Рішення № 130075271, 08.09.2025, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2025 року справа № 580/13044/24 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Орленко В.І., розглянувши за правилами загального позовного провадження у порядку письмового провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик 235, м. Черкаси, 1800) про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

30.12.2024 позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить :визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0874802-2408-2316UA71080130000078619 від 31.10.2024.

В обґрунтування вимог зазначено, що 31.10.2024 Позивач отримав податкове повідомлення-рішення №0874802-2408-2316-UA71080130000078619, яким Відповідач визначив суму податкового зобов`язання за період 2023 рік з податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки в сумі 3185,18 грн, за об`єкт нерухомого майна площею 475,4 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . Вказане рішення податкового органу Позивач вважає протиправним, оскільки при його прийнятті не було взято до уваги, що належне Позивачу на праві власності вищевказане майно: входить до категорії будівель промисловості; використовується Позивачем у власній господарській діяльності; не здається Позивачем у в оренду, лізинг, позичку, а тому спірне ППР суперечить положенням пункту «є» підпункту 266.2.2 ПК України, що свідчить про його протиправність та є підставою для скасування.

Ухвалою суду від 06.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 18.03.2025 постановлено розгляд справи за правилами загального позовного провадження подальший розгляд справи, призначене підготовче судове засідання на 10.04.2025 - відкладене судове засідання на 28.04.2025 - судове засідання не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді з 16.04.2025 по 30.05.2025. Повістками про виклик призначене судове засідання на 30.06.2025.

Відповідач позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити повністю, надав до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним та не підлягає скасуванню, оскільки прийняте з урахуванням положень чинного податкового законодавства. Додатково зазначено, що 12.09.2024 року на підставі пп. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 ПК України ОСОБА_1 звернувся до ГУ ДПС з письмовою заявою №36661/6/53 для проведення звірки, скасування сум нарахованого податку та надання пільги. До заяви була додана інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За результатами звірки встановлено, що у зв`язку з подвоєнням запису в Реєстрі об`єктів житлової нерухомості податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості ОСОБА_1 за вищезазначений об`єкт нерухомості нараховано двічі. Враховуючи зазначене, сформовані ППР №0718155-2408-2316-UA71080130000078619 від 14.06.2024 на суму 9555,54 грн.; №0718158-2408-2316-UA71080130000078619 від 14.06.2024 на суму 9555,54 грн. - відкликані та винесено нове №0874802-2408-2316- UA71080130000078619 від 31.10.2024 року на суму 3185,18 грн. Також зазначено, що ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем з 10.11.2005 року, натомість останній не повідомляв ГУ ДПС про об`єкти оподаткування і об`єкти пов`язані з оподаткуванням, тобто повідомлення за формою №20-ОПП не подавалось.

Ухвалою суду від 30.06.2025 закрите підготовче провадження та призначене судове засідання для розгляду справи по суті на 23.07.2025- протокольною ухвалою суду постановлено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, суд зазначає, що відповідно до пункту 122 розділу VI «Перехідні положення» Положення №1845/0/15-21 до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.

Згідно з абзацом 21 пункту 1 розділу VII Формування і оформлення судових справ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).

Отже, процесуальне законодавство передбачає можливість розгляду справи у змішаній формі (паперовій та електронній) та прийняття рішення про такий розгляд суддею, у провадженні якого перебуває судова справа.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Матеріалами справи встановлено, що Позивач є власником об`єкту нерухомого майна нежитлового приміщення, площею 475,4 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , що нідтверджується договором дарування від 06.03.2013.

31.10.2024 Позивач отримав від Відповідача податкове повідомлення-рішення №0874802-2408-2316-UA71080130000078619.

Вказаним рішенням Відповідач визначив суму податкового зобов`язання Позивача за період 2023 рік з податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, в сумі 3185,18 грн.

Із розрахунку суми податку, наведеного у податковому повідомленні-рішенні, вбачасться, що податок нарахований саме на об`єкт нерухомого майна, площею 475,4 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Вважаючи вищевказане ППР протиправним, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі ПК України) є спеціальним законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Законом України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01.01.2015, статтю 265 ПК України викладено у новій редакції, якою передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, як різновид податку на майно.

Згідно з підп.265.1.1 п.265.1 ст.265 ПК України (у редакції, чинній з 01.01.2015) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є складовим елементом податку на майно, який в силу приписів підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 цього Кодексу, належить до місцевих податків.

Відповідно до під.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1. п.266.2. ст.266 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

При цьому підпункт 266.2.2. ПК України регламентує, що не є об`єктом оподаткування:

є) будівлі промисловості, віднесені до класу "Промислові та складські будівлі" (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

В даному контексті, суд бере до уваги правову позицією Верховного суду, викладену у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 820/3556/17, у відповідності до якої, застосування пп. «є» п.266.2.2 п. 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі, якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання об`єктів промисловості за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

З урахуванням вказаного суд дійшов висновку, що законодавцем встановлено основні критерії для звільнення фізичної чи юридичної особи від сплати податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, зокрема: функціональне призначення майна; використання майна за призначенням у власній господарській діяльності; відсутність договорів оренди, лізингу або позички майна.

В ході розгляду справи судом встановлено, що класифікатор будівель і споруд НК 018:2023 вказує, що до класу "Промислові та складські будівлі включаються: будівлі, що використовуються для промислового виробництва, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні тощо.

В даному випадку належне Позивачу на праві власності нежитлове приміщення є саме промисловим.

Так, у відповідності до Зводного акту від 26.09.1997 року нежитлове приміщення входило до складу виробничого комплексу ВКФ «Кам`янський млин».

Крім того, зазначений об`єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці з цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного рессетру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 18.09.2024 року.

Таким чином, належне Позивачу нерухоме майно відноситься саме до класу "Промислові та складські будівлі".

Крім цього, також встановлено, що Позивач зареєстрований суб`єктом господарювання, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців громадських формувань.

Основним видом діяльності Позивача є: 10.61. Виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості (що відповідає критеріям вищевказаної норми пункту «є» підпункту 266.2.2 ПК України).

Позивач має у власності обладнання для виробництва круп із зернових культур, що підтверджується Договором дарування від 06.03.2013.

Вказане обладнання знаходиться та використовується у господарській діяльності Позивача саме у приміщенні за адресою: м. Кам`янка, вул. Л.Борисової, 70/2, що підтверджується: Актом №6999/23-00-24-04-01/3000315694 про результати документальної планової виїзної перевірки від 13.06.2024 року; Актом №9305/23-00-24-04-01/3000315694 про результати позапланової виїзної перевірки від 02.08.2024 року, товарно-транспортними накладними.

Отже, спірне нерухоме майно безпосередньо використовується Позивачем у власній господарській діяльності.

Також встановлено, що у 2023 році (періоді за який нараховано податок за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням) нежитлове приміщення в оренду, лізинг чи позичку Позивачем не передавалось (Відповідачем відповідні докази суду не надано).

З урахуванням вищевказаних обставин суд дійшов висновку, що належне Позивачу на праві власності спірне нерухоме майно не є об`єктом оподаткування в силу приписів пункту «є» підпункту 266.2.2. ПК України, що свідчить про протиправність рішення Відповідача та є підставою для його скасування.

У відзиві на позовну заву відповідачем вказано, що ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем з 10.11.2005, натомість останній не повідомляв Головне управління ДПС ц Черкаській області про об`єкти оподаткування і об`єкти пов`язані з оподаткуванням, тобто повідомлення за формою №20-ОПП не подавалось.

В даному випадку суд наголошує, що вказана обставина не має відношення до предмета доказування у даній справі.

Нерухоме майно - нежитлове приміщення, площею 475,4 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві власності Позивачу саме як фізичній особі, а не як фізичній особі-підприємцю.

Відповідно, податок на таке нерухоме майно Відповідачем нараховано саме ОСОБА_1 , а не фізичній особі-підприємцю.

Таким чином, наявність у Позивача статусу ФОП жодним чином не свідчить про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Решта доводів Відповідача висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно до частин 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн, а тому, ці витрати слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Інші докази документально підтверджених судових витрат, понесених позивачем, у матеріалах справи відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області №0874802-2408-2316UA71080130000078619 від 31.10.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (ЄДРПОУ 44131663) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 №1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».

Копію рішення направити сторонам справи.

Рішення складене та підписане 08.09.2025.

Суддя Валентина ОРЛЕНКО