Рішення № 130111570, 10.09.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2025 р. №520/26628/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛАМІНГО 2017" (вул. Садова, буд. 3/1,м. Богодухів, Харківська область, 62103, код ЄДРПОУ 41499462) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, буд.21А,м. Одеса, Одеська область, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЛАМІНГО 2017", з адміністративним позовом в якому просить суд визнати протиправним та скасувати прийняте Одеською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 09.09.2023 № UA500530/2023/000024/2.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що ТОВ "ФЛАМІНГО 2017" подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. На думку позивача, Одеською митницею, всупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданої митної декларації та документів, протиправно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки в оскаржуваному рішенні не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості і, як наслідок - до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Позивач не погоджується із зазначеними у спірному рішенні доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять усі відомості, що визначають та підтверджують митну вартість товару.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Представником відповідача подано відзив на адміністративний позов, у якому відповідач не погодився із заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з тих підстав, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці, існують невідповідності та відсутні належні відомості, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом, та декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України, стали підставами для невизнання заявленої митної вартості та прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митного органу у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Представник відповідача наголосив, що під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, відповідач діяв у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушував права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підставі для задоволення адміністративного позову.

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, в якій вказав на безпідставність та необґрунтованість позиції відповідача, яка викладена у відзиві на позов.

Положеннями ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно ч.2 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України: за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду.

Відповідно 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "ФЛАМІНГО 2017", 08.09.23 для митного оформлення в режимі імпорту товару кишки яловичі 23252,89 кг, що надійшов від бразильського виробника GLОВАL САSІNG ІМРORTАСАО Е ЕХРОRТАСАО LТD. за контрактом від 20.05.20 № 27/05/2020 із компанією-продавцем ТRYSКЕL ЕNЕRGY LР (Шотландія, Сполучене Королівство Великої Британії), відповідачу подана митна декларація № 23UА500530013473U2 із заявленням митної вартості товарів на рівні 2,9059 євро/кг із зазначенням основного методу визначення митної вартості товарів (за ціною договору).

На підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем надано відповідний пакет документів, зокрема: зовнішньоекономічний контракт від 20.05.2020 № 27/05/2020; додаткова угода від 05.06.2020 № 1, рахунок (інвойс) від 22.05.2023 № м10/2023; прайс лист від 01.05.2023; коносамент від 12.07.2023 № HLCUIT1230604887; товаротранспортну накладну від 04.09.2023; довідку перевізника від 04.09.2023 № 23/075.

09.03.2023 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА500530/2023/000024/2, за яким митна вартість вказаного товару скоригована в сторону збільшення з 2,9059 євро/кг до 4,3200 євро/кг та у якому вказано про застосування другорядного методу визначення митної вартості - резервного.

09.09.2023 у зв`язку із незгодою із рішенням про коригування митної вартості товарів № UА500530/2023/000024/2 та в порядку ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України ТОВ "ФЛАМІНГО 2017", подана нова митна декларація № 23UА500530013492U2, за якою товар випущений у вільний обіг із збільшенням (доплатою) загальної суми митних платежів на 267322,28 грн (мито 51408,13 грн., ПДВ 215914,15 грн).

Позивач вважаючи, що рішення про коригування митної вартості товарів, прийняті відповідачем, є протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями МК України від 13.03.2012 № 4495-VI, що набрав чинності з 01.06.2012.

Статтею 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (стаття 248 МК України).

Згідно з частиною 8 статті 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

На виконання статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Суд зауважує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 МК України.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів має право, зокрема, у встановлених випадках, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.

Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, орган доходів і зборів може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 55 МК України, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.

За правилами частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).

За правилами частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зі змісту статті 53 МК України випливає, що законом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Водночас частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 по справі № 810/2784/18, від 06.09.2019 по справі № 815/2501/18, від 26.11.2019 по справі № 821/107/16.

Також, суд зазначає, що сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У митниці є обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Вищевказаний висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 02 червня 2015 року (справа № 21-498а15).

Судом встановлено, що на виконання вимог статті 54 Митного кодексу України під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією № 23UА500530013473U2 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UА500530/2023/000024/2 від 09.09.2023.

Так, по рішенню № UА500530/2023/000024/2 від 09.09.2023, судом встановлено наступні обставини:

1) відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додається така складова митної вартості, як витрати на маркування, пакування, навантаження, вивантаження та страхування вантажу, пов`язані з його транспортуванням до місця ввезення на митну територію України (згідно з умовами поставки). Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) аркуші зовнішньоекономічного договору (контракту) від 20.05.2020 № 27/05/2020 не пронумеровані, наявні сліди неодноразового сканування, що в свою чергу свідчить, що вказаний документ може містити ознаки підробки;

3) в ході здійснення візуального контролю поданих документів виявлено, що сертифікат якості не містить печатки та підпису виробника GLОВАL САSІNG ІМРORTАСАО Е ЕХРОRТАСАО LТDА;

4) пунктом 5.1. зовнішньоекономічного договору (контракту) 20.05.2020 № 27/05/2020 передбачено, що оплата здійснюється не пізніше 90 банківських днів після отримання вантажу, проте в інвойсі від 22.05.2023 № 10/2023 умовою оплати 120 днів після отримання вантажу;

5) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Проте, у наданій до митного оформлення довідці № 23/031 від. 26.05.2023 про транспортні витрати відсутнє посилання на договір перевезення та не підтверджено здійснення відповідного платежу. Таким чином, виникли достатні підстави вважати, що в наданих документах зазначені недостовірні відомості, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та потребують уточнення. Дані документи, які надано до митного оформлення, не містять всіх складових митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Щодо тверджень відповідача в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів про те, що відповідно до ч. 10 та 21 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування, розвантаження, зберігання та митне оформлення в порту призначення суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, в митній декларації № 23UA500530013473U2 від 08.09.2023 декларантом визначено та заявлено митну вартість товару за основним (першим) методом визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) в розмірі 2,9059 євро/кг, яка складалась з вартості товарів, зазначеної в інвойсі (invoice) від 22.05.2023 № 10/2023, витрат на перевезення товару перевізником ТОВ «Фонтан Транс» згідно довідки від 04.09.2023 № 23/075.

Частинами 4, 5, 6, 7, 9, 21 статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню. Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Згідно з пунктами 5, 6, 7 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

витрати на страхування цих товарів.

Також, пунктами 6, 8 частини 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Пунктом 3.1 контракту № 27/05/2020 від 20.05.2020 передбачено, що Продавець постачає Товар на умовах CFR Одеса.

В інвойсі (invoice) № 10/2023 від 22.05.2023 вказані умови поставки товарів CFR Constanta, Romania.

В пункті 1.2 контракту № 27/05/2020 від 20.05.2020 зазначено, що всі терміни і поняття умов постачання, а також платіжні та інші зобов`язання, які випливають з нього приймаються у відповідності до Міжнародних правил і понять термінів "Інкотермс" 2010 року.

В постанові Вищого адміністративного суду України від 12.07.2017 у справі № 815/6984/15 (К/800/16890/16) за позовом ТОВ "Укратлантік" до Одеської митниці ДФС, суд касаційної інстанції зазначив, що Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс), - це міжнародні правила по тлумаченню найбільш широко використовуваних торгових термінів в області зовнішньої торгівлі, у них зазначені яка з сторін договору купівлі - продажу повинна здійснити необхідні для перевезення та страхування дії, коли продавець передає товар покупцю, та які витрати несе кожна з сторін. Обрані сторонами зовнішньоекономічного договору умови поставки товару визначають те, які витрати включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари або іншими словами, визначають конкретні складові митної вартості товарів.

Згідно з Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010) термін CFR "Cost and Freight" ("Вартість та фрахт") означає, що продавець поставляє товар на борт судна або надає поставлений таким чином товар. Продавець зобов`язаний укласти договір та оплачувати всі витрати та фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення.

Відповідно до підпункту "а" пункту А3 розділу А "Обов`язки продавця" терміну CFR Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010) Продавець зобов`язаний укласти або забезпечити укладання договору перевезення товару від названого пункту поставки, якщо він визначений, від місця поставки до названого порту призначення або, якщо це узгоджено, до будь-якого пункту в такому порту. Договір перевезення повинен бути укладений за рахунок продавця, на звичайних умовах та передбачати перевезення за звичайно прийнятим напрямком на судні такого типу, який звичайно використовується для перевезення проданого товару.

Підпунктом "а" пункту Б3 розділу Б "Обов`язки покупця" терміну CFR Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010) передбачено, що у покупця немає обов`язку перед продавцем по укладенню договору перевезення.

Пунктом А6 "Розподіл витрат" пункту А3 розділу А "Обов`язки продавця" терміну CFR Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010) передбачено, що Продавець зобов`язаний оплатити: а) всі витрати, які відносяться до товару до моменту його поставки у відповідності з пунктом А4, за винятком витрат, оплачуваних покупцем, як це передбачено в пункті Б6; та b) фрахт та інші вказані в пункті А3 а) витрати, включаючи витрати по навантаженню товару на борт судна та будь-які збори у зв`язку з вивантаженням товару в узгодженому порту розвантаження, які за договором перевезення покладені на продавця; та с) якщо наявна потреба, витрати по виконанню митних формальностей, необхідних для вивозу товару, а також мита, податки та збори, що сплачуються при вивезенні, а також витрати по його перевезенню через будь-яку країну, якщо вони за умовами договору перевезення покладені на продавця.

Пунктом А8 "Документ поставки" розділу А "Обов`язки продавця" терміну CFR Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010) визначено, що Продавець повинен за власний рахунок своєчасно надати покупцю звичайний транспортний документ до узгодженого порту призначення. Такий транспортний документ повинен охоплювати товар за договором та бути датованим в межах узгодженого періоду відвантаження, надавати покупцю право вимоги вантажу від перевізника в порту призначення та, якщо не погоджено інше, дозволити покупцю продати товар в період транзиту шляхом передачі документа наступного покупцю або шляхом повідомлення перевізника.

Згідно з пунктом Б.8 "Доказ поставки" розділу Б "Обов`язки покупця" терміну CFR Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010) покупець зобов`язаний прийняти транспортний документ, виданий у відповідності з підпунктом А8, якщо він відповідає договору.

Крім того, відповідно до пункту 7 статті 1 Конвенції ООН про морські перевезення вантажів 31.03.1978 року (Гамбурзькі правила) коносамент означає документ, який підтверджує договір морського перевезення та прийняття чи завантаження вантажу перевізником та відповідно до якого перевізник зобов`язується здати вантаж проти цього документу.

Отже, згідно з Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010) продавець фірма TRYSKEL ENERGY LP, Шотландія, Сполучене Королівство оплатив фрахт та доставку товару до порту призначення Гдиня, Польща та надав покупцю коносамент від 12.07.2023 № HLCUIT1230604887.

В постанові Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 820/2147/16 (адміністративне провадження № К/9901/13876/18) зазначено, що відповідно до Інкотермс 2010 (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року), CFR (Cost and Freight) - "Вартість і фрахт" означає, що продавець зобов`язаний сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, однак ризик втрати або ушкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, що виникають після переходу товаром борту судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. За умовами CFR на продавця покладаються обов`язки щодо митного очищення товару для експорту. Отже, поставка товару на умовах CFR (вартість і фрахт) зобов`язує продавця оплатити фрахт, необхідний для доставки товару до названого порту призначення.

Крім того, як вбачається з довідки перевізника товару позивача ТОВ "Фонтан-Транс" від 04.09.2023 № 23/075 вартість перевезення вантажу маршрутом порт Констанца, Румунія н/п «Орлівка» - м. Одеса, Україна складає: вартість перевезення з порту Констанца, Румунія до н/п «Орлівка» - 24000,00 грн. за контейнер; вартість перевезення від н/п «Орлівка» до м. Одеса 23539,18 грн. за контейнер. Вантаж не страхувався впродовж всього вищевказаного маршруту.

Пунктом 2 частини 11 статті 58 МК України передбачено, що до митної вартості не включаються витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню в тому числі і витрати на транспортування після ввезення.

Таким чином, згідно з пунктом 2 частини 11 статті 58 МК України витрати на транспортування товару митною територією України не включаються до митної вартості товарів.

Наявними в матеріалах справи доказами, не підтверджено твердження відповідача, що покупцем ТОВ "ФЛАМІНГО 2017" здійснювалися будь-які інші витрати на транспортування та додаткові витрат, які пов`язані з транспортуванням оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України. Твердження Одеської митниці в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів про наявність інших витрат є необґрунтованими та не підтверджуються належними та допустимими, достатніми та достовірними в розумінні приписів ст. ст. 73-76 КАСУ доказами.

Крім того, відповідно до підпункту "б" пункту А3 "Договори перевезення та страхування" розділу А "Обов`язки продавця" терміну CFR Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010) у продавця відсутній обов`язок перед покупцем щодо укладення договору страхування. Однак продавець зобов`язаний надати покупцю, на його прохання, ризик та за його рахунок (за наявності витрат), інформацію, необхідну покупцю для отримання страхування.

Підпунктом "б" пункту Б3 "Договори перевезення та страхування" розділу Б "Обов`язки покупця" терміну CFR Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010) передбачено, що у покупця немає обов`язку перед продавцем по укладенню договору страхування. Однак покупець зобов`язаний надати продавцю, на його прохання, необхідну інформацію для забезпечення страхування.

В постанові Верховного Суду від 22.12.2020 у справі № 420/2850/19 (адміністративне провадження № К/9901/1007/20) наявний висновок про те, що умови поставки за базисом "СFR" не зобов`язують продавця або покупця здійснити страхування товару, у зв`язку з чим підстав стверджувати, що витрати щодо страхування є складовою митної вартості товару, який поставляється на умовах цього базису поставки, немає. Аналогічні правові висновки викладно у постановах Верховного Суду, зокрема, у справах №№ 825/735/17, 825/2255/16, 825/1016/17, 1.380.2019.001657.

Також судом встановлено, що у фінансовій довідці про транспортні витрати ТОВ "Фонтан-Транс" № 23/075 від 04.09.2025зазначено, що впродовж всього маршруту перевезення вантаж не страхувався.

Отже, у відповідності до положень пункту 8 частини 2 статті 53, пункту 7 частини 10 статті 58 МК України декларант повинен надати страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, лише якщо таке страхування здійснювалося, а оскільки страхування вантажу не здійснювалось, і тому безпідставним є твердження відповідача про ненадання декларантом відомостей про відсутність чи наявність факту страхування товару та про неможливість перевірки правильності визначення митної вартості товарів через відсутність документів про страхування товарів.

Таким чином, твердження відповідача про те, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачені за товар є необґрунтованими та суперечать наявним документальним доказам.

Стосовно зауважень митного органу в частині того, що пунктом 5.1. зовнішньоекономічного договору (контракту) 20.05.2020 № 27/05/2020 передбачено, що оплата здійснюється не пізніше 90 банківських днів після отримання вантажу, проте в інвойсі від 22.05.2023 № 10/2023 умовою оплати 120 днів після отримання вантажу, суд зазначає, що у інвойсі від 22.05.2023 № 10/2023 встановлено умову оплати - 120 днів після доставки.

Водночас, пунктами 5.1, 5.3 контракту № 27/05/2020 від 20.05.2020 визначено, що Покупець оплачує повну вартість інвойса шляхом прямого банківського переказу коштів на рахунок вказаний в реквізитах Продавця. Оплата здійснюється не пізніше ніж через 90 банківських днів після отримання товару від Продавця. Оплата за товар може здійснюватися як в формі попередньої оплати так і після отримання товару на умовах, що визначаються інвойсом; комісію банків кореспондентів оплачує Покупець.

Тобто умови оплати за інвойсом не суперечать умовам оплати товару за контрактом.

Судом також встановлено, що в якості джерела інформації у рішенні про коригування митної вартості товарів № UА500530/2023/000024/2 від 09.09.2023 відповідач зазначає наявні в митному органі митні оформлення по МД № UA 100320/2023/16474 від 14.06.2023 та по МД № UA 100100/2023/435809 від 19.06.2023, згідно з якими митне оформлення подібних товарів повинно бути визначено на рівні 4,32 євро за 1 кг нетто.

Отже, фактично підставою для коригування митної вартості слугували розбіжності в наданих позивачем документах мали вплив на визначення митної вартості. Та, крім того, заявлена митна вартість ввезеного позивачем товару, є вищою, ніж вартість товару, вказана у МД № UA 100320/2023/16474 від 14.06.2023 та по МД № UA 100100/2023/435809 від 19.06.2023.

Водночас, статтею 55 МК України встановлено порядок коригування митної вартості товарів. Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, а також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Однак, як вбачається зі змісту спірного рішення про коригування митної вартості, відповідач, застосовуючи другорядний метод визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, в порушення вказаних вимог, в рішенні № UА500530/2023/000024/2 від 09.09.2023 обмежився лише посиланням на номер, дату митної декларації, а також вартість товару за одиницю (4,32 евро за 1 кг нетто), яку було взято за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не зазначивши при цьому жодного показника, який свідчив б про можливість такого порівняння.

Суд зауважує, що не зазначення у спірному рішенні порівняльних характеристик імпортованого позивачем товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом, свідчить про невмотивованість та, як наслідок, необґрунтованість зроблених коригувань митної вартості.

Водночас, суд зазначає, що подані ТОВ "ФЛАМІНГО 2017" до митного органу документи (а саме: зовнішньоекономічний контракт від 20.05.2020 № 27/05/2020; додаткова угода від 05.06.2020 № 1, рахунок (інвойс) від 22.05.2023 № 10/2023; прайс лист від 01.05.2023; коносамент від 12.07.2023 № HLCUIT1230604887; товаротранспортна накладна від 04.09.2023; довідку перевізника від 04.09.2023 № 23/075) з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару, містять необхідну інформацію про вартість товару та транспортних послуг, а також реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Крім того, документи, надані ТОВ "ФЛАМІНГО 2017" ідентифікують оцінюваний товар та містять об`єктивні і достовірні дані, що піддаються обчисленню, які підтверджували ціну товару.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для коригування заявленої декларантом митної вартості. Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

При цьому, сам лише факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12 та від 31 березня 2015 року у справі № 21-127а15.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд приходить до висновку про те, що надані позивачем документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод їх визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за другорядним методом визначення митної вартості за резервним методом.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіривши правомірність прийнятого відповідачем рішення, суд приходить до висновку, що останнє не відповідає вказаним вище критеріям, а тому у рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 09.09.2023 № UА500530/2023/000024/2 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛАМІНГО 2017" (вул. Садова, буд. 3/1,м. Богодухів, Харківська область, 62103, код ЄДРПОУ 41499462) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, буд.21А, м. Одеса, Одеська область,65078, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 09.09.2023 № UA500530/2023/000024/2.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛАМІНГО 2017" (код ЄДРПОУ 41499462) сплачену суму судового збору в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631)

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя А.С. Мороко