Ухвала суду № 130095410, 09.09.2025, Іллінецький районний суд Вінницької області

Справа № 131/1456/25

Провадження № 1-кс/131/262/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2025м. Іллінці

Слідчий суддя Іллінецького районного суду Вінницької області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Іллінці клопотання слідчого СВ ВП №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12025020250000144 від 07 вересня 2025 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Голики, Іллінецького району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,-

учасники провадження: прокурор ОСОБА_5 , слідчий ОСОБА_3 , підозрюваний ОСОБА_4 , захисник ОСОБА_6 , -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СВ ВП № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капітан поліції ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором Липовецького відділу Немирівської місцевої прокуратури ОСОБА_7 в межах зазначеного кримінального провадження звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України. В обґрунтування вказаного клопотання слідчий зазначає, що 06.09.2025 до ВП №3 Вінницького РУП ГУНП надійшло повідомлення від ОСОБА_8 , 1975 р.н., що ОСОБА_4 , 1963 р.н., у АДРЕСА_2 погрожує гранатою. Відомості внесені до ЄРДР №12025020250000144 від 07.09.2025 за ч. 1 ст. 263 КК України. ОСОБА_4 незаконно придбав та зберігав у своєму домоволодінні ( АДРЕСА_1 ) ручну осколкову гранату РГД-5 без відповідного дозволу та добровільно її не здав. 06.09.2025 близько 23 год. він приніс гранату до будинку дружини та, перебуваючи на подвір`ї, висловлював намір підірвати себе. 07.09.2025 під час обшуку в його домоволодінні виявлено та вилучено предмет, схожий на гранату РГД-5 з маркуванням «УЗРГМ-2 583» та «60-23Т». Згідно з довідками №539, №540 від 07.09.2025, вилучене відноситься до вибухонебезпечних матеріалів: корпус РГД-5 (обмежено небезпечний) та запал УЗРГМ-2 (небезпечний).

З огляду на особу підозрюваного, злочин, який ним вчинений, наявність вказаних ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України (вчинення підозрюваним дій пов`язаних із переховуванням від органів досудового розслідування або суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення інших кримінальних правопорушень, а також незаконний вплив на свідків в даному кримінальному провадженні), слідчий за погодженням із прокурором просить обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою до підозрюваного строком на 60 днів.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 , слідчий ОСОБА_3 клопотання підтримали, просили його задоволити, зважаючи на обґрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених КПК України та неможливістю застосування більш м`якого запобіжного заходу та застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Захисник підозрюваного ОСОБА_6 в письмових запереченнях та в поясненнях, наданих в судовому засіданні, заперечила щодо задоволення клопотання, зазначивши, що підозрюваний є людиною пенсійного віку, перебуває на обліку в лікаря-кардіолога, оскільки має серцево-судинні захворювання, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, має двох непрацездатних батьків, які потребують постійного догляду, щиро розкаюється, жодних ризиків, передбачених ст. 177 КПК, України не існує. Отже, вважає, що до нього не може бути застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, адже це буде негативно впливати на його сім`ю та стан здоров`я, тому просила застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту, а у разі застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначити відповідний зазначеним стороною захисту обставинам розмір застави. Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав позицію свого захисника, обставин, встановлених слідством, не заперечував, вину у скоєному визнає.

Вивчивши клопотання слідчого та матеріали, додані до клопотання, з`ясувавши думку осіб, що приймали участь у розгляді клопотання слідчого, зокрема, міркування прокурора та слідчого щодо доведеності наданими слідчому судді доказами обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, думку підозрюваного та його захисника, проаналізувавши надані стороною обвинувачення докази підозри, у їх сукупності з наданим до клопотання обґрунтуванням, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

З клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що у провадженні СВ відділення поліції № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області перебуває вказане кримінальне провадження № 12025020250000144 від 07 вересня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

08.09.2025 ОСОБА_4 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

07.09.2025 о 12:48 год. ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні таким підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом обшуку від 07.09.2025, проведеного слідчим СВ ВП № 3 за невідкладних підстав у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , де було виявлено та вилучено предмет, зовні схожий на бойовий припас у вигляді гранати, який за своїми зовнішніми ознаками схожий на гранату РГД-5 з написами на пластині «УЗРГМ 2 583» та на корпусі «60-23Т»; довідками про категорію вибухонебезпечності виявлених матеріалів № 539 та № 540 від 07.09.2025, відповідно до яких вилучені предмети є схожими на корпус від ручної гранати РГД-5, категорії обмежено небезпечний, та запал УЗРГМ-2 до ручної гранати, категорії небезпечний; іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності на даному етапі досудового розслідування.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об`єднаного Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року вимога розумності підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування.

При цьому правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.

Тобто, практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.

Описана у клопотанні слідчого фабула злочину у сукупності з наданими прокурором поясненнями та матеріалами кримінального провадження, доданими до клопотання, факт визнання вини підозрюваним, на даному етапі провадження дає слідчому судді можливість дійти висновку про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, у діях ОСОБА_4 .

Так, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, - носіння, зберігання, придбання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Підозра ОСОБА_4 ґрунтується на відомостях, що об`єктивно пов`язують такого підозрюваного із обумовленим кримінальним правопорушенням.

Таким чином, дослідженими в судовому засіданні доказами обґрунтовано можливу причетність ОСОБА_4 до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування до нього заходів забезпечення кримінального провадження на підставі поданих слідчим до клопотання матеріалів.

Слід враховувати, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, тому лише на підставі розумної та об`єктивної оцінки отриманих доказів слідчий суддя визначає, чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування, та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування, або продовження застосування щодо неї заходу забезпечення кримінального провадження.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Застосовуючи найсуворіший запобіжний захід при його обранні, слідчий суддя вважає доведеним прокурором та слідчим існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, зважаючи на те, що підозрюваний, усвідомлюючи невідворотність реального покарання за вчинений тяжкий злочин, санкція якого передбачає позбавлення волі від трьох до семи років, може ухилитись від виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України наявність обґрунтованої підозри у вчиненні таким підозрюваним кримінального правопорушення, а також ризиків, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, що зазначені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, й ці ризики виправдовують тримання підозрюваного під вартою, що є підставою для обраного щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, й існування таких ризиків породжують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, адже судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, оскільки такий підозрюваний вчинив умисний тяжкий злочин, пов`язаний із носінням, зберіганням, придбанням бойових припасів без передбаченого законом дозволу

Метою застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити вказані ризики.

Відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики, що є частиною національного законодавства України відповідно до Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції» (Letellier v France), 12369/86, 26 червня 1991 року).

Заперечення сторони захисту щодо відсутності ризиків у справі ОСОБА_4 є необґрунтованими та не враховують реальних обставин справи, адже вік та стан здоров`я підозрюваного, хоча й є важливими, не є достатньою підставою для відмови у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи тяжкість і суспільну небезпеку злочину, вчиненого за наявності обставин, що свідчать про імпульсивну та потенційно небезпечну поведінку (погроза підірвати себе гранатою на подвір`ї дружини), що може свідчити про неконтрольовані емоційні стани та непередбачувані дії в майбутньому, що, у свою чергу, ставить під сумнів можливість запобігання ризикам за допомогою більш м`яких запобіжних заходів, таких як домашній арешт. Крім того, наявність непрацездатних батьків, які потребують догляду, не виключає ризики, пов`язані з переховуванням від слідства або вчиненням інших правопорушень, оскільки підозрюваний усвідомлює невідворотність покарання за тяжкий злочин, що може спонукати його до втечі.

Отже, клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_4 про застосування більш м`якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту слід залишити без задоволення.

З урахування сукупності викладених обставин, даних про особу підозрюваного, тяжкого злочину, який ним вчинений, в силу одночасної потреби у проведенні слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, для забезпечення належного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, слідчий суддя приходить до висновку про те, що слідчий довів дійсні підстави для застосування найсуворішого запобіжного заходу, а саме тримання під вартою, й вважає, що лише такий запобіжний захід забезпечить належну процесуальну поведінку вказаного підозрюваного з урахуванням обставин кримінального правопорушення та його особи, адже підозрюваний обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, зважаючи на те, що вчинений ним злочин, усвідомлення наслідків покарання може вплинути на його процесуальну поведінку.

Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше (ч.2 ст. 197 КПК України).

Відповідно, зважаючи на вказані норми процесуального закону, строк дії цієї ухвали відраховувати з 07.09.2025 по 05.11.2025 (включно).

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, беручи до уваги положення частин четвертої та п`ятої статті 182 КПК України, його майновий та сімейний стан, у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 90840,00 грн, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

В разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов`язки строком на два місяці: не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, без дозволу прокурора, слідчого та суду; повідомляти прокурора, слідчого та суд про зміну свого місця проживання або місця роботи; утримуватись від спілкування зі свідками.

У разі невиконання підозрюваним зазначених обов`язків, а також якщо він, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень за згодою заставодавця.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.176-178, 182, 183, 194, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ ВП №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12025020250000144 від 07 вересня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України - задовольнити.

Застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Голики, Іллінецького району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , строком на 60 днів, який починати обраховувати з моменту затримання, тобто з 07.09.2025 по 05.11.2025 (включно).

Визначити розмір застави, достатньої для виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків в розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 90840,00 грн, шляхом їх внесення підозрюваним або заставодавцем в будь-який момент на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Реквізити депозитного рахунку для зарахування застави як запобіжного заходу: отримувач: ТУ ДСА України в Вінницькій області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26286152; банк отримувача: Державне казначейство України, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача (IBAN) UA688201720355219002000000401, призначення платежу: застава за кого (ПІБ), № ухвали суду, платник застави (ПІБ).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент до закінчення дії ухвали внести заставу в розмірі, визначеному в даній ухвалі.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного строком на два місяці наступні обов`язки: не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, без дозволу прокурора, слідчого та суду; повідомляти прокурора, слідчого та суд про зміну свого місця проживання або місця роботи; утримуватись від спілкування з свідками.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово суд.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

В задоволенні клопотання захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту відмовити.

Копію ухвали направити до Державної установи «Вінницька установа виконання покарань № 1» для виконання.

Копію ухвали вручити підозрюваному негайно після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня її оголошення. Подання апеляційної скарги на ухвалу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали проголошено 10 вересня 2025 року о 09:30 год.

Слідчий суддя: