Рішення № 130109275, 10.09.2025, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2025 р. справа № 300/3889/25

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Главач І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі, також позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також відповідач 1, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (надалі, також відповідач 2, ГУ ПФУ в Сумській області), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській від 10.04.2025 року № 0966-6209-8/20186 про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 899-VIII;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийняти рішення про переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV на пенсію за віком згідно із Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 899-VIII, з 01.04.2025 року, з визначенням розміру пенсії згідно наданої довідки від 07.03.2025 року № 369/03.1-54/09 виданої Департаментом соціальної політики Івано-Франківської Обласної державної адміністрації та здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням виплачених сум.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивачка станом на момент звернення із заявою про переведення її з пенсії за віком за законом № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком за законом № 889-VIII "Про державну службу", однак відповідач протиправно відмовив позивачці у переведенні її з одного виду пенсії на інший, незважаючи на наявність стажу роботи необхідної тривалості. Вимога щодо врахування наданих нею довідок для обчислення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" вмотивована тим, що після призначення позивачці такої пенсії, розрахунок її розміру має бути здійснено відповідно до таких довідок. У зв`язку з цим просила позов задовольнити (а.с. 1-21).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 23-24).

24.06.2025 від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву № 0900-0803-7/31926 від 20.06.2025. Відповідач 1 вказує, що рішення про відмову у проведенні перерахунку пенсії було прийнято у зв`язку з недоцільністю переведення позивачки з одного виду пенсії на інший. Крім того, вказує, що надана позивачкою довідка про складові заробітної плати не може бути використана для перерахунку пенсії, оскільки нормами Закону України № 889-VIII не передбачено можливості перерахунку пенсії у зв`язку з підвищенням розміру заробітної плати. З огляду на це просить у задоволенні позову відмовити. Також у своєму відзиві відповідач 1 заявив клопотання про залучення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області як другого відповідача по даній справі (а.с. 27-170).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 клопотання відповідача 1 задоволено. Залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області як другого відповідача по справі № 300/3889/25. Встановлено відповідачу 2 п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву з дня отримання ухвали про залучення його в якості співідповідача. Дану ухвалу, а також позовну заяву та копію ухвали про відкриття провадження доставлено до Електронного кабінету відповідача 2 10.07.2025 о 12:34, що підтверджується довідками (а.с. 176-177).

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 07.08.2025 по 22.08.2025 згідно наказу від 25.07.2025 № 213-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 185), у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 23.08.2025 по 03.09.2025 згідно наказу від 20.08.2025 № 261-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 185), у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.

25.08.2025 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача 2 надійшло клопотання про долучення доказів, яким до матеріалів справи долучено оскаржуване рішення (а.с. 180-184).

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, та отримує пенсію за віком, відповідно до вимог Закону України № 1058-IV від 09.07.2003 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі, також Закон № 1058-IV) (а.с. 120).

18.03.2011 позивачці було призначено пенсію за віком для держслужбовців (а.с. 33).

Відповідно до даних протоколу за пенсійною справою ОСОБА_1 від 23.04.2020, вона отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993 "Про державну службу" (надалі, також Закон № 3723-ХІІ) (а.с. 95).

Однак, з 01.05.2020 позивачка переведена з пенсії за віком за Законом № 3723-ХІІ на пенсію за віком за Законом № 1058-IV, що підтверджується протоколом за пенсійною справою позивачки (а.с. 96).

26.03.2025 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за віком для державного службовця із врахуванням розміру заробітної плати у наданій нею довідці (а.с. 127-168).

За принципом екстериторіальності, органом, уповноваженим вирішити питання про призначення пенсії позивачці, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області.

03.04.2025 ГУ ПФУ в Сумській області прийняло рішення про відмову у призначенні позивачці пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про державну службу". Відмова вмотивована тим, що позивачка отримувала пенсію за віком за Законом "Про державну службу", однак, як більш доцільний варіант, їй було призначено пенсію за віком, відповідно до положень Закону № 1058-IV. Крім того, зазначається про неможливість врахування наданої позивачкою довідки про розмір заробітної плати, оскільки положеннями Закону України "Про державну службу" не передбачено перерахунок пенсії у зв`язку із зміною розміру заробітної плати (а.с. 169-170).

Вважаючи вказану відмову протиправною, з метою зобов`язання відповідача призначити їй пенсію за віком, відповідно до положень Закону України "Про державну службу", позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд встановив таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами частини 1 статті 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

До 01.05.2016 умови пенсійного забезпечення державних службовців визначалися Законом України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII (надалі, також Закон № 3723-XII).

З 01.05.2016 набув чинності Закон № 889-VIII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.

Частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII встановлено, що право на одержання пенсії державних службовців мають чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Пенсія за віком у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10 і 12 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII вік і страховий стаж.

Пунктом 10 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з пунктом 12 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Зі змісту наведених норм вбачається, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII і "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 889-VIII, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 822/524/18, у постанові Верховного Суду від 2 квітня 2019 року у справі № 687/545/17.

Норми "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 889-VIII пов`язують збереження в особи права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 3723-XII, з наявністю в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Таким чином, для правильного вирішення спору необхідно встановити, чи досягнула позивачка необхідного віку, чи займала позивач станом на 01.05.2016 (дата набрання чинності Закону № 889-VIII) посаду державної служби (або прирівняну до неї посаду) та який стаж державної служби вона мала станом на зазначену дату.

Станом на день звернення із заявою до відповідача, вік позивачки становить 67 повних років, що дає їй право на призначення пенсії за віком, відповідно до вимог статті 37 Закону України № 3723-ХІІ.

Відповідно до запису № 38 трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 23.09.1974 року, позивачку звільнено з посади у зв`язку з невідповідністю займаній посаді за станом здоров`я. Після даного запису, в трудовій книжці позивачки відсутні будь-які записи про роботу, в т.ч. на посадах державної служби (а.с. 161-163).

Таким чином, позивачка не займала станом на момент набрання законної сили Законом № 889-VIII, а саме станом на 01.05.2016 посади державної служби. З огляду на це, зважаючи на вищевикладені норми Прикінцевих положень Закону України № 889-VIII, необхідний стаж державної служби для позивачки має бути не меншим, ніж 20 років.

Відповідно до даних довідки № 10-14/Д-11-25/10-25 від 21.03.2025, стаж державної служби позивачки в органах державної виконавчої влади становить 18 років 11 місяців 28 днів (а.с. 21). Також даний період стажу державної служби співпадає з даними довідки № 15-2/532 від 17.03.2011 року (а.с. 70). Крім того, дана тривалість державної служби підтверджується сторонами у поданих ними заявах по суті спору.

Виходячи із змісту позовної заяви, позивачка вказує на норми перехідних положень Закону № 889-VIII, а тому суд робить висновок про застосування саме цих положень при визначенні наявності права у позивачки на призначення їй даного виду пенсії.

Таким чином, суд зазначає, що позивачка станом на 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889) посаду, віднесену до категорії державної служби не обіймала, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці, досягла пенсійного віку відповідно до статті 26 Закону № 1058, однак достатнього стажу державної служби не має (її стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, складає менше 20 років, а саме: 18 років 11 місяців 28 днів).

З огляду на це, у позивачки відсутня сукупність вимог, які дають їй право на призначення пенсії за віком, відповідно до норм Закону України "Про державну службу".

Аналогічну за змістом правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2018 року по справі № 681/1033/17.

З приводу вимог позивачки щодо визначення розміру її пенсії з урахуванням наданої нею довідки про розмір заробітної плати № 369/03.1-54/09 від 07.03.2025 року, слід зазначити наступне.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом № 3723-ХІІ.

Частина перша статті 37-1 Закону № 3723-ХІІ у редакції, чинній до 01.01.2015, передбачала, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв`язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом, відповідно, здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.

Проте, 01.01.2015 набрав чинності Закон України Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України від 28.12.2014 № 76-VIII (надалі, також Закон № 76-VIII), яким, зокрема, статтю 37-1 Закону № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України. Таким чином, законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій державним службовцям після 01.01.2015 делегував Уряду.

Умови та порядок перерахунку пенсій державним службовцям були визначені постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 № 865 Про деякі питання вдосконалення визначення розмірі заробітку для обчислення пенсії (надалі, також Постанова № 865),зокрема у пунктах 4 та 5, за змістом яких підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця було передумовою для перерахунку пенсії.

Надалі, постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів (надалі, також Постанова № 1013), якою підвищено розміри заробітку працюючих державних службовців та яка відповідно до її пункту 6 застосовується з 01.12.2015, пункт 4 Постанови № 865 виключено, а пункт 5 викладено в такій редакції: форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики. Таким чином, положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, Постанова № 1013 не містить.

Отже, з 01.12.2015 по 01.05.2016 чинне законодавство, яке регламентувало пенсійне забезпечення державних службовців, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців не визначало як підставу для перерахунку пенсій, призначених за статтею 37 Закону № 3723-ХІІ. При цьому, чинна у зазначений період редакція статті 37-1 Закону № 3723-ХІІ не визначала передумов перерахунку пенсій, а лише відносила вирішення такого питання до компетенції Кабінету Міністрів України.

01.05.2016 набув чинності Закон № 889-VIII, у зв`язку з чим положення Закону № 3723-ХІІ частково втратили чинність, у тому числі норми статті 37-1.

Натомість, у статті 90 Закону № 889-VIII закріплено правило, за яким пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, який не містить такої підстави для перерахунку пенсії, як підвищення заробітної плати працюючим державним службовцям.

З урахуванням наведеного, підстави для перерахунку пенсій державних службовців у зв`язку із підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців відсутні, позаяк законодавство не регламентує ані права особи на перерахунок пенсії у зв`язку зі зміною розміру заробітної плати, ані порядок і умови здійснення такого перерахунку.

Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.08.2018 у справі №555/2183/16-а, від 26.02.2020 у справі № 508/808/16-а, від 28.10.2020 у справі № 826/16182/18, від 22.04.2021 у справі № 712/10182/17, від 03.11.2021 у справі № 373/2149/16-а.

Відсутність механізму перерахунку пенсії державним службовцям призначених за статтею 37 Закону України Про державну службу № 3723-ХІІ була також предметом розгляду Конституційного Суду України.

Рішенням Конституційного Суду України від 23.12.2022 № 3-р/2022 визнано таким, що не відповідає Конституції України (неконституційним) положення підпункт 1 пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII у тім, що він унеможливив перерахунок розмірів пенсій, призначених на підставі статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII зі змінами.

Зокрема, в абзаці 4 пункту 5.6 мотивувальної частини даного рішення Конституційний Суд України також констатував, що розміри пенсій державних службовців, призначених на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ, на відміну від розмірів пенсій, призначених на підставі інших нормативних актів, не підлягають перерахуванню.

Враховуючи наведене, Конституційний Суд України зазначив, що сучасний стан законодавчого врегулювання з перерахунку розмірів пенсій суб`єкта права на конституційну скаргу та інших осіб, яким надано право на призначення пенсії на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ, є не звичайною законодавчою прогалиною (лакуною), а законодавчим упущенням (legislative omission), наявність якого є порушенням Конституції України. Для розвитку, конкретизації та деталізації приписів статей 3, 8, 24, 46 Основного Закону України перерахунок розмірів пенсій обов`язково має бути внормований у законі, ухваленому Верховною Радою (п. 5.7 даного рішення).

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що оскільки чинним законодавством України не передбачено перерахунку пенсій державних службовців у зв`язку із підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців, тому відсутні підстави для здійснення перерахунку пенсії позивачки на підставі довідки, виданої Головним управлінням статистики в Івано-Франківській області від 07.03.2025 № 369/03.1-54/09 з одночасним переведенням її з пенсії за віком за Законом № 1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону № 889-VIII.

Суд не бере до уваги посилання позивачки на пункти 10, 12 розділу ХІ Закону № 889-VIII, як на правову підставу заявлених позовних вимог, з огляду на таке.

За приписами пунктів 10-12 розділу ХІ Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

На думку суду, приписи пунктів 10-12 розділу ХІ Закону № 889-VIII на спірні у цій справі правовідносини не поширюються, позаяк позивачці уже була призначена пенсія з 17.03.2011 відповідно до Закону №3723-ХІІ, а з 2020 року позивачка перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області як одержувачка пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV, тоді як пунктами 10-12 розділу ХІ Закону № 889-VIII регулюються виключно питання призначення пенсій відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ для осіб, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII мають необхідний стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, а не питання переведення з одного виду пенсії на інший чи перерахунку пенсій колишніх державних службовців.

Тобто, позивачка уже реалізувала своє право на призначення пенсії державного службовця задовго до набрання чинності Законом № 889-VIII, а тому не належить до кола осіб, визначених пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 889-VIII, яким надано право реалізувати своє право на призначення пенсії відповідно до норм Закону № 3723-ХІІ за певних умов після 01.05.2016.

Частинами 2, 3 статті 46 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначено, що пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.

Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Тобто, за змістом даних норм пенсія призначається один раз, а у разі набуття права особою на інший вид пенсії приймається відповідне рішення про переведення на інший вид пенсії.

У даному випадку пенсія позивачці за нормами статті 37 Закону України "Про державну службу" вже призначена, і повторного її призначення за тією ж нормою в межах пунктів 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 889-VIII не потребує, та і позивачка не входить до кола осіб, яким така пенсія може бути призначена.

Фактично пункти 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 889-VIII регламентують право на призначення пенсії державного службовця за однією нормою в залежності від проміжку часу в який особі вона призначається.

Як було зазначено вище, прогалина в перерахунку розмірів пенсій державних службовців в залежності від дати призначення пенсії, обов`язково має бути внормована в законі, ухваленому Верховною Радою, а не за рахунок рішення суду у справі, оскільки законодавчо визначених підстав для цього немає.

Крім того, відповідно до пункту 13 розділу XV Прикінцеві положення № 1058-IV у разі якщо особі призначено пенсію відповідно до законів України "Про державну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про статус народного депутата України", "Про наукову і науково-технічну діяльність", її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення. До такого переведення розмір пенсій, призначених відповідно до зазначених законів, не переглядається. Пенсії, призначені відповідно до зазначених законів, індексуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, з урахуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців 2 і 3 частини 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до законів України "Про державну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про статус народного депутата України", "Про наукову і науково-технічну діяльність", та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону, а також видатки на індексацію зазначених пенсій фінансуються за рахунок коштів державного бюджету.

При цьому суд зауважує, що порядок та умови перерахунку пенсій регулюється статтями 41-45 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, однак перерахунок у зв`язку з наданням довідок про заробітну плату працюючого державного службовця відсутній.

Тобто, за бажанням позивачки їй може бути поновлена виплата пенсії державного службовця, проте в розмірі, який було встановлено до переведення на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV.

Суд також звертає увагу, що довідка, видана Головним управлінням статистики в Івано-Франківській області від 07.03.2025 № 369/03.1-54/09 була видана за формою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3 "Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.02.2017 за № 180/30048 (надалі, також Постанова № 1-3).

Проте, вказані довідки не створюють правових підстав для перерахунку пенсії позивачки із одночасним переведення на пенсію за Законом № 889-VIII, оскільки довідки за зазначеною формою, згідно із пунктом 1 Постанови № 1-3, видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, у той час як позивачці уже була з 18.03.2011 призначена пенсія відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, а з 2020 року по цей час позивачка перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області як одержувачка пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV.

Враховуючи вищезазначене в цій частині оскаржуване рішення відповідача є правомірним та таким, що відповідає вимогам закону.

Суд зауважує, що в даному випадку бажання позивачки про переведення її на пенсію по Закону № 889-VIII пов`язане із можливістю проведення її перерахунку пенсії по новій довідці від 07.03.2025 № 369/03.1-54/09, якій суд дав правову оцінку.

Суд враховує, що особа має право за її заявою на переведення її на раніше призначену пенсію, що чітко закріплено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Встановлені Законом № 1058-IV норми дають право позивачці на переведення її на пенсію раніше призначену, а саме по статті 37 Закону № 3723-XI.

Однак, враховуючи зміст заяви позивачки від 26.03.2025, у якій вона не просила про переведення її на пенсію по статті 37 Закону № 3723-XII, та враховуючи, що розмір пенсії, яку позивачка на даний час отримує по Закону № 1058-IV є більшим ніж по нормах Закону № 3723-XII, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог в частині переведення її на інший вид пенсії слід відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про необґрунтованість позовних вимог, з огляду на що у задоволенні позову необхідно відмовити.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову відмовити.

Копію цього рішення надіслати учасникам справи.

Відповідачам копію цього рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивачка ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 );

відповідач 1 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018);

відповідач 2 Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (код ЄДРПОУ 21108013, вул. Степана Бандери, буд. 43, м. Суми, 40009).

Суддя Главач І.А.