Рішення № 130103649, 08.09.2025, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/2516/25

Провадження № 2/750/1262/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2025 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

судді - Рахманкулової І.П.,

секретаря Левченка К.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка», про відшкодування майнової шкоди (збитку), завданої внаслідок ДТП,

третя особа: приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна»,

в с т а н о в и в :

у лютому 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерноготовариства «Страховакомпанія «Уніка», ОСОБА_2 провідшкодування майновоїшкоди (збитку),завданої внаслідокДТП,в якомупросив стягнутиз ПрАТ«СК «Уніка»у відшкодуваннямайнової (матеріальної)шкоди,заподіяної врезультаті ДТП,недоплачену сумустрахового відшкодування врозмірі 22414грн.18коп.,три відсоткирічних всумі 210грн.,пеню всумі 2008грн.14коп.,а всього-24632грн.32коп.,з відповідача ОСОБА_2 стягнути майнову(матеріальну)шкоди,заподіяну врезультаті пошкодженняТЗ «VOLKSWAGENPASSAT»д.р.н. НОМЕР_1 уДТП,яка маламісце 21.12.2024,в сумі33905грн.57коп.,а такожвитрат напроведення оцінкизбитку всумі 3000грн.,а всього36905грн.57коп. Також,позивач просивстягнути звідповідачів пропорційнодо задоволенихпозовних вимогсудові витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 8000 грн., та сплачений позивачем судовий збір в сумі 1211 грн. 20 коп.

Обгрунтовано позовтим,що 21грудня 2024року сталасядорожньо-транспортнапригода заучастю транспортнихзасобів «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_1 , який належить позивачу та «Volkswagen CADDY», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . У результаті даної ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Винним у ДТП згідно з постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 січня 2025 року визнано ОСОБА_2 . На час ДТП цивільно-правова відповідальність останнього була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Уніка». Для отримання страхового відшкодування позивач звернувся до ПрАТ «Страхова компанія«Уніка» із повідомленням про ДТП та заявою про виплату страхового відшкодування. ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» компенсувала лише частково заподіяну шкоду в розмірі 15945 грн. 49 коп., а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 27лютого 2025року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

Представник ПрАТ «СК «Уніка» через систему «Електронний суд» надіслала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що страховиком розраховано розмір збитку по пошкодженому транспортному засобу «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_1 на підставі звіту № 78751 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 02.01.2025 та 06 січня 2025 року сплачено страхове відшкодування в розмірі 15975 грн. 49 коп., шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахунковий рахунок позивача. Також, представник зазначає, що страховиком було проаналізовано наданий позивачем звіт та встановлено невідповідність нарахованої суми відновлювального ремонту з фактично отриманими пошкодженнями автомобіля внаслідок ДТП 21.12.2024. Враховуючи викладене, страховик прийшов до висновку, що зобов`язання щодо події 21.12.2024 виконанні в повному обсязі і підстави для здійснення доплати відсутні.

Представник позивача засобами поштового зв`язку надіслав до суду відповідь на відзив, зазначивши, що розрахунки вартості матеріального збитку внаслідок ДТП, яка сталася 21.12.2024, надані страховиком, повинні бути визнані недопустими і неналежними доказами та здобутими з порушенням вимог статті 102 ЦПК України, оскільки протокол огляду транспортного засобу від 30.12.2024 складений ОСОБА_3 . Але, як стверджує позивач, огляд транспортного засобу проводив інший представник страхової компанії, а саме ОСОБА_4 , який будь-яких офіційних документів на підтвердження своїх повноважень не надав, а лише зафіксував пошкодження транспортного засобу позивача. Саме ОСОБА_4 заповнював власноруч акт огляду в присутності позивача, а ніякий не ОСОБА_3 . Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом (оцінювачем), який складає висновок чи звіт (акт), можливе тільки за рішенням органу (посадової особи), який здійснює судове чи досудове слідство, у разі надання ними даних, необхідних для оцінки. А отже, представник позивача просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явились, представник позивача надіслав до суду заяву в якій просив справу розглядади без його участі та участі позивача, просив стягнути з ПрАТ «СК «УНІКА» на користь позивача у відшкодування майнової (матеріальної) шкоди заподіяної в результаті пошкодження ТЗ «VOLKSWAGEN PASSAT» д. р. н. НОМЕР_1 у ДТП, яка мала місце 21.12.2024 року, недоплачену суму страхового відшкодування в розмірі 22 414.18 грн., а також пеню в розмірі 2 008.14 грн., та три відсотки річних в розмірі 210,00 грн., за період з 07.01.2025 року по 01.05.2025 року, а загалом 24 632.32 грн.

Представник ПрАТ «СК «Уніка» у судове засідання не з`явилась, надіслала до суду заяву в якій просила справу розглядади без участі представника, проти задоволення позовних вимог заперечувала, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Згідно із частиною другою статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 вересня 2025 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка», ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди (збитку) в частині вимог, заявлених до ОСОБА_2 , які стосуються відшкодування майнової (матеріальної) шкоди, заподіяної в результаті пошкодження ТЗ «VOLKSWAGEN PASSAT» д. р. н. НОМЕР_1 у ДТП, яка мала місце 21.12.2024, в сумі 33905 грн. 57 коп., а також витрат на проведення оцінки збитку в сумі 3000 грн., а всього 36905 грн. 57 коп. у зв`язку з відмовою позивача від частини позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

21.12.2024, о 16 год. 15 хв., водій ОСОБА_2 у м.Чернігові, по вул.Оборонців Чернігова, буд. 46, в напрямку вул. Г. Полуботка, керуючи автомобілем «Volkswagen CADDY», номерний знак НОМЕР_2 , та виїжджаючи на дорогу з прилеглої території, не надав переваги у русі автомобілю «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_1 , який рухався по ній, внаслідок чого трапилось зіткнення, що спричинило механічні пошкодження транспортних засобів. Своїми діями ОСОБА_2 порушив пункт 10.2 Правил дорожнього руху України, тобто скоїв правопорушення, передбачене ст. 124Кодексу Українипро адміністративні правопорушення.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 січня 2025 року у справі № 750/18427/24, ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн. (а.с. 15-16).

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 є власником автомобіля «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_1 , який зазнав пошкоджень в результаті ДТП (а.с. 12).

На час вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як власника автомобіля марки «Volkswagen CADDY», номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована в ПрАТ «СК «Уніка», що підтверджується копією полісу № 222296727, сума відшкодування на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну становить 160000 грн., розмір франшизи 1500 грн. (а.с. 87).

Згідно звіту про оцінку № 08/25 автотоварознавчого дослідження транспортного засобу від 13.01.2025:

-вартість ремонту легкового автомобіля «Volkswagen Passat», VIN НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_1 , після ушкодження складає 69383 грн. 70 коп. (в тому числі ПДВ 11563 грн. 95 коп.);

-матеріальний збиток завданий власнику КТЗ легкового автомобіля «Volkswagen Passat», VIN НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_1 , складає 47867 грн. 60 коп. ( в тому числі ПДВ 7977 грн. 93 коп.) (а.с. 21-47).

За мінусом 20% ПДВ, вартість матеріального збитку (вартість відновлювального ремонту ТЗ позивача, необхідного для усунення пошкоджень, отриманих внаслідок ДТП, з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу його складників) = 39889 грн. 67 коп., тобто не більше ніж ліміт страхової суми по договору ОСЦПВВНТЗ (160000 грн.)

Вавртість проведення автотоварознавчого дослідження № 08/25 складає 3000 грн. (а.с. 49).

Як зазначено в позовній заяві, позивач звернувся до страхової компанії із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявою про виплату страхового відшкодування, надавши відповідний пакет документів.

Страховик, на виконання вимог закону та взятих на себе в силу договору обов`язків, сплатив позивачу 06.01.2025 страхове відшкодування в розмірі 15975 грн. 49 коп., що підтверджується повідомленням з банку про зарахування коштів (а.с. 20).

Таким чином, страховик у межах ліміту відповідальності страхової компанії повинен сплатити позивачу страхове відшкодування у розімірі 22414 грн 18 коп. (39889 грн. 67 коп. 15975 грн. 49 коп. 1500 грн. франшизи). Вказана сума має бути стягнута з відповідача на користь позивача.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, загальна сума пені за період з 07.01.2025 по 01.05.2025 складає 2008 грн. 14 коп., три відсотки річних за період з 07.01.2025 по 01.05.2025 складає 210 грн. (а.с. 51-52).

Згідно з положеннями частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно із частинами першою-третьою статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушенного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до частин першої, другої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно із частинами першою, другою статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 1 частини першої статті 1188 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до пункту 1.12 статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Згідно із пунктом 1.3 статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.

Статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Згідно зпунктом 36.2статті 36Закону України«Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» страховик(МТСБУ)протягом 15днів здня узгодженняним розмірустрахового відшкодуванняз особою,яка маєправо наотримання відшкодування,за наявностідокументів,зазначених устатті 35цього Закону,повідомлення продорожньо-транспортнупригоду,але непізніш якчерез 90днів здня отриманнязаяви прострахове відшкодуваннязобов`язаний : - у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; - у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Пунктом 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 Цивільного кодексу України).

Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625Цивільного кодексуУкраїни визначено,що боржникне звільняєтьсявід відповідальностіза неможливістьвиконання нимгрошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 21 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз`яснено, що при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно частин 1, 2 статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України).

За таких обставин, оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як винуватця ДТП, застрахована відповідно до полісу № 222296727, а тому суд знаходить підстави для стягнення з ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» на користь позивача недоплачену суму страхового відшкодування в розмірі 22414 грн. 18 коп.

Крім того,враховуючи зазначенівище нормизаконодавства та прострочення ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» виплати страхового відшкодування, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача трьох відсотки річних в сумі 210 грн., пені в сумі 2008 грн. 14 коп.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України необхідно здійснити розподіл судових витрат.

Так, право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 15 ЦПК України.

Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Позивачу правничу допомогу надавав адвокат Селюх А.В. на підставі договору про надання правової допомоги від 28.01.2025 (а.с. 53) та ордеру серії СВ № 1115432 від 28.01.2025 (а.с. 55).

Згідно квитанцій № 1.87601773.1 від 28.01.2025 та № 1.88843597.1 від 31.01.2025 позивачем сплачено адвокату Селюх А.В. 5000 грн. та 3000 грн. відповідно (а.с. 57).

Нормами частини другої статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною третьою статті 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише ті витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Оскільки сторонами документально підтверджено понесення витрат на оплату правничої допомоги, а тому суд вважає за необхідне стягнути їх пропорційно до задоволених позовних вимог.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 81, 83, 133, 141, 258, 259, 265, 273, 279, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 ) до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (місцезнаходження: вул. Теліги Олени, 6-В, м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи - 20033533), про відшкодуваннямайнової шкоди(збитку),завданої внаслідокДТП задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерноготовариства «Страховакомпанія «Уніка»на користь ОСОБА_1 відшкодування майнової (матеріальної) шкоди, заподіяної в результаті пошкодження транспортного засобу «VolkswagenPassat»,номерний знак НОМЕР_1 ,недоплачену сумустрахового відшкодуванняу розмірі22414грн.18коп.,пенсу врозмірі 2008грн.14коп.та три відсотки річних в сумі 210 грн., а всього - 24632 грн. 32 коп. (двадцять чотири тисячі шістсот тридцять дві грн. 32 коп.).

Стягнути з Приватного акціонерноготовариства «Страховакомпанія «Уніка»на користь ОСОБА_1 441грн.12коп.судового зборута 2913 грн. 60 коп. у відшкодування витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя