Ухвала суду № 130117310, 26.08.2025, Покровський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області)

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 184/159/22

Номер провадження 6/184/35/25

26 серпня 2025 року

Покровський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Томаш В.І.,

за участю секретаря судових засідань Бринзи Л.І.,

розглянувши в м. Покров цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , представник заявника ОСОБА_2 , заінтересована особа Нікопольський відділ державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України,-

ВСТАНОВИВ:

Представник заявниці звернувся до суду з заявою про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України та просить суд скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , встановлене ухвалою Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 21.01.2022 року у справі №184/159/22.

Заявник в судове засідання не з`явилась, надала заяву, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, розглянути справу за її відсутності.

Представник Нікопольського відділу ДВС у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання повторно не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причину своєї неявки суду не повідомив.

Згідно ч. 2 ст.247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Як встановлено судом, згідно ухвали Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 21.01.2022 року у справі №184/159/22 відносно ОСОБА_1 було встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу на підставі подання державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Правонаступником Покровського ВДВС у Нікопольському район Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управлінні Міністерства юстиції (м. Дніпро) на даний час виступає Нікопольський відділ державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) і саме у нього на даний час перебувають на виконанні виконавчі провадження щодо яких виносилась оскаржувана ухвала суду.

Відповідно доухвали від21.01.2022року усправі №184/159/22,тимчасове обмеженняу правівиїзду замежі Українидіє довиконання зобов`язань,покладенні на ОСОБА_1 :ВП №62157488з примусовоговиконання постановиВП №61118111,виданий 31.01.2020р.про стягненняз ТО«ѳчеславський машинобудівнийзавод» виконавчого збору на користь держави за ВП №61118116 в сумі 18892,00 грн.; ВП №62918029 з примусового виконання Наказу №904/369/20, виданий 07.08.2020р. про стягнення з ТОВ «Січеславський машинобудівний завод» на користь ТОВ "СП ЮКОЙЛ" суму основної заборгованості у розмірі 15484,98 грн., пеню у розмір 3423,42 грн., 3% річних у розмірі 325,52 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2101,03 грн., а разом заборгованість у розмірі 21334,96 грн.; ВП №65610919 з примусового виконання Вимоги про сплату боргу №Ю-14967-1ЗУ виданої 16.02.2021р. про стягнення з ТОВ «Січеславський машинобудівний завод» на користь ГУ ДПС у Дніпропетровській області заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 137 183,01 грн.; ВП №67626172 з примусового виконання Вимоги про сплату боргу №Ю-14967-13У виданої 09.06.2021р. про стягнення з ТОВ «Січеславський машинобудівний завод» на користь ГУ ДПС у Дніпропетровській області заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 63395,10 грн.; ВП №67917937 з примусового виконання наказу №904/5712/21 виданого 19.10.2021р. про стягнення з ТОВ «Січеславський машинобудівний завод» на користь ФОП ОСОБА_3 заборгованості в розмірі 10070,00 грн.

ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і дана заборона виїзду не дає їй виїхати до своєї дитини, яка перебуває за кордоном в період введення військового стану, що підтверджується відмітками в його паспорті. Тим паче зараз в умовах воєнного стану ОСОБА_1 не має змоги виїхати заради можливості унебезпечити себе від наслідків військової агресії.

Відповідно до ч. 5 ст. 441 ЦПК України суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України, в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Протоколом №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, який ратифіковано Законом України №475/97-ВР від 17.07.97р., у статті 2 передбачено, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до ст. 313 ЦК України фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Примусове виконання рішень судів в Україні покладається на державну виконавчу службу (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені у Законі України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року №1404-VIII.

За змістом п. 19 ч. 3 ст. 18 вказаного Закону державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням.

Відповідно до п. 5 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Виходячи з викладеного, законом встановлено можливість тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а при ухиленні боржника від їх виконання. Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань.

Під ухиленням боржника від виконання зобов`язань, покладених рішенням суду, слід розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини.

Поряд з цим, про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; не надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України особи знімається у разі винесення виконавцем постанови про: 1) закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої статті 39 Закону; 2) скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України - у разі погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів у повному обсязі.

Верховний суд у постанові №331/8536/17 від 28.10.2020 року, виклав правову позицію, яка полягає у наступному, "тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Зокрема, у справі «Гочев проти Болгарії» Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином: У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку із неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (рішення Європейського Суду від 13.11.2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга №66485/01, §§78-82).

Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії » (Luordo v. Italy), скарга №32190/96, §96, ECHR 2003-ІХ), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга №41463/02, §35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», §121).

Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості, (рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», §124 та рішення Європейського Суду «Фельдеш и Фельдешне Хайлик против Венгрии», §35)

Заявник як керівник ТОВ "Січеславський машинобудівний завод" жодним чином не ухилялась від сплати заборгованості по відкритим відносно ТОВ "Січеславський машинобудівний завод" виконавчим провадженням, але, враховуючи введення військових дій на території України, підприємницька діяльність українців зазнала досить великих негативних наслідків і втрат, зокрема розвиток ТОВ "Січеславський машинобудівний завод" призупинилося, наразі вона, як керівник, працює в напрямку збільшення доходів, аби вивести підприємство хоча б на минулий рівень, однією з основних проблем на сьогоднішній день є міжнародна співпраця.

Багато міжнародних підприємств через затримки у роботі та ризики які виникають через військові дії на території нашої держави змушені були припинити співпрацю із ТОВ "Січеславський машинобудівний завод", тому потрібен час аби відновити колишнє становище підприємства, що допоможе погасити утворену заборгованість за вищенаведеними відкритими виконавчими провадженнями та вивести підприємство із кризи на новий рівень

Таким чином, встановлено, що несплата грошових коштів відбувалась не за волею заявниці, а через відсутність доходу, який протягом останніх 3-х років знайти було значно тяжче, ніж раніше, цьому сприяло поширення Коронавірусної хвороби, введення воєнного стану тощо.

Відповідно до Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014р., виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Таким чином, суд вважає, що вимоги представника заявника про скасування обмеження у праві виїзду за межі України є законні та обґрунтовані, оскільки державним виконавцем не надано жодних належних документів, які б свідчили, що боржник свідомо та умисно ухиляється від виконання рішення суду, при цьому, маючи змогу виконати зобов`язання, але не робить цього з неповажних причин.

На підставі викладеного та керуючись нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського Суду, ст. 33 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України», ст.ст. 313, 441 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 , представник заявника ОСОБА_2 , заінтересована особа Нікопольський відділ державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України задовольнити.

Скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), встановлене ухвалою Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 21.01.2022 року у справі №184/159/22.

Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвала суду набирає законної сили з моменту їх підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Покровський міський суд протягом 15 діб з дня її проголошення.

Суддя Покровського міського суду В. І. Томаш