Ухвала суду № 130115686, 05.09.2025, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/2001/25

Провадження № 1-кп/541/266/2025

У Х В А Л А

Іменем України

05 вересня 2025 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в місті Миргороді кримінальне провадження №12024170550001073 від 05.10.2024 за обвинуваченням ОСОБА_5 увчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених ч.1ст.307,ч.2ст.307,ч.1ст.321КК України,

В с т а н о в и в :

30 липня 2025 року ухвалою судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області ОСОБА_1 прийняти до свого провадження матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 307, ч. 1 ст. 321 КК України, та призначено підготовче судове засідання.

В підготовчомусудовому засіданніпрокурор просивпризначити справудо судовогорозгляду увідкритому судовомузасіданні,вважав,що обвинувальнийакт складеновідповідно довимог КПКУкраїни.Крім того,подав письмовеклопотання пропродовження обвинуваченій ОСОБА_5 строку діїзапобіжного заходуу виглядітримання підвартою,оскільки строктримання підвартою обвинуваченоїспливає 11вересня 2025року,а ризики,передбачені п.п.1,3,5ч.1 ст. 177 КПК України не зменшились, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до обвинуваченої інших, більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

Обвинувачена ОСОБА_5 не заперечувала проти призначення кримінального провадження до судового розгляду. Щодо клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під варту заперечувала та просила обрати їй більш м`який запобіжний захід, вона не зробила нічого поганого нікому, не буде впливати на свідків, має ряд захворювань, проте на теперішній час не може надати медичних документів на їх підтвердження.

Захисник ОСОБА_4 не заперечувавпроти призначеннякримінального провадженнядо судовогорозгляду. Щодо клопотання прокурора про продовження обраного обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зазначив, що достатнім запобіжним заходом для запобігання вказаним прокурором ризикам буде домашній арешт, оскільки обвинувачена раніше не судима, на свідків впливати не буде, має проблеми зі здоров`ям, на підтвердження чого ними в подальшому будуть надані відповідні медичні документи.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт та долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, приходить до наступного висновку.

Кримінальне провадження підсудне Миргородському міськрайонному суду Полтавської області. Підстав для повернення обвинувального акту прокурору або закриття провадження не встановлено.

Таким чином, кримінальне провадження необхідно призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Щодо вирішення питання про продовження строку запобіжного заходу, суд дійшов до наступного.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Частиною 1 ст. 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно зі ст. ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Москаленко проти України» від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказував, що необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також є достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Отже, обвинувачення особи у скоєнні тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є однім з факторів, який має враховувати суд при обранні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.

У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Вирішуючи питання щодо доцільності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 суд вважає обґрунтованими доводи прокурора про наявність підстав стверджувати, що ризики, передбачені п.п. 1, 3 , 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшились та продовжують існувати. Судом встановлено існування ризику переховування від органів суду, оскільки ОСОБА_5 може безперешкодно покинути територію м.Миргорода та Миргородського району, т.я. не має власної сім`ї, майна у значних розмірах, місця роботи які б утримували її за місцем мешкання, джерело її доходів не відоме, таким чином, відсутні фактори, які могли б попередити спроби переховування обвинуваченої, якій інкриміновано вчинення тяжких злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, за які передбачене покарання до 10 років позбавлення волі. Також існує ризик незаконного впливу на свідків в кримінальному процесі, оскільки особи які безпосередньо викрили дії, а також брали участь у документуванні фактів незаконного збуту наркотичних речовин та сильнодіючих лікарських засобів, проживають на території м. Миргорода та Миргородського району. Крім того, існує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки у діях ОСОБА_5 є повторність вчинення інкримінованих правопорушень.

За таких обставин, застосування більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, з огляду на серйозність висунутого обвинувачення та суспільний інтерес, який превалює над принципом поваги до свободи особистості, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої та не буде сприяти повному та об`єктивному встановленню істини у справі протягом розумного строку. Також, суд зазначає, що зважаючи на введеннявоєнного стану в Україні, зайнятість правоохоронних органів у діяльності з відсічі збройної агресії російської федерації, фактор настання існуючих ризиків в даних умовах, як то ухилення від суду, вплив на свідків вчиненого правопорушення та вчинення іншого кримінального правопорушення обвинуваченою ОСОБА_5 значно збільшується, а застосування більш м`якого запобіжного заходу, на переконання суду, не зможе перешкодити обвинуваченій вчинити спроби ухилитися від суду або вчинити інше кримінальне правопорушення.

Таким чином, на даний час будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченій більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Наведені прокурором ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час, можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченій на більш м`який, а тому клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Суд також зазначає, що згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_5 строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченої переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Стосовно позиції обвинуваченої та захисника про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, суд також зазначає, що на підтвердження вказаних доводів стороною захисту та обвинуваченою не надано суду доказів її заперечень та доводів стосовно зміни виду запобіжного заходу.

При обранні запобіжного заходу також враховується та обставина, що будь-яких відомостей щодо протипоказань перебування в умовах ізоляції в судовому засіданні обвинуваченою не надано, інших даних щодо стану здоров`я (наявності тяжких захворювань та інших протипоказань) не добуто, що свідчить про можливість тримання обвинуваченої ОСОБА_5 у місцях позбавлення волі.

Будь-яких даних про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченої більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, судом не встановлено та стороною захисту в судовому засіданні не надано.

За таких обставин суд вважає, що застосування інших більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить належного запобігання настанню вказаних ризиків, отже клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, оскільки, в даному випадку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, як захід процесуального примусу, є виправданим.

Термін дії запобіжного заходу спливає 11 вересня 2025 року, закінчити розгляд справи до вказаного строку не є можливим, підстави для обрання запобіжного заходу обвинуваченій, зазначені судом, продовжують існувати на даний час, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Крім того, суд вважає що раніше визначений розмір застави є справедливим, здатний забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права обвинуваченої, а отже, зменшенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314-317, 376 КПК України, суд -

П о с т а н о в и в :

Призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024170550001073 від 05.10.2024 за обвинуваченням ОСОБА_5 увчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених ч.1ст.307,ч.2ст.307,ч.1ст.321КК України, в приміщенні Миргородського міськрайонного суду Полтавської області на 14 год.30хв.10вересня 2025 року.

Розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово.

В судове засідання викликати учасників кримінального провадження.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 продовжити строком на 60 днів до 03листопада 2025 року включно з можливістю внесення застави в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) грн., у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самою ОСОБА_5 , так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок UA398201720355289002000015950 в ДКСУ м. Київ код ЗКПО 26304855, МФО 820172, отримувач ТУ ДСА України в Полтавській області.

У разі внесення застави зобов`язати обвинувачену ОСОБА_5 після звільнення з-під варти прибувати за кожною вимогою суду протягом строку дії запобіжного заходу у вигляді застави.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_5 , у разі внесення застави, наступні обов`язки:

- не відлучатися з населеного пункту, в якому вона проживає без дозволу прокурора, суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.

Роз`яснити обвинуваченій, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Полтавській області, має бути наданий уповноваженій службовій особі Полтавської установи виконання покарань № 23.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Полтавської установи виконання покарань № 23 негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 з-під варти та повідомити усно і письмово Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.

Строк дії обов`язків у разі внесення застави визначити два місяці з дня її внесення.

З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави, обвинувачена вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у виді застави.

Контроль за виконанням ухвали суду покласти на прокурора.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою обвинуваченої може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

СуддяОСОБА_1