Рішення № 130109270, 10.09.2025, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2025 р. справа № 300/2270/25

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Главач І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі, також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також відповідач 1, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) та Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (надалі, також відповідач 2, ГУ ПФУ в Чернівецькій області) в якій просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області № 926130201465 від 13.03.2025 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, 01 січня 2024 року на підставі довідок, виданих територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області, відповідно до рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року у справі № 300/6945/24, станом на 01.01.2022, станом на 01.01.2023, станом на 01.01.2024;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, 01 січня 2024 року на підставі довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області, виданих відповідно до рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року у справі № 300/6945/24, станом на 01.01.2022, станом на 01.01.2023, станом на 01.01.2024;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити виплату ОСОБА_1 перерахованого з 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, 01 січня 2024 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на підставі довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області, виданих відповідно до рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року у справі № 300/6945/24, з урахуванням фактично виплачених сум (а.с. 1-29).

Позовні вимоги вмотивовані тим, що Головне управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області протиправно, на думку позивача, не здійснило перерахунок його пенсії на підставі оновлених довідок про розмір суддівської винагороди, виданих Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.04.2025 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 31-32).

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у щорічній відпустці з 21.04.2025 по 16.05.2025 згідно наказу від 04.04.2025 № 80-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 35), у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.

25.04.2025 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву. У своєму відзиві відповідач вказує на те, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді не може бути проведено, оскільки не відбулося змін у грошовому утриманні судді, який працює на відповідній посаді, що є головною передумовою для проведення такого перерахунку. З огляду на це, у задоволенні позову просив відмовити (а.с. 36-40).

28.04.2025 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву. У своєму відзиві відповідач вказує на те, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді не може бути проведено, оскільки не відбулося змін у грошовому утриманні судді, що є головною передумовою для проведення такого перерахунку. Відтак, вважає, що підстав для задоволення позову немає (а.с. 43-49).

30.04.2025 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив. У своїй відповіді на відзиви позивач вказав, що його право на перерахунок пенсії підтверджено рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі № 300/6945/24, яке набрало законної сили. Крім того, звернув увагу, що відповідач не має належних повноважень на перевірку наданої йому довідки про розмір грошового забезпечення, а тільки має здійснити перерахунок на основі такої довідки (а.с. 51-54).

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 07.08.2025 по 22.08.2025 згідно наказу від 25.07.2025 № 213-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 57), у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 23.08.2025 по 03.09.2025 згідно наказу від 20.08.2025 № 261-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 57), у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.

Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 є суддею у відставці, що підтверджується копією посвідчення судді у відставці (а.с. 28).

Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області, на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі № 300/6945/24 від 20.12.2024, видало позивачу довідки про розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового розміру посадового окладу у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який було обчислено виходячи з розміру прожиткового мінімуму станом на 01.01.2022, 01.01.2023 та на 01.01.2024 року (а.с. 16-18).

07.03.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці.

За принципом екстериторіальності, органом, уповноваженим вирішити питання, порушене в заяві позивачки, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

Розглянувши заяву позивача, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області прийняло рішення № 926130201465 від 13.03.2025, яким відмовило позивачу в перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Відмова мотивована тим, що статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік", статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2023 рік" та статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2022 рік" передбачено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу суддів становить 2102,00 грн, тобто такий, який був встановлений на 01.01.2020, відповідно до розміру якого визначено розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на звернення із заявою про перерахунок (а.с. 23).

Вважаючи таку відмову відповідача 2 протиправною, позивачка звернулася з даною позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд встановив таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 130 Конституції України, розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VIII (надалі, також Закон № 1402-VIII).

Відповідно до частини 3 статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Згідно частин 4, 5 статті 142 Закону № 1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до частини 1 статті 135 Закону № 1402-VIII, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

У частинах 2, 3 статті 135 Закону № 1402-VIII передбачається, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

За нормами пункту 1 частини 3 статті 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Таким чином, Конституцією України та Законом № 1402-VIII закріплюються правові положення щодо способу визначення розміру суддівської винагороди, а саме встановлення розміру винагороди законом про судоустрій.

Разом із цим розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Закон України "Про прожитковий мінімум" № 966-XIV від 15.07.1999 (надалі, також Закон України № 966-XIV) дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.

Згідно зі статтею 1 цього Закону прожитковий мінімум вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Частиною третьою статті 4 Закону № 966-XIV визначено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Абзацом четвертим статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб було встановлено у розмірі 2481 гривня, а згідно з абзацом п`ятим цієї статті прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102 гривні.

Абзацом четвертим статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб було встановлено у розмірі 2684 гривні, а згідно з абзацом п`ятим цієї статті прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102 гривні.

Абзацом четвертим статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб було встановлено у розмірі 3028 гривень, а згідно з абзацом п`ятим цієї статті прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102 гривні.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24 суд відступив від висновків Верховного Суду, які застосовувалися раніше, зазначивши наступне:

"Безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Водночас законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.

Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.".

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону № 1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Також відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, окремими приписами законів України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" з 1 січня 2022 року, "Про Державний бюджет України на 2023 рік" з 1 січня 2023 року та "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 1 січня 2024 року відповідно встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.

У цьому аспекті суд зауважує, що наведені приписи абзацу 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", абзацу 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" та абзацу 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому, застосовуючи їх для визначення посадового окладу позивача, відповідач 2 діяв на законних підставах.

За таких обставин, враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24, з 01.01.2022, 01.01.2023 та 01.01.2024 для визначення базового розміру посадового окладу судді повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідно до приписів Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", "Про Державний бюджет України на 2023 рік" та "Про Державний бюджет України на 2024 рік", а саме: 2102,00 гривні.

Зважаючи на вищевикладене, дії відповідача 2 щодо відмови у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді та мотиви, з огляду на які було прийнято рішення про відмову слід визнати законними та обґрунтованими.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про необґрунтованість позовних вимог, з огляду на що у задоволенні позову необхідно відмовити.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову відмовити.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Відповідачам копію цього рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );

відповідач 1 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018);

відповідач 2 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 40329345, площа Центральна, буд. 3, м. Чернівці, 52008).

Суддя Главач І.А.