Вирок № 130092152, 10.09.2025, Котелевський районний суд Полтавської області

Справа № 535/662/25

Провадження № 1-кп/535/228/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2025 року с-ще Котельва

Котелевський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_5

та обвинуваченого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Котельва кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.05.2025 за №12025170490000191 про обвинувачення

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Велика Рублівка, Котелевського району, Полтавської області, українця, громадянина України, маючого професійно-технічну освіту, розлученого, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, пенсіонера, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого;

у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України

УСТАНОВИВ:

14.05.2025 близько 09.00 год (точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_6 , керуючи технічно справним легковим автомобілем ВАЗ 21063, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по вул. Центральна в с. Велика Рублівка, Полтавського району, Полтавської області у напрямку с. Скороходове, Полтавської області, не переконався в безпечності виконуваного ним маневру, не виконав вимоги п.п. 12.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, а саме: не вжив заходів для зменшення швидкості руху автомобіля аж до його повної зупинки або безпечного об`їзду велосипедиста, який рухався по головній дорозі, хоча мав об`єктивну можливість своєчасно виявити його та уникнути зіткнення, у зв`язку з чим допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_4 , який рухався головною дорогою в попутному напрямку по вул. Центральна, с. Велика Рублівка, Полтавського району, Полтавської області у напрямку с. Скороходове, Полтавської області.

У результаті дорожньо-транспортної події ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого багатоуламкового косо-поперечного перелому верхньої третини діафізу правої стегнової кістки зі зміщенням, яке утворилось від дії тупого предмету та яке кваліфікується, як ушкодження СЕРЕДНЬОГО ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я (п.п. 2.2.1., 2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.95 р.).

Причиною дорожньо-транспортної події та наслідків, що настали, згідно висновку судової автотехнічної експертизи є порушення водієм ОСОБА_6 вимог п.п. 12.3 ПДР України, а саме:

12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Порушення вказаної вимоги Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_6 з технічної точки зору знаходилися у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної події.

ОСОБА_6 мав технічну можливість уникнути вказаної дорожньо-транспортної пригоди шляхом застосування своєчасних мір гальмування з метою зниження швидкості свого руху до швидкості руху велосипедиста марки «ARDIS» або безпечного для інших учасників дорожнього руху об`їзду перешкоди, тобто виконуючи вимоги п. 12.3. Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру.

Технічна можливість попередити задану дорожньо-транспортну пригоду не залежала від односторонніх дій велосипедиста ОСОБА_4 , а цілком визначалася діями водія автомобіля ВАЗ 21063, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_6 .

Таким чином,своїминеобережними діями, які виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 , свою винуватість у скоєному визнав у повному обсязі та підтвердив фактичні обставини щодо вчиненого ним діяння, які відповідають викладеним у описовій частині вироку. У скоєному щиро розкаюється, просив незастосовувати до нього додаткову міру покарання - позбавлення права керування транспортними засобами .

Показання ОСОБА_6 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Потерпілий ОСОБА_4 у судовому засіданні при визначенні міри покарання для ОСОБА_6 покладався на розсуд суду. Має намір звернутися у порядку цивільного судочинства за відшкодуванням заподіяної шкоди його здоров`ю.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Положення ч.3 ст.349 КПК України роз`яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження. Заперечень не заявлено.

Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Отже, за згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням письмових документів, а саме: матеріалів, що характеризують обвинуваченого, та речових доказів.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 в необережних діях, які виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.

При визначенні виду та розміру покарання, суд виходить зі ступеня тяжкості скоєного кримінального правопорушення та особи обвинуваченого, який характеризується позитивно за місцем свого проживання, на обліку у лікарів психіатра і нарколога не перебуває, вину визнав у повному обсязі та щиро розкаявся у скоєному, активно сприяврозкриттю кримінальногоправопорушення, являється пенсіонером. Ці обставини на підставі ст.66 КК України, суд відносить до таких, що пом`якшують його покарання.

Обтяжуючі покарання обставини обвинуваченого ОСОБА_6 , передбачені ст.67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Санкція ч.1 ст.286 КК України передбачає застосування до винних осіб ряду покарань, зокрема карається штрафом від трьох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, в межах санкції ч.1 ст.286 КК України у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_6 , попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Цивільний позов по даному кримінальному провадженню не заявлений. Запобіжних захід у кримінальному провадженні не обирався, зважаючи на призначене покарання, суд не вбачає підстав для його обрання.

Заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, застосовані ухвалою слідчого судді Зіньківського районного суду Полтавської області від 16.05.2025 року підлягають скасуванню.

Процесуальні витрати по справі за залучення експерта відповідно до ст.124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Долю речових доказів, суд вирішує в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 374-376 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000,00 (п`ятдесят одну тисячу) грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо обвинуваченого ОСОБА_6 не застосовувати.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати по справі за залучення експерта в сумі 8022,60 грн. (вісім тисяч двадцять дві гривні 60 копійок).

Речові докази:

- Велосипед марки «ARDIS», червоного кольору, з деформованим заднім захисним щитком; катафот від велосипеда із елементами пошкодження- які знаходяться на зберіганні у кімнаті речових доказів ВП № 4 Полтавського РУП ГУПН в Полтавській області за адресою: Полтавська область, Полтавський район, місто Зіньків, вулиця Воздвиженська, будинок 28- повернути законному володільцю ОСОБА_4 .

- Пластикову накладку, чорного кольору, від бамперу автомобіля; власником якого являється ОСОБА_6 , які знаходяться на зберіганні у кімнаті речових доказів ВП № 4 Полтавського РУП ГУПН в Полтавській області за адресою: Полтавська область, Полтавський район, місто Зіньків, вулиця Воздвиженська, будинок 28- повернути законному володільцю ОСОБА_6 .

- Автомобіль марки ВАЗ 21063, реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , з відсутньою накладкою в бамперу автомобіля з правого боку у нижній частині автомобіля та слідами контакту на хромованій окантовці правої передньої фари автомобіля, де маються подряпини та потертості з нашарування речовини червоного кольору та пластикове свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , дата реєстрації 17.04.2024 року, до автомобіля марки ВАЗ 21063, реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , який передано під зберігаючу розписку ОСОБА_6 , вважати повернутим законному володільцю.

Заходи забезпечення кримінального провадження застосовані ухвалою слідчого судді Зіньківського районного суду Полтавської області від 16.05.2025 року - скасувати.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Котелевський районний суд Полтавської області протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу строку подання апеляційної скарги, встановленого ч.2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після проголошення вручити обвинуваченому, прокурору у порядку визначеному ст.376 КПК України.

Суддя: ОСОБА_1