Вирок № 130102799, 09.09.2025, Недригайлівський районний суд Сумської області

Провадження № 1-кп/582/82/25

Справа № 582/1092/25

Копія

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" вересня 2025 р.

Недригайлівський районний суд Сумської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , представника потерпілого ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт Недригайлів матеріали кримінального провадження № 12025200470000527 від 08.07.2025 за обвинувальним актом стосовно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Маршали, Недригайлівського району Сумської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянин України, з середньою освітою, раніше не судимого,

за обвинуваченням у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, разом з угодою про примирення,

УСТАНОВИВ:

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 скоїв умисне, нетяжке кримінальне правопорушення проти власності за наступних обставин.

Відповідно до ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Пунктом «б» ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу визначено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Відповідно до п. г ст. 83 Земельного кодексу України, до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно ст.60 Земельного кодексу вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари 25 метрів.

Статтею 112 Земельного кодексу України передбачено, що охоронні зони створюються навколо особливо цінних природних об`єктів, об`єктів культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо з метою охорони і захисту їх від несприятливих антропогенних впливів, уздовж ліній зв`язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об`єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об`єкти.

Статтею 88 Водного кодексу України передбачено, що з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари 25 метрів.

Також, статтею 89 Водного кодексу України визначено, з поміж іншого, що у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст.126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Так, весною 2025 року, точного часу не встановлено, ОСОБА_5 , маючи умисел на самовільне зайняття земельної ділянки в охоронній зоні, достовірно знаючи, що земельна ділянка у встановленому порядку йому не надавалася у володіння і користування та не передавалася у власність, або оренду, тобто за відсутності правочину щодо такої земельної ділянки, в порушення ст.13 Конституції України, ст.88,89 Водного кодексу України, ст.ст.60,112,125,126 Земельного кодексу України, за допомогою сільськогосподарської техніки, шляхом її розорювання та засіяння самовільно зайняв несформовану земельну ділянку площею 0,0993 га комунальної форми власності, яка знаходиться у прибережній захисній смузі ставу «Даценки» розташованого у с. Маршали Роменського району Сумської області та використавши відповідну земельну ділянку комунальної форми власності Недригайлівської селищної ради, яка знаходиться на території с. Маршали для вирощування сільськогосподарської продукції, а саме кукурудзи.

Дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 197-1 КК України, як самовільне зайняття земельної ділянки, яка віднесена до земель в охоронних зонах.

Відповідно до вимог ст. 471 КПК України, 15.08.2025 між представником потерпілого та обвинуваченим досягнуто угоди про примирення, яку сторони просили розглянути та затвердити, відповідно якої ОСОБА_5 повністю та беззастережно визнав свою вину у вчиненому ним кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 197-1 КК України.

Згідно угоди про примирення, ОСОБА_5 , як обвинувачений, та представник потерпілого, дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 197-1 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке повинен понести ОСОБА_5 із застосуванням положень ст. 69 КК України, у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) грн.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину свою визнав, підтвердив викладені обставини, щиро розкаявся у вчиненому.

Враховуючи, що представник потерпілого та обвинувачений досягли угоди про примирення, підписали її, при чому обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних обставин та між сторонами досягнута домовленість про призначення обвинуваченому покарання - суд, з`ясувавши думку прокурора, яка не заперечувала щодо затвердження угоди про примирення, думку представника потерпілого та обвинуваченого, які просили затвердити угоду про примирення, розглядає кримінальне провадження з обвинувальним актом відповідно до положень ст. 468 - 475 КПК України, та розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, виходить з наступного.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим про примирення.

Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні суду пояснив, що він повністю розуміє наслідки укладення угоди про примирення і згоден з призначеним покаранням. З`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє, що він має право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов`язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має право: мовчати і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатись самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь; наслідки укладення та затвердження угод, передбачені п.1 ч.1 ст. 473 КПК України; характер обвинувачення; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані у разі затвердження угоди судом (ч. 5 ст. 474 КПК України).

Представник потерпілого пояснила, що їй зрозумілі наслідки затвердження угоди про примирення, визначені ст. 473 КПК України та просить затвердити зазначену угоду.

Суд переконався у добровільності укладення сторонами угоди про примирення, укладена угода не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок, дій, будь-яких інших обставин, ніж ті, які передбачені в угоді.

Узгоджені сторонами (представником потерпілого та обвинуваченим) вид та міра покарання є такими, що відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення, особі обвинуваченого, умови даної угоди не суперечать вимогам діючого кримінального процесуального законодавства.

Таким чином, на виконання вимог ст. 474 КПК України, судом з`ясовано обставини, що дозволяють впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, наслідки укладення і затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосовано, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що угоду про примирення, укладену між представником потерпілого та обвинуваченим, належить затвердити, а ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України з призначенням останньому узгодженої сторонами міри покарання.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався.

Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати відсутні.

Речові докази відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 370-373, 394, 468, 469, 471, 473-476 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Угоду про примирення, укладену 15.08.2025 між представником потерпілого ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12025200470000527 від 08.07.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 197-1 КК України, затвердити.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) грн.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Сумського апеляційного суду через Недригайлівський районний суд Сумської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя:підпис З оригіналом згідно

Суддя: ОСОБА_1