Рішення № 130111574, 10.09.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2025 р. №520/19275/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Завод Південкабель" (вул. Автогенна, буд. 7,м. Харків,61009, код ЄДРПОУ 00214534) до Харківської митниці (вул. Короленка, буд. 16Б,м. Харків,61003, код ЄДРПОУ 44017626) про скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Завод Південкабель" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2023/000181/2 від 11.04.2023, картку відмови у митному оформленні випуску № UА807200/2023/000183.

В обґрунтування позову зазначено, що прийняті 11.04.2023 рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2023/000181/2 та картка відмови № UА807200/2023/000183 є необґрунтованими та безпідставними, оскільки під час митного оформлення позивачем надано всі документи на підтвердження вартості товарів і обраного методу її визначення.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу через систему "Електронний суд" та надійшла в електронний кабінет користувача, що підтверджується електронною роздруківкою.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечував з підстав його необґрунтованості та недоведеності. При цьому, представником відповідача зазначено, що заявлена до митного оформлення вартість заявлених до митного оформлення товарів не підтверджується поданими документами, а додаткових підтверджуючих доказів підприємством позивача до митного оформлення подано не було. У зв`язку з чим просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Положеннями ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно ч.2 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України: за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду.

Відповідно 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд зазначає наступне.

Приватне акціонерне товариство "Завод Південкабель", код ЄДРПОУ 00214534, зареєстровано у відповідності до чинного законодавства України як суб`єкт господарювання.

Під час розгляду справи встановлено, що між Приватним акціонерним товариством "Завод Південкабель" та фірмою "Resin Technology, LLC" Гротон, Массачуссетс, США укладено контракт №08-14-2015 від 14.08.2015, відповідно до умов якого продавець ("Resin Technology, LLC") продає, а покупець (ПАТ "Завод Південкабель") купує товар - смогу ПВХ на умовах CIF Одеса (Інкотермс 2010). Відповідно до умов указаного контракту ціна, марка, і кількість товару вказується в специфікаціях, що оформлюються на кожну партію товару, що відвантажується. Згідно з розділом 2 контракту №08-14-2015 від 14.08.2015 ціни на товар, проданий за цим контрактом, визначаються на підставі комерційної пропозиції фірми-продавця та підтверджуються підписанням відповідної специфікації. Валюта контракту - Долар США. Остаточна вартість і кількість кожної партії вказана у відповідному інвойсі та специфікації повинні містити обов`язкові реквізити: посилання на номер і дату контракту, посилання на умови поставки відповідно до контракту, кількість і ціну товару, що поставляється.

В подальшому сторонами було складено та підписано на виконання умов контракту додаткові угоди №1 від 22.02.2016, №2 від 29.02.2016 №3 від 03.03.2016, №4 від 21.03.2016; №5 від 23.05.2016, №6 від 01.08.2016, №7 від 28.07.2017, №8 від 04.12.2018, б/н від 08.04.2019, №9 від 19.03.2021; №10 від 18.04.2021, №11 від 17.01.2022, №12 від 18.08.2022 до контракту №08-14-2015 від 14.08.2015, якими змінювались банківські реквізити покупця, умови оплати, загальна вартість контракту.

Відповідно до вимог пункту 2.5 контракту №08-14-2015 від 14.08.2015 сторони в специфікації №75 від 30.05.2023 погодили кількість товару, його ціну, загальну вартість поставки, умови поставки, упаковку, країну походження та відвантаження товару, інші обов`язкові реквізити.

У рахунку-проформі від 09.12.20222 №SUA7392 сторони погодили основні характеристики товару, а також строк та порядок оплати, загальні умови поставки, валюту оплати, дату відправлення, термін оплати рахунку-фактури.

На підставі рахунку-проформи від 09.12.2022 № SUA7392 платіжним дорученням №16 від 25.01.2023 позивач як покупець сплатив на рахунок контрагента як продавця 31350,00 доларів США як 50% передплати за контрактом № 08-14-2015 від 14.08.2015.

На підставі рахунку-проформи від 09.12.2022 № SUA7392 платіжним дорученням № 30 від 16.02.2023 позивач як покупець сплатив на рахунок контрагента як продавця 31350,00 доларів США як 50% суми оплати після відвантаження за контрактом № 08-14-2015 від 14.08.2015.

Коносамент комбінованого транспортування № COSU6399988 засвідчено укладення договору перевезення вантажу морським судном у порт розвантаження Констанца, Румунія, прийняття вантажу для перевезення, а також надав право ПАТ «ЗАВОД ПІВДЕИКАБЕЛЬ» одержати вантаж у місті поставки.

Комерційний рахунок-фактура № IUA62069 від 21.02.2023 за контрактом №08-14-2015 від 14.08.2015 засвідчив поставку товару 25.03.2023 у порт розвантаження Констанца, Румунія.

Також, покупцем було отримано страхове свідоцтво № 5502425000445, сертифікат походження, звіт перевірки кількості та якості товару.

Позивачем також укладено договір № 01/08/2016 від 01.08.2016 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів, отримані довідки про транспортно-експедиційні витрати для подання у митні органи, а також міжнародні автомобільні товарно-транспортні накладні.

За результатами придбання товару відповідно до укладеного контракту, позивачем складено та подано до митного органу митну декларацію № 23UA80720000397U3 від 10.04.2023, в якій самостійно визначено митну вартість товарів за основним методом, а саме, за ціною контракту.

Як встановлено судом, під час декларування вказаного товару за митною декларацією № 23UA80720000397U3 від 10.04.2023 та з метою митного оформлення товарів та на підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем надано до митного органу пакет документів, передбачений ст.53 Митного кодексу України.

Так, разом з електронною митною декларацією № 23UA80720000397U3 від 10.04.2023 декларантом до митниці були надані наступні транспортні (перевізні) документи: за кодом «d0003»- сертифікат якості б/н від 13.02.2023; за кодом « 0380» - інвойс №IUA62069 від 21.02.2023; за кодом «d0705» - коносамент №COSU399988 від 16.02.2023 ; за кодом «d0730» - автотранспортна накладна №№б/н від 04.04.2023; за кодом «d0730» - автотранспортна накладна №№б/н від 05.04.2023; за кодом « 0862» - декларація про походження товару №IUA62069 від 21.02.2023; за кодом «d3001» - банківській платіжний документ №16 від 25.01.2023; за кодом «d3001» - банківській платіжний документ №30 від 16.02.2023; за кодом «d3004» - рахунок-фактура про надання транспортно-експедиторських послуг №LS-4478794 від 04.04.2023; за кодом «d3004» - рахунок-фактура про надання транспортно-експедиторських послуг №LS-4478796 від 04.04.2023; а кодом «d3004» - рахунок-фактура про надання транспортно-експедиторських послуг №LS-4478797 від 04.04.2023; за кодом «d3007» - довідка про транспортні витрати №399988 від 04.04.2023; за кодом «d3007» - довідка про транспортні витрати №399988/1 від 04.04.2023; за кодом «d3007» - довідка про транспортні витрати №399988/2 від 04.04.2023; «d3014» - прейскурант №б/н від 01.12.2022; «d3017» - документ що містить інформацію біржових організацій про вартість товару «Біржа PLATTS» від 07.12.2022; «d3530» - страховий поліс 5502425000445 від 13.03.2023; за кодом «m4100» - зовнішньоекономічний договір №08-14-2015 від 14.08.2015; за кодом «m4100» - доповнення до зовнішньоекономічного договору « 10» від 18.04.2021; за кодом «m4100» - доповнення до зовнішньоекономічного договору « 2» від 29.02.2016; за кодом «m4100» - доповнення до зовнішньоекономічного договору « 3» від 09.03.2016; за кодом «m4100» - доповнення до зовнішньоекономічного договору « 5» від 26.05.2016; за кодом «m4100» - доповнення до зовнішньоекономічного договору « 6» від 01.08.2016; за кодом «m4100» - доповнення до зовнішньоекономічного договору « 7» від 28.07.2017; за кодом «m4100» - допов

Під час здійснення співробітником підрозділу митного оформлення митного контролю ЕМД №UA807200/2023/003970 (23UA807200003970U3), спрацювали ризики, згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів (додаються), зокрема за кодом 105-2 (Контроль правильності визначення митної вартості), у зв`язку з чим відповідачем 11.04.2023 декларанта було повідомлено, що на виконання вимог стаття 54 МКУ та відповідно до вимог статті 53 МКУ у зв`язку з тим, що документи, зазначені у частині 2 статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, передбачені частиною 3 статті 53 МКУ (принт-скрін повідомлення АСМО «Інспектор» додається до відзиву).

У відповідь на повідомлення митниці декларантом 11.04.2023 № 12/28 надіслано листа щодо неможливості на даний час надати додаткові документи та інформацією та проханням винести рішення про коригування митної вартості товару.

Судовим розглядом справи встановлено, що 11.04.2023 року Харківською митницею відмовлено у оформленні (випуску) товарів, складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА807200/2023/000183 та прийнято рішення про коригування митної вартості № UА807000/2023/000181/2 від 31.10.2023 року, в якому у графі 33 вказано наступне: «У відповідності до вимог пункту 5 статті 55 та пункту 4 статті 57 Митного кодексу України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Результати проведеної консультації наведено у електронному повідомленні, направленим декларанту. Обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.ст. 54, 55, 57, 58, 59 Митного кодексу України: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально а також в зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також у зв`язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних документів, передбачених п. 3 ст.53 МКУ; наявні факти митних оформлень за ідентичними та подібними товарами. Мають розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; до митного оформлення надані платіжні доручення, але у них відсутні підписи відповідальних осіб. що є порушенням вимог постанови Правління НБУ № 216 від 28.07.2008 (зокрема, у платіжному дорученні відсутні підпис відповідальної особи та підпис та печатка платника, також сума в П/Д не відповідає сумі зазначеної у МД), не надана будь - яка цінова інформація щодо вартості товару (прайс лист, калькуляція) від виробника товару, декларантом не надано експортну митну декларацію.

Джерелом інформації для даного Рішення по товару є наявна у митного органу цінова інформація на подібний товар, зокрема оформлений раніше у схожій кількості, на схожих комерційних умовах у максимально наближений час за фактами митних оформлень, що наявні у ціновій базі даних ЄАІС Держмитслужби: МД №UA110020/2023/883 від 13.03.2023. При прийнятті даного Рішення застосовані Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 № 476. Коригування митної вартості здійснено за другорядним методом (резервним) у відповідності до статті 64 МК України. Розрахунок митної вартості: товар 1) 1,21 $/кг. Вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом доведено декларанту в електронному повідомленні.

Позивач, вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними, прийнятими із порушенням порядку, передбаченого митним законодавством та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч.1 ст.257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

При цьому, п.23 ч.1 ст.4 Митного кодексу України передбачено, що митним оформленням є виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Митні формальності, відповідно до п.29 ч.1 ст.4 Митного кодексу України, становлять сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Як передбачено положеннями ст.248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з ч.8 ст.257 Митного кодексу України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митним органом на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

Вартість товарів, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та використовується для митних цілей, виходячи з положень ч.1 ст. 49 Митного кодексу України, є митною вартістю товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до ч.1 ст.52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або надання митному органу додаткової інформації.

Одночасно з митною декларацією у випадках, передбачених митним кодексом України, виходячи з ч.1 ст.53 Митного кодексу України, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч.1 ст.54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до приписів ч.3 ст.53 Митного кодексу України підставами для видання митним органом письмової вимоги про подання платником додаткових документів є: 1) розбіжності у вже наданих документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; 2) наявність ознаки підробки поданих документів; 3) відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Крім того, положеннями ч.4 ст.53 Митного кодексу України визначено, що обґрунтоване припущення Митниці про існування взаємозв`язку між продавцем і покупцем дозволяє додатково витребувати інформацію, зокрема, про вартість товару в звичайних умовах.

Відповідно до ч.2 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму Імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Суд вважає необхідним зазначити, що якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, керуючись ч.1 ст.55 Митного кодексу України, митним органом приймається рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, відповідно до ч.2 ст.55 Митного кодексу України, має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Отже, виходячи з положень ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів є визначення митної вартості товарів за ціною договору.

Суд вказує, що якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно із ч.4 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

При цьому, відповідно до п.п.5, 6, 7 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, 1) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 2) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 3) витрати на страхування цих товарів.

Згідно з ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Суд зазначає, що приписами ч.3 ст.54 Митного кодексу України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч.1 ст.64); митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях (ч.2 ст.64).

Відтак, відсутність підстав для визнання митної вартості товару, розрахованої самостійно платником чи декларантом, не означає виникнення безумовної підстави для визначення такої митної вартості Митницею без дотримання усіх юридично значимих факторів.

До таких факторів законодавцем віднесені і параметри, згадані у положеннях ст.60 Митного кодексу України, де, зокрема, вказано, що під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними (ч.2 ст.60); для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку (ч.3 ст.60); ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (ч.4 ст.60); у разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена (ч.5 ст.60).

Суд зазначає, що зі змісту оскаржуваного у даній справі рішення про коригування митної вартості товару вбачається, що останнє містить висновки митного органу про встановлення порушень під час митного оформлення товарів, а саме: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально а також в зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також у зв`язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних документів, передбачених п. 3 ст.53 МКУ; наявні факти митних оформлень за ідентичними та подібними товарами. Мають розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; до митного оформлення надані платіжні доручення, але у них відсутні підписи відповідальних осіб. що є порушенням вимог постанови Правління НБУ № 216 від 28.07.2008 (зокрема, у платіжному дорученні відсутні підпис відповідальної особи та підпис та печатка платника, також сума в П/Д не відповідає сумі зазначеної у МД), не надана будь - яка цінова інформація щодо вартості товару (прайс лист, калькуляція) від виробника товару, декларантом не надано експортну митну декларацію.

Також, суд зазначає, що представником відповідача вказано посилання на дані з АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України і встановлення того, що рівень митної вартості ідентичних товарів у максимально наближений час є нижчою, проте до суду не надано доказів того, що вказане твердження відповідає умовам, наведеним у ч. 2 ст. 59 МК України, тому що до суду не надано доказів дослідження та встановлення обставин того, що задекларовані позивачем товари є ідентичними товарам, що вказуються відповідачем: за фізичними характеристиками, за виробником, за торгівельною маркою та іншими ознаками. Тобто, відповідно до ч. 2 ст. 59 Митного кодексу України митним органом не було дотримано умови порівняння, а подані позивачем документи є достатніми та такими, що у своїй сукупності підтверджують достовірність наданої інформації, а тому застосуванню підлягає перший метод визначення митної вартості товару.

Суд зазначає, що вказане підтверджується Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів (затверджені наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012р. за №883/21195; далі за текстом - Правила №598), оскільки у графі 33 рішення про коригування митної вартості "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що зі змісту оскаржуваного у даній справі рішення вбачається, що останнє не містять жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Так, відповідачем вказано лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості, що свідчить про помилковість зазначених доводів відповідача.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.12.2018 р. по справі №815/1670/17.

Відповідачем під час розгляду справи не надано до суду доказів здійснення детального порівняння, як і не надано доказів, які б підтверджували аналогічність характеристик імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність зазначеного висновку відповідача.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не надано до суду належних та достатніх доказів правомірності винесеного рішення про коригування митної вартості.

Стосовно доводів представника відповідача, викладених у спірному у даній справі рішенні, щодо не підтвердження декларантом документально всіх складових митної вартості товарів та документи містять розбіжності, що послугувало підставою для запиту додаткових документів в порядку, передбаченому ч.3 cт.53 Митного кодексу України суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи зі змісту наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що підприємством позивача було надано до митного оформлення необхідний перелік документів, передбачений ч.ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України, а також додатково додані документі, що мали б додатково підтвердити відсутність розбіжностей.

Однак, як встановлено судом, відповідачем під час винесення спірного у даній справі рішення фактично не було надано оцінки повідомленим представником позивача обґрунтуванням, а відтак відповідачем не наведено належних обґрунтувань щодо наявності сумніву в числових значеннях наданих документів.

Також, відповідачем не було наведено у оскаржуваному рішенні ніяких відомостей про характеристики товарів, умови постачання цих товарів або інші комерційні умови (торгова марка, виробник), до ціни яких було скориговано вартість поставлених підприємством позивача товарів.

Відтак, суд приходить до висновку про те, що доводи митного органу стосовно наявності підстав, передбачених ч.3 ст. 53 Митного кодексу України, для витребування від позивача додаткових доказів, визначених приписами п.1 ч.3 ст.53 Митного кодексу України, стосовно спірної у даній справі митної декларації не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Стосовно доводів відповідача про відсутність печатки та підпису уповноважених осіб банку у банківських платіжних документах, суд зазначає, що в платіжних документах присутні ПІБ відповідальних осіб покупця, а відсутність фізичного підпису відповідальних осіб обґрунтовується тим, що ці документи подавалися в банківську установу і виконувалися через засоби електронної комунікації, і самі документи є електронними.

Окрім того, представник позивача у додаткових поясненнях вказав, що перевірка відповідності платіжного доручення вимогам чинного законодавства України покладається саме на обслуговуючий банк. Підписи відповідальних осіб банку поставлені на обох платіжних дорученнях. Платіжне доручення № 30 від 16 лютого 2023 підписано електронними підписами генерального директора та головного бухгалтера ПАТ ЗАВОД ПІВДЕНКАБЕЛЬ.

Згідно постанови правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 ці банківські платіжні документи подавалися (виконувалися) через Міжнародну систему грошових переказів SWIFT і на цих електронних розрахункових документах накладались електронні підписи та печатки відповідних осіб покупця. Тоді як фізичні печатки та підписи на платіжному документі відповідно до Положення № 216 проставляються у разі подання платіжних документів в письмовому вигляді.

Також, пунктом 3.11 Положення № 216 зазначено, що уповноважений банк після здійснення операції з переказу коштів в іноземній валюті або банківських металів надає платникові інформацію в письмовій або електронній формі про первісну суму переказу, зокрема, в іноземній валюті, суму всіх витрат, яку сплатив платник за проведення цієї операції, тощо. Тобто, надані платіжні документи в електронній формі позивача відповідають вимогам зазначеній Постанові НБУ.

Програмне забезпечення банку, в якому здійснюються платежі, не дає можливість отримання платіжного доручення з підписом уповноважених осіб банку та печаткою банку. Платіжні доручення отримуються в клієнт-банку і містять усі необхідні реквізити, тому вказані вище аргументи відповідача є недоведеними та необґрунтованими.

Стосовно посилання митного органу у спірному рішенні на невідповідності суми в платіжних дорученнях сумі, зазначеної у ЕМД, представник позивача пояснив, що сума поставки саме згідно Специфікації № 72 від 09.12.2022 складає 62700,00 USD.

Так, контрактом № 08-14-2015 від 08.14.2015 визначено, що ціна, марка, і кількість товару вказується в специфікаціях, що оформлюються на кожну партію товару, що відвантажується. Ціни на товар, проданий за цим Контрактом, визначаються на підставі комерційної пропозиції фірми-Продавця та підтверджуються підписанням відповідної специфікації. Валюта Контракту Долар США. Остаточна вартість і кількість кожної партії вказана у відповідному інвойсі та специфікації повинні містити обов`язкові реквізити: посилання на номер і дату Контракту, посилання на умови поставки відповідно до Контракту, кількість і ціну товару, що поставляється.

Оскільки сторони в Контракті № 08-14-2015 від 08.14.2015 погодили, що ціни на товар підтверджуються підписанням відповідної специфікації, позивачем були надані відповідні біржові котирування на дату підписання Специфікації № 72 від 09.12.2022.

Згідно з розділом 5 Методичних рекомендацій під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків використовується, зокрема, інформація, отримана в мережі Інтернет (офіційні сайти виробників товарів, прайс-листи Інтернет-магазинів тощо).

Позивачем при митному оформленні товару надавалось платіжне доручення № 16 від 25.01.2023 щодо сплати 31350,00 USD як 50% передплати за поставку партії товару згідно Специфікації № 72 від 09.12.2022.

При цьому, у розділі Призначення переказу коштів платіжного доручення конкретизовано, що вказана оплата здійснюється по Контракту № 08-14-2015 від 08.14.2015, проформи-інвойса № SUA 7392 від 09.12.2022 та Специфікації № 72 від 09.12.2022.

У платіжному дорученні № 30 від 16.02.2023 у розділі Призначення переказу коштів зазначається, що оплата здійснюється по Контракту № 08-14-2015 від 08.14.2015, проформи-інвойса № SUA 7392 від 09.12.2022, Специфікації № 72 від 09.12.2022, а також рахунку № SUA 7483 від 16.01.2023 та Специфікації № 73 від 16.01.2023.

Таким чином, 31350,00 USD із 66000,00 USD сплачені на підставі проформи-інвойса № SUA 7392 від 09.12.2022, Специфікації № 72 від 09.12.2022 і складають 50% післяплати при відвантаженні товару на борт судна. Залишок суми відповідно був сплачений платіжним дорученням № 30 від 16.02.2023 на підставі Контракту № 08-14- 2015 від 08.14.2015, рахунку № SUA 7483 від 16.01.2023 та Специфікації № 73 від 16.01.2023, що стосується іншої партії товару між цими ж контрагентами за одним і тим самим Контрактом.

Отже, вищезазначені зауваження митного органу про невідповідність суми в платіжних дорученнях сумі, зазначеної у ЕМД спростовується матеріалами справи.

Щодо аргументу відповідача про порушення ПАТ ЗАВОД ПІВДЕНКАБЕЛЬ постанови правління НБУ № 216 від 28.07.2008, представник позивача зауважив, що платіжні доручення за якими було здійснено 50% передоплату та 50% суми оплати після відвантаження за контрактом № 08-14-2015 від 14.08.2015 містять всі необхідні реквізити, прийняті контрагентом Resin Technology, LLC» Гротон, Массачуссетс, США, оскільки передоплата є умовою поставки товару.

Відповідно до ч .2 ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частина 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як вже вище зазначалось, відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Отже, митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов`язковому порядку зобов`язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом.

Так, відповідачем належним чином не обґрунтовано застосування другорядного та резервного методу для визначення митної вартості пред`явленого позивачем до митного оформлення товару.

Відтак, суд наголошує, що надані декларантом документи, підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Сумніви митного органу з цього приводу слід визнати не обґрунтованими, а тому останній не мав правові підстави для коригування митної вартості.

Підсумовуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що не підтвердження під час розгляду справи правомірності рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000181/2 від 11.04.2023, у зв`язку з чим останнє підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Також, з огляду на обставини того, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2023/000183 прийнята на підставі рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000181/2 від 11.04.2023, то з огляду на висновки суду у даній справі суд приходить до висновку, що така картка підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із положеннями ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Завод Південкабель".

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Завод Південкабель" (вул. Автогенна, буд. 7,м. Харків,61009, код ЄДРПОУ 00214534) до Харківської митниці (вул. Короленка, буд. 16Б,м. Харків,61003, код ЄДРПОУ 44017626) про скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2023/000181/2 від 11.04.2023, картку відмови у митному оформленні випуску № UА807200/2023/000183.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "Завод Південкабель" (код ЄДРПОУ 00214534) сплачену суму судового збору у розмірі 5368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (код ЄДРПОУ 44017626).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя А.С.Мороко