Рішення № 130111581, 05.09.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2025 р. №640/18413/20

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

за участю секретаря судового засідання - Домніч О.В,

представника позивача - Гудима Т.Ю.,

представника відповідача - Франчука Я.Р.,

розглянувши у порядку загального провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Реккітт Бенкізер Хаусхолд Енд Хелс Кер Україна" до Офісу великих платників податків ДПС про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

До адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕККІТТ БЕНКІЗЕР ХАУСХОЛД ЕНД ХЕЛС КЕР УКРАЇНА" (далі також позивач, ТОВ "РЕККІТТ БЕНКІЗЕР ХАУСХОЛД ЕНД ХЕЛС КЕР УКРАЇНА") з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (далі також відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної податкової служби від 21.07.2020 за № 0005234403, № 0005244403 та № 0005254403.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню з огляду на те, що висновки контролюючого органу за наслідками перевірки не ґрунтуються на дійсних обставинах та приписах чинного законодавства. Так, вказує, що позивач дотримався всіх вимог, встановлених Податковим кодексом України, для бюджетного відшкодування податку на додану вартість, зокрема, п.п. а, б п. 200.4 Податкового кодексу України, що підтверджується, в тому числі, і відповідачем в акті перевірки; чинним законодавством не встановлено правила визначення сум бюджетного відшкодування щодо окремого товару; висновок відповідача про невикористання у господарській діяльності маркетингових послуг, надання яких замовляв позивач у аптек, є необґрунтованим, оскільки надані послуги опосередковано пов`язані зі збільшенням збуту позивача, а тому є господарськими операціями для цілей застосування норм податкового законодавства; відсутня база для застосування штрафних санкцій на суму зменшення бюджетного відшкодування ПДВ. Також звертає увагу, що відповідач провів документальну податкову перевірку бюджетного відшкодування ПДВ на підставі п.п. 78.1.8 Податкового кодексу України за відсутності підстав, передбачених п.200.11 Податкового кодексу України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Представником відповідача надіслано відзив на позов разом з доданими до нього документами, в якому він, з посиланням на висновки акта перевірки, заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що оскаржувані рішення є обґрунтованими і правомірними.

Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що доводи, наведені відповідачем, не спростовують аргументи позивача щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Позивачем також подано до суду додаткові пояснення щодо економічної обґрунтованості придбання маркетингових послуг у аптек, щодо незаконності відмови у бюджетному відшкодуванні та незаконності перевірки, щодо незаконності застосування відповідачем штрафних санкцій, щодо рекламування товарів позивача під час надання маркетингових послуг, а також щодо незаконності проведення податкової перевірки та відсутності доказів, які підтверджують висновки відповідача.

У додаткових поясненнях у справі позивач просить урахувати висновки суду, сформовані у справі № 640/30798/20 в аналогічних спірних правовідносинах між позивачем та відповідачем, а також правову позицію Верховного Суду у справах з подібними спірними правовідносинами.

На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого Наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, Київським окружним адміністративним судом направлено адміністративну справу № 640/18413/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Реккітт Бенкізер Хаусхолд Енд Хелс Кер Україна" до Офісу великих платників податків ДПС про скасування податкових повідомлень - рішень - до Харківського окружного адміністративного суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2025 справа передана на розгляд судді Мороко А.С.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року прийнято до провадження судді Мороко А.С. адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Реккітт Бенкізер Хаусхолд Енд Хелс Кер Україна" до Офісу великих платників податків ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року замінено відповідача у справі №640/18413/20 з Офісу великих платників податків Державної податкової служби на його правонаступника - Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (02068, місто Київ, вул. Кошиця, будинок 3, код ЄДРПОУ 44082145).

Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків подано додаткові пояснення у справі, у яких відповідач звертає увагу, що податковою перевіркою не підтверджено економічну доцільність укладення договорів щодо маркетингових послуг для ТОВ "Реккітт Бенкізер Хаусхолд Енд Хелс Кер Україна", оскільки останнє не здійснює безпосередньої реалізації продуктів на аптечні мережі. Звертає увагу, що судами досліджувались взаємовідносини позивача з ПФ «Гамма-55», ТОВ «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН КРЕМІНЬ», ТОВ «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН ПЛЮС», ТОВ «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН ЛЬВІВ» за аналогічними договорами та встановлено правомірність прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень (справа № 640/23760/20).

Позивачем подані заперечення щодо додаткових пояснень відповідача, в яких позивач вкотре наголошує, що відповідач вийшов за межі встановлених повноважень та перевірив бюджетне відшкодування з ПДВ за відсутності підстав, визначених п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України, що є підставою для визнання перевірки незаконною; надання маркетингових послуг підтверджено документально та було економічно доцільним.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, відповідно до Наказу від 21.05.2020 за № 517 Офісом великих платників податків ДПС, на підставі п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст.78, п.п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Реккітт Бенкізер Хаусхолд енд Хелс Кер Україна» по декларації з податку на дану вартість за звітний (податковий) період березень 2020 року (реєстраційний номер 9084227799 від 17.04.2020 з урахуванням уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з ПДВ) з метою перевірки відповідності формування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

За результатами перевірки складено акт від 19.06.2020 за №835/28-10-44-03/33696041 (далі також акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем:

- п.200.1, пп.«б» п.200.4, ст.200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року 2755-VI, зі змінами та доповненнями, та вимог Наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 за №21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за №159/28289, зі змінами та доповненнями встановлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування ТОВ «РЕККІТТ БЕНКІЗЕР ХАУСХОЛД ЕНД ХЕЛС KEP УКРАЇНА» за березень 2020 року на суму 17 463 767 грн.

- п.п. «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) від 02.12.2010 за № 2755-VI, в наслідок чого підприємством занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 2 078 901,76 грн. та відсутня реєстрацій податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим порушено п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано наступним.

Контролюючий орган дійшов висновку про відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування за березень 2020 року на суму 17 463 767 грн, оскільки імпортовані за період з вересня 2017 року по грудень 2017 року товари станом на 31.37.2020 реалізовані, а тому при визначенні різниці між податковим зобов`язанням від їх реалізації та сформованого податкового кредиту при їх придбанні (імпорті) у Товариства не виникає від`ємного значення суми податку на додану вартість за період з вересня 2017 року по грудень 2017 року, за операціями з імпорту відсутня сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Також контролюючий орган дійшов висновку, що перевіркою не підтверджено економічну доцільність ТОВ «РЕККІТТ БЕНКІЗЕР ХАУСХОЛД ЕНД ХЕЛС КЕР УКРАЇНА» придбання у контрагентів послуг з просування товарів торгових марок замовника (маркетингових послуг). При цьому відповідач посилається на відсутність у позивача листів опитування, інформації про телефонні дзвінки та перелік телефонів, за якими проводились опитування.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.07.2020:

- №0005234403, яким встановлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування ТОВ «Реккітт Бенкізер Хаусхолд енд Хелс Кер Україна» за березень 2020 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 17 463 767 грн;

- №0005244403, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 078 901,76 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції 519 125,44 грн;

- №0005254403, яким застосовано штрафні санкції за відсутність реєстрації податкових накладних у сумі 3 400 грн.

Скориставшись правом на оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень у судовому порядку, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

По суті спірних правовідносин суд зазначає таке.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 за №2755-VI (з наступними змінами та доповненнями, чинними на час виникнення спірних відносин, далі - ПК України).

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.

Відповідно до вимог пункту 78.1.8 статті 78 Податкового кодексу України однією з підстав для проведення позапланової перевірки є те, що платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

При цьому, порядок узгодження суми бюджетного відшкодування ПДВ; строки та порядок проведення перевірок з цього питання, визначається статтею 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до вимог пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України (до якої фактично відсилає пункт 78.1.8. Податкового кодексу України), контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями:

- за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками;

- з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу.

Рішення про проведення документальної перевірки має бути прийнято не пізніше закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктами 9.1.1, 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 ПК України встановлено, що податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків.

В силу пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктами 198.2, 198.3 статті 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, з огляду на наведені норми Податкового кодексу України, відповідач як контролюючий орган наділений повноваженнями на проведення документальної позапланової перевірки платника податку в разі, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету ПДВ (підпункт 78.1.8 пункт 78.1 статті 78 Податкового кодексу України), і якщо розрахунок такої суми бюджетного відшкодування зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за визначеними у пункті 200.11 статті 200 Податкового кодексу України операціями.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №808/2911/17.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з податковою декларацію з податку на додану вартість за березень 2020 року позивачем до бюджетного відшкодування заявлено 22 682 604 грн.

Сума, заявлена позивачем до відшкодування становить більше 100 тис. гривень, тобто у контролюючого органу були підстави для проведення перевірки на підставі підпункту 78.1.8. пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Так, в акті перевірки зазначено, що за результатами перевірки податкової декларації з податку на додану вартість від 17.04.2020 за №9084227799 за березень 2020 року, щодо визначення частини залишку від`ємного значення, фактично сплаченої ТОВ «Реккітт Бенкізер Хаусхолд енд Хелс Кер Україна» постачальникам, і яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, встановлено, що сума бюджетного відшкодування, заявлена TOB «РЕККІТТ БЕНКІЗЕР ХАУСХОДІ ЕНД ХЕЛС КЕР УКРАЇНА» до відшкодування на рахунок в банку, відображена у ряді 20.2.1 декларації за березень 2020 року, складає 22 682 604 грн.

При цьому, позивачем в додатку ДЗ «Розрахунок суми бюджетного відшкодування декларації з податку на додану вартість за березень 2020 року відображено, що сума бюджетного відшкодування сформована по контрагенту, із зазначенням власного ІПН звітний (податковий) період, у якому виникло від`ємне значення - « 09.2017», « 10.2017» « 11.2017», « 12.2017», « 03.2020».

Матеріалами справи підтверджено, що в ході перевірки на запит №1 від 28.05.2020 позивачем надано оборотно-сальдові відомості по рахунку 28 «Товари на складі» у розрізі номенклатури, кількісних та вартісних показників, із залишками на початок періоду оборотами та залишками на періоду. Згідно з даними рахунку 28 «Товари на складі» станом на 01.01.2017 у ТОВ «РЕККІТТ БЕНКІЗЕР ХАУСХОЛД ЕНД ХЕЛС КЕР УКРАЇНА» обліковувались залишки імпортних товарів на складі у загальній вартості 225 391 280,43 грн. (без ПДВ) протягом 2017, 2018 років Товариством імпортовано товарів загальною вартістю 5 994 017 132,8 грн та реалізовано за 2017, 2018 роки вартістю 5 981 400 080 грн. Станом на 31.03.2020 ТОВ «РЕККІТТ БЕНКІЗЕР ХАУСХОЛД ЕНД ХЕЛС КЕР УКРАЇНА» обліковується залишок товарів на складі вартістю 150 645 923 грн.

Згідно з Положенням "Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику підприємства" ТОВ «Реккітт Бенкізер Хаусхолд енд Хелс Кер Україна» для оцінки вибуття запасів використовує метод середньозваженої собівартості - для запасів кожної окремої одиниці, яку регулярно (періодично) витрачаються та поповнюються.

Відповідно до п.18 П(С)БО 9 «Запаси» «оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.» та п.19 «оцінка кожної операції з вибуття запасів може здійснюватися за середньозваженою собівартістю діленням сумарної вартості таких запасів на дату операції на сумарну кількість запасів на дату операції».

За результатами аналізу рахунку 28 «Товари на складі» з урахуванням вибуття за обраним Товариством методом, станом на 31.03.2020 залишків товарів, які імпортовано за період з вересня 2020 по грудень 2020 року не встановлено, тобто імпортовані за вказані періоди товари реалізовані у повному обсязі.

Матеріалами справи та актом перевірки підтверджується, що за звітний період сума податкових зобов`язань та сума податкового кредиту позивача є підтвердженою.

Разом з тим відповідач, посилаючись на те, що товар, під час імпорту якого у позивача утворилось від`ємне значення ПДВ, станом на дату звернення із заявою про бюджетне відшкодування вже реалізований, дійшов висновку, що у позивача відсутнє від`ємне значення за цим товаром.

Проте, суд не погоджується з висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки, оскільки вони не відповідають нормам чинного законодавства.

Так, згідно з підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14.1 ПК України визначено, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Податкове зобов`язання для цілей розділу V Податкового кодексу України згідно з підпунктом 14.1.179 пункту 14.1 статті 14 ПК України - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Однак, як передбачено пунктом 200.4 та пунктом 200.1 ПК України, від`ємне значення ПДВ, яке може бути заявлене до бюджетного відшкодування, розраховується за звітний період, а не щодо окремого товару чи поставки.

Жодною іншою нормою Податкового кодексу України не передбачено, що від`ємне значення ПДВ розраховується щодо окремого товару, а не за звітний період.

При імпорті товарів бюджетному відшкодуванню підлягає та частина від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах до Державного бюджету України, тому незалежно від факту реалізації імпортованого товару, суми податку на додану вартість, сплачені платником податку до Державного бюджету України при імпорті придбаних у нерезидента товарів включаються до складу податкового кредиту та відповідно підлягають бюджетному відшкодуванню.

Тобто, сума від`ємного значення для бюджетного відшкодування визначається, як різниця між загальною сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту за звітний період, а не в розрізі окремих операцій.

Матеріалами справи та актом перевірки (т.1 а.с.43) підтверджується, що за звітний період сума, розрахована в порядку 200.1 статті 200 Податкового кодексу України має від`ємне значення різниці між податковими зобов`язаннями та податковим кредитом з ПДВ в розмірі 17 463 767 грн та не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України.

В додатку 3 до податкової декларації з ПДВ за березень 2020 року (додаток поданий разом із податковою декларацією) позивач навів розшифровку сум ПДВ (від`ємного значення), яке заявлене до відшкодування, з якого встановлено, що до відшкодування заявляється ПДВ за певний період, а не за певними операціями.

Також судом установлено, що заявлене до відшкодування ПДВ сплачене позивачем при імпорті товарів, сплату ПДВ позивач підтвердив митними деклараціями, що не заперечувалося відповідачем та підтверджується доданими митними деклараціями до матеріалів справи.

Отже, враховуючи, що контролюючим органом не заперечується відсутність у позивача податкової заборгованості, наявність податкового кредиту з податку на додану вартість, що був сформований у минулих періодах (акт перевірки - т.1 а.с.43), та факт сплати відповідних сум до Державного бюджету України при імпорті товарів (митні декларації), суд дійшов висновку, що контролюючим органом протиправно прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення від 21.07.2020 за №0005234403, яким виявлено відсутність права на врахування суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 17 463 767 грн.

Щодо правомірності податкових повідомлень-рішень від 21.07.2020 за №0005244403, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 078 901,76 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції 519 125,44 грн, та №0005254403, яким застосовано штрафні санкції за відсутність реєстрації податкових накладних у сумі 3 400 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 198.5 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В силу вимог пункту 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Відповідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 за №996-ХІV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 2 Закону №996-XIV визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Частиною другою статті 3 Закону №996-XIV визначено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з приписами частин першої, другої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до абз. 2 п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм у їх сукупності свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже, господарські операції для визначення витрат та податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність та зміст таких операцій, а також спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) підчас здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податку. І лише за таких умов платник податку має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Отже, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Так, підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Поняття економічного ефекту не розкрито в ПК України, однак із загального розуміння характеру економічної діяльності можна дійти висновку, що економічний ефект - це приріст (збереження) активів платника та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Водночас не є обов`язковою умовою те, що економічний ефект має спостерігатися негайно після вчинення операції.

Як убачається з матеріалів справи, ТОВ «Реккітт Бенкізер Хаусхолд Енд Хелс Кер Україна» мало господарські операції з Приватною фірмою «Гамма-55», Товариством з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН КРЕМІНЬ», Товариством з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН ПЛЮС», Товариством з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН ЛЬВІВ».

Так, згідно з актом перевірки 01.01.2019 між позивачем (замовник) та Приватною фірмою «ГАММА-55» (виконавець) було укладено договір про надання послуг № НС 66/01/19, відповідно до пункту 1.1. якого виконавець зобов`язується надати замовнику інформаційні, рекламні та маркетингові послуги стосовно товарів замовника, а замовник зобов`язується прийняти належним чином надані виконавцем послуги та оплатити їх на умовах і в порядку, що зазначені у цьому договорі.

Зміст маркетингових послуг розкритий сторонами в пункті 2.1. договору про надання послуг № НС 66/01/19 від 01.01.2019.

Додатково між сторонами були укладені додатки до договору про надання послуг № НС 66/01/19 від 01.01.2019 за № 1 від 01.07.2019, № 2 від 01.10.2019, № 3 від 12.12.2019.

За договором № НС 66/01/19 від 01.01.2019 сторонами було підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №85284 від 31.03.2020, звіт про надання послуг від 31.03.2020 та складено податкову накладну №76 від 31.03.2020.

01.06.2018 між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН КРЕМІНЬ» (виконавець) було укладено Договір про надання послуг № НС02/06/18, відповідно до пункту 1.1. якого виконавець зобов`язується надати замовнику інформаційні, рекламні та маркетингові послуги стосовно товарів замовника, а замовник зобов`язується прийняти належним чином надані виконавцем послуги та оплатити їх на умовах і в порядку, що зазначені у цьому Договорі.

Зміст маркетингових послуг розкритий сторонами в пункті 2.1. договору про надання послуг № НС 02/06/18 від 01.06.2018.

Додатково між сторонами до договору № НС 02/06/18 від 01.06.2018 укладено додаткові угоди № 1 від 02.06.2018, № 2 від 01.06.2018, № 3 від 01.06.2018.

За договором № НС 02/06/18 від 01.06.2018 сторонами підписано акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 22746 від 16.03.2020, звіт про надані послуги від 16.03.2020 та складено податкову накладну №286 від 16.03.2020.

01.01.2020 між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН ПЛЮС» (виконавець) укладено договір про надання послуг № НС 38/01/20, відповідно до пункту 1.1. якого виконавець зобов`язується надати замовнику інформаційні, рекламні та маркетингові послуги стосовно товарів замовника, а замовник зобов`язується прийняти належним чином надані виконавцем послуги та оплатити їх на умовах і в порядку, що зазначені у цьому договорі.

Зміст маркетингових послуг розкритий сторонами в пункті 2.1. договору про надання послуг № НС 38/01/20 від 01.01.2020.

За договором № НС 38/01/20 від 01.01.2020 сторонами було підписано акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) №7820 від 16.03.2020, звіт про надані послуги від 16.03.2020 та складено податкову накладну №142 від 16.03.2020.

01.01.2020 між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН ЛЬВІВ» (виконавець) було укладено Договір про надання послуг № НС40/01/20, відповідно до пункту 1.1. якого виконавець зобов`язується надати замовнику інформаційні, рекламні та маркетингові послуги стосовно товарів замовника, а замовник зобов`язується прийняти належним чином надані виконавцем послуги та оплатити їх на умовах і в порядку, що зазначені у цьому договорі.

Зміст маркетингових послуг розкритий сторонами в пункті 2.1. договору про надання послуг № НС 40/01/20 від 01.01.2020.

За договором № НС40/01/20 від 01.01.2020 сторонами було підписано акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 23414 від 16.03.2020, звіт про надані послуги від 16.03.2020 та складено податкову накладну № 227 від 16.03.2020.

На підставі укладених договорів зазначені підприємства надавали маркетингові послуги позивачу, що полягали в проведенні опитування покупців щодо ТМ Нурофен платника: наскільки вони є популярними та впізнаними для потенційних споживачів.

Розрахунок на надані послуги проведено між сторонами у безготівковій формі, про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення.

Отже, послуги супроводжувались наступними етапами та підтверджуються дослідженими документами, копії яких містяться в матеріалах справи.

Зокрема:

1) послуги надавались на підставі договорів;

2) для узгодження виду маркетингових послуг та вартості таких послуг, контрагенти підписували з позивачем додатки та заявки до договорів, які містили перелік товарів, щодо яких надаються послуги та рекомендовані умови викладки товарів замовника, перелік торгівельних точок замовника;

3) після підписання додатків та заявок контрагенти виконували узгоджені умови та надавали послуги, які підтверджувались звітами про надані послуги;

4) на підставі звітів проведені розрахунки вартості наданих послуг та направлені акти здачі-приймання робіт (надання послуг) для підписання;

5) після підписання актів здачі-приймання робіт (надання послуг) були зареєстровані податкові накладні на виконані послуги та здійснена оплата.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що надання маркетингових послуг було документально підтверджено, водночас відповідач проігнорував усі надані докази.

В акті від 19.06.2020 за №835/28-10-44-03/33696041 відповідач посилається на неможливість ідентифікації осіб, що проводили опитування для позивача та чи є такі особи співробітниками аптек.

Крім цього, відповідач вказує, що у позивача відсутні листи опитування, інформації про телефонні дзвінки та перелік телефонів по яким проводились опитування.

Також зазначає, що згідно з наданими звітами про надані послуги в опитуваннях брали участь торгові марки інших виробників/імпортерів, такі як Ібупрофен, Немісил, Цитрамон, і неможливо визначити чи не надавались ці ж послуги іншим замовникам.

Суд уважає таку позицію відповідача безпідставною, оскільки за умовами договорів з контрагентами не передбачалось надання позивачу інформації про співробітників контрагентів або щодо телефони номерів, більше того така інформація є конфіденційною інформацією про фізичну особу, доступ до якої позивачу не надавався.

Тобто, можна дійти висновку, що господарсько-правові відносини між позивачем та аптеками не вимагають ідентифікації кожної особи, що робила опитування. Позивач не має жодного відношення до трудових відносин між аптеками та їх працівниками, тому твердження відповідача щодо неможливості виконання маркетингових послуг для позивача за відсутності в первинно-бухгалтерських документах інформації про прізвища, імена, по-батькові та телефонні номери працівників контрагентів позивача, а також покупців суд вважає необґрунтованими.

Така інформація за договорами надання послуг не є обов`язковою для позивача. Метою таких послуг є не збір даних про опитуваних, а отримання думки споживачів про товар, тому, з урахуванням викладеного, важлива саме інформація щодо кількості відповідей, а не персоніфікація кожної відповіді.

У свою чергу, у договорах між позивачем та аптеками чітко закріплено перелік обов`язкових документі які підтверджують факт надання послуг, зокрема - це акти прийому-передачі послуг, рахунки-фактури податкова накладна та письмовий звіт про надання послуг.

У звітах про надання послуг наведена інформація про обсяги наданих послуг, а саме: перелік поставлених питань респондентам, кількість відповідей щодо кожного запитання та загальна кількість опитаних респондентів, а також зазначена загальна вартість послуг.

Згідно з поясненнями позивача перше питання під час опитування (Лікарські засоби яких торгових марок ви використовуєте від головного болю?) було сформульоване шляхом пропонування респондентам варіантів відповідей і містило, окрім варіанта ТМ Нурофен, також посилання на торгові марки інших виробників/імпортерів, такі як Ібупрофен, Немісил, Цитрамон, та варіанта «інші ТМ», що дозволяє визначити рівень ефективності витрачених на рекламу коштів.

Отже, як установлено судом та підтверджено матеріалами справи, маркетингові послуги, які отримано позивачем від контрагентів Приватна фірма "Гамма-55", ТОВ "АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН КРЕМІНЬ", ТОВ "АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН ПЛЮС", ТОВ "АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН ЛЬВІВ" пов`язані з його господарською діяльністю та отриманням доходу, оскільки маркетингові послуги фактично направлені на забезпечення ефективного збуту товарів у торгівельній мережі шляхом популяризації продукції серед споживачів та стимулювання споживчого попиту, що і обумовлює господарський характер цих послуг для позивача.

Разом з цим вказані дії з просування товару мають економічний ефект незалежно від їх результату, який не охоплюється предметом договору надання послуг.

Суд зазначає, що податкове законодавство не використовує поняття економічної доцільності та не регулює порядок та умови ведення фінансово-господарської діяльності; обґрунтованість витрат, що зменшують для цілей оподаткування отримані доходи, не може оцінюватися з точки зору їх доцільності, раціональності, ефективності або отриманого результату. В силу принципу свободи економічної діяльності платник здійснює її на власний ризик та вправі самостійно оцінювати ефективність та доцільність понесених витрат.

У зв`язку з цим оцінка фактично одержаного позивачем економічного ефекту за фактом отримання маркетингових послуг не має правового значення для податкового обліку витрат, за умови наявності ділової мети та документального підтвердження відповідних витрат.

Разом з цим в матеріалах справи наявні всі первинні документи, які пов`язані з отриманням від аптек маркетингових послуг, у тому числі: копії договорів, актів прийому-передачі послуг, рахунків-фактур, податкових накладних та письмових звітів про надання послуг, які мають всі обов`язкові реквізити та відповідають вимогам Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 28 квітня 2022 року у справі № 640/30798/20, від 13 листопада 2024 року у справі № 640/20363/20.

Суд не бере до уваги посилання податкового органу на висновки суду першої та апеляційної інстанції у справі № 640/23760/20, оскільки відповідно до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України ураховуються висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не у рішеннях (постановах) судів першої (апеляційної) інстанції.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень від 21.07.2020 за №0005244403 та №0005254403.

За приписами частини другої статті 77 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з огляду на що такі є протиправними та підлягають скасуванню.

Отже, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕККІТТ БЕНКІЗЕР ХАУСХОЛД ЕНД ХЕЛС КЕР УКРАЇНА".

Розподіл судових витрат щодо сплати судового збору здійснюється відповідно до положень статті 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13-14, 77, 139, 242-246, 250, 255-262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕККІТТ БЕНКІЗЕР ХАУСХОЛД ЕНД ХЕЛС КЕР УКРАЇНА" (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, буд. 28-А, літ. Г, офіс 80, код ЄДРПОУ 33696041) до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (02068, місто Київ, вул. Кошиця, будинок 3, код ЄДРПОУ 44082145) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.07.2020 №0005234403, яким відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування ТОВ «Реккітт Бенкізер Хаусхолд енд Хелс Кер Україна» за березень 2020 року у сумі 17 463 767 (сімнадцять мільйонів чотириста шістдесят три тисячі сімсот шістдесят сім) грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.07.2020 №0005244403, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2078901 (два мільйони сімдесят вісім тисяч дев`ятсот одна) грн. 76 коп. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 519 125 (п`ятсот дев`ятнадцять тисяч сто двадцять п`ять) грн. 44 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.07.2020 №0005254403, яким застосовано штрафні санкції за відсутність реєстрації податкових накладних у сумі 3 400 (три тисячі чотириста) грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕККІТТ БЕНКІЗЕР ХАУСХОЛД ЕНД ХЕЛС КЕР УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 33696041) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 27 326 (двадцять сім тисяч триста двадцять шість) грн за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44082145).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст складено 10 вересня 2025 року.

Суддя А.С. Мороко