Постанова № 130089611, 10.09.2025, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1436/25

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2025 м. Косів

Суддя Косівського районного суду Івано-Франківської області Крилюк М.І.

розглянувши матеріали, надіслані Південно-Західним міжрегіональним управлінням Державної служби України з питань праці, щодо притягнення до адміністративної відповідальності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.3ст.41Кодексу Українипро адміністративніправопорушення, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , перебуваючи на обліку як фізична особа-підприємець, допустив порушення вимог чинного законодавства про працю.

Правопорушення вчинено за таких обставин: ФОП ОСОБА_1 порушив вимоги частини першої статті 21, частини четвертої статті 24 Кодексу законів про працю України, а також постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413.

У порушення вимог статті 24 КЗпП України, ФОП ОСОБА_1 допустив працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, а також без подання повідомлення до центрального органу виконавчої влади з питань адміністрування єдиного соціального внеску в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із зверненням ОСОБА_2 , після проходження безоплатного навчання вона стажувалася у ФОП ОСОБА_1 на посаді менеджера з обробки вхідних дзвінків без належного оформлення трудових відносин.

Під час проведення позапланового заходу державного контролю ФОП ОСОБА_1 у наданому поясненні підтвердив, що ОСОБА_2 у червні 2025 року проходила навчання, після чого протягом одного дня стажувалася у нього на посаді менеджера з продажу без оформлення трудових відносин.

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 фактично допустив до роботи ОСОБА_2 без належного оформлення трудових відносин, чим порушив вимоги ч.1 ст.21, ч.4 ст.24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України № 413.

Правопорушник у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином і своєчасно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах доказами.

Відповідно до ст. 129 Конституції України та ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», розгляд адміністративних справ є відкритим, що забезпечує особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, право знати про перебіг розгляду. Практика Європейського суду з прав людини наголошує, що особа повинна сумлінно користуватися процесуальними правами та належним чином виконувати свої обов`язки, зокрема самостійно відслідковувати провадження у своїй справі.

ОСОБА_1 на розгляд справи до суду не з`явився, подав суду заяви із клопотанням про розгляд справи без його участі. Свою винуватість у вчиненому визнає.

З огляду на викладене, та відповідно до ст. 268 КУпАП, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, під час розгляду справи суд зобов`язаний встановити: чи мало місце адміністративне правопорушення; чи винна особа у його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність; чи завдано майнової шкоди; а також інші істотні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративне правопорушення це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на встановлений порядок і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

На підставі ст. 251 КУпАП доказами у справі визнаються фактичні дані, що підтверджують наявність або відсутність адміністративного правопорушення, вину особи та інші істотні обставини. Такі дані містяться в матеріалах справи.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП, є доведеною, зокрема, з таких підстав:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення № ПЗ/ІФ/7665/024369/П/ПТ від 02.07.2025 року встановлено, що ФОП ОСОБА_1 допустив працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань адміністрування єдиного соціального внеску в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413.

Факт правопорушення також підтверджується актом від 02.07.2025 № ПЗ/ІФ/7665/024369, складеним за результатами позапланового заходу державного контролю з питань додержання трудового законодавства, а також копією електронного звернення ОСОБА_2 і копією пояснення ОСОБА_1 .

Таким чином, дії ОСОБА_1 порушують вимоги чинного законодавства у сфері праці та підлягають кваліфікації за ч. 3 ст. 41 КУпАП.

Частина третя статті 41 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про працю, зайнятість населення та працевлаштування осіб, у тому числі осіб з інвалідністю. Отже, дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за цією нормою.

Як суб`єкт господарювання, який офіційно зареєстрований та перебуває на обліку як фізична особа-підприємець, ОСОБА_1 зобов`язаний дотримуватися вимог Кодексу законів про працю України та інших нормативно-правових актів, що регулюють трудові відносини. Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угодою між працівником і роботодавцем, а ч. 4 ст. 24 КЗпП прямо забороняє допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору та подання відповідного повідомлення до органу, який адмініструє єдиний соціальний внесок.

Однак у даному випадку ФОП ОСОБА_1 фактично допустив до роботи ОСОБА_2 без належного укладення трудового договору та подання відповідного повідомлення, чим грубо порушив вимоги трудового законодавства, а також гарантії працівника на офіційне працевлаштування та соціальний захист.

Такі дії суперечать не лише приписам КЗпП України, а й положенням Постанови Кабінету Міністрів України № 413 від 17.06.2015 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу». Отже, у його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП.

Враховуючи ст. 23 та ст. 33 КУпАП, суд при визначенні виду та міри адміністративного стягнення бере до уваги характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, обставини справи, а також відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність.

З огляду на те, що адміністративне стягнення має на меті не лише покарання, але й запобігання повторним правопорушенням як з боку правопорушника, так і інших осіб, суд вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції, передбаченої ч. 3 ст. 41 КУпАП.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, притягнутої до відповідальності, стягується судовий збір. У даному випадку його розмір становить 605,60 грн, що підлягає зарахуванню до Державного бюджету України.

Керуючись статтями 221, 283, 284 КУпАП та ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд

п о с т а н о в и в:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн (вісім тисяч п`ятсот гривень 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 605,60 грн (шістсот п`ять гривень 60 копійок) судового збору, отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106. Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). Рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001. Код класифікації доходів бюджету: 22030106 (стягувачем є Державна судова адміністрація України ).

Постанова суду може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя М.І. Крилюк