Рішення № 130111641, 10.09.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

10 вересня 2025 року Справа № 520/4882/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Супрун Ю.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПО У14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Мух Катерина Борисівна, діючи в інтересах ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 09 січня 2025 року № 2000-0304-8/5298, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії по інвалідності відповідно до частини 1 статті 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03 січня 2025 року про призначення пенсії по інвалідності відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1988р. по 29.06.1998р., та періоди роботи з 01.10.1997 по 25.11.1998, з 01.11.1998 по 17.07.2001, з 12.10.2001 по 05.10.2005, з 07.10.2005 по 01.03.2006, з 02.03.2006 по 02.07.2006, з 03.07.2006 по 01.06.2007, з 06.06.2007 по 08.04.2009, з 01.09.2010 по 13.06.2012, з 14.06.2012 по 11.01.2013, з 14.01.2013 по 10.01.2014, з 13.01.2014 по 11.01.2016.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що пенсійним органом при розгляді заяви про призначення пенсії від 03.01.2025 не зараховано до загального страхового стажу періоди роботи в Російській Федерації згідно трудової книжки від 18.09.1984 НОМЕР_2 з 01.10.1997 по 25.11.1998, з 01.11.1998 по 17.07.2001, з 12.10.2001 по 05.10.2005, з 07.10.2005 по 01.03.2006, з 02.03.2006 по 02.07.2006, з 03.07.2006 по 01.06.2007, з 06.06.2007 по 08.04.2009, з 01.09.2010 по 13.06.2012, з 14.06.2012 по 11.01.2013, з 14.01.2013 по 10.01.2014, з 13.01.2014 по 11.01.2016, оскільки з 01 січня 2023 року Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Також, не взято до уваги період навчання в Російській Федерації з 01.09.1988 по 29.06.1998 згідно з диплому від 29.06.1998 АВС 0908639 та уточнюючої довідки від 20.03.2001 № 01-24/40 у зв`язку з відсутністю апостиля. У зв`язку із зазначеним, відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято Рішення 09 січня 2025 року № 2000-0304-8/5298 про відмову у призначенні пенсії.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

На тривалість виготовлення процесуального документу вплинула обставина знаходження судді Супрун Ю.О., у щорічній відпустці та на лікарняному.

Крім того, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28.02.2025, місто Харків у період з 24.02.2022 по 15.09.2022 належало до території активних бойових дій, а з 15.09.2022 по теперішній час є територією можливих бойових дій.

В зв`язку із здійсненням діяльності Харківським окружним адміністративним судом з відправлення правосуддя в умовах ведення бойових дій на території Харківської міської територіальної громади, розгляд справи було відтерміновано.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

09.05.2025 року до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якому викладено правову позицію позивача стосовно порушених відповідачем у відзиві на позову питань.

Дослідивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, позивачу безстроково встановлено третю групу інвалідності з 19.11.2024, що підтверджено довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААГ № 960466.

Позивач 03.01.2025 через веб-портал звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначенні пенсії по інвалідності відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

До заяви позивачем було надано: - копію трудової книжки від 18.09.1984 НОМЕР_2 ; - копію диплому від 29.06.1998 НОМЕР_3 ; - копію уточнюючої довідки від 20.03.2001 №01-24/40; - заяву, в якій зазначив про нездійснення позивачу іншою державою пенсійних виплат за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року (з 18.09.1984р. по 16.10.1985р.; з 30.12.1987р. по 25.01.1988р.; з 07.06.1990р. по 09.10.1990р.; з 07.06.1991р. по 02.09.1991р.) за межами України у республіках колишнього Союзу РСР.

За результатами розгляду заяви позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії від 09.01.2025 року № 203850003595 (вих.№2000-0304-8/5298).

Підставою для відмови в перерахунку пенсії вказано, відсутність необхідного страхового стажу.

Вказано, що за наданими документами страховий стаж складає 12 років 10 місяців 28 днів. До страхового стажу не зараховано періоди роботи в Російській Федерації згідно трудової книжки від 18.09.1984 НОМЕР_2 з 01.10.1997 по 25.11.1998, з 01.11.1998 по 17.07.2001, з 12.10.2001 по 05.10.2005, з 07.10.2005 по 01.03.2006, з 02.03.2006 по 02.07.2006, з 03.07.2006 по 01.06.2007, з 06.06.2007 по 08.04.2009, з 01.09.2010 по 13.06.2012, з 14.06.2012 по 11.01.2013, з 14.01.2013 по 10.01.2014, з 13.01.2014 по 11.01.2016, оскільки з 01 січня 2023 року Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Таким чином, до загального страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РРФСР по 31 грудня 1991 року.

Крім того у Рішенні пенсійного органу зазначено, що документи, які складені за кордоном за участю іноземних властей, або які від них виходять приймаються органами України на розгляд лише при наявності консульської легалізації, якщо інше не передбачено законодавством України або міжнародним договором, учасником якого є Україна і держава перебування. Порядок консульської легалізації встановлюється Міністерством закордонних справ України (стаття 54 Консульського статуту України, затвердженого Указом Президент а України від 02.04.1994 № 127/94). Відповідно до статті 3 Конвенції 1961 року, єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений. Таким чином, взяти до уваги період навчання в Російській Федерації з 01.09.1988 по 29.06.1998 згідно з диплому від 29.06.1998 АВС 0908639 та уточнюючої довідки від 20.03.2001 № 01-24/40 неможливо в зв`язку з відсутністю апостиля.

Не погоджуючись із відмовою відповідача, вважаючи рішення протиправним, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

По суті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Спірним питанням є наявність у позивача права на призначення пенсії по інвалідності із зарахуванням стажу за період роботи на території Російської Федерації періоди роботи з 01.10.1997 по 25.11.1998, з 01.11.1998 по 17.07.2001, з 12.10.2001 по 05.10.2005, з 07.10.2005 по 01.03.2006, з 02.03.2006 по 02.07.2006, з 03.07.2006 по 01.06.2007, з 06.06.2007 по 08.04.2009, з 01.09.2010 по 13.06.2012, з 14.06.2012 по 11.01.2013, з 14.01.2013 по 10.01.2014, з 13.01.2014 по 11.01.2016 згідно трудової книжки від 18.09.1984 НОМЕР_2 , а також період навчання з 01.09.1988 по 29.06.1998 згідно з диплому від 29.06.1998 НОМЕР_3 та уточнюючої довідки від 20.03.2001 № 01-24/40.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Статтею 1 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно ч.1 ст. 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування /частина друга статті 24 Закону №1058-IV.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

За змістом ч. 1 ст. 32 Закону №1058-IV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: (...) для осіб з інвалідністю II та III груп: (...) від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону № 1058 передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до ч.ч. 2, 4, 5 ст. 45 Закону № 1058, пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Судом встановлено, що відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача період його роботи у Російській Федерації з 01.10.1997 по 25.11.1998, з 01.11.1998 по 17.07.2001, з 12.10.2001 по 05.10.2005, з 07.10.2005 по 01.03.2006, з 02.03.2006 по 02.07.2006, з 03.07.2006 по 01.06.2007, з 06.06.2007 по 08.04.2009, з 01.09.2010 по 13.06.2012, з 14.06.2012 по 11.01.2013, з 14.01.2013 по 10.01.2014, з 13.01.2014 по 11.01.2016.

Згідно ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Частиною 1, 2 ст. 4 Закону № 1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Отже, призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин; далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 5 Угоди визначено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Приписами статті 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Положеннями статті 3 Угоди також визначено, що всі витрати, пов`язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993 (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством

Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Частиною 2 статті 4 Угоди Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчислення. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:

1) документ, що підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, а за періоди роботи після 01.01.2004 додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав-учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків;

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження наявного стажу роботи за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Отже, прийняття на підтвердження стажу роботи, зокрема довідок, застосовується тільки в тому випадку, коли відсутня трудова книжка, або відсутні відповідні записи чи містяться неправильні чи неточні записи в трудовій книжці.

Судом встановлено, що позивач працював на території Російської Федерації в період з 01.10.1997 (запис № 16) по 25.11.1998 (запис № 17), з 01.11.1998 (запис № 19) по 17.07.2001 (запис №20), з 12.10.2001 (запис № 21) по 05.10.2005 (запис № 22), з 07.10.2005 (запис №23) по 01.03.2006 (запис № 24), з 02.03.2006 (запис № 25) по 02.07.2006 (запис №26), 03.07.2006 (запис № 27) по 01.06.2007 (запис №28), з 06.06.2007 (запис №29) по 08.04.2009 (запис №30), 01.09.2010 (запис № 35) по 13.06.2012 (запис №36), з 14.07.2012 (запис №37) по 11.01.2013 (запис №38), з 14.01.2013 (запис №39) по 10.01.2014 (запис №40), з 13.01.2014 (запис №41) по 11.01.2016 (запис №42) що підтверджено копією трудової книжки від 18.09.1984 серії НОМЕР_4 .

Автентичність записів у трудовій книжці позивача у спірні періоди відповідачем не оспорюється. Трудова книжка позивача містить усі належним чином внесені записи про роботу позивача у спірні періоди.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для відмови у зарахуванні спірних періодів роботи позивача, записи про які містяться у трудовій книжці позивача, до його страхового стажу.

Крім того суд зазначає, що відповідно до статті 13 Угоди кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.

Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Постановою від 29.11.2022 № 1328 Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві. Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з Угоди, зазначеної в пункті 1 цієї постанови.

Таким чином, Угода припинилася через шість місяців з дня отримання депозитарієм повідомлення України про вихід з Угоди, що сталося не раніше, ніж 30.05.2023.

У Рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, не зважаючи на вихід України з Угоди, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають (стаття 13 Угоди).

Так само не є підставою для відмови у зарахуванні спірного стажу роботи позивача до стажу, який враховується для призначення пенсії і припинення участі Російської Федерації в Угоді, адже такий стаж ним набутий до прийняття відповідних нормативних актів.

Крім того, надана позивачем трудова книжка не може піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу лише з тих міркувань, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації припинено співробітництво з країною-агресором.

При вирішенні справи суд враховує правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 28.01.2025 по справі № 620/3530/22, згідно якого відсутність інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації та неможливість їх підтвердження не може бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу для призначення пенсії за віком стажу роботи, набутого на підприємствах російської федерації, який підтверджений належними доказами, зокрема записами трудової книжки.

Щодо проставлення апостилю на документах, суд зазначає наступне.

Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 04.02.2023р. №107 "Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав", якою передбачено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування, документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 р. такі документи приймаються на території України без спеціального посвідчення.

Зважаючи на той факт, що станом на 24 лютого 2022 року Конвенція і Протокол до неї у відносинах з Російської Федерації та Республіки Білорусь діяли, і виготовлені або засвідчені там документи приймалися на території України без спеціального посвідчення, з прийняттям цієї постанови КМУ від 04.02.2023р. №107 документи цих держав і надалі приймаються на території України без спеціального посвідчення, але лише під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування.

Після припинення воєнного стану в Україні та закінчення строку 6 місяців після його припинення передбачається проставлення апостиля, що випливає з наведеного вище.

Разом із тим, Україна залишається учасницею іншого міжнародного договору, а саме Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 1961 року, Російська Федерація та Республіка Білорусь також залишаються учасницями цієї Конвенції. Зазначена Конвенція передбачає проставлення апостиля, якщо угода між двома чи декількома договірними державами не відміняють чи не спрощують дану формальну процедуру або не звільняють сам документ від легалізації (ст. 2.3 цієї Конвенції).

Вказана Конвенція поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.

Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються: a) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; b) адміністративні документи; c) нотаріальні акти; d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.

З огляду на вказане, надані позивачем документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на пенсійне забезпечення.

Таким чином, висновки відповідача про не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1988 по 29.06.1998, та періоди роботи з 01.10.1997 по 25.11.1998, з 01.11.1998 по 17.07.2001, з 12.10.2001 по 05.10.2005, з 07.10.2005 по 01.03.2006, з 02.03.2006 по 02.07.2006, з 03.07.2006 по 01.06.2007, з 06.06.2007 по 08.04.2009, з 01.09.2010 по 13.06.2012, з 14.06.2012 по 11.01.2013, з 14.01.2013 по 10.01.2014, з 13.01.2014 по 11.01.2016 є необґрунтованими.

Наведене вище у своїй сукупності є підставою для висновку про неправомірність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 09 січня 2025 року №203850003595 (за вих.№2000-0304-8/5298), яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком, а тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати.

З урахуванням викладеного задоволенню підлягає вимога позивача щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03 січня 2025 року про призначення пенсії по інвалідності відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1988р. по 29.06.1998р., та періоди роботи з 01.10.1997 по 25.11.1998, з 01.11.1998 по 17.07.2001, з 12.10.2001 по 05.10.2005, з 07.10.2005 по 01.03.2006, з 02.03.2006 по 02.07.2006, з 03.07.2006 по 01.06.2007, з 06.06.2007 по 08.04.2009, з 01.09.2010 по 13.06.2012, з 14.06.2012 по 11.01.2013, з 14.01.2013 по 10.01.2014, з 13.01.2014 по 11.01.2016.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПО У14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 09 січня 2025 року №203850003595 (за вих.№2000-0304-8/5298), яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії по інвалідності відповідно до частини 1 статті 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, Харківська обл., Харківський р-н, м. Харків, майдан Свободи, 5, 3 під.2 пов., Держпром, код ЄДРПОУ 14099344) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) від 03 січня 2025 року про призначення пенсії по інвалідності відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1988р. по 29.06.1998р., та періоди роботи з 01.10.1997 по 25.11.1998, з 01.11.1998 по 17.07.2001, з 12.10.2001 по 05.10.2005, з 07.10.2005 по 01.03.2006, з 02.03.2006 по 02.07.2006, з 03.07.2006 по 01.06.2007, з 06.06.2007 по 08.04.2009, з 01.09.2010 по 13.06.2012, з 14.06.2012 по 11.01.2013, з 14.01.2013 по 10.01.2014, з 13.01.2014 по 11.01.2016.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, Харківська обл., Харківський р-н, м. Харків, майдан Свободи, 5, 3 під.2 пов., Держпром, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) сплачений судовий збір в сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення складено та підписано 10.09.2025.

Суддя Супрун Ю.О.