Рішення № 130098815, 09.09.2025, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/1056/25

Провадження №: 2/343/596/25

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(З А О Ч Н Е)

09 вересня 2025 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючого судді Керніцького І. І.,

секретаря Оленюк Т. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Долина Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Барель» про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільтненні,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТОВ «НК БАРЕЛЬ» в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі 40720,99 грн, 12169,35 грн компенсацію за 30 календарних днів невикористаної щорічної відпустки, середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день ухвалення рішення.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що він з 20.10.2021 по 25.02.2025 працював у ТОВ «НК БАРЕЛЬ». На підставі наказу № 76/к від 20.02.2025 він звільнений за угодою сторін відповідно до положень ч.1 ст.36 КЗпП України з 25.02.2025. Зазначає, що роботодавець не провів з ним повний розрахунок, зокрема не виплатив заробітну плату з листопада 2024 по лютий 2025 року, а також не виплатив кошти за невикористану відпустку.

В судове засідання позивач не прибув, від нього поступила заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся в установленому законом порядку, про причину неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав.

Враховуючи, що представник відповідача, хоча і повідомлявся у встановленому законом порядку про місце, дату і час розгляду справи, однак в судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив, відзиву на позов не подавав, судом постановлено провести заочний розгляд даної справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Оскільки учасники справи у судове засідання не з`явились, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до наказу №43/К від 19.10.2023 року ТОВ «НК БАРЕЛЬ» ОСОБА_1 прийнятий на посаду оператора заправних станцій другого розряду АЗС № 21, що підтверджується записом № 43 у його трудовій книжці НОМЕР_1 (а.с.3-4).

Відповідно до наказу №76/к від 20.02.2025 ОСОБА_1 звільнено з 25.02.2025 за угодою сторін (п.1 ст.36 КЗпП України). У цьому ж наказі зазначено про виплату компенсації за 07 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 01.12.2022 по 30.11.2023,

за 26 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 01.12.2023 по 30.11.2024 та 06 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 01.12.2024 по 25.02.2025 (а.с.10).

Відповідно до повідомлення про розгляд звернення на № СИ-18618176 від 20.03.2025, виданої ТОВ «НК БАРЕЛЬ», станом на 18 березня 2025 року у ОСОБА_2 наявна заборгованість із виплати заробітної плати в сумі 40720,00 грн, в тому числі заробітна плата за листопад 2024 року в сумі 4305, 02 грн, в тому числі заробітна плата за грудень 2024 року 13157,90 грн, за січень 2025 року 6526,07 грн, за лютий 2025 року 16732,00 грн, в тому числі компесація за 30 календарних днів невикористаної щорічної відпустки в сумі 12160,35 грн (а.с.5).

Згідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно із ч. 1 ст. 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої незалежності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Вимогами ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до вимог ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена як правило у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі ст. 15 Закону України "Про оплату праці", форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.

Оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Аналогічна норма міститься і в ст. 24 Закону України «Про оплату праці».

Частиною 1 статті 47 Кодексу законів про працю України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

За змістом ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Таким чином, всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Водночас, згідно із ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці», порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995.

Згідно із абз. 4 п. 2 Порядку обчислення заробітної плати, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 8 даного Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

В день звільнення позивачу не було вплачено всі суми, що належали йому від відповідача (заробітна плата, компенсація за невикористані відпустки).

Таким чином, суд вважає доведеним наявність у відповідача перед позивачем заборгованість із виплати заробітної плати частково, а саме в сумі 28720,00 грн, відповідно до повідомлення про розгляд звернення на № СИ-18618176 від 20.03.2025, виданої ТОВ «НК БАРЕЛЬ».

Також позивачу відповідно до повідомлення пророзгляд зверненняна №СИ-18618176від 20.03.2025,виданої ТОВ«НК БАРЕЛЬ», слід виплатити компенсацію за 30 календарних днів невикористаної щорічної відпустки в сумі 12160,35 грн ( 30 днів х 404,01 грн - сума середньоденного заробітку позивача).

Стосовно позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки, суд вважає за необхідне зазначити таке.

З часу звільнення ОСОБА_1 до дня ухвалення рішення суду минуло 140 робочих днів (з 25 лютого 2025 року по 09 вересня 2025 року), тому загальна сума середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати становить 56 141,40 грн (140 днів затримки виплат х 401,01 грн - сума середньоденного заробітку позивача).

Враховуючи те, що повний розрахунок з ОСОБА_1 відповідачем не було проведено, суд приходить до висновку, що з нього на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 25.02.2025 по 09.09.2025 в розмірі56141,40 грн.

Беручи до уваги сукупність досліджених та перевірених у справі доказів, суд вважає позов є таким, що підлягає до часткового задоволення.З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача слід стягнути: 28720,00 грн заборгованості по заробітній платі за період з 01.11.2024 року по 25.02.2025, 12160,35 грн компенсації за 30 календарних днів невикористаної щорічної відпустки, 56 141,40 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.02.2025 по 09.09.2025.

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності з вимогами ст. 141 ЦПК України.

На підставі ст.43 Конституції України, ст. 15, 16 ЦК України, 235, 236 КЗпП України, ст.27 Закону України "Про оплату праці", керуючись ст.4, 13, 82, 263-265, 280-282,430 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НК БАРЕЛЬ» на користь ОСОБА_1 28720,00 ( двадцять вісім тисяч сімсот двадцять) гривень 00 копійок заборгованості по заробітній платі, 12160,35 (дванадцять тисяч сто шістдесят) гривень 35 копійок компенсації за 30 календарних днів невикористаної щорічної відпустки, 56141,40(п`ятдесятшість тисячсто сорокодну)гривню 40копійоксереднього заробітку за час затримки виплати заробітної плати.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НК БАРЕЛЬ» на користь держави 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.

Заочне рішення може бути переглянуто Долинським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачкою в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним кодексом України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено

в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «НК Барель», що знаходиться за адресою: 58029, м.Чернівці вул. Пилипа Орлика, 2, код ЄДРПОУ: 44641157.

Суддя: