Ухвала суду № 130080515, 05.09.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 711/6864/25-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2025 року суддя Печерськогорайонного судум.Києва СоколовО.М.перевіривши матеріалипозовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання дій неправомірними та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01.08.2025 року цивільну справу №711/6864/25 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання дій неправомірними та стягнення коштів, передано за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Перевіривши позовну заяву, встановлено що вона не відповідає вимогам ст.ст.175,177 ЦПК України, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Так, як на підставу для звільнення від сплати судового збору позивач посилається на положенняЗакону України «Про захист прав споживачів».

Однак з такою позицією позивача суд не погоджується з наступних підстав.

Відповідно дост. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Як вбачається зі змісту прохальної частини позовної заяви, позивачем заявлені вимоги про визнання недійсним правочину.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками та продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюютьсяЗаконом від 12.05.1991 р №1023-XII "Про захист прав споживачів". Цим Законом установлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно дост.21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цьогоЗаконута пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Із пункту 6постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 р №5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів»вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості, зокрема, про те, яке право споживача, передбачено самеЗаконом України «Про захист прав споживача», порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду.

Згідно преамбулиЗакону України «Про захист прав споживачів»цей закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

За змістом п. 22 ч. 1ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів»споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 3 ч. 1Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 12.04.1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовамипро захист прав споживачів»споживачем, праваякогозахищаютьсяна підставі Закону, є лишегромадянин(фізичнаособа),котрийпридбаває, замовляє, використовуєабомаєнамір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Законрегулюєвідносини споживачазпідприємством,установою, організацією чи громадянином-підприємцем,які виготовляютьтапродаютьтовари, виконуютьроботи і надають послуги,незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

Зі змісту позовної заяви суддя встановив, що спірні правовідносини учасників справи ґрунтуються на судовому рішенні, а не на договорі, оскільки сума коштів в розмірі 5055,41 грн, що заявлена позивачем до стягнення з відповідача, як стверджує в мотивувальній частині позову позивач (абз.2,3 стр.4), є сумою переплати за рішенням суду.

У зв`язку з викладеним, суддя встановив, що з огляду на підстави і предмет позову та суб`єктний склад учасників, відсутні підстави для застосування ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про судовий збір».

Згідно з ч. 2ст.133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначаєЗакон України «Про судовий збір».

Так, відповідно до змісту позовних вимог, позовна заява містить майнову вимогу та немайнову вимогу.

Згідно ч.3ст.6Закону України«Про судовийзбір» заподанняпозовної заяви,щомаєодночасно майновийінемайновийхарактер,судовийзбірсплачується заставками,встановленимидляпозовних заявмайновоготанемайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви не майнового характеру, яка подана фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п.п. 2 п. 1 ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовийзбір»за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік»передбачено, що прожитковий мінімум для працездатнихосіб з 1 січня 2025 року складає 3028 грн.

Таким чином, позивачу слід сплатити судовий збір відповідно до змісту позовних вимог та надати докази його сплати.

З оглядуна викладене,позивачу слідусунутивказані недоліки.

На виконання ухвали про залишення заяви без руху необхідно сплатити судовий збір та надати докази його сплати.

Частиною 1 ст. 185 ЦПК України встановлено, що суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175,177,185, 260 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання дій неправомірними та стягнення коштів залишити без руху, та надати позивачу строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ними копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення вказаних в ній недоліків.

У разі, якщо у встановлений строк виявлені недоліки не будуть усунуті, позовна заява буде вважатись не поданою та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.М.Соколов