсії».

Цим рішенням ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058.

Відмовляючи в призначенні пенсії, пенсійний орган виходив з такого.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абз. 1 цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абз. абз. 1 і 15-23 цього пункту відповідного страхового стажу пенсію на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абз. 1 ч. 1 ст. 26 цього Закону: жінкам на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Вік заявниці на дату звернення 51 рік 11 місяців 11 днів.

Відповідно до наданих документів страховий стаж особи 33 роки 04 місяці 26 днів.

Пільговий стаж роботи за Списком № 2 05 років 05 місяців 12 днів.

Результат розгляду документів, доданих до заяви:

До страхового стажу не зараховано період роботи з 01 квітня 2022 року по 15 червня 2022 року, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

До пільгового стажу не зараховано період роботи згідно з довідкою від 07 грудня 2021 року № 673-225 з 21 серпня 1993 року по 02 квітня 2000 року та з 03 квітня 2000 року по 10 грудня 2001 року, оскільки в довідці невірно зазначено, до якого підрозділу відноситься зазначена посада згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.

За висновком пенсійного органу, за наданими документами право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 заявниця набуде після досягнення 58 років, тобто 18 червня 2031 року.

Заявниці роз`яснено, що у разі незгоди з прийнятим рішенням, вона може оскаржити його в адміністративному або судовому порядку.

Матеріали пенсійної справи містять рішення про призначення пенсії № 057050012426 (дата-час розрахунку: 06 червня 2025 року 08:58), відповідно до якого, за розрахунком пенсійного органу, ОСОБА_1 набуде право на пенсію за віком з 18 червня 2031 року.

Розрахунок стажу (форма РС-право) свідчить, що при вирішенні питання щодо наявності у ОСОБА_1 права на пенсію ГУ ПФУ в Сумській області зарахувало періоди:

з 01 вересня 1988 року по 25 лютого 1992 року навчання у вищих/середніх навчальних закладах 03 роки 05 місяців 25 днів до страхового стажу;

з 20 квітня 1992 року по 01 червня 1992 року 00 років 01 місяць 12 днів до страхового стажу;

з 02 червня 1992 року по 11 вересня 1992 року 00 років 03 місяці 10 днів до страхового стажу;

з 14 вересня 1992 року по 21 серпня 1993 року 00 років 11 місяців 08 днів до страхового стажу;

з 22 серпня 1993 року по 03 квітня 2000 року 06 років 07 місяців 12 днів до страхового стажу;

з 04 квітня 2000 року по 20 жовтня 2001 року 01 рік 06 місяців 17 днів до страхового стажу;

з 21 жовтня 2001 року по 31 грудня 2001 року 00 років 02 місяці 11 днів до страхового стажу;

з 11 січня 2002 року по 02 січня 2003 року безробіття 00 років 11 місяців 22 дні до страхового стажу;

з 03 січня 2003 року по 28 листопада 2003 року 00 років 10 місяців 26 днів до страхового стажу;

з 29 листопада 2003 року по 31 грудня 2003 року 00 років 01 місяць 03 дні до страхового стажу;

з 01 січня 2004 року по 31 січня 2014 року 10 років 01 місяць 00 днів до страхового стажу;

з 01 лютого 2014 року по 07 квітня 2016 року 02 роки 02 місяці 07 днів до страхового стажу;

з 08 квітня 2016 року по 02 серпня 2016 року 00 років 03 місяці 25 днів до страхового та пільгового стажу за Списком № 2;

з 03 серпня 2016 року по 29 липня 2017 року 00 років 11 місяців 27 днів до страхового та пільгового стажу за Списком № 2;

з 30 липня 2017 року по 03 серпня 2017 року 00 років 00 місяців 04 дні до страхового стажу;

з 04 серпня 2017 року по 09 січня 2018 року 00 років 05 місяців 06 днів до страхового стажу;

з 10 січня 2018 року по 28 лютого 2022 року 04 роки 01 місяць 19 днів до страхового та пільгового стажу за Списком № 2;

з 01 березня 2022 року по 31 березня 2022 року 00 років 01 місяць 00 днів до страхового стажу;

всього 33 роки 04 місяці 24 дні, в тому числі стаж, що дає право на зниження пенсійного віку (Робота за Списком № 2) 05 років 05 місяців 12 днів.

З приводу періодів роботи з 21 серпня 1993 року по 11 березня 1998 року, з 13 серпня 1999 року по 02 квітня 2000 року та з 03 квітня 2000 року по 10 грудня 2001 року, на зарахування яких до пільгового стажу за Списком № 2 претендує позивач, суд встановив такі обставини.

Трудова книжка серії НОМЕР_1 містить такі записи.

[…]

Запис 4 14 вересня 1992 року на підставі наказу від 14 вересня 1992 року № 38 позивач була прийнята на роботу до Маріупольського державного концерну «Азовмаш» в механоскладальний цех № 14 фірми «Азоввагон» розподільником робіт 3 розряду.

Запис 5 21 серпня 1993 року на підставі наказу від 21 серпня 1993 року № 1461 переведена в тому ж цеху заточником, робочим на обдиранні, заточенні, шліфуванні металевих виробів та інструменту абразивними кругами сухим способом 3 розряду.

Запис 6 03 квітня 2000 року на підставі наказу від 10 березня 2000 року № 86 переведена в механічний цех № 15 заточником, робочим на обдиранні, заточенні, шліфуванні металевих виробів та інструменту абразивними кругами сухим способом 3 розряду.

Запис 7 10 грудня 2001 року на підставі наказу від 10 грудня 2001 року № 533к звільнена через скорочення штатів за ст. 40 п. 1 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП).

[…]

Згідно з довідкою № 46 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, яка видана приватним акціонерним товариством «Маріупольський завод важкого машинобудування» 07 грудня 2021 року за № 637-225, ОСОБА_2 працювала повний робочий день в приватному акціонерному товаристві «Маріупольський завод важкого машинобудування» в періоди: з 21 серпня 1993 року по 02 квітня 2000 року цех № 114 механоскладальний, з 03 квітня 2000 року по 10 грудня 2001 року цех № 115 механічний, виробництво металообробка, за професією робітник, зайнятий на обдиранні, заточенні, шліфуванні металевих виробів та інструменту абразивними кругами сухим способом, що передбачена Списком № 2, розділ ХІV, підрозділ 12а, код КП 2151200а-1753а, підстава постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, за періоди:

з 21 серпня 1993 року по 11 березня 1998 року 04 роки 06 місяців 19 днів;

з 13 серпня 1999 року по 02 квітня 2000 року 00 років 07 місяців 21 день;

з 03 квітня 2000 року по 10 грудня 2001 року 01 рік 00 місяців 08 днів.

Атестація робочих місць за умовами праці затверджена наказами від 12 березня 1993 року № 55 (первинна), від 13 серпня 1999 року № 145.

Довідка видана на підставі ЕТКС, картки Ф-Т-2, архівної особової справи, особових рахунків, довідки цеха.

Довідка від 07 грудня 2021 року за № 637-225 містить історичні відомості про реорганізацію (перейменування) приватного акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування», що підтверджують наявність правонаступництва між ним та Маріупольським державним концерном «Азовмаш».

Наказом фірми «Азоввагон» від 12 березня 1993 року № 55 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці» затверджений Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад, що дають право працівникам фірми «Азоввагон» на пільгове пенсійне забезпечення за роботу в несприятливих умовах, згідно з яким робота за професією «заточник», шифр професії 22317 в цехах № 14 і № 15 дає право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2.

Наказом акціонерного товариства «Азов» машинобудівельного концерну «Азовмаш» від 13 серпня 1999 року № 145 «Про підсумки атестації робочих місць за умовами праці» затверджений Список робочих місць, що дає право працівникам на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах праці, згідно з яким робота за професією «робітник, зайнятий на обдиранні, заточенні, шліфуванні металевих виробів та інструменту абразивними кругами сухим способом», код КП 2151200а-1753а, дає право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2.

Індивідуальні відомості про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), сформовані станом на 29 травня 2025 року, містять інформацію про страховий стаж ОСОБА_1 , починаючи з жовтня 2001 року.

Зокрема, в системі персоніфікованого обліку наявна інформація про страховий стаж позивачки, набутий за період роботи у відкритому акціонерному товаристві «Маріупольський завод важкого машинобудування» (ідентифікаційний код 20355550) впродовж 2001 року, а саме за 11 днів жовтня, 30 днів листопада та 31 день грудня.

Також Індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5) свідчать про те, що на день звернення ОСОБА_1 за призначенням пенсії в системі персоніфікованого обліку містилась інформація про її спеціальний стаж, набутий за період роботи у відкритому акціонерному товаристві «Маріупольський завод важкого машинобудування» (ідентифікаційний код 20355550) впродовж 2001 року за кодом підстави обліку «ЗП3013Б1» 02 місяці 11 днів (місяць завершення грудень).

Згідно з Довідником кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства з 05 листопада 1991 року код підстави «ЗП3013Б1» проставляється працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» і за результатами атестації робочих місць.

Як свідчить розрахунок стажу (форма РС-право), ГУ ПФУ в Сумський області зарахувало позивачці періоди роботи з 21 серпня 1993 року по 11 березня 1998 року, з 13 серпня 1999 року по 02 квітня 2000 року та з 03 квітня 2000 року по 10 грудня 2001 року до страхового стажу у складі періодів з 14 вересня 1992 року по 21 серпня 1993 року, з 22 серпня 1993 року по 03 квітня 2000 року, з 04 квітня 2000 року по 20 жовтня 2001 року, з 21 жовтня 2001 року по 31 грудня 2001 року.

Разом з цим до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи з 21 серпня 1993 року по 11 березня 1998 року, з 13 серпня 1999 року по 02 квітня 2000 року, з 03 квітня 2000 року по 10 грудня 2001 року не були зараховані.

Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсії визначає Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058), який набрав чинності з 01 січня 2004 року.

03 жовтня 2017 року Верховна Рада України ухвалила Закон № 2148-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі Закон № 2148), що доповнив Закон № 1058 розділом XIV-І, який містить п. 2 ч. 2 ст. 114 такого змісту:

«На пільгових умовах пенсія за віком призначається:

[…]

2) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

50 років по 31 березня 1965 року включно;

50 років 6 місяців з1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року;

51 рік з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року;

51 рік 6 місяців з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року;

52 роки з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року;

52 роки 6 місяців з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року;

53 роки з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року;

53 роки 6 місяців з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року;

54 роки з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року;

54 роки 6 місяців з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року;

55 років з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:

чоловікам на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи;

жінкам на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року;

[…]».

За приписами ст. 12 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788) право на пенсію за віком мають чоловіки після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з п. «б» ст. 13 Закону № 1788 в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі Закон № 213), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

«[…]

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам;

[…]».

Законом № 213, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений п. «б» ст. 13 Закону № 1788 вік набуття права на пенсію за віком на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 (далі Рішення КСУ № 1-р/2020) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), ст. 13, ч. 2 ст. 14, п. п. «б» - «г» ст. 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213.

Згідно з п. 3 резолютивної частини Рішення КСУ № 1-р/2020 застосуванню підлягають ст. 13, ч. 2 ст. 14, п. п. «б» - «г» ст. 54 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом № 213 для осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

«[…]

На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

[…]

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам;

[…]».

Таким чином, Рішенням КСУ № 1-р/2020 визнані неконституційними окремі положення Закону № 1788, у зв`язку з чим вони втратили чинність з дня ухвалення цього рішення (п. 2 резолютивної частини Рішення КСУ № 1-р/2020). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213.

У зв`язку з цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788 з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в Рішенні КСУ № 1-р/2020).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин існувала колізія між нормами Закону № 1788 з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058 з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначає такий вік для жінок у 50 років, тоді як другий у 55 років.

Так, за позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою в постанові від 03 листопада 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20 за подібних правовідносин:

«[…]

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»)».

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, п. 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788 з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020, а не Закону № 1058.

[…]»

Аналогічні висновки щодо застосування норм матеріального права викладені в постановах Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі № 500/1879/20, від 17 грудня 2021 року у справі № 160/9272/20, від 29 вересня 2022 року у справі № 320/4339/20, від 30 березня 2023 року у справі № 300/1951/20 та інших.

Вирішуючи питання про те, норми якого закону слід застосовувати у спірних правовідносинах, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 03 листопада 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20, а також в постановах Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі № 500/1879/20, від 17 грудня 2021 року у справі № 160/9272/20, від 29 вересня 2022 року у справі № 320/4339/20, від 30 березня 2023 року у справі № 300/1951/20 та інших, і зазначає, що під час розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 пенсійному органу належало застосовувати норми п. «б» ст. 13 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом № 213, з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020, а не норми п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 в редакції Закону № 2148.

Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731, (далі Порядок № 383).

Відповідно до п. 2 Порядку № 383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

Згідно з п. 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До посад або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

П. 4 Порядку № 383 визначено, що згідно з п. 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 (далі Порядок № 442), атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

Відповідно до п. 4.1 Порядку № 383 постанова КМУ № 442 набула чинності з 21 серпня 1992 року. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21 серпня 1992 року, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.

П. 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

До Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, з-поміж іншого, включені:

[…]

21500000 XIV. Металообробка

[…]

21512000 12. Інші професії металообробки

2151200а а) Робітники

[…]

2151200а-1753а Робітники, зайняті на обдиранні, точінні різанні, шліфуванні металевих виробів та інструменту абразивними кругами сухим способом

[…].

Таким чином, робота в металообробці за професією «робітника, зайнятого на обдиранні, точінні різанні, шліфуванні металевих виробів та інструменту абразивними кругами сухим способом» впродовж повного робочого дня дає право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2.

На час звернення позивачки з заявою про призначення пенсії, тобто станом на 28 травня 2025 року, Закон № 1058 діяв в редакції від 04 квітня 2025 року.

Порядок звернення за призначенням пенсії регламентований ст. 44 Закону № 1058.

Згідно з ч. 1 ст. 44 Закону № 1058 призначення […] пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону № 1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Строки призначення (перерахунку) та виплати пенсії визначає ст. 45 Закону № 1058.

Згідно з ч. 1 ст. 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією[…].

Ч. 5 ст. 45 Закону № 1058 документи про призначення […] пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення […] або про відмову в призначенні […] пенсії.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1).

На час звернення позивачки з заявою про призначення пенсії Порядок № 22-1 діяв в редакції від 10 березня 2025 року.

При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі Постанова правління ПФУ № 25-1).

Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.

Запроваджена у зв`язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.

Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв`язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.

Відповідно до абз. 1 п. 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення […] пенсії, […] (Заява про призначення/перерахунок пенсії додаток 1); […] подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі орган, що призначає пенсію).

Заява про призначення […] пенсії […] може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі Портал Дія) з використанням електронного підпису, […] (абз. 2 п. 1.1 розділу І Порядку № 22-1).

Згідно з п. 1.7 розділу І Порядку № 22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Відповідно до абз. 1 п. 1.8 розділу І Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Згідно з абз. 2 п. 1.8 Порядку № 22-1 якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал або засобами Порталу Дія днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі або засобами Порталу Дія заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

Абз. 4 п. 1.8 розділу І Порядку № 22-1 передбачено, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених ч. 4 ст. 45 Закону № 1058 (абз. 5 п. 1.8 розділу І Порядку № 22-1).

Документи, необхідні для призначення пенсії, визначені розділом ІІ Порядку № 22-1.

Відповідно до п. 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:

1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб платників податків […], надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків;

2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі Положення), а у разі необхідності за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі індивідуальні відомості про застраховану особу).

[…]

3) для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення).

За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5).

[…]

4) відомості про місце проживання особи;

5) документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах:

довідка про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній відповідно до п. 20 Порядку № 637 (у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах згідно з п. п. 1-6, 8 ч. 2, ч. 3 ст. 114 Закону № 1058 та п. 23 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058). У разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника пільговий стаж підтверджується комісією з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, згідно з Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року № 18-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2006 року за № 1231/13105 (далі Порядок № 18-1). Орган, що призначає пенсію, додає рішення цієї комісії;

документи про проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» (для зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періодів роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 або із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, після 21 серпня 1992 року);

[…].

Приймання, оформлення і розгляд документів регламентовані нормами розділу ІV Порядку № 22-1.

Згідно з абз. 1 п. 4.1 розділу ІV Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

П. 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 установлено, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:

ідентифікує заявника (його представника);

надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;

реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;

уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону № 1058, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування;

проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до п. п. 17-19 Порядку № 637. Опитування свідків проводиться згідно із п. 12 Порядку № 637;

з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;

повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;

сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;

надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з п. 2.28 розділу II цього Порядку;

повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;

видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;

повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до п. 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.

Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

[…]

П. 4.7 розділу ІV Порядку № 22-1 визначено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, […] із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. […].

Згідно з п. 4.8 розділу ІV Порядку № 22-1 заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, […]. Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.

Документи, що надійшли у паперовій формі, обробляються, реєструються та зберігаються в органі, що призначає пенсію, […].

Відповідно до абз. 1 п. 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення […] пенсії […] електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи […] для здійснення виплати пенсії.

Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття органом, що призначає пенсію, рішення про призначення, […] пенсії, […] (абз. 3 п. 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1.

Аналіз положень п. п. 1.1, 4.2, 4.3, 4.8, 4.10 Порядку № 22-1 зумовлює такі висновки:

- з заявою про призначення пенсії особа може звернутися до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду, через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб, (тобто сервісний центр), або подати відповідну заяву через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України чи Портал Дія (п. 1.1);

- при прийманні документів працівник сервісного центру територіального органу Пенсійного фонду, до якого звернувся заявник, вчиняє дії, визначені п. 4.2 Порядку № 22-1;

- після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів, електронну пенсійну справу (п. 4.2).

При цьому зміст норм, що містяться в п. п. 4.2 та 4.10 Порядку № 22-1, свідчить, що сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території.

- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);

- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Висновки суду по суті позовних вимог.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з прийняттям ГУ ПФУ в Сумській області рішення від 06 червня 2025 року № 057050012426 «Про відмову у призначенні пенсії».

Цим рішенням позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 у зв`язку з недосягненням пенсійного віку 55 років, а також через відсутність необхідного пільгового стажу за Списком № 2 10 років.

Для вирішення публічно-правового спору, що виник між сторонами, суду належить перевірити додержання пенсійним органом вимог Закону України від 17 лютого 2022 року № 2073-ІХ «Про адміністративну процедуру» (далі Закон № 2073), а прийняте ним рішення на відповідність критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС.

Закон № 2073 регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів (ч. 1 ст. 1 цього Закону).

За визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 2 Закону № 2073:

1) адміністративний орган орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб`єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації;

2) адміністративна справа (далі справа) справа, що стосується публічно-правових відносин щодо забезпечення реалізації права, свободи чи законного інтересу особи та/або виконання нею визначених законом обов`язків, захисту її права, свободи чи законного інтересу, розгляд якої здійснюється адміністративним органом;

3) адміністративний акт рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків окремої особи (осіб);

4) адміністративне провадження сукупність процедурних дій, що вчиняються адміністративним органом, і прийнятих процедурних рішень з розгляду та вирішення справи, що завершується прийняттям і, в необхідних випадках, виконанням адміністративного акта;

5) адміністративна процедура визначений законом порядок розгляду та вирішення справи;

[…].

У спірних правовідносинах відповідач є адміністративним органом, а прийняте ним рішення адміністративним актом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 2073 адміністративна процедура має проводитись з додержанням таких принципів: 1) верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності; 2) рівність перед законом; 3) обґрунтованість; 4) безсторонність (неупередженість) адміністративного органу; 5) добросовісність і розсудливість; 6) пропорційність; 7) відкритість; 8) своєчасність і розумний строк; 9) ефективність; 10) презумпція правомірності дій та вимог особи; 11) офіційність; 12) гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні; 13) гарантування ефективних засобів правового захисту.

При цьому, надаючи оцінку правомірності відмови у призначенні пенсії, суд виходить саме з тих аргументів, які пенсійний орган навів у рішенні, що є предметом спору.

Щодо пенсійного віку.

В рішенні, яке є предметом спору, ГУ ПФУ в Сумській області в якості підстави для відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, вказало на недосягнення нею пенсійного віку, визначеного п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058, а саме 55 років.

Суд вважає помилковим висновок ГУ ПФУ в Сумській області про відсутність у ОСОБА_1 права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 через недосягнення 55-річного віку з огляду на таке.

Як вже було вказано судом, при вирішенні питання про призначення позивачці пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 пенсійний орган мав застосовувати норми п. «б» ст. 13 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом № 213 та з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020.

З цієї причини суд відхиляє аргументи ГУ ПФУ в Сумській області, які стосуються застосування до спірних правовідносин норм п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 в редакції Закону № 2148, та вважає безпідставним його висновок про те, що на час звернення за призначенням пенсії позивач не досягла пенсійного віку.

Суд встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася за призначенням пенсії 28 травня 2025 року, тобто на день звернення за призначенням пенсії позивач досягла віку 50 років, що відповідає вимогам п. «б» ст. 13 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом № 213, з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020.

Щодо правомірності дій пенсійного органу при обчисленні стажу.

За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону № 1058:

застрахована особа фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі персоніфікований облік) організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку;

страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

страхові внески кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону № 1058 загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, […], які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, […].

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону № 1058 страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, […], для осіб, зазначених у п. 1 (крім фізичних осіб, які використовують працю домашніх працівників), 4-1, 10, 14 ст. 11 цього Закону; […].

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону № 1058 платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені у ст. 14 цього Закону, […].

Аналіз наведених вище норм Закону № 1058 зумовлює такі висновки:

- громадяни України, які працюють на підприємствах, підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і є застрахованими особами;

- для цієї категорії застрахованих осіб страхувальником є роботодавці;

- платниками страхових внесків до солідарної системи за цю категорію застрахованих осіб є страхувальники.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначає ст. 24 Закону № 1058.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За правилами, наведеними у ч. 4 ст. 24 Закону № 1058, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Закон України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788) визначав порядок і умови зарахування стажу роботи до набрання чинності Законом № 1058.

Види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначає ст. 56 Закону № 1788.

Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Таким чином, страховий стаж, який безпосередньо пов`язаний зі сплатою страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, зараховується починаючи з 01 січня 2004 року; до 01 січня 2004 року трудовий стаж вимірювався періодом роботи і не був пов`язаний зі сплатою страхових внесків.

Підтвердження трудового і страхового стажу.

Згідно з ч. 1 ст. 48 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП) облік трудової діяльності працівника здійснюється в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 2464).

Відповідно до ч. 3 ст. 48 КЗпП роботодавець на вимогу працівника зобов`язаний вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, […].

Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 4 ст. 48 КЗпП).

Порядок підтвердження стажу роботи визначає ст. 62 Закону № 1788, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637).

Згідно з п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

[…]

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

Відповідно до абз. 1 п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

04 червня 1998 року на виконання Указу Президента України від 04 травня 1998 року № 401 «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов`язкового державного пенсійного страхування» Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 794 «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування» (далі Постанова КМУ № 794), п. 1 якої затвердив Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі Положення № 794).

П. 2 Постанови КМУ № 794 Пенсійному фонду України разом із Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством фінансів та Державною податковою адміністрацією доручено забезпечити з 01 жовтня 1998 року впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Згідно з п. 1 Положення № 794 персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов`язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду України та їх розмір за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням (далі відомості про фізичних осіб).

П. 2 Положення № 794 визначено, що до основних завдань персоніфікованого обліку, з-поміж іншого, належить створення інформаційних передумов для визначення розміру пенсійних виплат за пенсійним страхуванням залежно від тривалості страхового стажу та особистого внеску фізичної особи у формування коштів цього страхування.

Відповідно до абз. 1 п. 3 Положення № 794 в основі персоніфікованого обліку лежить обов`язковість і своєчасність подання відомостей про фізичних осіб.

Згідно з п. 10 Положення № 794 роботодавці зобов`язані в установленому порядку подавати уповноваженому органу достовірні відомості про фізичних осіб, які працюють у них; надавати на вимогу фізичної особи копії документів з відомостями про неї стосовно персоніфікованого обліку.

Відповідно до п. 16 Положення № 794 на кожну фізичну особу відкривається персональна облікова картка, […].

Персональна облікова картка фізичної особи повинна мати таку структуру:

[…]

2) частина персональної облікової картки, що відображає сплату страхового збору (внесків) та стаж роботи фізичної особи:

ідентифікаційний номер роботодавця;

рік, за який внесено відомості;

тривалість трудової або іншої діяльності, яка зараховується до стажу роботи;

сума заробітку (доходу), на який нараховується страховий збір (внески) на пенсійне страхування (помісячно);

розмір страхового збору (внесків) на пенсійне страхування за відповідний місяць;

відомості, які підтверджують наявність особливих умов праці, які дають право на пенсію на пільгових умовах;

[…]

У персональній обліковій картці одночасно накопичуються відомості про фізичних осіб від кожного роботодавця, де працювала особа, з урахуванням усіх фактів її трудової міграції та роботи за сумісництвом.

[…]

Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562, (далі Положення № 10-1).

Згідно з п. 1 розділу І Положення № 10-1 це Положення відповідно до Закону № 2464 визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі Реєстр застрахованих осіб) та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб.

Відповідно до п. 4 розділу І Положення № 10-1 Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем даних Реєстру застрахованих осіб.

Згідно з п. 5 розділу І Положення № 10-1 Реєстр застрахованих осіб забезпечує:

облік застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікацію;

накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування;

нарахування та облік виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Положення № 10-1 Реєстр застрахованих осіб формується як система накопичення, збереження електронних даних на базі централізованих інформаційних технологій […].

Згідно з п. 2 розділу ІІ Положення № 10-1 джерела формування реєстру застрахованих осіб визначені ст. 18 Закону № 2464.

У Реєстрі застрахованих осіб накопичується, зберігається, автоматично обробляється інформація (далі обробка інформації) про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інформація, необхідна для обчислення і призначення страхових виплат за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування із: звітності та повідомлень про прийняття працівника на роботу; системи персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; електронних пенсійних справ; системи обліку сплати страхових внесків; фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування; відомостей, що подаються застрахованими особами у випадках, передбачених законами та цим Положенням; реєстру страхувальників Державного реєстру; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану; звернень громадян до органів Пенсійного фонду України; інших джерел, передбачених законодавством.

Згідно з п. 1 розділу III Положення № 10-1 з метою забезпечення обробки інформації в Реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки.

Відповідно до п. 1 розділу IV Положення № 10-1 Реєстр застрахованих осіб складається з облікових карток, які включають дані, визначені ч. 3 ст. 20 Закону № 2464 та ч. 3 ст. 21 Закону № 1058.

П. 2 розділу IV Положення № 10-1 установлено, що до облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а саме:

персоніфіковані відомості про застрахованих осіб та інформація про нарахування страхових внесків, про трудовий та страховий стаж, особливі умови праці, які дають право на пільги в пенсійному забезпеченні та із загальнообов`язкового державного соціального страхування, період, який відповідно до законодавства зараховується до страхового стажу без сплати страхових внесків, кількість календарних днів перебування у трудових та цивільно-правових відносинах, проходження служби за відповідний місяць, що подаються страхувальниками у складі звітності;

відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомога та компенсація, на які нараховано і з яких сплачено страхові внески), що подаються роботодавцями, - підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства;

відомості про облік стажу окремих категорій осіб відповідно до законодавства;

[…]

відомості електронних пенсійних справ, включаючи інформацію про паспортні дані пенсіонера та його місце проживання; копії документів, на підставі яких призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання, допомогу на поховання тощо) та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати з часу її призначення до закриття пенсійної справи; інформація про членів сім`ї застрахованої особи, які знаходяться на її утриманні, та її дітей;

періоди страхового стажу на основі сплати страхових внесків та єдиного внеску системи обліку сплати страхових внесків;

[…]

інформація про звернення громадян до органів Пенсійного фонду України, включаючи дані про надання особам електронних послуг […];

[…].

Згідно з п. 3 розділу IV Положення № 10-1 відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Аналіз наведених вище норм Закону № 1788, Порядку № 637 зумовлює такі висновки:

- основним документом, що підтверджує трудовий стаж, набутий до 01 січня 2004 року, є трудова книжка;

- у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж за період до 01 січня 2004 року встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, архівними установами тощо;

- з 01 січня 2004 року страховий стаж як період, протягом якого особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який сплачені страхові внески, обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Також необхідно зазначити, що системний аналіз норм Закону № 1058 дає підстави для висновку, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який сплачені страхові внески.

Періоди роботи, за які підприємство страхувальник нарахувало застрахованій особі працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески, повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того сплатило підприємство-страхувальник ці страхові внески чи ні, оскільки працівник не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем платником страхових внесків.

Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу) відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків для нарахування пенсії за н а я в н о с т і відомостей, які підтверджують нарахування заробітної плати (доходу), на які відповідно до Закону нараховуються страхові внески, не може слугувати підставою для позбавлення особи права на пенсію.

Подібні висновки наведені Верховним Судом в постановах від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04 вересня 2018 року у справі № 482/434/17 та інших.

Разом з цим відсутність відомостей стосовно нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на яку (який) відповідно до закону нараховуються страхові внески, свідчить про відсутність підстав для зарахування відповідного періоду до страхового стажу особи.

За розрахунком ГУ ПФУ в Сумській області на день звернення за призначенням пенсії ОСОБА_1 набула страховий стаж 33 роки 04 місяці 26 днів, тобто більше 20 років, (як того вимагає норма п. «б» ст. 13 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом № 213, з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020).

Відсутність необхідного страхового стажу не є підставою для відмови позивачці у призначенні пенсії.

Позивач не оспорює правомірність дій пенсійного органу в частині обчислення її страхового стажу, включаючи відмову у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 01 квітня 2022 року по 15 червня 2022 року через відсутність даних про сплату страхових внесків.

Виходячи з принципу диспозитивності адміністративного судочинства, діючи на підставі ч. 2 ст. 9 КАС, суд розглядає справу в межах заявлених позивачкою позовних вимог та не вбачає необхідності виходу за їх межі в частині, що стосується обчислення страхового стажу.

Підтвердження пільгового стажу.

Згідно з ч. 1 ст. 48 КЗпП облік трудової діяльності працівника здійснюється в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Законом № 2464.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 КЗпП роботодавець на вимогу працівника зобов`язаний вносити до трудової книжки, […], записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, […].

Згідно зі ст. 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

П. 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

[…]

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на територіях, зазначених в абз. 2 п. 18 цього Порядку, стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У разі відсутності правонаступника, а також у разі знищення архівів у зв`язку з воєнними (бойовими) діями підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, а також до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням із Мінсоцполітики та Мінфіном.

В свою чергу, в абз. 2 п. 18 Порядку № 637 йдеться про підтвердження стажу роботи за відсутності документів у разі, коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються (розміщувалися) на тимчасово окупованій російською федерацією території України, в районі проведення антитерористичної операції або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, а також на територіях територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають/перебували в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також у разі, коли майно (документи) підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (незалежно від місця їх реєстрації на території України) розташоване на території України та/або пошкоджене чи знищене внаслідок воєнних (бойових) дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією російської федерації проти України, за умови документального підтвердження пошкодження чи знищення майна (документів.

Відповідно до п. 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку № 637.

Аналіз наведених вище норм Закону № 1788 і Порядку № 637 зумовлює такі висновки:

-пільговий стаж може бути підтверджений належним чином оформленими записами в трудовій книжці та/або даними про спеціальний стаж, наявними в Реєстрі застрахованих осіб;

- необхідність в поданні уточнюючої довідки постає лише в тому випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.

Позивач доводить, що має право на зарахування до пільгового стажу за Списком № 2 періодів роботи з 21 серпня 1993 року по 11 березня 1998 року, з 13 серпня 1999 року по 02 квітня 2000 року та з 03 квітня 2000 року по 10 грудня 2021 року.

ГУ ПФУ в Сумській області зарахувало ці періоди до страхового стажу у складі періодів з 14 вересня 1992 року по 21 серпня 1993 року, з 22 серпня 1993 року по 03 квітня 2000 року, з 04 квітня 2000 року по 20 жовтня 2001 року, з 21 жовтня 2001 року по 31 грудня 2001 року.

До пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи з 21 серпня 1993 року по 11 березня 1998 року, з 13 серпня 1999 року по 02 квітня 2000 року, з 03 квітня 2000 року по 10 грудня 2001 року не були зараховані, що підтверджено розрахунком стажу (форма РС-право).

В рішенні, яке є предметом спору, ГУ ПФУ в Сумській області зазначило, що «до пільгового стажу не зараховано період роботи згідно з довідкою від 07 грудня 2021 року № 673-225 з 21 серпня 1993 року по 02 квітня 2000 року та з 03 квітня 2000 року по 10 грудня 2001 року, оскільки в довідці невірно зазначено, до якого підрозділу відноситься зазначена посада згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162».

На підставі записів 5-7 трудової книжки серії НОМЕР_1 суд встановив, що в період з 21 серпня 1993 року по 02 квітня 2000 року ОСОБА_1 працювала заточником, робочим на обдиранні, заточенні, шліфуванні металевих виробів та інструменту абразивними кругами сухим способом в механоскладальному цеху, з 03 квітня 2000 року по 10 грудня 2001 року заточником, робочим на обдиранні, заточенні, шліфуванні металевих виробів та інструменту абразивними кругами сухим способом в механічному цеху.

Суд відзначає, що згідно з п. «б» ст. 13 Закону № 1788 однією з умов набуття права на пенсію за віком на пільгових умовах є наявність пільгового стажу за Списком № 2 не менше 10 років.

При цьому до пільгового стажу, про який йдеться в п. «б» ст. 13 Закону № 1788, належать періоди, впродовж яких особа була зайнята на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 п о в н и й робочий день.

Тобто для зарахування того чи іншого періоду до пільгового стажу за Списком № 2 необхідно встановити, що впродовж цього періоду:

1. особа працювала за професією (посадою), передбаченою Списком № 2;

2. особа працювала за професією (посадою), передбаченою Списком № 2, повний робочий день, (тобто не менше 80% робочого часу).

Записи 5-7 трудової книжки серії НОМЕР_1 свідчать про те, що в періоди з 21 серпня 1993 року по 02 квітня 2000 року та з 03 квітня 2000 року по 10 грудня 2001 року позивач працювала робітником, зайнятим на обдиранні, заточенні, шліфуванні металевих виробів та інструмента абразивними кругами сухим способом, тобто за професією, що передбачена Списком № 2.

Водночас самих лише записів в трудовій книжці недостатньо для висновку, що позивач була зайнята на роботах за професією, передбаченою Списком № 2, впродовж п о в н о г о робочого дня.

Відтак, постає необхідність у підтвердженні пільгового стажу додатковими документами довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або необхідних записів у ній як того вимагають приписи п. 10 Порядку № 383 та п. 20 Порядку № 637, або даними про спеціальний стаж в системі персоніфікованого обліку.

Разом з заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 надала довідку № 46 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, яка видана приватним акціонерним товариством «Маріупольський завод важкого машинобудування» 07 грудня 2021 року за № 637-225.

Ця довідка підтверджує зайнятість позивачки впродовж повного робочого дня на виробництві металообробка за професією «робітник, зайнятий на обдиранні, заточенні, шліфуванні металевих виробів та інструменту абразивними кругами сухим способом», що передбачена Списком № 2, за періоди:

з 21 серпня 1993 року по 11 березня 1998 року 04 роки 06 місяців 19 днів;

з 13 серпня 1999 року по 02 квітня 2000 року 00 років 07 місяців 21 день;

з 03 квітня 2000 року по 10 грудня 2001 року 01 рік 00 місяців 08 днів.

Отже, записи 5-7 трудової книжки серії НОМЕР_1 та довідка № 46 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, яка видана 07 грудня 2021 року за № 637-225, в сукупності підтверджують зайнятість ОСОБА_1 впродовж повного робочого дня в металообробці за професією «робітника, зайнятого на обдиранні, заточенні, шліфуванні металевих виробів та інструмента абразивними кругами сухим способом», що передбачена Списком № 2, в періоди з 21 серпня 1993 року по 11 березня 1998 року, з 13 серпня 1999 року по 02 квітня 2000 року та з 03 квітня 2000 року по 10 грудня 2001 року, а тому суд погоджується з доводами позивачки про те, що вона має право на зарахування цих періодів до пільгового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

При цьому в довідці вказано, що професія «робітник, зайнятий на обдиранні, заточенні, шліфуванні металевих виробів та інструменту абразивними кругами сухим способом», код КП 2151200а-1753а, віднесена до «підрозділу 12а розділу ХІV Списку № 2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.

Як було вказано вище, Список № 2, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, включає:

[…]

21500000 XIV. Металообробка

[…]

21512000 12. Інші професії металообробки

2151200а а) Робітники

[…]

2151200а-1753а Робітники, зайняті на обдиранні, точінні різанні, шліфуванні металевих виробів та інструменту абразивними кругами сухим способом

[…].

Отже, дійсно, в довідці № 46 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, яка видана приватним акціонерним товариством «Маріупольський завод важкого машинобудування» 07 грудня 2021 року за № 637-225, допущена помилка при визначені підрозділу Списку № 2, до якого включена професія, за якою працювала позивачка.

Разом з цим така помилка жодним чином не спростовує факту зайнятості позивачки впродовж повного робочого дня на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2.

Формальні недоліки в оформленні довідки, (як то неправильне визначення підрозділу Списку № 2, до якого віднесена професія (посада)), не можуть слугувати підставою для позбавлення позивачки права на зарахування відповідних періодів роботи до пільгового стажу, та, як наслідок, права на пенсію.

Поза увагою пенсійного органу залишилось те, що не усі недоліки в оформленні пільгової довідки можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не оформлення довідки. Право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов`язані вести облік стажу працівників.

До того ж оформлення пільгових довідок належить до повноважень підприємства роботодавця (його правонаступника).

На переконання суду, позивач як особа, на яку не покладено обов`язків щодо оформлення і видачі пільгових довідок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до такої довідки відомостей, а тому невірне заповнення довідки не може бути підставою для незарахування пільгового стажу і, як наслідок, для обмеження права позивача на пенсійне забезпечення.

Крім того, пенсійний орган взагалі не надав правову оцінку відомостям системи персоніфікованого обліку про спеціальний стаж позивачки за жовтень-грудень 2001 року, облікований за кодом підстави «ЗП3013Б1», що відповідає роботі за Списком № 2.

Інших підстав для відмови у зарахуванні спірних періодів до пільгового стажу ГУ ПФУ в Сумській області не навело.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що ГУ ПФУ в Сумській області безпідставно не зарахувало до пільгового стажу позивачки періоди роботи з 21 серпня 1993 року по 11 березня 1998 року, з 13 серпня 1999 року по 02 квітня 2000 року та з 03 квітня 2000 року по 10 грудня 2001 року.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що з огляду на встановлені фактичні обставини та зміст правових норм, які регулюють спірні правовідносини, рішення ГУ ПФУ в Сумській області від 06 червня 2025 року № 057050012426 «Про відмову у призначенні пенсії» підлягає визнанню протиправним.

Висновок суду про протиправність рішення ґрунтується на тому, що воно не відповідає критеріям, наведеним у п. п. 3, 5, 6 ч. 2 ст. 2 КАС, є необґрунтованим та не може вважатися таким, що прийнято добросовісно і розсудливо.

Відмовляючи позивачці у призначенні пенсії, ГУ ПФУ в Сумській області не забезпечило всебічний, повний та об`єктивний розгляд поданих нею документів.

Крім того, в процесі розгляду заяви ОСОБА_1 і прийнятті оскаржуваного рішення ГУ ПФУ в Сумській області не забезпечило дотримання вимог Закону № 2073.

Суд відзначає, що в процесі адміністративного провадження відповідач порушив принципи адміністративної процедури, про які йдеться в п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2073.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону № 2073 адміністративний орган здійснює адміністративне провадження виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, […].

Висновки про застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх адміністративних органів, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права (ч. 4 ст. 6 Закону № 2073).

У спірних правовідносинах пенсійний орган проігнорував висновки Верховного Суду про застосування норм права, зокрема в частині розв`язання колізії між нормами п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 та п. «б» ст. 13 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом № 213, з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону № 2073 адміністративний орган забезпечує належність та повноту з`ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 8 Закону № 2073 адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону № 2073 адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом; адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону.

Всупереч приписам ч. ч. 1, 2, 3 ст. 8 Закону № 2073 ГУ ПФУ в Сумській області не забезпечило належність і повноту з`ясування обставин, що мали значення для вирішення питання щодо наявності/відсутності у ОСОБА_1 права на пенсію.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону № 2073 адміністративний орган зобов`язаний діяти добросовісно для досягнення мети, визначеної законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону № 2073 адміністративний орган при здійсненні адміністративного провадження повинен діяти, керуючись здоровим глуздом, логікою та загальноприйнятими нормами моралі, з дотриманням вимог законодавства.

Суд відзначає, що не може вважатися добросовісною поведінка пенсійного органу, яка полягає у відмові у зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи з формальних підстав та без належного правового обґрунтування, що зрештою призвела до порушення конституційного права позивачки на соціальний захист.

Прийняття рішення у справі регламентовано нормами ст. 69 Закону № 2073.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону № 2073 за результатами розгляду справи адміністративний орган у межах своїх повноважень приймає адміністративний акт.

Вимоги до змісту адміністративного акта наведені у ст. 71 Закону № 2073.

Так, згідно з ч. 1 ст. 71 Закону № 2073 письмовий адміністративний акт або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, складається із вступної, мотивувальної, резолютивної та заключної частин.

Адміністративний акт містить підпис та/або печатку (у тому числі електронні), якщо інше не передбачено законом, та повне ім`я відповідальної посадової особи адміністративного органу.

У вступній частині зазначаються найменування адміністративного органу, дата прийняття адміністративного акта та його реєстраційний номер, відомості в обсязі, достатньому для встановлення особи адресата адміністративного акта, та його контактні дані.

Мотивувальна частина адміністративного акта складається згідно з вимогами цього Закону.

У резолютивній частині адміністративного акта зазначається суть прийнятого за результатами розгляду справи рішення. Крім того, можливе викладення додаткових положень, визначених цією статтею.

У заключній частині зазначаються строк набрання адміністративним актом чинності та спосіб визначення такого строку. В адміністративному акті, який негативно впливає на право, свободу чи законний інтерес особи або покладає на неї певний обов`язок, зазначаються строки і порядок його оскарження (у тому числі найменування та місцезнаходження адміністративного органу, який є суб`єктом розгляду скарги, та вид суду, до якого особа може подати позов). У разі якщо подання скарги чи пред`явлення позову не зупиняє дію адміністративного акта, у заключній частині повинна міститися вказівка на такий винятковий правовий наслідок з посиланням на правові підстави для такого винятку.

Рішення, яке є предметом спору, не повною мірою відповідає вимогам ст. 71 Закону № 2073 щодо змісту адміністративного акта в частині визначення порядку набрання ним чинності та роз`яснення строків і порядку його оскарження.

Вимоги до мотивування (обґрунтування) адміністративного акта визначені ст. 72 Закону № 2073.

Так, згідно з ч. 1 ст. 72 Закону № 2073 адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину (крім випадків, передбачених ч. 6 цієї статті).

Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта.

Відповідно до ч. 2 ст. 72 Закону № 2073 у мотивувальній частині адміністративного акта зазначаються: 1) дата подання заяви або скарги та стислий зміст вимоги, що в ній міститься (у разі прийняття акта за заявою або скаргою особи); 2) фактичні обставини справи; 3) зміст документів та відомості, враховані під час розгляду справи; 4) посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу; 5) детальна правова оцінка обставин, виявлених адміністративним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин.

Для окремих видів справ законодавством можуть визначатися додаткові відомості, що зазначаються у мотивувальній частині адміністративного акта (ч. 4 ст. 72 Закону № 2073).

Згідно з ч. 5 ст. 72 Закону № 2073 відсутність в адміністративному акті мотивувальної частини, складеної відповідно до вимог цього Закону, має наслідки, встановлені цим Законом.

Ч. 6 ст. 72 Закону № 2073 передбачено, що мотивування (обґрунтування) адміністративного акта не вимагається, якщо: 1) адміністративний орган задовольнив заяву, при цьому адміністративний акт не стосується прав, свобод чи законних інтересів інших осіб; 2) адміністративний орган під час здійснення інспекційних (контрольних, наглядових) повноважень не виявив порушень законодавства.

Рішення, яке є предметом спору, не відповідає вимогам мотивування (обґрунтування) адміністративного акта, визначеним ст. 72 Закону № 2073.

Мотивування (обґрунтування) рішення про відмову у призначенні пенсії не забезпечує ОСОБА_1 належну можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження, оскільки всупереч приписам п. 5 ч. 2 ст. 72 Закону № 2073 в цьому рішенні відсутня детальна правова оцінка обставин, виявлених адміністративним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин.

В рішенні, яке є предметом спору, ГУ ПФУ в Сумській області не навело чітких висновків про відсутність підстав для зарахування спірних періодів роботи до пільгового стажу; не навело власну правову оцінку виявленим обставинам, обмежившись загальною вказівкою на те, що «в довідці невірно зазначено, до якого підрозділу відноситься зазначена посада згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162».

Суд наголошує, що в контексті спірних правовідносин йшлося про прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії, тобто про відмову особі в реалізації її конституційного права на соціальний захист.

Відтак, таке рішення потребувало ретельного, повного і чіткого обґрунтування, чого відповідачем не було забезпечено.

Умови правомірності адміністративного акта наведені у ст. 87 Закону № 2073.

Згідно з ч. 1 ст. 87 Закону № 2073 адміністративний акт є правомірним, якщо він прийнятий компетентним адміністративним органом відповідно до закону, що діяв на момент прийняття акта.

Відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону № 2073 протиправним є адміністративний акт, що не відповідає вимогам, визначеним ч. 1 цієї статті, зокрема:

1) прийнятий адміністративним органом, що:

а) не мав на це повноважень;

б) використав дискреційні повноваження незаконно;

2) суперечить положенням закону щодо форми та змісту адміністративного акта;

3) порушує норми матеріального права;

4) не відповідає принципам адміністративної процедури.

Порушення адміністративним органом передбаченої законом адміністративної процедури, якщо воно не вплинуло і не могло вплинути на правомірність вирішення справи по суті, не спричиняє протиправності адміністративного акта (ч. 3 ст. 87 Закону № 2073).

Отже, невідповідність рішення ГУ ПФУ в Сумській області від 06 червня 2025 року № 057050012426 принципам адміністративної процедури є достатньою підставою для визнання його протиправним і скасування.

Виходячи з встановлених фактичних обставин та правового регулювання спірних правовідносин, діючи на підставі ч. 2 ст. 9 КАС, для повного та ефективного захисту порушеного права позивача на пенсійне забезпечення суд вважає за необхідне також застосувати такі способи захисту як зобов`язання ГУ ПФУ в Сумській області:

- зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи:

з 21 серпня 1993 року по 11 березня 1998 року;

з 13 серпня 1999 року по 02 квітня 2000 року;

з 03 квітня 2000 року по 10 грудня 2001 року;

- призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом № 213 з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020, за її заявою від 28 травня 2025 року.

Суд зауважує, що з огляду на приписи п. п. 4.2, 4.10 Порядку № 22-1 належним відповідачем за позовними вимогами ОСОБА_1 є ГУ ПФУ в Сумській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у її призначенні.

Отже, саме на ГУ ПФУ в Сумській області суд покладає обов`язок зарахувати певні періоди роботи до пільгового стажу і прийняти рішення про призначення пенсії.

При цьому застосований судом спосіб захисту не становить втручання у дискреційні повноваження відповідача.

За визначенням, наведеним у п. 7 ч. 1 ст. 2 Закону № 2073, дискреційне повноваження повноваження, надане адміністративному органу законом, обрати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.

Як визначено у Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами від 11 березня 1980 року, дискреційні повноваження означають свободу адміністрації оцінювати ситуації й приймати у них рішення, надають адміністрації простір у здійсненні вибору між вільними рішеннями.

Проявом адміністративного розсуду може бути:

а) коли норма, встановлюючи певні варіанти рішень, зобов`язує орган зробити вибір одного з варіантів;

б) коли норма уповноважує орган або посадову особу діяти на власний розсуд і при цьому настання правових наслідків не пов`язується конкретними умовами тощо.

Разом з цим у випадку досягнення жінкою, яка претендує на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом № 213 з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020, 50-річного віку та наявності у неї не менше 20 років страхового стажу, з них не менше 10 років на роботах за Списком № 2, пенсійний орган має лише один варіант правомірної поведінки прийняти рішення про призначення пенсії, тобто йдеться про повноваження, які не є дискреційними.

На день звернення за призначенням пенсії ОСОБА_1 досягла віку 50 років, що відповідає вимогам п. «б» ст. 13 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом № 213, з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020. Висновок відповідача про недосягнення позивачкою пенсійного віку є помилковим, чому вище суд надав оцінку.

На день звернення за призначенням пенсії ОСОБА_1 набула необхідний страховий стаж 33 роки 04 місяці 26 днів, тобто більше 20 років, що визнається відповідачем.

Пенсійний орган зарахував позивачці до пільгового стажу за Списком № 2 05 років 05 місяців 12 днів, що є меншим за 10 років.

Однак з урахуванням протиправно незарахованих періодів роботи з 21 серпня 1993 року по 11 березня 1998 року (04 роки 06 місяців 19 днів), з 13 серпня 1999 року по 02 квітня 2000 року (00 років 07 місяців 21 день), з 03 квітня 2000 року по 10 грудня 2001 року (01 рік 00 місяців 08 днів) на день звернення за призначенням пенсії пільговий стаж позивачки становив 11 років 08 місяців 00 днів, тобто перевищував 10 років.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Суд надав оцінку основним доводам і запереченням сторін. Решта доводів і заперечень сторін не спростовують висновків суду по суті позовних вимог.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач документально підтвердила судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968,96 грн (квитанція від 17 червня 2025 року).

Докази здійснення нею будь-яких інших судових витрат суду не надані.

Визначаючи кількість вимог немайнового характеру, заявлених позивачем, суд враховує, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, зобов`язання прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а тому за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягають присудженню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968,96 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (ідентифікаційний код 21108013, місцезнаходження: 40009, Сумська обл., м. Суми, вул. Степана Бандери, буд. 43) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 06 червня 2025 року № 057050012426 «Про відмову у призначенні пенсії».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи:

з 21 серпня 1993 року по 11 березня 1998 року;

з 13 серпня 1999 року по 02 квітня 2000 року;

з 03 квітня 2000 року по 10 грудня 2001 року.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, за її заявою від 28 травня 2025 року.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

8. Повне судове рішення складено 10 вересня 2025 року.

Суддя Т.О. Кравченко