Рішення № 130074615, 08.09.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

08 вересня 2025 р. справа № 520/16958/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марини Лук`яненко, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд (з урахуванням прийнятої ухвалою суду від 28.07.2025 заяви про доповнення підстав позову та збільшення (зменшення) позовних вимог від 14.07.2025 вх.№01-26/77013/25):

1. визнати протиправними дії командування Військової частини НОМЕР_1 , щодо відмови у звільненні старшого лейтенанта ОСОБА_1 начальника групи начальника розвідки штабу військової частини НОМЕР_2 , з військової служби за призовом під час мобілізації, відповідно до підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-XII, а саме: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

2. зобов`язати командування військової частини НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) звільнити старшого лейтенанта військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) з військової служби, а саме: видати відповідний наказ по особовому складу про звільнення з військової служби військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, старшого лейтенанта ОСОБА_1 начальника групи начальника розвідки штабу військової частин НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на підставі підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-XII як військовослужбовця через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю II групи, у строк, що не перевищує п`ятнадцяти діб з дати набуття рішення законної сили;

3. стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_4 ) витрати на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що дії відповідача щодо відмови у звільненні старшого лейтенанта ОСОБА_1 начальника групи начальника розвідки штабу військової частини НОМЕР_2 , з військової служби за призовом під час мобілізації, відповідно до підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-XII, а саме: через необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною яка є особою з інвалідністю II групи - є протиправними. Позивач вважає, що у нього є підстави звільнитися з військової служби, оскільки до поданого рапорту подані всі необхідні документи, що підтверджують факт постійного стороннього догляду за хворою особою, що також було встановлено судовим рішенням в межах справи №520/30592/24.

Ухвалою суду від 01.07.2025 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в справі.

Ухвалою суду від 28.07.2025 прийнято до розгляду заяву позивача про доповнення підстав позову та збільшення (зменшення) позовних вимог від 14.07.2025 вх.№01-26/77013/25.

Відповідач із поданим позовом не погодився, надав до суду відзив на позов разом з письмовими поясненнями.

Аргументуючи заперечення проти позову, зазначив, що позивач до свого рапорту про звільнення з військової служби надав довідку МСЕК 12ААГ №954122 від 29.07.2024, в якій не зазначено необхідність стороннього догляду. Отже, на думку відповідача, відсутні підстави для звільнення з військової служби, оскільки довідкою МСЕК не зазначена необхідність стороннього догляду.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до наступного.

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) є військовослужбовцем Збройних Сил України у військовому званні старший лейтенант та перебуває на посаді начальника групи розвідки штабу військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується відомостями військового квитку позивача.

Позивач одружений на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є інвалідом II групи, інвалідність встановлена з 29.07.2024 до 01.08.2026, що підтверджуються копією паспорту НОМЕР_5 та РНОКПП ОСОБА_1 , номер НОМЕР_4 ; копією паспорту НОМЕР_6 та РНОКПП ОСОБА_2 номер НОМЕР_7 ; копією свідоцтва про шлюб НОМЕР_8 від 14.09.1996 року; копією довідки МСЕК Серія 12ААГ № 954122 від 29.07.2024 року; копією довідки Форма № 080-4/о від 01.08.2024 року; копією висновку ЛКК № 4 від 01.08.2024 року.

Згідно висновку КНП "Міська поліклініка №17" про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійні основі від 01.08.2024 ОСОБА_2 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.

Згідно висновку ЛКК КНП "Міська поліклініка №17" № 4 від 01.08.2024 року ОСОБА_2 в зв`язку зі станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду, нездатна до самообслуговування.

За наявними в матеріалах справи доказами, інші особи, які можуть здійснювати догляд за дружиною позивача - відсутні.

05 жовтня 2024 року позивач склав рапорт на Начальника штабу-заступника командира військової частини НОМЕР_2 за підписом позивача та начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_2 зі вхідним номером № 1238 від 05 жовтня 2024 року.

Після погодження рапорту позивача від 05 жовтня 2024 року даний рапорт направлено до Військової частини НОМЕР_1 .

Листом № 8385 від 15 жовтня 2024 року відповідач повернув позивачу без реалізації подання та додаткові матеріали щодо звільнення, у зв`язку з тим, що підстави в поданні на звільнення не відповідають пункту другого частини четвертої та пункту третього частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» підпункту «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю І чи другої групи), а саме: підстави в поданні на звільнення не відповідають жодному пункту частини четвертої та пункту третього частини дванадцятої статті 26 Закону України; висновок МСЕК (довідка до акту МСЕК) не визначена потреба в постійному догляді.

Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідним позовом, який розглянуто в межах справи №520/30592/24.

Так, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2024 по справі №520/30592/24, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2025, задоволено позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні старшого лейтенанта військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 з військової служби за призовом під час мобілізації відповідно до підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-XII, а саме: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт старшого лейтенанта військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 від 05.10.2024 та вирішити питання про звільнення його з військової служби за призовом під час мобілізації відповідно до підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-XII, а саме: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, з урахуванням висновків суду у цій справі.

Листом військової частини НОМЕР_1 №1314/21/430 від 27 травня 2025 року повідомлено командира військової частини НОМЕР_2 про те, що за результатами повторного розгляду, повернуто без реалізації рапорт та документи на звільнення з військової служби начальника групи начальника розвідки штабу військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_1

17 квітня 2025 року позивачем подано рапорт на Начальника штабу-заступника командира військової частини НОМЕР_2 за вхідним номером № 1060 від 17 квітня 2025 року, до якого, зокрема, додано постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року та рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2024 у справі № 520/30592/24.

Після погодження рапорту позивача від 17 квітня 2025 року даний рапорт направлено до Військової частини НОМЕР_1 , оскільки дана Військова частина НОМЕР_1 уповноважена розглядати рапорти для прийняття рішення по суті звільнення військовослужбовців та надання подальшого наказу про виключення їх зі списків особового складу або незадоволенні у такому поданні.

У зв`язку з тривалим нерозглядом поданого рапорту, позивач через свого представника звернувся до Військової частини НОМЕР_1 з приводу розгляду його рапорту по суті звільнення.

Листом Військової частини НОМЕР_2 №1541 від 09 червня 2025 року позивача повідомлено про те, що у відповідності до вищезазначеного групою персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 17.04.2025 року направлено документи за супровідним листом від 17.04.2025 № 1062 щодо звільнення з військової служби військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_1 .

За результатами розгляду клопотання 29.05.2025 року надійшла відповідь від Військової частини НОМЕР_1 відповідно до якої, позитивного рішення по суті розгляду рапорту про звільнення з військової служби ОСОБА_1 не прийнято.

Також, 16 червня 2025 року ОСОБА_1 отримав лист № 1314/21/431 від 27 травня 2025 року про те, що за результатами повторного розгляду, повернуто без реалізації рапорт та документи на звільнення з військової служби начальника групи начальника розвідки штабу військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_1 з огляду на наступне: "Відповідно до Переліку сімейних обставини та інших причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян із служби осіб рядового і начальницького складу, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413, необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка) підтверджується відповідним витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років. При цьому, в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2025 року в адміністративній справі № 520/30592/24, повертаючись до підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби колегія суддів зазначає про неузгодженість термінів нормативно-правових актах стосовно питання, яким документом підтверджується необхідність здійснення постійного догляду та який орган має право видавати цей документ. Відтак, довідка ЛКК сама по собі не є самостійним документом, передбаченим чинним законодавством, на підставі якого військовослужбовці підлягають звільнення з військової служби. Крім того, висновок ЛКК № 4 від 01.08.2024 року не узгоджується з висновком, зазначеним у довідці до акта медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ № 954122. Так, у довідці до акта медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ № 954122 вказується про те, що ОСОБА_2 протипоказані фізичні та психічні навантаження. Водночас, будь-яких вказівок про те, що вона потребує постійного стороннього догляду у висновку не зазначено. З огляду, на це, відображений у довідці до акта медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ № 954122 висновок не свідчить про наявність щодо останньої таких обставин непрацездатності, значного обмеження життєдіяльності, неспроможності або обмеженої спроможності до самообслуговування, які є підставою звільнення старшого лейтенанта ОСОБА_1 з військової служби за обраним ним пунктом. Враховуючи вищевикладене Військова частина НОМЕР_1 вважає, що відсутні достатні підстави задовольняти рапорт старшого лейтенанта ОСОБА_1 на звільнення за відсутності висновку органу МСЕК про потребу члена сім`ї у постійному сторонньому догляді".

Позивач вважає вказану відмову протиправною, а тому звернувся до суду з даним позовом.

По суті спірних правовідносин слід зазначити наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з ч.6 ст.2 Закону України № 2232-ХІІ передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Статтею 24 Закону № 2232-XII унормований початок, призупинення і закінчення проходження військової служби, відповідно до ч.3 якої закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме: наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати.

Згідно з п.п.1 п.35 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець звільняється з військової служби (крім випадку, передбаченого пунктом 195 цього Положення за рішенням командування військової частини за наявності підстав, передбачених підпунктами "а" - "г", "д", "е", "є", "з" - "й", "л" та "о" пункту 1 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до п.233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Як встановлено судом, з приводу звільнення зі служби позивач вперше звернувся з рапортом до відповідача 05.10.2024, проте, вказаний рапорт повернуто без реалізації, що стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом в межах адміністративної справи №520/30592/24.

Так, під час розгляду справи №520/30592/24 судом встановлено наступне: "Наданий пакет документів підтверджує право позивача на звільнення з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", оскільки містить медичний висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я №4 від 01.08.2024. Відтак, посилання відповідача на відсутність документів, передбачених підзаконним нормативно-правовим актом, що не відповідає приписам Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", є проявом надмірного формалізму, що порушує права позивача як військовослужбовця".

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2024 по справі №520/30592/24, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2025, відповідачем повторно розглянуто рапорт позивача від 05.10.2024 та за результатами повторного розгляду повернуто без реалізації вказаний рапорт та документи на звільнення з військової служби позивача за відсутності достатніх підстав задовольняти рапорт старшого лейтенанта ОСОБА_1 на звільнення за відсутності висновку органу МСЕК про потребу члена сім`ї у постійному сторонньому догляді.

17.04.2025 позивачем знову подано рапорт на Начальника штабу-заступника командира військової частини НОМЕР_2 за вхідним номером № 1060 від 17 квітня 2025 року, до якого, зокрема, додано постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року та рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2024 у справі № 520/30592/24.

Після погодження рапорту позивача від 17 квітня 2025 року даний рапорт направлено до Військової частини НОМЕР_1 , оскільки дана Військова частина НОМЕР_1 уповноважена розглядати рапорти для прийняття рішення по суті звільнення військовослужбовців та надання подальшого наказу про виключення їх зі списків особового складу або незадоволенні у такому поданні.

Листом № 1314/21/431 від 27.05.2025 відповідачем на рапорт позивача від 17.04.2025 повідомлено, що за результатами повторного розгляду повернуто без реалізації вказаний рапорт та документи на звільнення з військової служби позивача за відсутності достатніх підстав задовольняти рапорт старшого лейтенанта ОСОБА_1 на звільнення за відсутності висновку органу МСЕК про потребу члена сім`ї у постійному сторонньому догляді.

Тобто, рапорт позивача від 17.04.2025 повернуто без реалізації за тими ж самими підставами, що були предметом розгляду у справі 520/30592/24, де Харківським окружним адміністративним судом і Другим апеляційним адміністративним судом вже встановлено та підтверджено право позивача на звільнення з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Суд зазначає, що суб`єкти владних повноважень повинні враховувати попередні судові рішення, демонструючи дотримання принципу верховенства права та «правової визначеності», яка вимагає узгодженості в судовій практиці для забезпечення передбачуваності дій держави.

Однак, всупереч наведеному, відповідачем не було враховано попереднє судове рішення, яке набрало законної сили, яким вже досліджено питання щодо наявності у позивача достатніх підстав для звільнення з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII, чим порушено принцип верховенства права та правової визначеності.

До того ж, рапорт позивача від 17.04.2025 відповідає вимогам п.233 Положення, у ньому зазначені підстави для звільнення з військової служби, а також до рапорту додано пакет документів, що підтверджують факт необхідності здійснення постійного догляду за дружиною позивача, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є інвалідом II групи, інвалідність встановлена з 29.07.2024 до 01.08.2026.

Зокрема, документами, що підтверджують такі обставини, є довідка до акту огляду МСЕК Серія 12ААГ № 954122 від 29.07.2024 року, довідка Форми № 080-4/о від 01.08.2024 року, довідка ЛКК висновок № 4 від 01.08.2024 року, свідоцтва про шлюб НОМЕР_8 від 14.09.1996 року.

Щодо посилання відповідача на ненадання військовослужбовцем (позивачем у справі) до рапорту про звільнення належних документів, які підтверджують необхідність здійснення постійного догляду за хворою дружиною, суд зазначає наступне.

Як зазначалося вище, на підтвердження наявності підстав для звільнення з військової служби позивач надав копію висновку КНП "Міська поліклініка №17" про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійні основі від 01.08.2024, відповідно до якого ОСОБА_2 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи, та копію висновку ЛКК КНП "Міська поліклініка №17" № 4 від 01.08.2024 року, відповідно до якого ОСОБА_2 в зв`язку зі станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду, нездатна до самообслуговування.

Суд зазначає, що визначення терміну «медичний висновок» наведено у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України «Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я» від 18.09.2020 № 2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров`я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.

У пункті 3 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.10.2020 №705, термін «медичний висновок» вжито у значенні висновку у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого поліцейського.

У пункті 3 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337, термін «медичний висновок» визначено, як висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров`я виконувати роботу.

Отже, медичний висновок це документ, який містить дані про стан здоров`я особи та видається з питань, пов`язаних з таким станом здоров`я.

Суб`єктами формування та видачі медичного висновку є лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров`я.

В свою чергу, відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.04.2008 № 189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01.06.2021 № 1066), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункту 1 розділу III).

За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить: 1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку; 2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності; 3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження; 4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб`єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб`єкта господарювання).

Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:

форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв`язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»;

висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 № 407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі».

Згідно з пунктом 2 цієї Інструкції висновок призначений для реєстрації когнітивних порушень які виникають при захворюваннях (органічні психічні розлади (F00-F09), розумова відсталість (F70-F79), порушення рухової активності (паралічі), соціальна дезадаптація, інвалідність І групи тощо). Когнітивні порушення можуть спостерігатися у симптокомлексі наступних розладів психіки (F10-F19), шизофренія (F20), первазивні розлади розвитку (F84), нейродегенеративні захворювання (хвороба Альцгеймера, Паркінсона тощо), судинні захворювання головного мозку (інсульти, інфаркти мозку, церебральний атеросклероз), нейроінфекція, наслідки черепно-мозкової травми, новоутворення, метаболічні порушення та інтоксикації, аутоімунні захворювання, генетичні захворювання тощо.

Пунктом 5 цієї Інструкції визначено, що висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859.

У пункті 4 висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (пункт 8 Інструкції).

Повноваження лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я визначені ще в одному нормативно-правовому акті - наказі Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 № 667 «Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання», в якій зазначено, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу (далі - висновок ЛКК) видається лікарською консультативною комісією (далі - ЛКК) закладу охорони здоров`я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю.

Суд зазначає про недосконалість та неузгодженість термінів та понять в нормативно-правових актах стосовно питання, яким документом підтверджується необхідність здійснення постійного догляду та який орган має право видавати цей документ.

Аналізуючи повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачені Положенням № 1317, є підстави для висновку, що така визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.

Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров`я нездатні до самообслуговування і потребують постійного стороннього догляду, то суд приходить до переконання, що такі повноваження можуть бути віднесені до лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, які також мають право приймати висновки, зокрема, про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-2/о) з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг.

Крім того, суд зауважує, що абзац 4 підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначає два документи альтернативно для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою або висновок медико-соціальної експертної комісії, або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновок КНП "Міська поліклініка №17" про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійні основі від 01.08.2024 та висновок (довідка) ЛКК КНП "Міська поліклініка №17" № 4 від 01.08.2024 року, є належними доказами на підтвердження існування підстав для звільнення, визначених абзацом 4 підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.02.2024р. у справі №120/1909/23.

Частиною 5 статті 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, посилання відповідача на відсутність документів, передбачених підзаконним нормативно-правовим актом, що не відповідає приписам Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", є проявом надмірного формалізму, що порушує права позивача як військовослужбовця.

До того ж, під час розгляду справи, позивачем надано до матеріалів справи висновок КНП "Міська поліклініка №17" про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійні основі від 17.07.2025 про те, що ОСОБА_2 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи, та висновок (довідку) ЛКК КНП "Міська поліклініка №17" № 2 від 17.07.2025 року про те, що ОСОБА_2 в зв`язку зі станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність дій Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні старшого лейтенанта ОСОБА_1 начальника групи начальника розвідки штабу військової частини НОМЕР_2 , з військової служби за призовом під час мобілізації, відповідно до підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-XII, а саме: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю II групи.

Щодо вимог зобов`язального характеру суд зазначає, що питання звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації під час воєнного стану діючого військовослужбовця є дискреційними повноваженнями відповідної військової частини, а тому суд не може перебирати такі повноваження на себе.

Водночас, суд враховує, що у спірних правовідносинах, відповідачем не враховано попереднє судове рішення, яке набрало законної сили, яким вже досліджено питання щодо наявності у позивача достатніх підстав для звільнення з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII, та відмовлено у звільненні позивача з тієї ж самої підстави щодо якої рішенням суду по справі №520/30592/24 прийнято рішення про її протиправність, чим порушено принцип верховенства права та правової визначеності.

До того ж, суд враховує, що наданий позивачем висновок КНП "Міська поліклініка №17" про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійні основі від 17.07.2025, згідно якого ОСОБА_2 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи, та висновок (довідку) ЛКК КНП "Міська поліклініка №17" № 2 від 17.07.2025 року відповідно якого ОСОБА_2 в зв`язку зі станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду, що не оцінювались командиром військової частини під час прийняття спірного рішення про відмову у звільненні.

А тому, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно відмолено у звільненні позивача та належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути рапорт старшого лейтенанта ОСОБА_1 начальника групи начальника розвідки штабу військової частин НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) від 17.04.2025 про звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації під час воєнного стану на підставі підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-XII як військовослужбовця через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю II групи, з урахуванням висновків суду у даній справі.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких підстав, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), вичерпно реалізував існуючі правові механізми з`ясування об`єктивної істини; надав розгорнуту оцінку усім юридично значимим факторам та обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Розподіл судових витрат зі сплати судового збору по справі відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір" не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне:

Згідно частин 1, 2 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

У відповідності до частини 3 статті 143 якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У позовній заяві позивач зазначає про те, що додатково підлягають відшкодуванню витрати на професійну правничу допомогу, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

Разом з тим, у позовній заяві позивач просить суд надати йому строк у 5 днів з моменту прийняття рішення для подання доказів понесених судових витрат.

Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, наразі суд не вирішує питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні старшого лейтенанта ОСОБА_1 начальника групи начальника розвідки штабу військової частини НОМЕР_2 , з військової служби за призовом під час мобілізації, відповідно до підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-XII, а саме: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю II групи.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) повторно розглянути рапорт старшого лейтенанта ОСОБА_1 начальника групи начальника розвідки штабу військової частин НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) від 17.04.2025 про звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації під час воєнного стану на підставі підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-XII як військовослужбовця через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю II групи, врахувавши висновки суду у даній справі.

Позов у решті позовних вимог - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Повний текст рішення виготовлено та підписано - 08.09.2025, враховуючи час перебування судді у відпустці, а також з урахуванням наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

СуддяМарина Лук`яненко